Патріярх Йосиф Сліпий. Життєвий шлях. Передача 1

1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок Голосів: 3
Loading...

З нагоди 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля, а також 30 років з часу смерті її очільника Патріярха Йосифа Сліпого на Радіо «Воскресіння» звучатиме цикл передач у співпраці з релігійним товариством українців католиків «Свята Софія».

Товариство було засноване у 1970 році в Італії за бажанням блаженнішого Йосифа. Згодом постало американське товариство «Свята Софія», яке цьогоріч відзначає свій 40-літній ювілей, опісля були засновані товариства в Англії, Канаді, Бельгії та в інших країнах світу. Перед мікрофоном Люда Бублик, прес-секретар представництва релігійного товариства українців-католиків США «Свята Софія».

 

Патріярх Йосиф Сліпий

Патріярх Йосиф Сліпий

( 4.27 MB ) Патріярх Йосиф Сліпий. Життєвий шлях. Частина 1

У передачі звучать фрагменти з Божественної літургії, яку очолював Блаженніший Йосиф, а також фрагменти проповіді Патріарха з архівів Радіо «Ватикану». У наступних програмах йтиметься про активну діяльність Предстоятеля УГКЦ в Римі, про засноване ним товариство «Свята Софія», про комплекс «Рідна хата Патріярха Сліпого» в Заздрості, а також інші цікаві теми.

Програму підготували прес-секретар представництва товариства Свята Софія в Україні Люда Бублик, звукооператор Віталій Бохонко, редактори Любомира Бурка і Василь Ковалишин

 

Патріярх Йосиф Сліпий. Життєвий шлях

Дорогі слухачі, сьогодні ми розпочинаємо цикл передач про Патріярха Йосифа Сліпого – великого ісповідника віри, вченого-богослова, очільника Української Греко-Католицької Церкви у найтяжчий період її історії – роки заборони і вигнання.

Цьогоріч минає 30 років від смерти Патріярха Сліпого та 25 років виходу нашої Церкви з підпілля. Патріярх Йосиф, як той Мойсей, провадив вірних до світла, але сам не побачив знаменного дня відродження Католицької Церкви в Україні.

Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в невеличкому селі Заздрість, що на Тернопільщині. Змалку тягнувся до науки: студіював у Львівській Греко-Католицькій Духовній Семінарії, звідки його як перспективного студента вже на другому році навчання скерували до Іннсбрука в Німеччині для студій на філософському і теологічному факультетах тамтешнього університету.

Після отримання академічного ступеня доктора богослов’я, продовжив навчання у Григоріянському університеті та Папському Орієнтальному Інституті в Римі. Вивчав англійську, італійську, німецьку, польську, російську та французьку мови, латинською мовою написав наукову працю.

Повернувшись із Риму професором догматичного богослов’я, викладав у Львівській Духовній Семінарії, був співзасновником Богословського наукового товариства у Львові. Видавав квартальник «Богословія» і до 1939 року був його незмінним редактором.

У 1926 році Йосиф Сліпий номінований на ректора Духовної семінарії. Через два роки Митрополит Андрей Шептицький затвердив Статут Львівської Богословської Академії, а о. доктор Йосиф Сліпий став її ректором. Він продовжує наукову роботу: пише праці на теологічні, літературні та історичні теми, а також про мистецтво й церковне право. Видає серію «Праці греко-католицької академії». Незважаючи на війну, відновив діяльність Богословської Академії.

22 грудня 1939 року з благословення Папи Пія ХІІ і на прохання Митрополита Андрея Шептицького, о. ректор Йосиф Сліпий був хіротонізований архієпископом з правами наслідства. Хіротонія відбулася таємно.

«… в час гоніння свячення не є честю, а в першій мірі тягарем», – згадував Блаженніший Йосиф Сліпий.

Він не помилився. Вступивши у права митрополита після смерти Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року, вже через п’ять місяців Йосиф Сліпий був арештований НКВС. Протягом одного року і одного місяця тривало слідство: у Львові в тюрмі на Лонцького, у Києві в Лук’янівській в’язниці, у Москві на Луб’янці. За зачиненими дверима було винесено вирок військового трибуналу: 8 років сибірських лагерів.

