Владика Богдан Дзюрах — про співпрацю та скріплення духа братерства між священиками

( розмір 5.70 MB )

Дорогі радіослухачі, 23 – 25 жовтня поблизу Житомира відбулася освітньо – реколекційна зустріч священиків Київської архієпархії та Луцько – Волинського протопросвітерства УГКЦ. Такі зустрічі у нашій архієпархії вже стали традиційними. Вони мають три виміри: духовно – братерський, науковий та душпастирсько – адміністративний. Для департаменту інформації розповів владика Богдан (Дзюрах), єпископ – помічник Київської архієпархії. Передусім завданням таких зустрічей є скріплювати духа братерства між священиками та давати нагоду для обміну досвідом душпастирського служіння. Важливою є спільна молитва. Про особливість цієї зустрічі та взагалі важливість таких зустрічей для життя Київської архієпархії у коментарі для Радіо «Воскресіння» владика Богдан сказав:

Владика Богдан (Дзюрах)

Зустрічі духовенства Київської архієпархії вже стали традиційними. Ми збираємося три рази на рік. Ці зустрічі мають три виміри: духовно – братерський, науковий та душпастирсько – адміністративний. Передусім нам всім йдеться про те, щоб скріплювати духа братерства між священиками, обмінюватися досвідом душпастирської праці і також взаємно себе підтримувати молитвою, порадами у тих труднощах, які не раз переживаємо у нашому служінні вірним УГКЦ на теренах великої України. Це зібрання було специфічним тим, що його наукова частина була укладена з рефератів, конференцій з двох ділянок, а саме з морального богослов’я, точніше з біоетики. Друга частина була присвячена питанням канонічного права, Зокрема законодавства УГКЦ щодо подружжя. Ці дві теми були вибрані не випадково, оскільки прагнемо, щоби з одного боку наші священики були поінформовані про новітні проблеми, з якими змагається католицька богословська наука, проблемами в ділянці біоетики. З другого боку також хотілося надати більше інформації нашим священикам відносно вже Церковного законодавства щодо подружжя і різних питань, пов’язаних з ним. Ми знаємо, що життя, людське життя, є на різні способи загрожене у сучасному світі, починаючи з різних маніпуляцій над людськими ембріонами, закінчуючи загрозою легалізації евтаназії, що простежується зокрема в деяких країнах Західної Європи. Церква, яка проповідує Євангеліє, Євангеліє життя, Evangelium vitae, є покликана за своєю природою ставати на захист людського життя. І це повинні робити саме ми, священослужителі. Лекції на тему біоетики давав отець – доктор Ігор Бойко. І вони були сприйняті з великим зацікавленням. Я вважаю, що вони були надзвичайно корисними для наших священиків. Так саме питання подружнього законодавства у канонічному праві є дуже важливе, тому що ми живемо на таких теренах, де дуже часто стрічаются мішані подружжя. Інколи бувають подружжя, у якому одна сторона є католицькою, друга — або не віруюча, або належить до інщої чи конфесії, чи релігії. Тому є необхідно мати чіткі вказівки і відсвіжити знання з Канонічного прав для наших священиків.

Кор.

Як прокоментуєте той факт, що від зустрічі до зустрічі збільшується кількість священиків та дияконів, які беруть у них участь. Відповідь владики Богдана на таке запитання ви зараз почуєте.

Владика Богдан (Дзюрах)

Мій коментар буде дуже простий. Ми радіємо з цього факту, що нашого полку прибуває. Христос заохочував нас молитися за нових робітників на Божі жнива. І ми дякуємо Богові, що Господь Бог посилає тих робітників на терени великої України, щоб тут після 70 років духовного запустіння проповідувати Боже слово, відроджувати Церкву на теренах великої України. Зокрема на ці зустрічі було три нових ієромонахи: отець Віталій (Котик), редемпторист, і також два отці – василіани, які працюватимуть у Луцьку. Окрім того у нашій зустрічі брали участь також нововисвячені диякони: Петро Жук, Віталій Воєца, яких ми висвятили тут, у Києві 14 жовтня. Можемо з цього тільки радіти, дякувати Богові. Бо дійсно завдання стоять перед нами великі і праці є багато. Ми потребуємо ревних і жертовних священиків.

Кор.

Слухаючи цю відповідь, ми запитали про те, чи є всі парафії у архієпархії забезпечені усією належною душпастирською опікою.

Владика Богдан (Дзюрах)

Наші потреби є набагато більші, ніж ті кадри, які ми зараз маємо. Священиків нам бракує постійно. Ми готові прийняти принаймні вже тепер 3 – 4 священиків для праці на теренах тих 7 областей, які входять до складу Київської архієпархії. Є в нас священики, які служать на трьох, чотирьох, а навіть, п’ятьох парохіях, хоча це не є нормальна ситуація. І вона аж ніяк не сприяє такому успішному душпастирству. Ми були би дуже вдячні, щоб приходили до нас священики, які би були готові піти за покликом Христа і посвятитися цій не легкій службі. Я свідомо кажу посвятитися, тому що служіння на наших теренах не є легким. Воно є вимогливим і вимагає дійсно великого духа жертви і посвят.

