Часопис «Мета» як рупор висвітлення діяльності Української Греко-Католицької Церкви у 2001 — 2003 роках.

З квітня 2001 року Радіо «Воскресіння» відновило редагування часопису Львівської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) — «Мета». Виконуючим обов’язки головного редактора «Мети» знову було затверджено директора Радіо «Воскресіння» Мирослава Павлюка [24, с. 16].

Уже в третьому числі «Мети», що вийшло в квітні 2001 року, привертають увагу наступні наукові та науково-популярні статті з християнського життя.

Передусім — стаття редактора «Мети» Квітки Гриньків «Завжди і всюди з Господом», в якій розповідається про ставлення до Бога у приватному житті Тараса Шевченка. У статті наголошується, що любов до Бога та християнської релігії Тарасу Шевченку прищепила мама, любов до якої, як і християнську релігію Тарас Шевченко сповідував усе своє життя [7, с. 10].

Наступною науково-популярною статтею в цьому числі, є праця академіка Нью-Йоркської академії наук Ґустава Цвенґроша «Невідома сторінка з історії змагань Лесі Українки за піднесення політичної і національної свідомості свого народу», в якій інформується, що на формування національної свідомості Лесі Українки вплинула промова професора Софійського університету А. Білковського над труною геніального українського мислителя професора Михайла Драгоманова, переклад якої з болгарської зробила Леся Українка. Сьогодні цей переклад виявив та підготував до друку з примітками дійсний член Нью-Йоркської академії наук Ґустав Цвенґрош [31, с. 10].

У цьому ж числі часопис «Мета», опублікував статтю ректора Українського державного університету в Москві, професора Віктора Ідзя «Релігійні напрямки кристалізації християнства в Україні — Русі в останній чверті Х і до кінця ХІІІ століття», в якій дослідник наголосив, що окрім східного, візантійського християнства, на Україну — Русь впливало і західно-римське християнство в Х — ХІІІ століттях. Дослідник підкреслив, що в епоху прийняття Україною — Руссю християнства, воно було єдиним, і великий князь Володимир Святославович свято шанував як традиції візантійської, так і західно-римської конфесії [11, с. 12].

Продовжується часопис «Мета» статтею Любомири Бурки «Читаємо «Українські проблеми». Авторка розповідає, що нещодавно з’явився друком двадцятий номер журналу «Українські проблеми», 2000 р. Видання було здійснене за підтримки Радіо «Воскресіння» (директор Мирослав Павлюк). У журналі подано широке розмаїття різножанрових матеріалів, що охоплюють сучасні проблеми суспільства у культурному, політичному, духовному спектрах. Значна частина матеріалів присвячена також і церковному життю… З питань розповсюдження журналу слід звертатися на адресу редакції Радіо «Воскресіння» [2, с. 16].

На завершення числа Радіо «Воскресіння» подає розклад релігійно-просвітницьких програм на квітень 2001 року [25, с. 16].

У першому числі «Мети», що вийшла у 2002 році науково-релігійне висвітлення інформації було продовжене. Привертає увагу стаття Л. Бурки «Отець-доктор Борис Гудзяк: Добра гуманітарна освіта допомагає людині замислитися над феноменом людського життя», в якій вчений наголосив: «Цього року духовні зерна на освітній ниві почав засівати Український Католицький Університет. Про нього мріяв ще митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Розпочату справу продовжив патріарх Йосиф Сліпий, заснувавши УКУ в італійській столиці Римі…». Зусиллями випускників УКУ у Львові у 1994 році була відновлена Львівська Богословська Академія, яка, завдяки її ректору о. д-ру Борису Гудзяку, переросла сьогодні в Український Католицький Університет, що намагатиметься давати добру європейську гуманітарну освіту [1, с. 3].