«…їдуть на заслання… то триває місяцями. Заки каторжник приїде, то такий вимучений; при різних нагодах пересадки, різні сторожі, голод, холод… Приїде на етап страшно худий, виснажений, змучений і до рапавих дощок, зимних, як лід, прикутий. Вже, крім самого вигнання, та фізична мука добиває людину…»

Маріїнське Кемеровської области – тут мав запалення легенів і дизентерію (йому відмовлено в стаціонарному лікуванні і відіслано на подальший етап).

Боїми – тут зламав собі руку («іншим ламають ребра, а вам зломили тільки руку», – сказав лікар).

Місто Кіров у Росії – в групі на етап нараховувалося до 40 осіб, серед них троє священиків та два єпископи – Сліпий і Чарнецький.

І багато-багато інших лагерів…

Пересилки етапом для свідчень у суді, виклики на Комісію, де пропонують приєднатися до православ’я, обіцяють відновлення титулів і можливе надання найвищих духовних посад у Російській Православній Церкві. Митрополит Йосиф рішуче відмовився, після чого його відправили до будинку інвалідів. Верховний суд визнав Йосифа Сліпого особливо небезпечним злочинцем-рецидивістом і присудив наступних 7 років лагерів. Митрополита відправлено до Мордовії.

Однак, вірні Української Греко-Католицької Церкви та люди доброї волі по цілому світі виступали на захист Патріярха Йосифа Сліпого. 26 січня 1963 року за клопотанням Папи Івана ХХІІІ, котрий був канонізований цього року разом з Іваном Павлом ІІ, та Президента США Джона Кеннеді, Йосиф Сліпий був звільнений, без права повернення до України. У Москві, перед висилкою до Риму, він вимагає дозволу попрощатися з родиною. Під виглядом родини приїхав настоятель монастиря в Тернополі о. Василь Всеволод Величковський. У готельному номері Патріярх Йосиф Сліпий висвятив його на єпископа Луцького і призначив своїм місцеблюстителем.

Вимучений совєтськими лагерями, хворий і виснажений, маючи сімдесят один рік, Патріярх Йосиф Сліпий прибуває до василіянського монастиря Ґротаферрата в Італії, де розпочинає бурхливу діяльність. Найперше він зустрівся з Папою Іваном ХХІІІ, щоб подякувати за своє звільнення. При зустрічі дарує мапу СРСР з позначенням тих концлагерів, у яких він перебував.

11 жовтня 1963 року Йосиф Сліпий виступив на ІІ Ватиканському Соборі у присутності 2500 делегатів з усього світу, котрі вітали нашого митрополита стоячи. Йосиф Сліпий закликав піднести Українську Греко-Католицьку Церкву до Патріяршої гідности. Собор одностайно його підтримав.

Того ж року митрополит отримав титул Верховного Архієпископа, затверджений Папою Павлом VI. Кардинальський титул Йосиф Сліпий отримав таємно 1949 року і урочисто 22 лютого 1965 року. Він став четвертим кардиналом за всю історію України. Член Конгрегації Східних Церков.

Леонід Рудницький, Голова Релігійного Товариства Українців Католиків «Свята Софія» США, світової слави професор, філолог, академік Національної Академії Наук України, співробітник та співредактор численних американських і українських енциклопедій, колишній ректор Українського Вільного Університету в Мюнхені, очільник Наукового Товариства імени Тараса Шевченка в Америці згадує, що Йосиф Сліпий – це постать, яка викликала утвердження українців у цілому світі. Він був об’єднуючим чинником. Його шанували всі. Може, дехто і не любив, але шанувати мусіли, бо в ньому було ісповідництво віри, незламність характеру. То була унікальна постать.

Ви слухали першу передача з циклу авторських передач, підготованих Товариством «Свята Софія» і озвучених Людою Бублик, прес-секретарем Представництва Товариства «Свята Софія» в Україні. У наступних передачах ви почуєте про активну діяльність в Римі Патріярха Йосифа Сліпого на розбудову Української Греко-Католицької Церкви; про засноване ним Товариство «Свята Софія» та про Комплекс «Рідна хата Патріярха Сліпого» в Заздрості.

 

 

Опубліковано у Дати. Події. Імена | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.