Історичні аспекти розвитку Львівської редакції Радіо «Воскресіння» у час відновлення Української держави у 1992 ? 2000 роках.

З травня 1992 року редакція Радіо «Воскресіння» формується у Львові та починає самостійно готувати радіопередачі [1, c. 14-15].

З початку липня 1992 року програми Радіо «Воскресіння» стали щоденними. Керівництво Львівською редакцією переймає священик Української Греко-Католицької Церкви о. Михайло Димид [3, c. 32-34].

З 5-го квітня 1993 року щоденні релігійно-культурологічні програми Радіо «Воскресіння» починають транслюватися Всесвітньою Службою Радіо Україна, а також Третьою програмою Українського Радіо.

10-го липня 1993 року в приміщенні Львівської опери відбулася презентація Радіо «Воскресіння» [3, c. 32-34].

У 1994 р. Радіо «Воскресіння» виступає з ініціативою створити Агенцію Релігійної Інформації (АРІ) на базі свого інформаційного відділу. Бюлетень Агенції поширюється не лише на території України, а й знаходить читача у багатьох країнах світу. АРІ стало авторитетним джерелом релігійної інформації для багатьох газет в Україні та за її межами [1, с. 14-15; 3, c. 32-34].

Новинами Радіо «Воскресіння» послуговуються такі авторитетні інформаційні агентства як Католицька Служба Новин (CNS) та APIC [3, c. 32-33].

В Україні Агенція Релігійної Інформації Радіо «Воскресіння» на той час була єдиною професійною структурою, яка займалася збиранням, обробкою та поширенням новин про усі конфесії, що діяли в Україні (УГКЦ, УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ, РКЦ та, в меншому обсязі, про протестантські церкви) [2, c. 4-5, c. 18-19; 5, c. 6-7].

Великий об’єм матеріалу, що накопичився за всі роки, дозволив редакції проводити аналітичні дослідження розвитку Церков, прогнозувати та коментувати церковні події [1, c. 14-15].

Так, 29 березня 1995 року виходить в ефір 1000-на радіопередача Радіо «Воскресіння» [3, c. 32-34].

Програми, зазвичай, тривають 30 хвилин, виходять щодня і складаються з трьох частин, наприклад: блок релігійних новин, якась актуальна стаття, інтерв’ю або тематичний цикл, що може висвітлювати будь-яке питання, пов’язане з історією Церкви, духовним життям християнина, взаємовідносинами Церкви і науки та багатьма іншими проблемами людини або суспільства [3, c. 32-34].

У своїй роботі Радіо «Воскресіння» керується принципами позаконфесійності й екуменізму, залишаючись при цьому конфесійно приналежним до УГКЦ. [2, c. 4-5].

У 1996 році, починаючи з 10 червня, спецвипуски Радіо «Воскресіння» починає транслювати Перший канал національного радіо [3, c. 32-34].

Розширення як слухацької, так і читацької аудиторії, підняло міру відповідальності колективу Радіо «Воскресіння» щодо задоволення духовних потреб українських громадян [2, c. 4-5, c. 18-19].

З’явилася потреба започаткування нових рубрик: екуменічних діалогів, безпосереднього надання слова представникам різних конфесій. Отож, поряд із євангелізацією, колектив Радіо «Воскресіння» сприяє конфесійному порозумінню в Україні на основі істини і любові. Про це свідчать різноманітні відгуки, зокрема, головний редактор «Народної газети», письменник Анатолій Шевченко писав: «У час, коли нам, українцям, зараз, як і у всі, й переважно драматичні часи історії, бракує, як і бракувало, єдності й порозуміння, Радіо «Воскресіння» спрямовує свою діяльність на об’єднання своїх слухачів — екуменічне, національне, духовне. А християнський світогляд якраз і спонукає до єдності, з якою тільки й зможе знайти своє майбутнє держава, а в ній — народ, сподіваймося, нарешті щасливий і вільний, сповнений власної гідності» [3, c. 32-34].

Для журналістів редакції Радіо «Воскресіння» важливими є як зміст, так і форма подачі матеріалів, емоційний настрій. У передачах присутні усі види жанрів журналістської творчості: інформаційні та полемічні замітки, коментарі, огляди листів, огляди преси, репортажі, інтерв’ю, звіти з конференцій, статті, бесіди, просвітницькі (науково-популярні) лекції [1, c. 14-15; 3, c. 32-34].

