Блаженніший Любомир Гузар — про візит єпископів УГКЦ до Ватикану «Ad limina Apostolorum». 14.02.2008

( розмір 6.32 MB )

Кор.

Слава Ісусу Христу, шановні слухачі, відразу на початку програми повідомлю про те, що сьогодні ми будемо слухати екслюзивне інтерв’ю Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, дане для усіх вас, хто слухає цю сьогоднішню програму. У цьому інтерв’ю йтиметься про візит «Ad limina Apostolorum» який відбувався від 28 січня до 2 лютого 2008 р. У цьому візиті брали участь усі греко-католицькі єпископи з України. «Ad limina Apostolorum» — це стара практика, яка колись стосувалася єпископів, які душпастирювали довкруги Рима. У 13 століті вона поширилася на цілий світ. Кожних 5 років або коли випадає можливість католицькі єпископи з усього світу по черзі прибувають до Рима з візитом «Ad limina Apostolorum». Під час цього візиту вони мають нагоду на особисту розмову з Вселенськм Архиєреєем, проводять спільні Богослужіння у Римських базиліках, зустрічі у ватиканських відомствах а також мають спільну аудієнцію з Святішим отцем Папою Римським.

На початку нашої розмови з Блаженнішим Любомиром Главою УГКЦ ми запитали про «Ad limina Apostolorum». Але вже тепер спираючись не на його знання про оцей візит, а на здобутий нещодавно досвід.

Блаженніший Любомир

Слово «Ad limina Apostolorum» є латинськими словами в українській мові, це є візит до гробів апостолів Петра і Павла в Римі. Я би хотів пояснити. Сьогодні в Католицькій Церкві є і звичай, але є і припис, що кожна помісна Церква, чи як в латинських Церквах — конференція, збір єпископів, які працюють в якійсь одній країні, відвідують гроби апостолів Петра і Павла, і також при цій нагоді звітують про стан Церкви на своїй території.

Почавши від того першого, це є звичай з давніх-давен записаний у книжках, але маємо цього доказ старинних гробів з першого-третього століть, де є записи, або так звані графіті про тих паломників, які приходили відвідати гроби верховних апостолів Петра і Павла які своє життя закінчили в Римі мученицькою сертю і в Римі вони похоронені. Цей звичай є дуже-дуже старий і він через століття продовжувався. Ці два апостоли Петро і Павло найвизначніші, як каже наша Літургія верховні апостоли, а крім того, їхні гроби було відомі, місце їх поховання знані і люди приходили поклонитися мощам, помолитися на їх гробах. Цей звичай також дуже плекали єпископи, яких єпархії були поблизу міста Рим. Вони приходили вклонитися мощам тих святих, а вже при тій нагоді також спілкувалися з єпископом Рима, який також є і наступником святого апостола Петра, або, так як ми популярно це знаємо Папою Римським.

Кор.

Слухаючи цю відповідь Блаженнішого Любомира, ми поцікавилися про сам характер цього візиту.

Блаженніший Любомир

Цей візит навіть сьогодні має дуже виразний паломницький характер, бо ті хто відбуває цей візит перш усього стараються щоб помолитися на гробах святих апостолів і також відслужити Святі Літургії у чотирьох великих, чи основних базиліках міста Рим. У базицілі Святого Петра, базицілі Святого Павла, базицілі Пресвятої Богородиці і в базиліці Святого Івана Хрестителя-Предтечі, так званій лятеранській. Крім того, коли в сьогоднішніх часах приходять єпископи з якоїсь помісної Церкви, вони також, як частина свого паломництва служать Святу Літургію в Церкві, яка особливо зв’язана з помісною Церквою, якої єпископи прийшли на візит. Для нас укранців греко-католиків це є мала базиліка Святої Софії, яку спорудив святої пам’яті Патріах Йосиф Сліпий. На усіх цих Богослужіння учасникв візиту звичайно супроводжує народ. І так, коли тепер ми були у 2008 р. на цьому візиті, у кожній базиліці були зібрані вірні нашої Церкви, які співали Святу Літургію разом з владиками. То були студенти наших колегій там і також сестри, які мають свої генеральні доми у Римі, а саме сестри василіанки і сестри служебниці Пресятої Богородиці. Так що треба перш усього на очах мати молитовний аспект цього візиту.

Кор.

В офіційних повідомленнях, які з’являлися під час перебування греко-католицьких єпископів у Ватикані в рамках візиту «Ad limina Apostolorum» ми читали не тільки про молитовний аспект цього візиту, але також про адміністративний. І тому попросили Главу УГКЦ про це розповісти більш детально.

