Отець Любомир Яворський — про особливості всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці. 6. 10.2009

( розмір 4.51 MB )

Кор.

Дорогі радіослухачі, 19-20 вересня 2009 р. у Марійському духовному центрі в селі Зарваниця, на Тернопільщині, з ініціативи УГКЦ та Міністерства оборони України відбулося Перше всеукраїнське військове паломництво. Військові паломники йшли на прощу під гаслом «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Ми попросили отця Любомира Яворського, заступника керівника відділу патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур розповісти про ідею цієї прощі.

Отець Любомир Яворський

Наша Церква вже 20 років як вийшла з підпілля, назрівали такі публічні заходи, які може робити наша Церква, був створений відділ душпастирства силових структур України при патріаршій курії нашої Церкви. У 2006 році, коли ми вже почали публічно працювати з різними силовими структурами у різних галузях десь народжувалася думка щоб ми могли їх об’єднати разом. Як можна найкраще об’єднати силові структури? Це тоді коли ми будемо разом молитися. Ця думка з нами ходила, що нам треба разом молитися. В який спосіб молитися ми ще не знали, хоча у нас був досвід, ми возили військовослужбовців до Люрду, і знали що там у паломництві ми можемо разом молитися і у нас була така думка як таке зробити в Україні.

Кор.

Чого навчив організаторів паломництва до Зарваниці Люрд?

Отець Любомир Яворський

Люрд показав правдивий шлях паломника, що це таке, як у паломництві можемо зближуватись. Взірець у Зарваниці ми взяли від Люрду. Такі самі речі ми не придумували, а прото брали. Наприкла, ми зробили знак паломника для військовослужбовця, ми мали десь приблизний сценарій, який відбувається у Люрді. Наприклад, якщо у Люрді починається паломництво з молитви за загиблих та військовослужбовців різних країн, то ми у Зарваниці розпочали своє паломництво з поминальної панахиди за загиблих військовослужбовців, при виконанні своїх обов’язків, покладання квітів до пам’ятника загиблих за волою України, оркестри. Десь ті всі моменти, які в Люрді, то ми десь їх так втілювали у нас на Україні.

Кор.

Як відбувалася організація паломництва?

Отець Любомир Яворський

Проща не так легко організовувалася і коли ми собі ставили за мету зробити це паломництво в Україні, то не усвідомлювали собі що наскільки буде важко це робити. Мені один старший священик казав, що якщо ти хочеш зробити святу справу, вона легко не зробиться і це було видно в організації паломництва до Зарваниці. Воно йшло дуже важко, навіть деколи були такі моменти, що могло би і зірватися десь по чисельності, хоча у нас підхід до організації був зовсім інший, наші самі військові капелани з різних територій України самі готували бажаючих і їх привозили на паломництво. Коли вже були такі негативні моменти в організації щодо паломництва, наприклад, ми зустрілися у заступника міністра оборони і Дібров Володимир Антонович, який каже: «Ми мусимо зробити це паломництво обов’язково, бо тим бажаючим, які є, ми мусимо дати можливість туди поїхати. Щоб вони мали можливість подивитися і разом помолитися». Ансамбль пісні і танцю залучили, який робив цю родзинку, і ця молитва, яка відбувалася — це єдність. Кожний військовий чув що він у себе на батьківщині, такий патріотично налаштований дух. Ця атмосфера духовна, не можна порівнювати з Люрдом, але вона була на високому рівні. Кожен молився, відчував гордість за свою країну, за те що він є українцем, за те, що є таке у нас в Україні бо були учасники паломництва, які їздили до Люрду і вони давали свої якісь думки, вони казали що дуже гордяться тим, що ми на Україні можемо таке мати і таке робити.

