Владика Діонісій Ляхович про діяльність УГКЦ в Італії та Іспанії. (У двох частинах. Редактор – о.Ігор Яців). 25.10.2010

( розмір 4.58 MB )
( розмір 4.23 MB )

Кор.

Шановні слухачі в одній з наших нещодавніх програм ми слухали інтерв’ю владики Володимира Ковбича єпарха Куритибської єпархії УГКЦ у Бразилії. Мета цієї розмови було бажання ближче познайомитися і краще пізнати українців, які проживають у цій південно-американській країні. Крім того владика Володимир розповів про зв’язок українців бразилії із матірною землею, про велике зацікавлення станом справ в Україні. У сьогоднішній програмі ми будемо слухати інше інтерв’ю з іншим єпископом УГКЦ. Ми напредодні порозмовляли із Діонісієм Ляховичем, який є апостольським візитатором для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. Відповідно ця наша сьогоднішня розмова творить певнй зв’язок із інтерв’ю, яке було з владикою Володимиром Ковбичем, адже знову говоритимемо про українців, які проживають не в Україні, а про тих, які віримо тимчасово перебувають в Італії, Іспанії. У цьому інтерв’ю, яке буде мати совє продовження через тиждень ви почуєте про здобутки і труднощі, а також про відповідь Церкви на потреби українських заробітчан. Владика Діонісій вже понад пітора року є апостольським візитатором для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. Тому ми передусім запитали його які здобутки і які найбільші труднощі може назвати за час його служіння на цій посаді.

Владика Діонісій Ляхович

Я би не говорив про здобутки хоч є, наприклад, ми в Італії заснували кілька нових спільнот. Ми поставили як пріорітет північ Італії тому що багато людей нашх виїжджає з півдня Італії, особливо з регіону Неаполя, і переїжджає на північ. Ми відкрили нові парафії у Пармі, Павії, Вербані а цієї неділі, що наступить, відкриваємо нову парафію у Бергамо. Ми старалися найбільше зосередитися навколо Мілану, де є дуже багато людей. Це є можна сказати здобуток, щось нове. Але наша праця зосереджувалася більше на духовному аспекті. Перш за все це є праця зі священиками. Моє завдання є створити священичу родину, братерство, щоб священики взаємно себе підтримували, співпрацювали і таким чином ми створили Церкву духовну, Церкву у повному богословському значенні. Отже це є перше завдання і думаю що ми тут багато поступили вперед. Я старався заохотити їх щоб вони не тільки працювали разом, але щоб вони ділилися тим що вони мають. Також з нашими екзархатами зі Східною Україною, даючи їм допомогу навіть матеріальну. Це перша річ. Це я зробив в Італії і стараюся це саме зробити в Іспанії. Під час року ми маємо дві загальні зустрічі і реколекції, маємо у квітні і в жовтні. Ми стараємося крокувати вперед і завжди чогось вчимося. Ми вже просили в одного священика сповідника, який сповідає у соборі Святого Петра, щоб він нам дав руку як сповідати наших емігрантів. Ми думали тепер взяти психолога, який розуміє психологію мігранта. Тими днями ми брали участь у тій віднові щоб може краще взяти отця Тараса Барщевського щоб він дав виклади про Біблію для того що створити молитовне читання Біблії. Щоб це самі священики робили і щоб священики навчили також людей. Бо нам є дуже важливо щоб наші люди також формували свої молитовні гуртки бо це дуже підтримує. Всі признають що Церква це є майже єдиний такий осередок де наші люди чуються добре, де вони можуть відновити свою духовну енергію, де можть помолитись, поспілкуватись. Ми стараємося щоб кожен священик був такм осередком духовного життя, культурного і такого де люди би чулися вдома.

Кор.

Не надто добре говорити про якісь невдачі. Але все ж, на думку Владики Діонісія, що поки не вдалося зробити, ще не вийшло? Серед таких невдач владика назвав те, що йому поки що не вдалося відвідати усі спільноти.