Кор.

Як вирішується питання із виділенням землі? Відповідь владики Богдана (Дзюраха), єпископа – помічника Київської архієпархії на таке запитання ви зараз почуєте.

Владика Богдан (Дзюрах)

Нам прикро визнати те, що попри гучні заяви про рівноправність всіх конфесій, про демократичність владних структур на ділі дуже часто ми натрапляємо на труднощі, на перешкоди, на незрозуміння наших потреб на цих теренах. Нерідко чуються закиди: «А вас є мало, то чому ми маємо давати вам місце на будову храму». Так, якби про права людини визначала кількість людей. Я думаю, чи то буде сто людей, чи одна людина, кожна людина має ті самі права перед Богом і перед державою. Зрештою, ті права є гарантовані нашою Конституцією. І тому є дивно і боляче, що урядники, державні службовці, які повинні стояти на сторожі Конституції України, бути гарантами її інколи самі не дотримуються ані її духа, ані її букви. Тим не менше, коли працюємо, то є певні зрушення. І я можу також з радістю, з вдячністю Богові свердити, що нам вдалося зробити деякі поступи принаймні в кількох місцях під цим оглядом. У деяких ми вже отримали ділянку на будову храму, у деяких місцях цей процес триває, але він прогресивно поступає допереду, і ми віримо, що закінчиться успішно для наших громад. У деяких місцях все таки ще змагаємося із незрозумінням з боку державних чиновників. І тому прохаємо наших вірних про молитву, щоб дух Божий просвітив державних мужів. Особливо на місцях. Бо інколи великі політики говорять правильні слова, гарні слова, але їхні товариші по партіях в регіонах тих слів або не чують, або їх ігнорують. Тому я б запрошував всіх нас до молитви про Божу мудрість для кожного державного працівника, щоб вони керувалися у своїх діях Конституцією України і також Божим законом.

Кор.

23 жовтня в рамках зустрічі із священиками зустрівся Блаженніший Любомир. Він провів духовну науку, у якій зосередився у необхідності уважного та богобоязливого ставлення до процесу підготовки та служінню Літургії. Крім того при цій нагоді було проведено засідання пресвітерської ради. Важливим моментом також була нагода для особистого спілкування з Главою УГКЦ. Особливістю даної зустрічі священиків були лекції з морального богослов’я, а саме з біоетики та канонічного права, зокрема законодавства Католицької Церкви щодо подружжя. Крім слухання викладів душпастирі могли поставити свої запитання та обговорити почуту інформацію. Третій день було присвячено для розгляду душпастирсько – адміністративних питань, а саме розвитку душпастирства у парафіях. Для цього було проведено оцінку співпраці священиків із архієпархіальними комісіями. Застановлялися над тим, як впроваджувати на парафіях програми, які пропонують комісії у справах молоді, комісія у справах душпастирства охорони здоров’я, катехитична комісія. Також на зустрічі говорили про комісію з питань євангелізації. Про все це владика Богдан для Радіо «Воскресіння» розповів таке:

Владика Богдан (Дзюрах)

Ми не займалися стільки якимись такими бюрократичними питаннями, формальними, але радше нам йшлося про кращу організацію душпастирства на наших парохіях. І тому сьогоднішній день був зосереджений головно оцінці співпраці наших священиків із архієпархіальними комісіями. Богу дякувати, ми маємо досить добру функціональну структуру. В архієпархії є кілька комісій, які хоч є малочисельними щодо членів, але дуже активні щодо діяльності. Але ці комісії повинні опертися на співпраці священиків – парохів на місцях. Щойно тоді їхня праця принесе бажані ефекти. І ми зокрема говорили про те, як ми можем покращити реалізацію різних програм, які пропонують такі комісії, як комісія у справах молоді, у справах душпастирства охорони здоров’я і катехитична комісія. Також говорилося про комісію євангелізації. Дещо ширше розглядалося питання зокрема катехизації. Ми стверджуємо як таку палючу необхідність обійняти катехизацією не тільки дітей, але всі верстви наших вірних: молодь, дорослих. Бо дуже часто у пересічному розумінні катехизис сприймається як виклади релігії, які дають дітям. Натомість катехизис є щось, що повинно супроводжувати людину від перших свідомих років її релігійного життя аж до кінця її життя. Бо катехиза допомагає нам краще пізнати правди віри і краще ними жити. А до цього ми покликані не впродовж кількох років дитячих чи юнацьких, але впродовж цілого нашого свідомого християнського життя.

Кор.

За словами владики Богдана, кожна зустріч є нагодою підбити підсумки проведеної душпастирської праці за останній час та окреслити плани на майбутнє. Що для вас є найбільшою радістю?— запитали ми у владики Богдана.

