Коментар професора Дмитра Степовика щодо публікаціїі карикатур на пророка Мухамеда

( розмір 1.77 MB )

Шановні слухачі! Нещодавно ми стали свідками хвилі протесту мусульман, через 12 карикатур на пророка Мухамеда. Ці карикатури були опубліковані ще у вересні минулого року у Данії, а у лютому їх передрукувало ряд європейських видань. Це й спричинило вибух емоцій, що мав масштабні наслідки з людськими жертвами. Фактично розпочалася дипломатична, інформаційна та економічна війна на рівному, та би мовити, місці. Наш редактор Володимир Качур звернувся до професора Дмитра Власовича Степовика, відомого українського мистецтвознавця з проханням прокоментувати цю ситуацію.

— Не так давно ми стали свідками карикатурного скандалу який виник через образу духовних почуттів мусульман. Пророк Мухамед, який постав перед читачами західних видань у негативному світлі зумів об’єднати мільйони мусульман. Коментуючи цю історичну подію доктор богослов’я, професор духовної академії Української Православної Церви Київського Патріархату Дмитро Степовик наголошує на тому, що у вільному світі подібні випадки проти релігійних почуттів спостерігались і у минулому столітті, однак тоді нападок зазнавали здебільшого християни.

— У вільному світі так тільки здавалося що релігія вільна, але вона теж невидимо піддавалася великому тискові завжди були намагання якоюсь мірою дезавіювати святість священного Писання, виставити у невідповідному світлі і навіть карикатурному найвизначніших осіб християнської релігії. Особливо Господа Ісуса Христа. Тут пригадуються мені карикатури і шаржі гданського карикатуриста, художника Герлуфа Бітструпа, який цілі серії, цілі книжки повидавав де висміювалися ангели, Бог зображався часто голеньким, який приходив і щось тут робив. Тобто в таких сміховинних ситуаціях це було. До речі в радянському союзі ці карикатури дуже часто передруковувалися в сатиричних журналах, оскільки Герлуф Бітструп був Гданським комуністом. Їх друкували московський «Крокодил», український «Перець» і навіть у виданнях не карикатурного не сатиричного плану.

— Також не завжди були толерантними до християнської релігії режисери ігрового кіно. Кінофабрики та телестудії інколи вдавалися до висміювання у саркастичній формі догматико-канонічних основ християнства. Здебільшого удар скеровувався у серце віри, першооснову релігійного вчення — у Господа Ісуса Христа.

— Коли представники західних кінофірм, американського Голівуду і західно-євпропейських кіностудій, вони їздили в Ізраїль, після проголошення його незалежності 1947 року і намагалися знімати фільми про життя Ісуса Христа теж в такому викривленому карикатурному дусі. До честі першого тодішнього президента Ізраїля Бен Гуріона коли він і уряд, які, звичайно, сповідували віру юдаїзму, не християнську віру, дізналися що приїхали знімати такий фільм, то він просив їх залишити територію Ізраїля. Було багато випадків таких комічних, сатиричних, негативних навіть, я б сказав, близьких до сатанізму, спроб представниками західно-європейької культури, художниками, театральними діячами зображати земне життя Ісуса Христа. Звичайно християнський світ на це реагував відповідним чином, але ніколи не відповідав на це дуже гостро, тим паче якмимсь силовими діями. І тому нинішній світ, тепер, що відбулося вже у 2006 році, коли знову ж таки у тій же Данії були опубліковані карукатури на пророка і святу, можна сказати, особу ісламської релігії Магомета то весь світ піднявся і почалася холодна а іноді і гаряча війна, власне мусульманського проти християнського світу. оскільки цей конфлікт набув неабиякого резонансу і його наслідки мають великий негативний вплив стосвно стосунків вищезгаданих релігій, то чи можна припускати що карикатурний скандал є провокативним елементом.

— Це дуже негативний і небезпечний фактор. Він якоюсь мірою настроює думати, що чи не була це провокація, для того щоб ще більше загострити дві цивілізації — християнську і ісламську, тому що обидві об’єднують мільярди людей. І змалювання одним якимось художником і передрукування газетами цих карикатур, просто можна було вимагати від них вибачення, або покритикувати їх, висміяти їх, що не варто було цього робити. Піднялася ціла хвиля насильства, погроми посольств і таке інше. Звичайно і та і друга сторона неправі, обидві сторони провинилися і та реакція є абсолютно неадекватною тому злу, яке принесли собою ці карикатури.

— Чимало думок звучало з приводу публікацій карикатур на пророка Мухамеда у датській пресі. Інформаційне агенство Ньюз Ру також розмістило думки Голови комісії Держдуми Російської Федераці Наталії Нарочницької яка зазначила, що у Європі сьогодні немає святинь, а є тільки права, свої проблеми вони вирішують натисканням кнопок на комп’ютері. На ї думку, якщо свобода не знає кордонів, то вона стає руйнівною, звільнюючи індивіда від усяких цінностей. Наталія Нарочницька вважає, що насміхання над проорком скероване не тільки проти ісламу. Наступним етапом стане атака на християнство.

(Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.