Що стосується організації паломництва, певна річ, що це відбувалося з благословення керівника відділу, Преосвященішого владики Михаїла Колтуна, але він є у нас такий досвідчений паломник, який міг нас надихати усіх духом паломництва. Він уже певну кількість, а саме десь чотирнадцять або п’ятнадцять раз був у паломництві до Люрду, і він дуже був перейнятий цією ідеєю провести паломництво в Зарваниці, але слова його такі, які нас надихали це були ті, що він казав: «Побувавши один раз паломником ви будете паломником ціле життя». Ми сподіваємося, що ті наші паломники, які побували один раз у Зарваниці, вони будуть паломниками ціле життя.

Кор.

ЗМІ повідомляли про тисячу учасників прощі до Зарваниці. Як відбувався відбір учасників паломництва?

Отець Любомир Яворський

З нашою ініціативою провести паломництво ми звернулися до 5 силових структур, а саме, це є Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ. Внутрішні війська, Державна прикордонна служба і МНС. Ми звернулися з таким листом, що ми хочемо провести таке паломництво для наших вірних, нашої Церкви але також тих, які би хотіли подивитися, приєднатися з нами разом до спільної молитви. В цей спосіб ми створили оргкомітет, до якого і входили представники тих силових структур. Цей оргкомітет і займався організацією паломництва, але також ми у нашій Церкві маємо призначено головних військових капеланів. У нас їх є одинадцять, вони у різних єпархіях нашої Церкви займаються військовим капеланством і от вони у себе у тих військовх частинах, з якими вони співпрацюють, вони підготовлювали людей. Це відбувалося у самий звичайний спосіб. У нас не тільки військовослужбовці брали участь у паломництві, але також і члени сімей, родини приїжджали. Це було дуже для нас приємно, коли, наприклад було представник внутрішніх війск з управління з Києва привіз цілу свою родину. Можливо вони до військового так чи інше мають, але те, що вони відчували, що їхній син, чи чоловік є військовослужбовцем і вони тим пишалися і вони приїхали також до Зарваниці, щоб разом з усіма військовими молитися. Тому нам і організація складался добре, що військові капелани на місцях готували паломників, займалися організацією автобусів, транпортних засобів, фінансової допомоги по можливості хто міг і в такий спосіб ми привезли людей до Зарваниці…

Кор.

Україна — поліконфесійна країна. Як вдалося врахувати при організації паломництва цей аспект?

Отець Любомир Яворський

У нас багато питань пов’язаних з міжконфесійнітю, з поліконфесійністю у нашій державі, але на превелике щастя ми маємо підписаний спільний меморандум про співпрацю з Міністерством оборони, скажімо. На базі цього меморандуму з тими церквами , які підписали ми десь маємо такий механізм співпраці з іншими силовими структурами, ми запросили усіх до участі в паломництві. Частина приїхала, яка могла, одна частина не приїхала, не мали можливості тих представників конфесій але я думаю, і переконаний, що вони всі молилися щоб це паломництво пройшло. Це не було, що ми хочемо когось випередити бо вже цей час у нашій країні минув щоб кожна конфесія працювала наввипередки у військовому середовищі, а ми працюємо разом. Як ми до Люрду їдемо там організовують римо-католики то ми завжди у делегцію долучаємо церкви традиційні наші українського патріархату, московського, римо-католики скажімо, усі разом їдемо. Тобто ми ставимо акцент що треба обов’язково щоб була міжконфесійність.

Кор.

В Україні ще немає інституту військового капеланства. Чи не зустрічалися ви із байдужістю чи, можливо, навіть упередженістю військових чинів щодо ідеї проведення прощі?

Отець Любомир Яворський

Насправді відсутність Інституту військового капеланства є великою проблемою, проблемою нашого українського суспільства. Знаємо що цього немає внаслідок існування цього радянського атеїстичного режиму, але Церква пішла далеко іншим шляхом, якщо не є офіційно, то ми робимо в інший спосіб. Є підписаний меморандум, є видана директива. Загалом у нас є практика, яка засвідчує що військове капеланство є у дежаві, наші військові капелани ходять у військові частини це все документується і навіть не ми подаємо інформацію в силові стурктури а вони нам подають інформацію скільки до них священиків приходить, які є каплиці, храми, скільки вірних є тих чи інших. Вони це все мають, ведуть вони ці всі доповіді своєму керівництву, тому ми йдемо і навіть мусимо йти іншим шляхом.

