Блаженніший Любомир Гузар — про сенс Церкви, єдину помісну українську Церкву, хрещення дітей та гріхи. 11.09.2008

( розмір 5.96 MB )

Нещодавно Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, мав ексклюзивне інтерв’ю для Українського незалежного інформаційного агенства новин УНІАН. Я мав нагоду записати це інтерв’ю на диктофон і сьогодні пропонуємо послухати фрагменти цієї розмови у нашій програмі. Розмовляла з Главою УГКЦ Оксана Клименчук. Перше запитання, яке почуємо у нашій програмі — про сенс Церкви для Блаженнішого Любомира.

Блаженніший Любомир

Церква — це є спільнота віруючих. Церква це не є якась організація, не є якесь тіло адміністративне, це перш за все спільнота віруючих людей. Це значить ті, які справді вірують в Бога, які не тільки формально з якоїсь там причини, що вони були охрещені і вони належать до тієї організації, бо є і такі, але це є спільнота людей, які хочуть і стараються жити тими засадами, в які вони вірують, які вони приймають, як Богом об’явлені правди, як підставу життя для віруючих людей.

Кор.

Два наступні запитання, які поставила Оксана Клименчук стосувалися дітей. Перше, відповідь на яке зараз почуєте — коли потрібно хрестити дитину?

Блаженніший Любомир

Хрестити дитину треба якнайшвидше.Чому? Щоб її виховувати як релігійну собу. Нам може здаватися, що немовлятко, воно щойно народилося і потребує ще кілька років, поки воно почне щось розуміти, але я так скажу може паралельно. Немовлятко, здається ще цілком несвідоме, дуже сильно реагує на любов батька і матері. Те обличчя батька і матері схилене над дитиною, та любов, з якою вони ставляться до дитини вже дуже є формативна. Так само і хрещення. Хрещення це не є акт прийняття до якоїсь організації. Релігія це є зустрічі з Богом, а Ісус Христос дає нам особливу форму тої зустрічі, того втілення в Ісуса Христа. Отаке особливе, так би мовити включення, то тіло, яким є Церква, це можна робити маленькою дитиною, щойно народженою і вона користає з цього. Ця Божа благодать діє в тій дитині. Ми навіть намагаємося давати тій дитині Святе Причастя. Хтось каже — та воно нічого не розуміє що то є. Причастя не від того діє, що ми розуміємо, тільки від того, що Бог діє в тій дитині. Дитина тим більше, будучи цілком невинна, будучи цілком чиста на душі, вона сприймає цю Божу благодать дуже в особливий спосіб. Тому чим скорше тим краще хрестити, щоб дитині дати максимум можливості приймати Божу благодать і рости в ній.

Кор.

Кажуть, що потрібно називати дитину тим іменем, у день якого святого за церковним календарем вона народилася?

Блаженніший Любомир

Є такий гарний звичай але не муситься. Але є різні імена, не всі вони є популярними. Наприклад, ми вчора мали Ісаакія. Можемо в сьогоднішніх обставинах називати когось Ісаакієм — може не буде дуже сприйнятливе. Але є розв’язка на це що можна дати ім’я святого більш популярне, а друге ім’я можна давати інше. Я маю три імена — Любомир, Лев, Лука і я цілком щасливий. От дуже важливим є щоб імена були іменами святих, яких церква визнає. Бо так я довідуюся, що люди тепер дають такі предивні імена, які нічого не мають спільного з хритиянством, з вірою. Дитину, так би мовити, позбавляють небесного заступника. Мені здається, що це не повинно бути, абсолютно не повинно бути між християнами. Ми повинні давати загальновідомі імена, такі що у нашій суспільності сьогодні приймаються. Я думаю, що ви того свідомі, що є певні періоди, коли певні імена є дуже популярні. Ти називаєшся Любомир, то ти правдоподібно в тих роках народився, бо то було модно тоді. Але є такі імена загальноприйнятні у нашому суспільстві, християнські імена. Мені здається дуже дивним є коли християнська родина представляє дитину до Христу з якимсь таким дивачним ім’ям, яке нічого з релігією чи з святими не має спільного. Десь недавно чув таку радіопрограму в якій згадувалося які імена даються в Україні, то деякі справді, я не знаю, звідки то вигребали, то є такі, якби назвати дитину автомашиною або локомотивом. Майже так буває, але не повинно бути.

Кор.

Відтак журналіст УНІАНу запитала про те, чи змінюються з часом гріхи людей. Блаженніший Любомир на це відповів так.