Значна увага звернена на чистоту української мови, особливості мовлення на радіо. «У нашому ефірі, який зараз уперто русифікується, численними комерційними радіостанціями, програми Радіо «Воскресіння» вирізняються не тільки гарною українською мовою, а й уболіванням за долю національної культури, літератури, музики, ширше — національного майбутнього зі своїм словом, культурою, історією і, зрозуміло, Церквою», — відгукується на передачі Сергій Гречанюк, письменник, головний редактор журналів «Дивослово», «Урок української» [2, c. 4-5, c. 18-19].

А ось думка народного артиста України Віталія Розстального: «Слово мовлене звучить в ефірі, доки мовиться, але за цей миттєвий час воно встигає обійняти тисячі й тисячі людей, слухачів радіо, донести до їхньої свідомості не лише думки, а й інтонації такі, що не забуваються. У кращих своїх програмах ведучі й учасники програм Радіо «Воскресіння» знаходять таке слово» [1, c. 14-15; 3, c. 32-34].

1997 рік розпочався зміною керівництва. Отця Михайла Димида, якого було призначено Ректором Львівської Богословської Академії, на посаді директора Радіо «Воскресіння» змінює Мирослав Павлюк, журналіст, що пропрацював в редакції вже шість років, випустивши в якості редактора і ведучого в ефір понад 1000 радіопрограм [3, c. 32-34].

Цього ж року Редакція Радіо «Воскресіння» переїжджає у нове приміщення у будинку на вулиці Озаркевича, урочисто освячене 28 серпня єпископом-помічником Глави УГКЦ владикою Любомиром Гузаром [1, c. 14-15; 2, c. 4-5, c. 18-19; 3, с. 32-34].

Нашвидкуруч відкрито кореспондентський пункт у м. Києві у 1998 році. А вже 30 жовтня виходить в ефір ювілейна 2000 передача Радіо «Воскресіння» [3, c. 32-34].

На редакцію чекає відповідальний період юридичної та кадрової реорганізації. Програми, як і раніше виходять ефір щоденно.

У 1999 р. на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня у стінах редакції Радіо «Воскресіння» відновлюється видання часопису Львівської Архієпархії УГКЦ «Мета», яке з певних організаційних причин було призупинене на декілька місяців. Настає короткий «радійно-воскресінський» період в історії цього церковного видання, що певним чином позначився на змісті та стилістиці. Журналісти радіо своїми силами безкорисливо готували «Мету» до друку дo 2001 р. Ці номери газети можна оглянути на інтернет-сторінці Радіо «Воскресіння» [3, c. 32-34].

У 1999 році редакція Радіо «Воскресіння» відсвяткувала свій перший ювілей – 10-ту річницю від часу заснування. [3, c. 32-34].

З 1 червня 2000 Радіо «Воскресіння» змінює формат мовлення, виходить в ефір тричі на день на хвилях всеукраїнської мережі «Довіра — Niko-FM».

23 березня 2001 прозвучала ювілейна 3000-на передача.

Згодом мережа «Довіра — Niko-FM» юридично та організаційно розпадається на дві частини, і Радіо «Воскресіння» залишається з «Довірою», яка в основному транслюється на східній частині України, прив’язуючись до блоку передач Радіо «Свобода» [1, c. 14-15; 3, c. 32-34].

У цей час журналісти Радіо «Воскресіння» беруть активну участь у житті українських мас-медіа, про що свідчать численні відзнаки за участь у різних конкурсах та заходах, зокрема:

1. Диплом учасника Телерадіоклубу’99 за сприяння журналу «Телерадіокур’єр» у розвитку інформаційного партнерства на телерадіоринку України.

2. Пам’ятний диплом за участь у п’ятому Київському міжнародному телерадіоярмарку (4-7 травня 1999 року).

3. Срібний диплом — за участь у конкурсі «Золотий Георгій — 2000 р.» у номінації «Інформаційна програма».

4. Почесна грамота оргкомітету третього всеукраїнського конкурсу програм регіональних телерадіорганізацій «Україна єдина» — у номінації «Дебютант конкурсу» [3, c. 32-34].

Коментарі закриті.