У наступній статті «Християнська етика в школі: чи вивільниться зі статусу «сезонної» теми?» її автори журналісти Радіо «Воскресіння» Л. Бурка, К. Гриньків, В. Качур та В. Ковалишин разом з головою Львівської обласної комісії з питань християнської етики, Головою Львівського обласного товариства «Просвіта» п. Ярославом Пітком аналізують проблему розвитку християнської етики в українській школі. У контексті аналізу цієї проблеми своїми думками щодо її вирішення та щодо питання необхідності введення християнської етики в українські школи діляться Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар, доктор педагогічних наук Галина Сагач, Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП владика Андрій Горак, науковий співробітник відділу літератури Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича Богдан Завадка, єпископ-ординарій Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ владика Юліан Вороновський, голова катехитичної комісії Львівської єпархії УГКЦ о. Михайло Гарват, референт бюро УГКЦ для зв’язків з державними органами влади в м. Києві о. Роман Небожук, професор Київської духовної академії в Києві Дмитро Степовик, Архієпископ, керуючий справами Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) Ігор Ісіченко, завідувач Відділу виховної роботи науково-методологічного центру середньої освіти Міністерства та науки Світлана Кириленко, ректор Єпархіального катехитичного інституту Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ о. Мирон Бендик, директор інституту проблем виховання Академії педагогічних наук академік Іван Бех, голова Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка Оксана Гентош, які наголошують на необхідності введення предмету християнської етики в українські школи ще того року [4, с. 4-5, с. 8].

У наступній статті «Туринська Плащаниця: свідчення віри і наукова таємниця сучасності» журналіст Радіо «Воскресіння» Богдан Дубінський висвітлює історію однієї з основних християнських святинь — «Туринської плащаниці» — та розглядає її таємницю з наукової точки зору. Слід також наголосити, ця що цей матеріал увійшов під такою назвою в книгу «Теорія і практика Апокаліпсису», яку у 2001 році видало Радіо «Воскресіння». Автор збагачує свою статтю цікавим ілюстративним матеріалом, який доповнює уявлення науковця та християнина, і змушує сучасну науку вивчати історію розвитку християнської культури [10, с. 6-7].

В цьому ж числі «Мети» Ірина Павлів у статті «Радіо «Воскресіння» на хвилях Чорного моря» висвітлює нові перемоги радіо в IV конкурсі програм регіональних телерадіоорганізацій «Україна Єдина». У статті розповідається, що Радіо «Воскресіння» взяло участь у відкритому конкурсі програм регіональних телерадіоорганізацій «Україна Єдина», що відбувся в Одесі з 12 по 14 вересня 2002 року. Головними організаторами конкурсу були громадська організація «Центр соціальних технологій людини» (м. Одеса) і Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України (м. Київ). Основна мета заходу — взаємне пізнання професійного та творчого рівня регіональних телерадіоорганізацій, інформаційне співробітництво між ними та взаємовигідний обмін програмними продуктами. У IV конкурсі брали участь 118 телерадіоорганізацій із 67 міст. Було представлено понад 300 робіт у 12 номінаціях. У конкурсі окрім України брали участь телерадіоорганізації Греції, Молдови, Росії, Узбекистану. Оргкомітет нагородив Радіо «Воскресіння» почесною грамотою «За стійкий інтерес до конкурсного змагання». Також трофеями Радіо «Воскресіння» стали дипломи у номінаціях: «Цікава людина» за радіопрограму «Добра новина зі Східної Європи», присвячену пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого (авторка Квітка Гриньків), та у номінації «Світ дитини» за музичну дитячу казку «Ангелику Божий, хоронителю мій…» (автори Леся Бонковська і Юрій Саєнко). Ця казка здобула і гран-прі конкурсу — «Чайку». Здобувачі гран-прі з приводу отримання високої нагороди наголосили: «…Якби не Мирослав Павлюк і не Радіо «Воскресіння», то звичайно цей проект залишився б у шухляді… Тому з Радіо «Воскресіння» ми будемо і далі активно співпрацювати». «Отже, — завершує свою статтю І. Павлів, — гран-прі одеського конкурсу «Чайка» відлетіла до Львова у Радіо «Воскресіння» [23, с. 8].

На завершення цього числа Радіо «Воскресіння» подає розклад релігійно-інформаційних програм [26, с. 8].