Владика Богдан (Дзюрах)

Найбільша радість для мене, я думаю, є та, що незважаючи на ті труднощі, люди є повні віри. Я знаходжу там людей, які, не зважаючи на труднощі, перешкоди ідуть до церкви, люблять Церкву і готові співпрацювати із священиками, з єпископами для розбудови нашої Церкви. Це вселяє надію. Бо коли є храм, але він пустий, то тоді душу наповнює пригнічення. Натомість, коли є громада, повна життя і духа, хоч ще немає споруди церковної, але тоді є радість і надія. Бо ти знаєш, як є Церква з великої букви, тобто та спільнота людей, які мають живу віру, то тоді церква як храм рано чи пізно повстане.

Кор.

На завершення нашої розмови з владикою Богданом про освітньо – реколекційну зустріч священиків Київської архієпархії та Луцько – Волинського протопресвітерства ми запитали про те, чи відомо, коли буде наступна зустріч і які планують на ній поставити акценти?

Владика Богдан (Дзюрах)

Як правило, ми зустрічаємося тричі на рік. Перша зустріч відбувається переважно у лютому. Друга зустріч відбувається з нагоди річних реколекцій священства десь в околицях Зіслання Святого Духа, тиждень перед Зісланням Святого Духа. І третя зустріч відбувається восени. Ще докладної дати наступної зустрічі ми не визначили, як рівно ж не спроектували докладних тем. Але вже зрозуміли ми, що, наприклад, потрібно було б продовжити тему з морального богослов’я, біоетики, оскільки питань є дуже багато і вони є актуальні, важливі. Слід було б заторкнути ті теми, яких ми ще не розглянули докладніше. Зокрема ми б хотіли також трошки заглибити питання опіки з боку Церкви людьми, діткненими недугою СНІДом. Як ми можемо допомогти у профілактиці цієї епідемії і підтримці, супроводі тих людей, які несуть хрест цієї недуги. Можливо, раніше ця проблема так гостро не стояла, але зараз вона стає щораз то більш актуальною у нашому суспільстві. І Церква відгукується на цю потребу наших людей. Зокрема, наступна сесія Синоду також буде випереджена таким семінаром, організованим для єпископів нашої Церкви. І цей семінар рівно ж буде присвячений темі захворюванню на СНІД.

Кор.

Користуючись нагодою спілкування з владикою Богданом, ми запитали його як єпископа – помічника Київської архієпархії і рівно як голову наглядової ради будівництва Патріаршого собору про те, як священослужителі Київської архієпархії, які часто самі не мають своїх храмів, відгукуються на збіркові акції для будівництва Патріаршого собору?

Владика Богдан (Дзюрах)

Не зважаючи на те, що, як ви сказали, у більшості з нашої парохії бракує храмів для служіння і відправи Богослужінь самим парохіям, наші священики і вірні дуже радо відгукнулися на недавно започатковану акцію «Моя цеглинка на Патріарший собор у Києві». Ми усвідомляємо собі, що церкви будуються, але у Києві постає щось унікальне. Це є собор, Патріарший собор УГКЦ, який будується на віки. І усвідомляємо собі також, не побоюся того слова, історичності даного моменту, історичності того періоду, який ми переживаємо. Тому що, згодімося, не кожного року, не кожного десятиліття, не кожного століття будується така будівля як Патріарший собор. І ми направду є щасливі, що можемо причинитися до будови цього величного храму. І навіть сама свідомість, що через наші пожертви, може, вони є скромні, але вони походять від щирого серця, ми спричиняємося до того, щоб та будівля постала швидше. Це нас наповняє радістю. І священики вже нам говорили, що деяких цеглинок, деяких номіналів, вже бракує, і вони готові прийняти наступну партіютих цеголок, які сподіваємося отримати у найближчому часі від збіркового комітету, який займається розповсюдженням тих цеглинок.

Кор.

Вимальовується цікава особливість. Парафії, які ще самі не мають належно оформленого стану, спроможні дати на якусь вищу мету. І натомість не усі розвинуті церковні громади готові це зробити. Як коментує це явище владика Богдан (Дзюрах).

Владика Богдан (Дзюрах)

Мені здається, що багатий є не той, хто багато назбирав, а той, хто вміє багато дати. І наш досвід показує, що коли ми вміємо ділитися, коли ми вміємо від себе дати щось, Бог обов’язково посилає людей, які також відгукуються на наші потреби. Тим більше, коли ми жертвуємо на храм. Храм — це є Божа річ. І, жертвуючи на будову храму, ми так би мовити неначе позичаємо Господу Богу, а Бог віддає сторицею. І я тому переконаний, що чим краще і інтенсивніше ми будемо будувати Патріарший собор у Києві, тим легше і швидше будемо споруджувати також наші маленькі храми в селах і містах Київської архієпархії.

Фрагмент програми Радіо «Воскресіння». (Підготував отець Ігор Яців).

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.