Владика Володимир Ковбич про сьогодення УГКЦ у Бразилії.

( розмір 4.08 MB )

Кор.

Від 2 до 9 вересня 2010 року у Львові проходив черговий Синод єпископів УГКЦ. Синод єпископів УГКЦ — це найвищий церковний орган, засідання якого відбувається раз на рік і який вирішує найважливіші питання церковного життя. У роботі Синоду, що його очолив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир, взяли участь 39 єпископів УГКЦ з України та з-за кордону. Зокрема, з Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини та Австралії. Синод розглядав дві основні теми: євангелізація та міграція.

Користуючись присутністю на Синоді Єпископів УГКЦ в Україні владики Володимира Ковбича, єпарха Куритибської єпархії УГКЦ в Бразилії, ми особисто поспілкувалися з ним про духовне життя українців у цій південно-американській країні. В інтерв’ю ієрарх українських греко-католиків Бразилії розповів детальніше про релігійне життя українців у Південній Америці, про особливості тамтешнього служіння і обряду, міжцерковний діалог з іншими християнськими церквами та теперішні виклики для УГКЦ в країнах давньої еміграції.

Владика Володимир роджений у Бразилії, там виростав і звідтіля приїхав для участі у Синоді. Бачачи Церкву в Україні і в Бразилії, чим вона однакова і чим вона інша, запитали ми нашого свпірозмовника.

Владика Володимир Ковбич

Чим однакова? У глибокій вірі, побожності людей, це я бачу у нас, в Бразилії, це бачу тут. Велику любов, прив’язаність до своєї Церкви, своїх традицій, це є таке спільне, такою цінністю, характеристикою нашого народу. Є дуже глибока релігійність.

Кор.

Тоді владика Володимир назвав дві, на його думку, головні відмінності.

Владика Володимир Ковбич

Відрізняється тим, що тут українська мова, правдива українська мова в Україні, особливо тут в Західній частині, в Галичині, хоч там мова трохи змодернізувалася, а в нас в Бразилії є мова галицька стара, якою говорили старші люди і зараз говорять, хоч її багато мішають з португальською мовою. Є велика різниця щодо мови. Друга різниця – у самому обряді, відправі. У нас в Бразилії досить спростилася Літургія, може, навіть занадто. Це, мабуть, основне.

Кор.

Як оцінює владика Володимир Ковбич стан Церкви у Бразилії? Чи на його думку Церква розвивається, занепадає, чи зберігає певну стабільність?

Владика Володимир Ковбич

Мені здається, що наш великий виклик тепер є подумати, як то з тою новою ситуацією суспільною, політичною, економічною я то зробити щоб краще і більше зберегти наших людей при Церкві. Бо там також ми маємо міграцію. З менших міст чи з колоній до міста особливо молоді подружжя чи сама молодь їде до великих міст на працю, на студії і якраз у тих великих містах вони губляться для Церкви. Тут якраз велика труднітсь знайти спосіб, стратегію щоб ту молодь притягнути до Церкви, їх віднайти по містах, з ними зробити відповідну працю душпастирську щоб вони далі були свідомі, що вони є українцями, греко-католиками, що вони належать до нашого обряду, до церкви щоб вони приходили. Я бачу що якщо ми не подумаємо про це, щоб щось так зробити, в найкоротшому часі за 10 –20 років нас буде набагао менше ніж тепер є. Ми є свідомі що ця асиміляція йде. Але ми не сприймаємо це пасивно. Ми завжди старалися триматися того принципу, що треба зберігати обряд, мову, традиції, особливо звертаючи увагу на мову, – скільки це можливо

Кор.

Тоді ми попросили детальніше зупинитися на тій ситуації, яка є зараз, навести певні цифри.

Владика Володимир Ковбич

Ті цифри, які є офіційно подані в часі Синоду, вони не відповідають до реальності. Важко сказати точно цифру скільки є українців греко-католиків, бо для цього потрібно було би замовити спеціальне дослідження. Ми так кажемо, що українців є понад 160 тисяч, але десь половина з них беруть участь у відправах, і з них – ще половина готові бути активними мирянами, допомагати Церкві фінансово і організаційно.

Але попри ці виклики, труднощі, наша Церква в Бразилії є жива. Маємо біля ста священиків, приблизно вісімдесят ченців-василіян, десь 25 парафій, зорганізованих на латинський стиль, не так як в Україні, де в кожному селі є церква. У нас ці 25 парафій мають свою головну церкву, а до неї приналежать інші, дочірні, як ми кажемо «каплиці» чи «колонії».

Одним словом, маємо багато викликів, проблем, але, Богу дякувати, Церква жива. І якщо ми, владики, священики, богопосвячені особи подбаємо, щоб зробити глибшою працю з молоддю і молодими подружжями, то ми можемо навіть і рости.

Кор.

Чим, на думку єпарха Куритибського УГКЦ, по-світськи кажучи, може бути цікавою для українців Греко-Католицька Церква?

Владика Володимир Ковбич

Звичайно, як ми кажемо в Бразилії, латинники, тобто римо-католики багато з них дуже цікавляться нашою культурою, обрядом, Літургією. Буває що більше цікавляться нашою Літургією як ми самі і більше це чинять. Це я зауважив коли відбувся у столиці Бразилії Євхаристійний конгрес, коли була наша Літургія і багато вірних з тих регіонів Бразилії прїхали на Євхаристійний конгрес і їм цікаво було побачити нашу українську Божественну святу Лтургію. І хоч вони її не розуміли вони побачили яка вона божественна, вони відчули, що це щось таке що приводить до Бога і дуже її полюбили. Є багато таких що цікавляться і приходять на нашу відправу.

Кор.

Цього року однією з тем Синоду було питання міграції. Воно, зокрема, і для владик із Бразилії є актуальним. Які владики Володимира, як члена Синоду, є очікуваними? Що він би хотів щоб Синод осягнув, вивчаючи тему міграції?

Владика Володимир Ковбич

Я особисто бажаю, щоби УКГЦ дійсно здобула стан структури у тих нових країнах, де відбувається нова еміграція – Італія, Іспанія, Португалія, Греція. Я хотів би, щоби якнайшвидше там створилися парафії, бо це підкріпить нашу Церкву. А стосовно нас, бразилійців, нашої єпархії, яка створена також з емігрантів (хоча ми вже є внуки-правнуки тих емігрантів), я вважаю, що то би було дуже корисно, якби і в нас створилося підвищення нашого канонічного статусу. З цим наша Церква змогла б бути виднішою в нашому латинському світі, і це також було би нагодою, щоби самі наші українці, які віддалилися, повернулися до нас.

Кор.

На завершення нашої розмови ми запитали Владику Володимира Ковбича про те чим для нього є участь в роботі Синоду?

Владика Володимир Ковбич

Для мене має значення що ми творимо і повинні творити одну українську, я би сказав, «зглобалізовану» Церкву бо вона є по всьому світі і що наші діди-прадіди звідси поїхали до Бразилії, наші коріння є тут і коли ми приїжджаємо на Синод то ми вертаємося до нашого коріння, до нашого джерела і це є такою нагодою дійсно відчути що ми є одна Церква разом з іншими владиками, іншими єпископами спільно повинні подбати про розв’язки різних наших труднощів, наших проблем, яких, нажаль не бракує. Ми творимо одну Українську Греко-Католицьку Церкву з центром тут в Україні.

Підготував отець Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.