Анна Ева Боднар — про перспективи розвитку та плани на майбутнє Українського богословського наукового товариства. 14.05.2008

( розмір 6.47 MB )

Кор.

Дорогі радіослухачі, в сьогоднішній програмі ми будемо говорити про таке собі товариство, яке має назву УБНТ, це — Українське богословське наукове товариство. Якщо вперше чуєте про таке товариство, то слухайте уважно, сьогодні ми постараємося вам розповісти про нього детальніше і об’ємніше. Якщо ви вже знаєте про таке товариство то також є нагода перевірити чи знаєте правду і, друге, дізнатися про нову дійсність цього товариства, чим товариство живе і які плани його на майбутнє. А все це ми можемо справді з певністю добре зробити, тому що сьогодні у нашій студії ми раді вітати пані Анну Еву Боднар, яка є головою УБНТ. Пані Анна є доктором фундаментального богослов’я і вона написала дисертацію на тему «Мучеництво, як знак вірогідності Церкви» і це на прикладі УГКЦ в Україні в 1944—1988 роках. Пані Анно, вітаємо вас у нашій студії.

Анна Боднар

Вітаю усіх слухачів Радіо «Воскресіння». Христос воскрес!

Кор.

Воістину воскрес.

Відразу для наших радіослухачів скажу, що мова пані Анни можливо трішечки інакша, аніж та, яка є в Україні. На це дуже проста причина, бо вона є українка, яка роджена в Польщі. Але, як бачите, це не перешкодило їй добре вивчити українську мову.

Пані Анно, повертаючись до головної теми нашої розмови, отже що таке УБНТ?

Анна Боднар

УБНТ було засноване митрополитом Андреєм Шептицьким і пратріархом Йосифом Сліпим 16 грудня 1923 року у Львові. І ціллю цього товариства було об’єднати богословів існуючих тоді трьох єпархій нашої Церкви, тому що, як відомо, у нас не було учбового богословського закладу у той час, а потрібно було розвивати богословську думку, власне, нашої Церкви. І щоб це робити успішно, тоді і було покликане до існування це товариство. Першим головою був отець-доктор Глущинський ЧСВВ. Члени УБНТ видавали журнал «Богослов’я». Члени УБНТ формували бібліотеку а також проводили численні зустрічі, так звані «Академічні вечори». Помимо, власне, завжди фінансової кризи товариство все ж таки розвивалося досить успішно і перший осідок був при Львівській духовній семінарії і, внаслідок радянської окупації, товариство тут в Україні мусіло припинити свою діяльність. Натомість з 59-го року почало своє відновлення в Римі і особливо пожвавило свою діяльність в шістдесятих роках з поверненням патріарха Йосифа Сліпого до Риму із заслання і саме він був найдовше головою товариства з 1926 по 1946 а потім з 1963 по 1969. У 1997 році товариство повертається назад у Львів і тут на Святоюрській горі відбувалися перші зустрічі під головуванням теперішнього Глави нашої Церкви Блаженнішого Любомира. Були плани розвитку цього товариства, але перша справа, якою тут в Україні також зайнялося це було видання журналу Богослов’я і вже в кінці червня вийде сімдесятий примірник журналу «Богослов’я». З 2001 року головою був отець-доктор Михайло Димид, мене обрали минулого року. Дивлячись на розвиток товариства, на його долю, то мені здається що воно є певним феноменом а рівночасно можемо сказати, що його засновники не дають йому занепасти. Бо коли здається, що вже нема жодних можливостей, що воно вже перестає існувати, воно наче наново відроджується. Цього року минає 85 річниця від дня заснування цього товариства. Також на заході члени товариства, в той період, так званий римський, старалися доводити до людей не лише нашої Церкви, але й усіх про те, що діється з нашою Церквою в Україні. Тобто звертали увагу на ті елементи мученцтва. Рівночасно видавали журнал «Богослов’я», в яких порушували різні богословські питання, які були актуальними на цей час. Також організовували конференції.

Кор.

Нані Анно, хто і як може стати членом УБНТ і чи може не греко-католик бути членом товариства?

Анна Боднар

Згідно нашого стату членом товариства може бути кожен хто має вищу богословську освіту і той, хто цікавиться богослов’ям. В нас немає запису, що членом товариства може бути тільки виключно греко-католик, хоча, звичайно товариство діє з благословення Глави УГКЦ і є підзвітне Синодові єпископів. Членами можуть бути люди інших конфесій, які хотіли б докласти свою частку у розвитку богослов’я.