Владика Діонісій Ляхович

Не вдалося в деяких місцях поставити священиків через опозицію місцевої ієрархії. Може і тому, що не маємо стільки священиків. Особливо є проблема в тому, що Італія, Іспанія повністю закрилися для священиків дружених і вже від травня не до пускають нових священиків навіть за дозволом апостольської столиці. Тому ми мусимо старатися священиків брати нежонатих, тому я навіть закликаю семінаристів, щоб вони подумали над цим. Я зробив різні конференції по всіх семінарія України, щоб вони подумали над таким покликом Христа залишити все щоб присвятитися нашому народу. Цієї посвяти сьогодні є дуже потрібно чи то в Іспанії, Італії и Португалії чи в інших місцях також де є наші люди. Хочемо також залучити до тої праці і монахів. Коли я був відповідальний за Португалію мені, Богу дякувати, вдалося там заснувати три монаші спільноти — дві василіанські і одну редемптористи. І тепер стараюся заснувати одну спільноту монашу в Мадриді чи в околицях. Вже навіть беру отця Йосифа Будая, може постараюся інших взяти бо монашество дає стабільність і це є такий пункт ірадіації де вони можуть піти і з реколекціями, з місіями і так підтримати наш народ. Не вдалося ще відвідати усі спільноти. В Іспанії я старався зробити зусилля цього року відвідати всіх, але ще тепер в листопаді я буду мати зустріч з священиками і реколекції і буду відвідувати регіон Амплони і країну басків. Особливо в Італії я половину спільнот вітдвідав.

Кор.

В Італії до УГКЦ належать приблизно 130 громад і 50 священиків, а в Іспанії осередків УГКЦ є 40 а священиків 17. Такі цифри на наше прохання назвав владика Діонісій, вони допомагають нам краще зрозуміти душпастирську ситуацію у цих країнах. Слухаємо пряму мову.

Владика Діонісій Ляхович

В Італії ми маємо приблизно 130 громад, маємо тридцять священиків, які вже є постійні, мають стипендію від Конференції єпископів Італії. Інші 20 – це є студенти, які дїжджають поблизу Рима і часом дуже далеко до двохсот кіломентрів. В Іспанії ми маємо сорок спільнот і сімданцять священиків є три священики каталонці. Іспанці, які навчилися української мови і опікуються нашими людьми і нашим обрядом. Звичайно правлять у церквах римо-католицьких у певний визначений час. Римо-Католицька Церква дала нам вже деякі церкви. Отже маємо церкву виключно для нас в Неаполі. Маємо велику цервку з приміщеннями у Болоні, маємо церкву також у Реджі і Мілія і церкви, що ми маємо у Римі, маємо церкву василіан і маємо собор Святої Софії. Отже це є наші, а в інших церквах ми правимо в римо-католицьких почкергово.

Кор.

Буваючи на парафіях з чим владика Діонісій приходить до людей і що він спостерігає безпосередньо на місцях — таким було наше наступне запитання.

Владика Діонісій Ляхович

Перш за все коли я відвідую якусь парафію я входжу в контакт з місцевим єпископом, повідомляю що я приїду, запрошую щоб він взяв участь у Літургії. Я стараюся зустрічатися із нашими людьми, з організаціями, якщо є, завжди відправляю Літургію звичайно разом з тим священиком, який є на місці. Стараюся підтримати цей народ, передати побажання від Блаженішого, що Церква про них не забуває, щоб вони не почували себе сиротами. Ми друкували такі образки ікони де є молитва себивіданя особливо коли люди мають сильні переживання чи то тугу за Україною, різні докори совісті щоб вони могли з цією молитвою подолати. Ікона Богородиці щоб вони не почували себе самотньо, могли віддати себе під опіку Богородиці, витримати випробування. Цю молитву уклав Шарль де Фуко, такий монах. Вона дуже корисна для таких людей, що переживають. Це я стараюся дати таку підтримку, щоб люди не почувалися самотніми, але що є хтось хто дбає про них. Завжди передаю те, що Блаженніший просив завжди що Церква їх підтримує.

Отже перший етап це є самі відвідини, запізнання і підтримка для людей та священика.

Кор.

Тоді владика Діонісій розповів про другий етап візитацій. А це організація молитовних груп.

Владика Діонісій Ляхович

Другий етап будемо старатися щось більше зорганізувати особливо молитовні групи, може ще щось більше. Я на тих зборах, що буду мати тепер в жовтні, буду сам питати священиків що ми можемо зробити в другому етапі щоб більше підтримати, чи більше їх зорганізувати. Я не маю сам розв’язки цього питання, я буду питати у священиків, я хочу щоб усі ми працювали разом як одна родина. Щоб не було диктату, щоб зназу виходили пропозиції. Я дуже задоволений священиками, які вже працюють в Італії. Побачу якщо Апостольська столиця нам допоможе зорганізувати якусь структуру, поки що ми не маємо жодної структури. Ми повністю залежні ві місцевих єпископів. Єпископи ставляться дуже добре до мене, мене підтримують, поважають, сприяють, але все таки ми залежимо повністю. Ми мусимо увесь час торгувати, писати. Крім цього ми не маємо матеріальної допомоги. Я не маю взагалі зарплати я живу з тих статків, що священики дають.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.