Скромний творець історії: о. Івану Музичці виповнюється 93 роки

1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок Голосів: 2
Loading...

15 листопада свій 93-ій день народження відзначає отець Іван Музичка – знаний науковець-богослов, публіцист, колишній ректор Українського католицького університету в Римі та української Колегії Святої Софії. Самовідданий священик, котрий понад 20 років служив вірним Української Греко-Католицької Церкви в Англії, а від 1975 року живе і працює в Італії, вірний воїн Патріярха Йосифа Сліпого.

о. д-р Іван Музичка

о. д-р Іван Музичка

( 4.91 MB ) Скромний творець історії: о. Івану Музичці виповнюється 93 роки

Програму Радіо “Воскресіння” підготували прес-секретар представництва Товариства “Свята Софія” в Україні Люда Бублик, редактор Любомира Бурка

Скромний творець історії

До дня народження о. Івана Музички

Отець Музичка народився в селі Пуків що на Івано-Франківщині. Коли читаєш його спогади про рідне село, здається, що саме там і є той райський куточок на землі, в якому кожен мріяв би жити. Отець Іван захоплено розповідає про Пуків:

Моє село належало до найсвідоміших у Рогатинському районі і серед важких обставин під різними окупантами провадило поступове своє громадське і національне життя, на господарському відтинку здобувало серед нелегких економічних криз і обставин засоби для життя без біди і нужди, і вміло без нічиєї помочі здобути багато для своїх майбутніх поколінь.

Голос о. Івана Музички

Життя отця Музички від самого дитинства сповнене важких переживань і терпіння. З малих літ захоплювався музикою. Парох Пукова, отець Василь Соловій був дуже прогресивною людиною, дбав про економічний та культурний розвиток села. Він сам став учителем музики і дириґентом оркестри, що славилася на цілий повіт. Однак, у 1914 році до села прийшли москалі і забрали всі інструменти. На жаль, оркестри так і не вдалося відновити.

Музичні інструменти були дуже дорогі за Польщі (за пересічний клярнет чи корнет треба було продати свиню…, а вона призначена була на податки!).

Коли прийшли німці, в українському середовищі загорілася ідея мати свою мілітарну одиницю – таку, як колись були Українські Січові Стрільці. Іван Музичка на той час учителював у своїй рідній ґімназії в Рогатині. У її педагогічному колективі ентузіястом такої мілітарної одиниці став учитель Микола Угрин Безгрішний.

Голос о. Івана Музички

З появою вістки про можливість формування нашої мілітарної одиниці (Дивізії), вчитель Угрин приходив на лекції у військовім стрілецькім мундирі і в шапці-мазепинці. Йшов, як натягнена струна чи тонка висока свічка, погляд вояцький, сердитий, рухи різкі і повновладні! Якось, стрінувши мене, він зразу наказав: «Ідемо до Дивізії – то нові Усусуси! Я організовую «Пресову квартиру», ви будете її членом, нам потрібний марш і ви зладите музику-мелодію, я вже готую слова тексту цього маршу!» То впало на мою голову, як відро зимної води. Я й не знав, що відповісти. Потім довідався, що відповідь може бути єдина, військова: «Так є!» І без заперечень. Тоді я нічого не відповів, а радше думав, що відповісти. То не по-військовому. Він глянув на мене грізно і відійшов. На другий день були готові слова до того маршу і наказ: «Зладити мелодію!»

Так Іван Музичка став автором музики до гімну «Дивізіє, гей, рідна мати!» і випадково потрапив до самої Дивізії.

(Звук – запис гімну Дивізії)

То була наша наївна, дитяча мрія. Вона була в УПА, вона була і в дивізії. Ми розуміли, що німці війну програють, але думали: ось саме зараз дійде до сутички між Заходом і Радянським Союзом. Ми тоді виліземо з лісу, дивізія буде готова, – і Захід поборе Радянський Союз, нарешті запанує правдива демократична свобода, буде Україна, буде все… А то була фантазія!

Голос о. Івана Музички

У Дивізії Іван Музичка був призначений до дивізійної оркестри – знову випадково, але ця випадковість багато змінила в його житті. Спочатку він грав на валторні, а після важкої недуги почав виконувати в оркестрі адміністративні функції. Після розформування оркестри Іван Музичка потрапляє в абсолютно невідоме йому середовище – він стає санітаром у медичній частині. Асистуючи добрим лікарям, здобув багато корисних навичок, які потім нераз знадобилися в житті. Про своє перебування в Дивізії о. Музичка згадує як про добру життєву школу. Каже, що вояки мали добрий військовий вишкіл, ніякої політграмоти, пропаганди не було, лише військова справа.