В 2 числі «Мети», що вийшов у 2002 році, кореспондент В. Качур в статті «Наш храм. У Києві освячено наріжний камінь Собору Воскресіння Христового» розповідає, що 26 жовтня 2002 року у Будинку вчителя в Києві відбулось зібрання українських греко-католиків Києва з приводу спорудження на лівому березі Дніпра Патріаршого собору Воскресіння Христового. До присутніх звернувся Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, який наголосив: «Цей собор, який будується, є щось більше, як катедральний храм. Це є центр не однієї єпархії, не одного екзархату, це задумано як центр Української Греко-Католицької Церкви в Україні і на поселеннях. Сьогодні УГКЦ вже Церква глобальна — окрім України ми маємо представництва по всіх континентах. Тому цей собор в Києві задуманий для всіх, хто живе в Україні, чи за межами України і міг би сказати цілком щиро і правдиво: «Наш храм». У цьому храмі ми повинні бачити щось спільне для усіх…». За словами Блаженнішого Любомира ми мусимо разом подумати, як зробити так, щоб у цьому соборі всі почувались, як вдома…» [13, с. 1, с. 3. ].

У статті кандидата фізико-математичних наук, ад’юнкт-професора О. Огірка, завідувача кафедри загально-академічних дисциплін Львівського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом, «Християнська етика в навчальних закладах України» наголошується: «Християнська етика як етика любові є етикою українського народу і вже більше 1000 літ формує етичну культуру українців. Її основи висвітлені в творі князя Володимира Мономаха «Поучення дітям». Традиційними рисами українського ідеалу людини є віра в Бога, в Боже провидіння, пошана до старших, лагідна вдача, щирість, гостинність, працелюбність, духовний аристократизм, не визнавання над собою жодного володаря окрім Господа Бога, гуманне ставлення навіть до ворогів, перевага духовного над фізичним в родинному житті, любов до своєї Батьківщини і народу». Християнське моральне виховання є безперервною працею над формуванням душі і тіла, до осягнення єдності життя людини з Божими законами. Християнська етика ґрунтується на універсальному моральному законі людства — десяти Заповідях Божих і двох головних заповідях Любові, а також на ділах милосердя щодо душі та тіла ближніх. Християнська етика закликає шанувати Бога думками, словами, ділами, а також шанувати батьків, власне і чуже життя, чистоту, майно, честь славу, гідність і почуття. Християнська етика аналізує природу, внутрішню структуру моральної свідомості і моральних відносин, досліджує моральні поняття, які виражають моральні норми, принципи, що містять оцінку діяльності людей. Християнська етика закликає шукати найбільше добро не тільки своєю розумовою діяльністю, але й на основі формування духовного світогляду, який відкривається у вічних правдах, об’явлених Богом у святому Письмі. «Християнська етика базується на абсолютній моралі, що є вічною, незмінною та існує поза простором і часом. Християнська етика є складовою частиною християнської філософії. Християнська етика є вченням спільним для всіх християнських конфесій в Україні», — стверджує у висновок свого наукового дослідження вчений Олег Огірко. [20, 21, 22].

У статті «Сурми миру» кореспондент Радіо «Воскресіння» В. Качур взяв інтерв’ю у Анатолія Васильовича Пчелинцева, директора науково-дослідного інституту «Релігії та права», членом-кореспондентом Академії гуманітарних наук Російської Федерації, членом експертної ради для проведення державної релігієзнавчої експертизи при Міністерстві юстиції РФ, який розповідає, що «науково-дослідний інститут «Релігії та права» організований в 1994. Він є світським державним закладом вивчення релігії в РФ, згідно Конституції РФ. Науково-дослідний інститут «Релігії та права» вивчає діяльність всіх релігійних конфесій, яких в РФ дуже багато. Однак основні — це Російська Православна Церква, Римо-Католицька Церква, Мусульманство та Буддизм. З християнських добре організованих конфесій, сьогодні в РФ помітні Російська Греко-Католицька та Українська Греко-Католицька церкви, де перша у найближчому часі буде зареєстрована, як структура Римо-Католицької Церкви з своїм єпископом, а друга як Іноземний Екзархат з своїм єпископом Української Греко-Католицької Церкви». Всі ці церкви намагаються виконувати нову редакцію закону від 1997 року про релігійні організації, тому, очевидно, в майбутньому всі будуть зареєстровані, а відчасти вже є зареєстровані в регіонах РФ. Потрібен час і терпіння без жодного політико-релігійного галасу, оскільки влада РФ цього не любить… тобто цим церквам треба йти дорогою любові, добра, що є дорогою життя…» [14, с. 6].