Блаженніший Любомир

Про що розходиться. Що такий візит відбувається щоп’ять років і адміністративна ціль — це є представити стан своєї Церкви, чи єпархії. Згідно з каноном Кодексу канонів Східних Церков не кожний єпископ є зобов’язаний відбувати цей візит, а радше усі єпископи даної помісної Церкви, особливо коли розходися про тих, що на території рідної землі, вони складають свої звіти Главі помісної Церкви, у нашому випадку Верховному архієпископові і він в імені усіх представляє стан Церкви єпископові Риму — Папі Римському і також спілкується з іншими представниками Римської курії відповідно до потреб. Цього разу, оскільки це був перший візит після 70-ти років, останній знаний відбувася у 1937 році, за часів святої пам’яті Митрополита Андрея Шептицького, він не міг вже сам особисто поїхати до Риму, то його представляли його рідний брат, отець Климентій Шептицький і отець-ректор духовної семінарії Йосиф Сліпий. Тому що це після довгих років і після дуже насичених різними пережиттями нашої Церкви, ми вирішили, що все ж таки усі владики, навіть ті, які не мають безпосереднього обов’язку брати участь у таких візитах, як скажімо єпископи Курії чи єпископи-помічники, вирішили, щоб усі все ж таки поїхали, бо це нагода представити нашу Церкву, це також нагода зустрітися з різними представниками Римської курії, що, як показалося, для нас було дуже-дуже корисним.

Кор.

Ваше блаженство, якщо сказати про цей візит, як про це писало одне з видань, що ви їздили «відчитуватися перед Папою». Чи відповідає таке формулювання дійсності? Відповідь на таке запитання ви зараз почуєте у нашій програмі.

Блаженніший Любомир

Дозвольте, що я представлю процес, як це відбувається, і, може, краще тоді буде зрозуміло про що розходиться. Єпископ чи єпископи помісної Церкви стараються з’ясувати собі перш за все стан тої частини Церкви, за яку вони відповідають. Я, може, трохи пізніше скажу щось про те, як ми маємо дивитися чи як ми дивимося, під якими оглядами ми стараємося представити цей стан. Але тепер тільки скажу, що кожний правлячий єпископ старається зібрати інформацію, потрібну для того, щоб представити стан, духовний головно стан тої Церкви, тої єпархії, за яку він відповідає. Цей процес збирання інформації і оформлення триває досить довго, бо треба справді старатися не тільки про якісь там статистики, але справді заглибитися в проблематику даного часу. Кожний час, кожна пора в історії має якісь свої ососбливі проблеми, особливі нагоди. Все це зрозуміти вимагає певного часу. Коли владика, єпископ даної єпархії, це зробив, весь цей матеріал збирає в одне видання, в одну книжечку, яка є доволі обширна, десь приблизно 80 – 100 сторінок пересічно. Там зібрано багато інформації, за допомогою якої стараємося зрозуміти справжній стан наших церков. І тоді цей документ пересилаємо до Апостольської столиці в Римі. Пересилаємо, щоб фахівці, які мають великий досвід життя Церкви в різних частинах світу, розглянули це і допомогли нам, так би мовити, перевірити стан нашої Церкви. Одним словом, вони, як об’єктивні глядачі ззовні, але все ж таки глядачі, які не байдужі до того, що діється у Церкві, стараються у свій спосіб проаналізувати ту всю інформацію і пізніше, коли єпископ приїжджає вже на властивий візит, він про цей стан на підставі того, що він сам опрацював, а також на підставі того, що почув від тих фахівців, це стає предметом розмови із єпископом Риму, з Папою Римським і також з представниками різних римських урядів, які кожний у свій спосіб, відповідно до природи даного уряду, стараються допомогти, щоб збагнути, краще зрозуміти проблематику і також, щоб спільними силами знаходити шляхи покращення роботи.

Кор.

І на завершення нашого спілкування з Блаженнішим Любомиром у сьогоднішній програмі ми запитували, чи був цей візит звітуванням?

Блаженніший Любомир

Можна на це безумовно дивитися, як на звітування. Таке, скажімо, звітування, чи, як ви кажете, відчитування. Але жодне з цих слів далеко б не описали перебіг цього візиту і зміст цих розмов. Бо не розходиться тут, щоб подати, що зроблено, що не зроблено. Ціль є, щоб зрозуміти, в якому напрямі, в який спосіб, в яких обставинах розвивається життя Церкви. Одним словом, розходиться не тільки про те, щоб вичислити певний елемент. Не розходиться тільки про те, щоб перевірити, що сталося у минулому. Але розходиться також про те, щоб краще зрозуміти, що діється і куди далі провадити життя Церкви. Бо за це владика, як Богом призначений душпастир свого стада, є відповідальний. Одним словом, можна на це дивитися, як я згадав у такий дуже сухий адміністративний спосіб, немов би здавати звіт про те, що є чи в такий обширніший спосіб зрозуміти це, як на підставі об’єктивної, конкретної інформації, добре опрацьованої, добре передуманої застановитися cпільно із відповідними, для цього призначеними і підготованими людьми ситуацію своєї Церкви. Це перш за все ми робимо вже на рівні своєї Церкви. Владики перед таким візитом вже, маючи в руках інформацію, так як ми це робили на своїх зібраннях, своїх Синодах роблять першу таку спільну аналізу. А при Божій помочі, коли сходимося після того візиту і, маючи додаткову інформацію, побачивши, пізнавши як живуть інші Церкви, як ров’язують подібні справи знову сходяться разом, щоб застановитися спільно як дальше поступати.

Підготував отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Ралдіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.