Ми не були садистами, горлорізами, як про нас говорила совєцька пропаганда. Всі дивізійники, де б вони не опинилися по війні – в Англії, Америці, Канаді, Австралії – всюди лишили по собі зразок порядного громадянина тієї країни, де жили.

Голос о. Івана Музички

Після капітуляції дивізійники опинилися в англійському полоні в Австрії, звідки їх перекинули до Італії. Про ті часи о. Музичка написав книжку «З Ріміні до Риму». У ній розповідає, як зовсім несподівано у полоні здійснилася мрія його життя – стати священиком. З Риму приїхали отці Василіяни і оголосили, що запрошують вчитися тих, хто хоче бути священиком. Разом із двома десятками інших хлопців, Іван Музичка приїхав до Риму, де почалося важке, навіть злиденне, голодне життя семінаристів. Але, попри всі труднощі, він стояв на тій стежці, яка була йому призначена згори.

Ставши священиком, отець Іван Музичка був призначений на душпастирську працю в Англії, де вірно служив своїм парохіянам протягом двадцяти років. Але Бог мав щодо нього інші проєкти. Уже до Свячень отець Музичка стає відомим не тільки в українських колах у Римі, але й у підсовєтській Україні. Від 1949 року він почав працювати на радіо «Ватикан» спочатку як дириґент церковного хору, а від 1953 року – як священик. Його знамениті проповіді з захопленням слухали українці в цілому світі.

(Звук – фрагмент передачі о. Музичка на радіо «Ватикан»)

Радіо «Ватикан» як ворожий рупор цілеспрямовано глушили в Совєтському Союзі нарівні з передачами «Вільної Европи». КДБ «зацікавилося» особою отця Музички, а в 60-их роках минулого століття в українській пресі почали з’являтися наклепницькі статті відомого кадебіста Клима Дмитрука (справжнє прізвище – Гальський, майор КДБ). Почалося переслідування о. Музички.

Від початку 70-их років минулого століття Патріярх Йосиф Сліпий, що повернувся з сибірських лагерів, наполягав, щоб о. Музичка приїхав працювати до Риму. Врешті отець скорився наполяганням Патріярха і приїхав до Вічного Міста. Загалом, отець Іван переконаний, що все його життя в Римі – це каторга, і з жалем шкодує, навіщо він послухався Патріярха.

Кир Йосиф Сліпий вбачав в особі отця Івана Музички достойного викладача, ретельного співробітника, відданого і чесного послідовника. І не помилився. В УКУ він продовжував педагогічну працю, фактично провадив усю видавничу діяльність (готував до друку журнал «Богословія», наукові праці, твори Блаженнішого), провадив усю переписку Патріярха, займався організацією богословських курсів при УКУ, організовував та координував багато інших заходів, спрямованих на реалізацію цілей Патріярха Йосифа щодо збереження та зцілення Української Католицької Церкви на поселеннях, приготування її відродження в Україні.

У 1976 році Блаженніший Йосиф Сліпий номінував о. Музичку патріяршим мітратом. Він вибрав також о. Івана Музичку як одного з чотирьох, кого плянував висвятити на єпископів, що залишаться продовжувати справу відродження нашої Церкви після смерти Блаженнішого Йосифа. Однак, отець Іван, як людина дуже відповідальна і надзвичайно скромна, відмовився від цього високого сану і назавжди залишився вірним слугою Патріярха, непомітним творцем історії.

Незалежність України для отця Івана була дуже радісною і довгоочікуваною подією. За роки Незалежної України отець Іван Музичка понад 40 разів відвідав рідну землю. Він приїжджав на свою Батьківщину, щоб попрацювати. Брав участь у конференціях, мав виклади, доповіді, реколекції. Отець І. Музичка започаткував катехитичні курси у Львові, які діють і до сьогодні. Знаний зі своїх викладів в Академії мистецтва про етику, вдалий журналіст-фейлетоніст (під псевдом «Кашук» написав понад 100 фейлетонів на виховні теми). Окрім того, о.Іван Музичка ще й письменник. З-під його пера вийшло оповідання «Марічка», книжка спогадів про село Пуків, про часи англійського полону в Ріміні. Він написав величезну кількість праць з різноманітної тематики – історії богословської думки і духовного розвитку України, соціяльних проблем християнства, основ християнського життя, міжконфесійних і між церковних відносин на українських теренах тощо.

Сердечно вітаємо отця Івана Музичку і бажаємо йому здоров’я та доброго гумору на многії літа!

 

 

Опубліковано у Дати. Події. Імена | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.