У наступному (третьому) числі «Мети», що вийшло у 2002 році, вчений Ґустав Цвенґрош, дійсний член Нью-Йоркської Академії Наук, у статті «Світове відлуння заклику Митрополита Андрея Шептицького» наголосив, що заклик до Глави УГКЦ Митрополита Андрея Шептицького до Ліги Нації з приводу голодомору в Україні є маловідомим. Дослідник із окремими скороченнями подав його на шпальтах часопису «Мета». У зверненні митрополит Шептицький просить Лігу Націй захистити український народ від фізичного знищення російським більшовизмом. Слід наголосити, що це звернення підтримав і Папа Пій ХІ, який енергійно протестував проти терору більшовизму над українським народом. «Завдяки зверненню до Ліги Націй, — наголошує у висновку свого дослідження вчений Ґустав Цвенґрош, — світ уже в 30-х роках дізнався про катастрофу голодомору над українським народом та його правдиві причини» [32, с. 1, с. 3].

Також у цьому числі «Мета» подає продовження статті кандидата фізико-математичних наук, ад’юнкт-професора О. Огірка, завідувача кафедри загально-академічних дисциплін Львівського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом «Християнська етика в навчальних закладах України», в якій наголошується: «Християн у світі близько 1 млрд. 800 млн., із яких 1 млрд. католиків, 600 млн. протестантів і 200 млн. православних, тому і потрібна «Християнська етика», як наука про моральне добро… Християнська етика сприяє формуванню морально відповідальної особи, яка несе всю відповідальність, за наслідки своїх дій, — наголошує у висновок статті «Християнська етика в навчальних закладах України» вчений Олег Огірко [21, с. 4].

У статті кореспондента Радіо «Воскресіння» Любомири Бурки «Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво» розповідається, що під такою назвою у Львові пройшла наукова конференція, присвячена пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого (ректора Української Греко-Католицької духовної семінарії у Львові у 1925-1944 р. р. ) і 70-літтю заснування семінарського музею. Тому проблематика конференції охоплювала ті аспекти, що так чи інакше пов’язані з музеєм з 1905 по 2002 роки, що було відтворено вченими у наукових доповідях, зокрема професором Р. Василиком, директором музею А. Цибко, ректором Львівської Духовної семінарії Св. Духа, о. Б. Прахом та іншими [3, с. 7].

Завершує третє число «Мети» за 2002 рік інтерв’ю кореспондента Радіо «Воскресіння» Зоряни Курдини з викладачем Київської Духовної Академії і Семінарії УПЦ КП ієромонахом Євстратієм Зорею з приводу виходу та негативного впливу серії книг Д. Роулінг «Гаррі Потер» в Україні українською мовою. У своєму інтерв’ю ієромонах Євстратій Зоря зокрема сказав: «Я не впевнений, що в тексти книг про Гаррі Поттера не закладено нічого такого, що діє на підсвідомість дітей…» [16, с. 8].

У 2003 році «Мета», у першому січневому числі подає наукову розвідку академіка Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґроша «Міжнародна конференція у справі голодомору в Україні (Відень 16-17 грудня 1933 року)». У своєму дослідженні академік Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґрош наголошує, що саме митрополит Андрей Шептицький одним із перших змусив світ подивитися на голодомор в Україні вже в 1933 році — у час його організації, коли у Відні 16-17 грудня 1933 року на міжнародній науковій конференції з проблем голодомору заявив: «Україна в передсмертних судорогах. Звертаюся до всіх людей доброї волі допомогти українському народу і відвернути від України насильницьки організований над українським народом голодомор». Автор статті стверджує, що своєю заявою митрополит Андрей Шептицький пробудив всю прогресивну світову громадськість, яка надіслала керівництву СРСР протест проти терору та голодомору над українським народом…» [33, с. 1-2].

