Олександр Саган — про міжконфесійні стосунки та релігійний екстремізм. 20.06.2008

( розмір 2.40 MB )

Кор.

Міжконфесійні стосунки на початаку 90-их років були позначені високою напругою несприйняття одні одних, особливо це стосувалось православних та греко-католиків, згодом ситуація дещо змістилась і у смугу довготривалих непорозумінь увійшли православні конфесії. Як можемо охарактеризувати сьогоднішні міжконфесійні стосунки – цим питання розпочинаємо розмову з головою Державного комітету України у справах національностей та релігій Олександом Саганом.

Олександр Саган

Як на мене Україна дає дуже позитивний для багатьох країн світу в налагодженні міжконфесійного діалогу. У нас вже понад 10 років працює Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. З 2005 року почалась активна робота в регіональних органах місцевої влади, переважно в ОДА щодо створення регіональних відділень або самотійних церковних рад в кожній області. У більшості областей на сьогодні це вдалося створити. Така співпраця дає реальні плоди, це і спільні звернення щодо багатьох питань морального характеру, які сьогодні існують в Україні. Це і спільна робота, я думаю що в перспективі нас чекають якісь спільні соціальні проект між церквами. Я знаю що на рівні протестантських церков така робота вже почалася. У нас є на найвищому рівні глобальне розуміння і необхідності діалогу і практичне втілення цього діалогу.

Кор.

Однак міжконфесійні стосунка не є безхмарними. Коли йдеться про майнові питання, часто вони загострюються.

Олександр Саган

Якщо ми беремо православні церкви то мова йде про ті об’єкти, які передаються тій чи іншій церкві, тому що на сьогодні не певні об’єкти претендують вже дві а то й більше церков і місцева влада при будь-якому вирішенні питання обов’язково отримує значні порції критики, тому що задовільнити бажання усіх немає можливості. Будується багато церков, є певне сприяння одним будівництвам, не сприяння іншим будівництвам. Є такі регіональні особливості, як отримання земельної ділянки для київського патріархату в Донецьку і для УПЦ в єдності з московським патріархатом у Львові. Тобто на сьогодні проблемні питання є, вони не можуть не бути тому, що інституції ще зупинилися у своєму розвитку, вони переживають ще шлях екстенсивного розвитку. Останні тенденції свідчать що останні вже дещо пригальмовують ся, цей екстенсивний шлях і ми виходимо на інший рівень, на шлях інтенсивного розвитку. Тобто, від фізичного розширення до людського наповнення цього розширення тому щор у нас є десятки монастирів у яких є по одному – два ченця абе черниці.

Кор.

Доволі болючим питанням у сфері державно-релігійних стосунків є релігійний екстремізм. У великій мірі держава досі не готова протистояти цьому руйнівному виклику.

Олександр Саган

Дуже часто політичні або біля церковні кола спекулюють релігійними термінами, ідеями для досягнення своїх тих чи інших політичних цілей. Тут ми можемо говорити про релігійний екстремізм як в православ’ї так і в протестантських церквах, дуже особливо він замітний сьогодні і в ісламі. Зокрема ми так очікуємо що через кілька років Україна, якщо вона зараз не зробить дуже радикальних кроків для того, щоб утримати ситуацію, вона може отримати великі проблеми саме в україно-ісламських відносинах, якщо брати Україну як державу. Часто ці люди, які приїжджають сюди з місіонерськими цілями вони не входять в жодне духовне управління, але на сьогодні ця проблема стає все більше і більше актуальною

Кор. Голова державного комітетут у справах національностей та релігій Олександр Саган наголошує, що релігійний екстремізм по-різнову виявляє свою природу на наших теренах. Щодо ісламу, то представники цієї релігії часто порушують ряд принципових положень українського законоджавства.

Олександр Саган

Це і завезення сюди літератури, яка розпалює міжрелігійні, міжнаціональні відносини. Зокрема це робота в напрямі ісламізації України в цілому і проголошення в майбутньому України як ісламської держави. Це релігійні партії. А якщо ми візьмемо Хізбуттахрі або інші подібні партії, вони ставлять дуже чіткі завдання про ісламізацію всієї України. Крим як початок, а далі – уся Україна в цілому. І якщо ми візьмемо в аспекті християнському, це тиражування брошур, які розпалюють міжрелігійну або між церковну ненависть. Всі інші конфесії оголошуються недостойними. Ми ставимо питання проте, що ви розказуйте які ви хороші, а не які інші погані

Кор.

Як у таких ситуаціях реагує комітет, який ви очолюєте?

Олександр Саган

Насьогодні ми маємо дуже мало можливостей для того, щоб дуже чітко реально впливати на ситуацію. Якщо брати конкретно про комітет, то дуже недавно ми створили експертну раду з проблемних питань свободи совісті, де буде створена комісія, яка буде займатися релігійним екстремізмом в цілому і ми плануємо і вже робимо реальні кроки для того, щоб залучити до роботи цієї комісії представників із силових відомств, також представників громадських організацій і таким чином ми будемо робити більш об’єктивний розгляд тих дій або тих документів, книг, брошур, які сьогодні розповсюджуються в Україні і давати чіткі експертні висновки про те, яким чином можна протидіяти. Протидія може бути на кількох рівнях: найвищий – це законодавчий рівень, внесення змін до діючих законів, найефективніший і найреальніший крок до зменшення оцієї нетерпимості це робота з дітьми починаючи від дитячих садочків і

закінчуючи вузами.

До речі, до Державного комітету України у справах національностей та релігій часто надходять листи від СБУ, Міністерства Внутрішніх справ з проханням зробити експертизу того чи іншого видання, брошури, книги, де є прямі заклики до національної і релігійної ворожнечі. Ці ексертні оцінки стають основою для судових позовів та запровадження кримінальних справ. Голова комітету підсумовуючи розмову наголошує, що багато людей не зацікавлені у стабільності України і вони шукають шляхи, щоб поширювати конфлікти, в тому числі викороистовуючи релігійний фактор.

Підготував Володимир Качур (Фрагмент прогарми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.