Кор.

Пані Анно, дивлячись на сучасніть ми, практично не бачимо богословських праць, які б походили з середовища УГКЦ. Чи поділяєте ви таку думку і які маєте для цього пояснення?

Анна Боднар

З хвилиною приходу радянської окупації на територію України просто не було богословського центру, вони всі були повністю розбиті. На заході також як такого центру розвитку богословської думки нашої Церкви не було. Я сама з Польщі і, здається, що у нас мали би бути можливості скажімо іти на навчання по богословії, але цього не робилося. Тобто, в основному були певні практичні справи натомість богослов’я ніби сходило на другий план і йшлося про те, щоб втримати перед асиміляцєю скоріше, скажімо, греко-католиків чи то в Польщі чи в інших країнах. І не було такого живого центру, який би це об’єднував. І тепер, коли минає 18 років з часу виходу Церкви з підпілля то знову годі чекати, що в нашій Церкві появилися особи, які спроможні зразу і вже попросту подавати богослоську думку нашої Церкви. На це треба роки, так як бачимо осередки богословські в інших країнах. Це є десятиліття напрацювань цього. У нас доперва в наступному поколінні на плечах тих, які працюють сьогодні над богослов’ям, виростуть богослови ті, які будуть чітко і ясно окреслювати богослов’я нашої Церкви. Це є дуже важке завдання. Також на даний час богослов’я у різних навчальних закладах мають свої відмінності і кожен хто закінчив такий навчальний заклад переконаний що тільки ця думка є правильна. Тепер потрібно це об’єднати і разом напрацьовувати цю думку і тоді щойно зможуть виходии праці, пов’язані з богословською думкою нашої Церкви.

Кор.

Безумовно, що ми справді щиро бажаємо, щоб ця мета була якнайшвидше здійснена.

Пані Анно, ви стали головою нещодавно, наприкінці минулого року. Які першочергові кроки ви зараз робите, які кроки плануєте робити на ближче і дальше майбутнє?