В цьому ж числі «Мети» привертає увагу наукова стаття кандидата фізико-математичних наук, ад’юнкт-професора, завідувача кафедрою загальноосвітніх дисциплін ЛІ МАУП Олега Огірка «Християнська Етика в навчальних закладах» [20, с. 4]. Автор наголошує: «Християнство є могутнім виховним засобом у формуванні богословських моральних і громадських чеснот. У християнському етичному вихованні молоді найважливішими знаряддями є формування розуму, мудрості, чесності, любові… Християнські моральні чесноти породжують мудрість, стриманість, , совість та інші християнські цінності, які допоможе розвинути християнська етика… Власне християнська етика буде вічною супутницею у житті, вірного Богові і Україні…» [22, с. 6].

Завершує це число наукова розвідка кандидата філологічних наук, доцента кафедри фольклористики Львівського національного університету ім. І. Франка Ганни Сокіл «Повстанські колядки», в якій аналізується фольклор різдвяних свят епохи комуністичної окупації та спротиву УПА та ОУН 40-50 х років ХХ століття. Проаналізувавши колядки УПА, авторка прийшла до висновку, що в них поєднується любов до Бога з любов’ю до України [29, с. 7].

Відкриває лютневе число «Мети» за 2003 рік стаття Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара «Перш за все — бути людиною», присвячена його 70-тиліттю. У ній Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир наголошує: «Найголовніше, чого я навчився в житті — бути твердо переконаним, що воно цілком в руках Божих… Моє життя складалося майже, як у книжці без особливого драматичного сюжету… Змалку хотів я бути священиком. Важко пояснити, звідки походило це бажання. Десятилітнім хлопцем я задумав вступити до малої семінарії Отців-редемптористів у Львові… Пам’ятаю, в 6 років я бачив митрополита Андрея Шептицького у Львові. Це був єдиний раз коли я бачив його. Однак його погляд осінив мене на все життя… Цей погляд я проніс через все своє життя. В кожний свій день важкої своєї праці я згадую той день і той погляд митрополита Андрея Шептицького, який мовчки дивився на мене — шестирічного хлопця… Очевидно, це не випадковий погляд… Цей погляд і сьогодні скеровує мене творити добро, оскільки людське життя в руках Божих… І за це повсякчас треба дякувати Господові…» [19, с. 1-2].

У цьому ж числі «Мети», подано наукову розвідку академіка Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґроша «Визначна роль Митрополита Андрея Шептицького в ініціаторстві та успіху міжконфесійної конференції у справі великого голодомору в Україні (Відень 16-17 грудня 1933 року)». У своєму другому дослідженні з цієї проблеми академік Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґрош подає три документи: два Листи Митрополита Андрея Шептицького та один лист д-ра Евальда Амампенде, генерального секретаря виконавчого комітету Конгресу Європейських національностей до митрополита А. Шептицького. Всі листи розкривають злочинну діяльність організаторів голодомору в Україні вже в 1933 році. Митрополит Андрей Шептицький просить Конгрес Європейських Національностей відвернути голодомор від України та вплинути на керівництво СРСР» [34, с. 4-5].

У статті директора Інституту Родини Львівської Богословської Академії Юрія Підлісного « Родина — спільнота любові» висвітлюється діяльність Інституту Родини, який покликаний бути науковим апостолятом в галузі сімейного життя, родини, подружжя. Головна мета Інституту Родини — це дослідження сімейної проблематики, впровадження наукової, навчальної, інформаційно-пасторальної роботи у цій ділянці. Інститут Родини вивчає сучасний стан та перспективу розвитку української родини… З цієї проблематики інститут проводить симпозіуми, конференції, друкує збірники наукових праць, наукові монографії [27, с. 7].

