У пам’ять Романи Навроцької

У церкві села Заздрість, де народився Патріярх Йосиф Сліпий, що 30-і роковини його відходу у вічність вшановуємо цьогоріч, після недільної Святої Літургії відбулася поминальна панахида за спокій душі великої сподвижниці справи Патріярха, його вірної помічниці і будівничої Музейно-меморіяльного комплексу у Заздрості. 15 листопада 2014 року минуло 15 років з дня смерти доктор Романи Навроцької.

Відразу після звільнення з совєтських лагерів у 1963 році Патріярх Йосиф Сліпий активно взявся за душпастирську працю по всіх країнах поселення українців, збирав «у розсіянні сущих». Його повернення у вільний світ стало зворотнім пунктом не лише в історії УГКЦ, але й у з’єднанні українців у світі. Приїхавши до Риму, Блаженніший розпочав активну діяльність для консолідації українства на поселеннях: будівництво Собору Св. Софії в Римі, придбання монастиря на Студіоні, повернення у лоно Церкви храму св. Сергія і Вакха, створення Релігійного Товариства Українців Католиків «Свята Софія» та заснування Українського Католицького Університету св. Климента Папи. Згодом ці Патріярші структури поширилися за межі Європи, зокрема, на Сполучені Штати Америки. Усі ці проєкти могли бути зреалізовані тільки завдяки гарячій підтримці мирян.

Патріярхальний рух від його зародження активно підтримало і очолило подружжя докторів бл. п. Мирослава (1916-1978) та Романи (1921-1999) Навроцьких, які, за словами академіка Леоніда Рудницького, Голови Товариства «Свята Софія» США, були довіреними особами Блаженнішого. Він усвідомлював це і високо цінував самовіддану працю своїх «воїнів». У листі до д-р Романи Навроцької від 2 березня 1984 року з нагоди святкувань 10-ліття діяльности ТСС в Америці Кир Йосиф Сліпий писав: «Велику працю Ви зробили, зокрема впродовж останніх десять років, щоб забезпечити існування і розвиток патріярших надбань і Установ, і велика Вам дяка за це. За щиру співпрацю і поміч я постійно дякую Вам і Богові».  Це був останній лист Патріярха Йосифа до Романи Навроцької – однієї із тих людей, зусиллями яких задум Блаженнішого розвинути структури Товариства «Свята Софія» у Новому Світі став реальністю.

Романа Навроцька, донька о. Івана Лебедовича, так згадувала про витоки знайомства з Патріярхом: «Наш контакт і тісна співпраця з Блаженнішим Патріярхом Йосифом датується від вересня 1965 року. Друга сесія Вселенського Собору Ватиканського ІІ-го і зустріч з Блаженнішим у Ватикані. Кольосальна харизма Ісповідника Віри, що турбувався долею свойого народу й цікавився усіми проявами його життя. Ота імпозантна, маєстатична постать духового Велетня й одуховлені очі, що впізнавали людину наскрізь. Все це робило надзвичайно сильне вражіння і не могло остатися без сліду» (промова з нагоди 15-ліття ТСС А).

Подружжя Навроцьких дуже багато праці поклало на заснування та налагодження праці різних Патріярших структур в Америці, зокрема, на збирання коштів на Патріярший фонд, з якого утримувалися УКУ, архіви, музеї, бібліотеки та ін., купувалися будинки під українські організації та інституції. Але для д-р Романи Навроцької Блаженніший Йосиф мав ще одне, особливе завдання. «Як прийде час, відкупіть мою родинну хату в Заздрості, – а потім побачите, що зробите», – ці слова він сказав у 1974 році до Романи Навроцької – Голови Товариства «Свята Софія» США. Д-р Навроцька достойно виконала і це важке завдання, яке здавалося непосильним навіть для багатьох чоловіків. У 1997 р. стараннями д-р Романи Навроцької в Україні було створене Представництво Релігійного Товариства Українців Католиків «Свята Софія» США. У період викупу обійстя та сусідніх земель, відновлення старої хати та будівництва нового дому, вона майже постійно жила в Україні – пильнувала кожної, навіть найменшої справи, тримала руку на пульсі всього, що діялося на будівельному майданчику.

Сестра Модеста, ЧСВВ, яка першою з Василіянок прибула до Комплексу, згадує, що д-р Навроцька була надзвичайно інтеліґентною людиною, розумним керівником, виваженим дипломатом, уміла знайти спільну мову і з керівництвом району та области, і зі священиками, і з простими робітниками, що працювали на будові. Вона турбувалася про все і про всіх, але водночас була вимогливим замовником. Тільки завдяки її самовідданій праці, її повній самопосвяті, протягом трьох років був збудований Музейно-меморіяльний комплекс, який 13 вересня 1998 року гостинно відчинив двері для прочан і односельчан, школярів і науковців, усіх, хто прагне почерпнути сили з родинного джерела великого Ісповідника віри Патріярха Йосифа Сліпого.

У Святому Письмі сказано: «Судіть їх за справами їхніми». Комплекс у Заздрості – це той історичної ваги витвір, який довгі літа зберігатиме пам’ять про самого Патріярха Йосифа Сліпого, про його велику життєву мету – здобуття патріярхату для нашої Церкви, це також найкращий доказ апостольства мирян, якого так бажав Кир Йосиф.

Хай ця згадка у 15-і роковини відходу у вічність невтомної трудівниці, вірного воїна Патріярха Сліпого, душевної людини і великої сподвижниці нашої Церкви д-р Романи Навроцької стане нев’янучою квіткою у вінок її світлої пам’яти.

Представництво в Україні Товариства «Свята Софія» США

Опубліковано у Культурне життя | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.