Блаженніший Любомир

Здається людська природа від Адама і Єви до сьогодні дуже мало змінилася. Ми повторюємо ті самі гріхи може з дещо іншим наголосом. Але буречи під увагу історію, а радше літературу духовну, людська природа дуже мало змінюється. Ми маємо такий загальний принцип щодо літератури: є певні твори, писані впродовж століть, які залишаються класичними, які можна читати сьогодні так, як я думаю читалі їх ті перші, хто їх бачив, чи то були писані чи театральні твори, проза чи поезія. Якщо ті речі є актуальні сьогодні так, як вони були актуальні тоді, то значить що людська природа дуже мало зінилася. Є певні наголоси, але є певні речі зв’язані з культурою моменту. Сьогодні люди дуже переймаються своєю економічною ситуацією. Я не бачу якоїсь дуже великої різниці. Немає найменшого сумніву, що треба людей поучувати, пояснювати бо деякі речі трохи забуваються і тоді хтось би подумав що то вже неактуально. Досвід вчить нас, що, нажаль, і чесноти і наші гріхи є завжди дуже актуальна тема, що треба пояснювати, усвідомлювати людей під цим оглядом.

Кор.

Читала багато ваших висловлювань щодо єдиної помісної Церкви в Україні але так і не зрозуміла вашої позиції, ви за чи проти?

Блаженніший Любомир

Я абсолютно є за тим, щоб було так як за часів Володимира, одна Церква. Нажаль вона поділилася і є сьогодні щонайменше чотири гілки тої первісної Церкви з яких кожна має претензію, дехто навіть каже що вона є виключна спадкоємниця Володимирової Церкви, але ми усі є частиною того спадкоємства і одна помісна церква це значило б один поворот до тої первісної Київської Церкви, яка була одна. Виразно одна за часів Володимира. Як до цього дійти не завжди легко зрозуміти, бо ми впродовж віків напрацювали стільки різних додаткових пояснень і розумінь, що позбутися цього всього багажу не так легко. Той поділ не пройшов із-за більшої любові Христа чи Церкви тільки, радше, через наші гріхи. А гріхів не так легко позбуваємося. Отже нелегко нам приходить, але мені здається, що ми всі повинні мати перед очима дуже чітку ціль, що ми хочемо до того дійти. Якщо будемо насправді хотіти, то дійдемо. Може тому що ми так трохи хочемо, а трохи ні, що ми так мляво до того йдемо, тому так трудно перебороти ті наші труднощі.

Кор.

Яка з конфесій України найбільше хоче тої єдності.

Блаженніший Любомир

Усі ми хочемо, офіційно. Дуже важливим є , як нарід бажає. Ми, здається тут недооцінюємо бажання народу бо остаточно ми як єпископи є провідниками народу і повинні надавати напрям, це цілком природно, згідно з нашим урядом, але така річ як єдність Церкви до дуже великої міри залежить від бажання народу. Тут треба було б багато попрацювти, щоб перш за все пізнати чи народ направду хоче одної Церкви Української, Київської як вона колись була. А з другої сторони наскільки народ цього бажає. Перше то «Чи» взагалі бажає, а друге «Наскільки» цього бажає. Бо якщо народ насправді би цього хотів, то воно би йшло далеко вперед. Я думаю, що народ ще є не досить збуджений до того, ще немає такого бажання, як повинен би мати.

Кор.

Яку роль відіграє зараз УГКЦ між Римом і Східним православ’ям?

Блаженніший Любомир

На зовні, так би мовити, не дуже видима наша участь у тому. Однак я думаю, що якщо ми стараємося бути щиро добрими християнами, добрими дітьми нашої Церкви то для здорово думаючих православних воно стає, так би мовити, приміром того, що можна бути дитиною східної традиції, послідовником східних традицій, Церкви а втой же час бути у сопричасті з наступником Святого апостола Петра. Одни словом бути католиком. Я думаю, що наше сьогодні завдання може не є у веденні якихось діалогів, але в тому примірі щоденого життя, що можна справді жити, втішатися згідно зі східною традицією в той же час бути в отому сопричасті. Одне другому абсолютно не перешкоджає, а радше навпаки навіть допомагає. Мені здається що у цьому напрямі ми маємо успіх і може найбільше практичне завданя.

Кор.

Що сьогодні має найбільший вплив на українське суспільство, масмедія, Церква чи політика?

Блаженніший Любомир

Ті що роблять різні опити кажуть, що люди найбільше довіряють Церкві що вказувало би, що вони найбільше звертають увагу на те, про що говорять церковні власті. Трудно сказати що найбільше має. Я думаю що є поважний брак довір’я до влади і тому я сумніваюся що влада чи політика має якийсь такий справжній вплив. Але з другої сторони вплив напевно має економічне життя бо люди мусять якось жити. Отже обставини економічні напевно мають вплив на життя людей, кожний шукає щоб краще забезпечити свою сім’ю, родину, то це безумовно має. Але мені дуже трудно сказати щось одне, що впливає на дух людини. Факт що ми сьогодні є незалежною державою, самобутньою державою, що вона напевно в якийсь спосіб на людей впливає. Нема сумніву, що як я згадав, економічні обставини на людей впливають. Щодо духовних вартостей, то я думаю що люди віруючі напевно в більший чи менший спосіб прислухаються до Церкви, будучи самі тою Церквою також. Думаю що багато народу читає Святе Письмо. Одним словом щоб вказати що найбільше має вплив я не зможу відповісти.

Підготуав отець Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.