Відкриває березневе число «Мети» за 2003 рік стаття кореспондента Радіо «Воскресіння» Зоряни Курдини «Святіший Престол відкриває свої секретні архіви», в якій наголошується, що Ватикан відкрив доступ до значної частини своїх архівів, датованих періодом між 1922 та 1939 роками. Ця подія викликала значне зацікавлення вчених і дослідників. Такий жест Папи Івана Павла ІІ — відкрити Ватиканські архіви для вчених, викликав великий інтерес, передусім молодих вчених, перед якими постало завдання розібрати сотні тисяч документів, до яких ще не торкались руки науковців; вивчити їх, проаналізувати і подати на суд, в першу чергу, наукової громадськості» [17, с. 3].

В цьому ж числі «Мета» подає статтю професора Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка О. Вишневського «Християнізація виховання», в якій автор докладно висвітлює проблеми національної системи виховання та роль у ній християнської етики. На думку професора О. Вишневського, християнська етика повинна висвітлюватися в контексті викладання в школах української християнської культури [5, с. 4-5].

Завершує березневе число «Мети» стаття отця-доктора Михайла Димида, директора Інституту церковного права Львівської Богословської академії «Я переконаний, що Божа благодать сильніша від будь-якого чаклунства», в якій він наголошує, що : «християнська духовність, велика діяльність Церкви, її наукових та науково-дослідних інститутів, зокрема Інституту церковного права, закладуть правові та християнські основи в кожного українця…» [9, с. 8].

В квітневому числі «Мети», доктор філологічних наук, професор Київського національного університету, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики, голова фундації ім. митрополита Іларіона Микола Тимошик в статті «Фундація ім. митрополита Іларіона» розповідає про діяльність очолюваної ним фундації:» Фундація імені митрополита Іларіона Огієнка створена у 2000 році». Фундація покликана розбудовувати українську духовність та культуру в усіх її проявах. Її покликання навіяне духом УНР, коли Іван Огієнко в епоху відновлення української держави активно взявся відновлювати і українську духовність та культуру. «Сьогодні, — наголошує Микола Тимошик, — фундація на кращих традиція українського християнства, української культури ознайомлює українців з спадщиною митрополита Іларіона, допомагає відновленню українського православ’я в Україні, гуртує на християнських цінностях світове українство…» [30, с. 4].

Далі у цьому числі часопису Оксана Гентош, голова Львівської обласної організації Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка в статті «Повернення Григорія Ващенка — вченого і педагога» висвітлює життя та діяльність Григорія Ващенка: «Серед імен українських патріотів, що прислужилися Батьківщині та українському народу, яскраво проглядається постать вченого і педагога Григорія Ващенка. Львівське Педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, яке нараховує 300 членів, розбудовуючи українську педагогіку і науку, втілює в повсякденність всі ті українські педагогічні та наукові цінності які розвинув і провадив вчений та педагог Григорій Ващенко…» [6, с. 5].

В цьому ж числі «Мети», подано наукову статтю академіка Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґроша «Роль галичан у винесенні справи голодомору в Україні на міжнародну арену». У своєму дослідженні з цієї проблеми академік Нью-Йоркської Академії Наук Ґустава Цвенґрош наголошує: «З ініціативи Української парламентської Репрезентації (голова д-р. Дмитро Левицький) 24 липня 1933 року у Львові в залі Українського Національного Демократичного Об’єднання (УНДО) відбулася нарада усіх українських центральних установ. Всі українські організації звернулись до Ліги Націй єдиним листом, розкриваючи злочинну діяльність організаторів голодомору в Україні у 1933 році. УНДО попросило Лігу Націй відвернути голодомор від України та вплинути на керівництво СРСР» [35, с. 5].

Травневе число «Мети» відкриває інформація про Міжнародну наукову конференцію «Добромильська реформа. 120-річчя реформи Василіанського чину», яка 15-17 травня 2003 року відбулась на Львівщині.

Конференція розпочалась у Національному Академічному Українському Драматичному театрі ім. М. Заньковецької у Львові та продовжилась пленарними засіданнями у Крехівському монастирі св. Миколая. У програмі конференції були й виїздні наукові засідання та екскурсії в Жовкві, Добромилі, Лаврові, Самборі [18, c. 1].