Анна Боднар

17 грудня 2007 на загальних зборах товариства обрано мене головою, 14 січня 2008 року я і новообрана управа одержала благословення Глави нашої Церкви на початок нашої діяльності. Першочерговим кроком це була справа приміщення, тому що до сих пір УБНТ не мало свого осідку, а з благословення архієпископа Львівського Кир Ігоря ми отримали приміщення, власне, на Святоюрській горі і на даний час проводяться певні ремонтні роботи, чекаємо на допомогу людей доброї волі щоб цей осідок якомога краще і швидше міг служити тій справі, яку хочемо робити. Наступні кроки, це творення територіальних і розпрацюваня структури товариства. Тому що до нині тут у Лвові був головний осідок товариства і тільки тут у Львові відбувалися зустрічі УБНТ. Натомість тепер, коли поернулися богослови до різних єпархій є проблема збиратися, зустрічатися і тому також згідно із статутом і бажанням Глави нашої Церкви по єпархіях з благословення місцевих владик творимо територіальні осередки богословського товариства. Нариклад, одним з перших був осередок у Тернопільській єпархії. На даний час почав плідно діяти осідок у Стрийській єпархії, також у Дрогобицькій семінарії вже шіснадцять викладачів зголосили бажання стати членами УБНТ, крім того там це розширено на цілу єпархію і так само розмови і зустрічі відбулися також у Сокальсько-Жовківській єпархії, Івано-Франківській, Коломийській і хочемо залучити до спільної праці богословів Мукачівської єпархії УГКЦ. Маємо надію, що до кінця червня, тобто це півроку вдасться нам організувати ці всі структури, щоб вже з вересня, нового академічного року розпочати вже нормальну парцю. Крім цього на цей рік хочемо відзначити 85-літній ювілей заснування товариства і тут головним пунктом цих святкувань, які відбудуться у грудні, хочемо зробити конфренцію на тему покликання, бо це рік є також роком покликання. Звернути увагу на покликання священиче, монаше, мирянське у різних його ракурсах, але перш за все на покликання богослова і в першу чергу на покликання товариств богословських. І тут до тої конференції хочемо залучити з інших країн і з різних конфесій богословські товариства, щоб через таку зустріч ввійти в орбіту діяння тих інших товариств, нав’язати співпрацю з тими товариствами, тому що це дасть можливість вийти нашій певній думці. Крім цього намагаємося створити базу даних богословів УГКЦ, тому що як такої, властиво, немаємо і тому це товариство дасть можливість об’єднати тих усіх богословів. Довідник також буде інформацією, де можна буде знайти однодумця і краще виконувати певну справу. Це є на цей рік, тобто структури і ті речі, які ми вже можемо зробити по богослов’ю на даний час. На майбутнє, очевидно, що після створення структур засяде управа в розширеному складі, тобто не тільки тих кілька осіб головної управи, туди будуть входити голови територіальних осередків і тим самим можна буде опрацювати спратегічний план дій товариства на роки. Для того щоб товариство мало свою лінію напрацьовану, хоча вже на наступний рік у нас вже є плани. Найперше це двадцятилітній ювілей виходу з підпілля нашої Церкви. Хочемо зробити такі альбоми книжки на тему різних церков, каплиць, які були побудовані у цей новий період, куди різні спонсори давали допомогу. Ми знаємо, що багато розбудовувалося, але щоб знати, як воно насправді виглядає. Також хочемо зробити конгрес на тему ікони — іконічності в Україні на початку двадцять першого століття щоб підняти традицію нашої Церкви, закорінену в іконі. Бо парадокс. На заході ікони відкривають, організовують різні зустрічі, виставки, а ми так направду не до кінця знайомі зі своєю традицією. Хочемо міру можливостей подати цю працю, бо то не є що цей конгрес полагодить усі питання, він радше вкаже на ті питання, які потрібно розвивати. І там також хочемо видати матеріали, які будуть по кожній єпархії говорити про чудотворні чи якісь особливі ікони кожної єпархії. Це теж обогатить кожного з нас і водночас буде інформацією для інших спільнот, народів чи просто конфесій що також у нас можна щось подивитися. Очевидно традицією залишиться те, що кожного місяця будуть відбуватися зустрічі територіальних осередків, тобто наприклад, Тернопіль у себе, Львів у себе — власне ті академічні вечори, зустрічі, де будуть порушуватися богословські дуки. І тут хочемо це зробити такою одоною сіткою, наприклад, що в Тернополі будуть знати, які теми будуть порушуватися на зустрічах у Львові. Львів буде знати — що у Тернополі. У той спосіб, що коли хтось буде мати бажання поїхати на зустріч до Тернополя, бо його зацікавить ця тема. Маю надію, що це налагодить тісну співпрацю між самими богословами, тоді буде набагато легше розвивати цю богословську думку.

Кор.

Пані Ганно, на завершення нашого інтерв’ю, я надіюся , що не останнє а тільки перше інтерв’ю у цій студії. Скажіть будь-даска, от ви, як голова УБНТ, які маєте побачити напрацювання УБНТ щоб бути задоволеною зі своєї діяльності на тій посаді.

Анна Боднар

Якщо сказати так по справжньому, як вон є, то це було би євангельське, одні сіють — другі збирають плоди. Тобто я ніколи, коли починаю якусь працю, я просто ніколи не думаю про те, що я хочу побачити, щоб бути вдоволеною. Тому що справа тільки починається, особливо у справах богословії, в церковних — не усе залежить від нас. Тобто я завжди вважаю, що кожен з нас повинен зробити те, що у його силах на даному пості, на якому він є на даний час. Натомість дати можливість діяння Богові, Божому провидінню. Тому я хочу у своїй трирічній каденції зробити ці речі, про які йшлося. Чи вдасться це зробити я не знаю, зробимо усе, щоб це зреалізувати. Решта — це не залежить від нас. Хочу тільки сказати, що кожні наші зустрічі вже тут у Львові починаються молитвою у крипті Святого Юра, перед тлінними останками засновників товариства. І також у тих територіальних осередках такою ж молитвою починаємо і закінчуємо за прославу засновників товариства наші зустрічі. Це також на такому духовному рівні об’єднання богословів, а рівночасно дає певну силу до діяння. Я думаю що нам потрібно черпати з тих джерел, які були відкриті для нас засновниками цього товариства і тоді воно буде мати своє продовження надалі.

Кор.

Пані Анно ми справді, виходячи з того, що ви щойно відповіли бажаємо, щоб ви багато і щедро засіяли щоб ваші наступники мали що жати.

Підготував отець Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.