У Львівському Національному музеї покажуть досі небачені мистецькі твори

Завтра у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького відбудеться відкриття виставки «За записом часу: реставрація творів у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького».

Експонована виставка «За  записом часу: реставрація творів у Національному музеї  у Львові імені Андрея Шептицького» демонструє творчий доробок художників-реставраторів графічного мистецтва, темперного живопису, олійного малярства, художньої тканини, поліхромної скульптури та декоративної різьби.

Реставратори темперного малярства  представлять низку раритетів із музейної колекції, більшість із яких дотепер не опубліковані і раніше не експонувалися.

Серед творів майстерні олійного живопису на виняткову увагу заслуговує натюрморт «Заєць і птахи», «Портрет дами з діадемою», «Портрет духівника» та ін.

Окрім творів класиків українського образотворчого мистецтва  – Т.Шевченка, І.Труша, С.Гординського, М.Сосенка. Цьогорічну експозицію графіки доповнять роботи всесвітньо відомих митців сходу Хіросіге Утагави та Масанбоу Кітао, а також ескіз «Воскресіння Лазаря» видатного італійського майстра ХVI ст., Тінторетто (Якопо Робусті).

Майстерня реставрації тканини представить на виставці унікальні пам’ятки церковного та народного мистецтва, зокрема, відреставровані антипедії другої половини ХVІІІ ст.

На виставці будуть презентовані твори, що належать до кола львівської школи скульптури ХVІІІ ст., відомої високим мистецьким рівнем далеко за межами регіону.

Історія реставрації пам’яток в Національному музеї  у Львові сягає часу його заснування. Спочатку над пошкодженими іконами працювали львівські художники С. Дембіцький,  Крупський, М. Сосенко. Однак їхній досвід роботи, на думку першого директора музею Іларіона Свєнціцького, виявився не дуже вдалим.

Зміни на краще настали у 1910 р., коли  реставраційними роботами у музеї почав завідувати  видатний український художник Михайло Бойчук. На жаль, події Першої світової війни (1914-1918 рр.) перешкоджають подальшому розвитку реставраційної справи.

З 1920-х рр. проблемами збереження мистецької спадщини займалися такі видатні особистості як: В. Пещанський, Я. Музика, Я. Марксен, Г. Онишко, С. Голян-Федорович, П. Лінинський.

У 1970-х рр. із приходом до музею Мирослава Отковича та Павла Петрушака  починається новий етап розвитку реставраційної діяльності музею. У 1977 році було утворено сектор реставрації як самостійний підрозділ музею; тоді його очолив М. Откович, а з 1982 року –  В. Волков. Це дозволило розширити реставраційну спеціалізацію, збільшити  штат художників-реставраторів та вивести на якісно новий рівень  не лише фондову, а й виставкову роботу.

На початку 1990-х рр. у структурі музею було створено реставраційний центр, невдовзі перейменований у відділ реставрації (1994). В його склад вже входило чотири  майстерні, в яких працювали понад сорок осіб.

З 2003 року реставраційний відділ реорганізовано у науково-дослідний  реставраційний відділ НМЛ, який очолив художник-реставратор вищої категорії Володимир Мокрій.

Професійні здобутки  художників-реставраторів упродовж останніх п’яти  років – це понад  п’ять тисяч відреставрованих творів, десятки підготовлених виставок у стінах НМЛ та інших музеїв України, Польщі, Італії, Румунії, США, участь у міжнародних наукових конференціях,  підвищення кваліфікації у провідних зарубіжних музейних осередках.

Джерело: Музейний простiр

 

Опубліковано у Культурне життя | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.