Далі «Мета» в травневому числі статтею прес-секретаря Глави УГКЦ о. Ігоря Яціва «Наукова експедиція місцями голодомору» розповідає, що у 2003 році виповнюється 70 років трагедії людства — голодомору 1933 року в Україні. З приводу цієї сумної дати «Організація патріотів України» за підтримки органів державної влади організувала експедицію, в якій також взяли участь представники всіх християнських конфесій. «Організатори експедиції поставили собі за мету впорядкувати могили жертв голодомору, відправити панахиди на місцях поховань та з наукової точки зору вивчити проблему голодомору шляхом проведення міжнародної наукової конференції», — наголосила керівник експедиції п. Анна Семенюк. Також усе, пов’язане з експедицією та науковою конференцією за участю та зі свідченнями очевидців буде записане на відео та аудіо апаратуру [36, с. 2].

Далі в цьому ж числі редактор випуску програм Радіо «Воскресіння» Василь Ковалишин в статті «Духовна освіта — нові вектори» висвітлює діяльність Дрогобицького Катехитичного Інституту, що активно розвивається в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії, яка в цей час святкує 10 років від часу відновлення. Із статті дізнаємося, що Дрогобицький Катехитичний Інституту є юридичною особою, у ньому навчається 66 студентів — майбутніх священиків, які будуть в подальшому парохами у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії. «Після закінчення Інституту його випускники мають можливість продовжувати навчання в Українському Католицькому Університеті», — розповідає ректор Інституту о. Мирон Бендик. [15, с. 4-5].

Далі Антоніна Калашник, викладач кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в статті «Необхідність християнської етики» наголошує: «Українська педагогічна думка нерозривно пов’язана з духовністю, саме з християнською духовністю та мораллю… Тому, усвідомлюючи це, педагогічна громадськість покладає великі надії на предмет «Християнська етика». Християнська етика — один з наймолодших навчальних предметів у сучасній українській школі. Він належно вступає у навчально-виховний процес і за підтримки Церкви, громадськості та держави християнська етика дасть підростаючому поколінню великі знання, які розвинуться на морально-етичних християнських засадах…» [12, с. 6].

У наступній статті «Християнська етика в школі: великоукраїнський варіант» Петро Похнатюк, головний секретар Інституту християнської етики та апологетики в Черкасах, наголошує: «…Мені, як фахівцеві в цій царині, хочеться наголосити, що предмет Християнська етика не можна ставити під будь-який сумнів. Християнська етика є не тільки освітнім предметом, а й високою теоретичною структурною наукою. Цю науку не можна цілком ототожнити ні з християнською філософією, ні з моральною теологією, ні з історією української культури чи історією народознавства. Предмет «Християнська етика» — це вивчення християнських традицій, християнської поведінки, християнської етики і в цілому християнської етичної культури…» [28, с. 6].

Завершує травневе число «Мети» стаття Квітки Гриньків «Християнська символіка державного герба України» в якій автор розповідає, що у 2002 році львівськими вченими під головуванням кандидата історичних наук Ігоря Мицька був організований семінар «Княжі часи» — неформальне зібрання істориків, етнологів, археологів, мистецтвознавців, істориків архітектури, на якому обговорювалися проблеми давньої історії княжих часів. Власне на одному з зібрань обговорювалися проблеми християнського впливу на символіку сучасного державного герба України від епохи впливу Візантії, Херсонесу до епохи Ярослава Мудрого та Данила Галицького. Вчені прийшли до висновку, що державна християнська символіка в державному гербі України сформувалась у Х — ХІ століттях, про що засвідчують чисельні історичні християнські пам’ятки тієї епохи…» [8, с. 8].

Таким чином, у висновок вище проаналізованого наголосимо, що редакція Радіо «Воскресіння» яка у 2001 — 2003 роках редагувала часопис «Мета», робила все можливе щоб з науково-популярної та і релігійної точки зору «Мета» була могутнім рупором Української Греко-Католицької Церкви.

Коментарі закриті.