Напевно труднощі були щодо організації, але так як ми кажемо що цю справу господь Бог провадив і вона йшла з Богом то труднощі ми минали, і видно що ми їх минули і знаю що на наступний рік, тому що ми хочемо зробити традиційним паломництво силових структур до Зарваниці, буде більше людей. Добра звістка про це паломництво пішла і дуже позитивний знак вона залишила, адже насправді людям це потрібно.

Кор.

Що дає Церкві запровадження інституту військового капеланства?

Отець Любомир Яворський

Я думаю що після першого всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці чудо буде. Це чудо навіть відчувається коли ми проводили паломництво, а вже корпус депутатів і десь уже звучали такі думки і слова, що інститут військового капеланства потрібний. Що це є? Це є структура, це визнано державою, є законодавча база, що ми можемо робити, як нам це робити і, основне, це є фінансове забезпечення. Сьогодні наші капелани священики приходять у військові частини як волонтери. Просто прийшли попросили, хто пустив, хто не пустив, як собі вважав командир частини так і зробив. Інститу військового капеланства є чітко прописано в який спосіб відбувається душпастирська опіка, що ми можемо, як ми можемо і також, ще раз кажу це фінансове забезпечення, є вже затруднені священики при тій чи іншій військовій частині. Тобто це десь повністю законодавча база. Сьогодні навіть це паломництво ми вклали його в план чи Міністерства оборони чи інших силових структур. Але навіть попри те, що воно є в плані приходить інший міністр. Інша людина і каже що ми не вважаємо це доцільним і все. Навіть якщо це є наші віруючі УГКЦ то вони не мають підстав і їх туди просто не відпустять. Тому цей інститут військового капеланства це повинно бути прописано, це норма, механізм співпраці.

Кор.

Яку мету ви хочете досягти, організовуючи праломництва у наступних роках?

Отець Любомир Яворський

На самому початку, коли у нас виникла ідея провести паломництво, ми вже голосно були про неї сказали, ми порівнювали, знову ж таки, з Люрдом, як воно є там, чому виникла ідея провести паломництво в Люрді. Тому що військові, які між собою воювали у світовій війні їм треба примиритися між собою. Скільки років воювали, треба було якось прийти до Богородиці і перепросити і дальше жити спільно. Десь ми не мали за мету на Україні щоб примирювати ті наші народи, що воювали чи ще щось. Я казав був що є прихильники радянської армії, є прихильники УПА, правда і між собою вони ніяк не можуть прийти до якогось консенсусу. Чому вони в молитві там не можуть поєдантися. Ми спеціально не кликали одних чи інших, цього не було, але знаємо що у військових формуваннях чи в інших силових структурах є прихильники тієї чи іншої сторони і я думаю що мета і ціль це є те що ми є в молитві разом, ми ніколи не будемо дивитися назад на ту сумну сторінку тому, що були жертви ті чи інші. І тому у паломництві наша головна ідея це молитва, молитися разом і це буде нам відкривати якийсь шлях. Але настпуний момент, я у паломництві мав символічно цей бейджик організатора паломництва, оргкомітету і він у мене був з Люрду. Там більше тридцяти прапорців країн світу. Це я взяв символічно тому, що ми сподіваємося що у Зарваницю тих більше тридцяти країн світу прийдуть військові молитися. Молитися про українське військо, про інститут військового капеланства в Україні і також за свої народи. Це ми сподіваємося, це є наша мета що ми маємо зробити в Зарваниці.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі, Паломництво. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.