Патріарх Йосиф Сліпий. Життя і діяльність після звільнення. Частина 2

1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок Голосів: 2
Loading...

З нагоди 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля, а також 30 років з часу смерті її очільника Патріарха Йосифа Сліпого на радіо «Воскресіння» звучить цикл передач у співпраці з релігійним товариством українців-католиків «Свята Софія».

Шановні слухачі, до вашої уваги друга передача: Патріарх Йосиф Сліпий. Життя і діяльність після звільнення

Патріярх Йосиф Сліпий

Патріярх Йосиф Сліпий

( 4.28 MB ) Патріярх Йосиф Сліпий. Життя і діяльність після звільнення. Передача 2

Товариство «Свята Софія» було засноване у 1970 році в Італії за бажанням Блаженнішого Йосифа. Згодом постало американське товариство «Свята Софія», яке цьогоріч відзначає свій 40-літній ювілей, опісля були засновані товариства в Англії, Канаді, Бельгії та в інших країнах світу.

У передачі звучать фрагменти з Божественної літургії, яку очолював Блаженніший Йосиф, а також фрагменти проповіді Патріарха з архівів Радіо «Ватикану». У наступних програмах йтиметься про активну діяльність Предстоятеля УГКЦ в Римі, про засноване ним товариство «Свята Софія», про комплекс «Рідна хата Патріярха Сліпого» в Заздрості, а також інші цікаві теми.

Програму підготували прес-секретар представництва товариства Свята Софія в Україні Люда Бублик, звукооператор Віталій Бохонко, редактори Любомира Бурка і Василь Ковалишин

Патріярх Йосиф Сліпий. Життя і діяльність після звільнення

Слава Ісусу Христу!

Дорогі слухачі, сьогодні ми продовжуємо розповідати про Патріярха Йосифа Сліпого. Цього року минає 30 років від його смерти. Він не дожив всього п’ять років до відродження Української Греко-Католицької Церкви, а так прагнув цього! Ціле своє життя поклав на справу її збереження.

18 довгих років Блаженніший терпів голод і холод, тяжкі хвороби і моральне приниження, знущання кадебістів у сталінських лагерях. Але вижив! І не зламався! Після звільнення зі сталінських лагерів немолодий уже митрополит Йосиф Сліпий зробив стільки, що іншим треба би було ціле життя.

9 лютого 1963 року добровільний в’язень за віру Христову Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий фізично зморений, але душевно не зламаний прибув до Петрової столиці. Тут, у Римі, розпочався не лише новий етап у житті та діяльності Патріярха, але й нова сторінка в літописі Української Греко-Католицької Церкви, яку він відродив до життя своєю харизмою, непохитною вірою у Провидіння Боже, незламністю духу і стремлінням до великого – через терня до зірок.

«Вже в дорозі через Відень до Рима душевний біль не давав мені спокою, коли я думав про нашу Церкву і наш Нарід. Всі її досягнення і тисячолітня праця поколінь лежали в руїні. Сприймав я це як Божу волю у глибокій вірі, що всі історичні надбання, в тому числі також терпіння, не даремні: я вірив, що з руїн повстануть наша Церква і наш Нарід! З усіх сил намагався я шукати виходу з цього майже безвихідного становища, щоб підняти Церкву і Нарід з руїни, щоб їх відродити. Треба було знову починати працю відродження в самому корені, від самих основ. А основи я бачив в науці, молитві, праці і християнському праведному житті», – писав Патріярх Йосиф Сліпий у своєму «Заповіті».

Початок шістдесятих років минулого століття – це був час протистояння між Сходом і Заходом, період «холодної» війни. «Відлига», яка почалася за Хрущова, ввела в оману деяких західних політиків та церковних діячів. Вони мали надію, що Совєтський Союз змінився, а що був він потугою, то намагалися утримувати з ним радше нейтральні взаємини, шукали якщо не зближення, то принаймні порозуміння. Власне такою була «остполітік», яку розпочав новообраний папа Іван ХХІІІ. Він навіть запросив на ІІ Ватиканський Собор спостерігачів від Московської  патріархії, приймав у Римі достойників з Москви, серед інших – зятя й дочку Хрущова. Він щиро вірив, що завдяки «остполітік» Ватикану Росія стане християнською, а може й католицькою.

Патріярх Йосиф Сліпий, котрий на власній шкірі сповна відчув усі принади дружньої Москви, не мав ілюзій щодо напрямних совєтської ідеології. У Римі він боровся проти поступок Москві.

Йосиф Сліпий застерігав Папу від запопадливої постави щодо комуністів і всіма силами боровся за права своєї Церкви, щоб вона не стала розмінною монетою у пошуках зближення з Москвою.

«Історія не знає більшої несправедливости від тієї, що її заподіяно українському народові, Церкві», – сказав він на Папському Синоді Єпископів у 1971 році.

Кардинал Сліпий просив наступника Івана ХХІІІ – Папу Павла VI і поновив це прохання Папі Іванові Павлові ІІ не приносити України в жертву при пошуках контактів з Москвою: «Nihil de nobis sine nobis» (Нічого про нас без нас).

Головною ціллю, яку поставив перед собою Патріярх, було єднати в розсіянні сущий народ, як це написано перед входом до будинку Українського Католицького Університету в Римі, що його заснував Блаженніший. Патріярх Йосиф постійно трудився для свого народу і вірив у його світле майбутнє.

Голос Патріярха лунав по всьому світу, особливо після його приїзду до Риму, під час ІІ Ватиканського Собору. Це був найважливіший дотеперішній собор в історії Вселенської Церкви, а виступ Йосифа Сліпого на тому Соборі став сенсацією, котра поставила Українську Церкву на світовий форум. Блаженніший вперше перед таким високим зібранням висловив тезу про надання нашій Церкві патріархату. У 1969 році 19 із 21 єпископів УГКЦ звернулися до Папи з проханням присвоїти титул Патріярха Йосифові Сліпому. Відповідь прийшла через два роки. На жаль, вона була негативною.

Патріярх дуже багато подорожував – відвідував розсіяних по світу українців, щоб нав’язати з ними євхаристійне спілкування та пожвавити церковно-релігійне життя. Всього протягом п’яти років він відвідав 14 країн, де жили українці: Канада, США, Колумбія, Венесуела, Перу, Аргентина, Парагвай, Бразилія, Австралія, Нова Зеландія, Німеччина, Еспанія, Португалія, Англія, Франція, Австрія, Індія, Мальта. Приїзди Блаженнішого Верховного Архієпископа, Кардинала Кир Йосифа Сліпого викликали великі зрушення як серед українських громад, так і серед мешканців країн, куди він приїжджав.

У 1973 році на Святій Літургії в Римі у Соборі Св. Петра отець Гриньох, колишній капелян ОУН-УПА, грецькою мовою вперше пом’янув Йосифа Сліпого як Патріярха. З того часу всі церкви виголошували такий титул.

24 березня 1980 року Папа Іван Павло ІІ скликав Надзвичайний Синод українських єпископів, на якому Філядельфійського митрополита Івана Мирослава Любачівського проголошено коад’ютором Патріярха Йосифа Сліпого.

Того ж року стараннями Патріярха відбувся черговий Синод УГКЦ, на якому ухвалено Деклярацію про неканонічність і недійсність рішень Львівського псевдособору 1946 року про ліквідацію УГКЦ.

Патріярх Йосиф Сліпий був великим візіонером, невтомним трудівником, він реалізовував ідеї, які багато хто вважав утопічними, неймовірними. Для добра нашої Церкви і Українського Народу він працював, не шкодуючи сил, здоров’я і життя.

7 вересня 1984 року Патріярх Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Йосиф Сліпий відійшов на вічну службу до нашого небесного Отця. У квітні 1991 року реабілітований посмертно, а 27 серпня 1992 р. його тлінні останки перепоховані у крипті Собору Св. Юра у Львові, поряд з могилою його великого вчителя і попередника Митрополита Андрея Шептицького.

Патріярх помер, але його ідеї і справи до сьогоднішнього дня живуть і служать українцям по всьому світу. У наступних передачах, підготованих Товариством «Свята Софія», ви почуєте про засновані Патріярхом Сліпим товариства, наукові та релігійні інституції, про Комплекс «Рідна хата Патріярха Сліпого» в Заздрості.

До нових зустрічей! З Богом!

Опубліковано у Дати. Події. Імена | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.