Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Кардинал Гузар— про завдання Синоду єпископів УГКЦ 26 вересня у Філадельфії (США).

( розмір 5.22 MB )

Кор.

26 вересня розпочинає свою роботу Патріарший Синод єпископів Української Греко—Католицької Церкви. У сьогоднішнй нашій програмі ми будемо слухати ексклюзивне інтерв’ю Глави УГКЦ Балженнішого Любомира про цю подію.

Блаженніший, цьогорічний Патріарший Синод єпископів відбудеться у Філадельфії, у США. Чому вибрано таке місце проведення для цього Синоду?

Блаженніший Любомир

З двох причин. Перша причина така, що ми хочемо підчеркнути, що наша Церква знаходиться, розуміється, в Україні як на матірній землі, але також через свої поселення є і в інших країнах, і на інших континентах. І що це є та сама Церква, що це не є якийсь такий додаток, що то діаспора — група загублених людей, але що це справді та сама Церква. Що ми як Церква є вдома також і там, там, де є наші люди. Друга причина є така, що якраз сто років тому туди, до США, прибув перший наш владика, владика Сотер Ортинський, у 1907 році прибув. Спочатку його така адміністративно—урядова позиція була дуже така невиразна, слаба, але в короткому часі вона через його дуже таку сильну працю і через краще зрозуміння зі сторони місцевих властей, вона скріпилась. Але не в тому є сам зміст. Зміст у тому, що там вже був наш владика, який організував, підтримував народ, який надавав цілому життю нашому церковному певний напрям. Як відомо, це була дуже здібна людина, прекрасний проповідник. Шкода, що він так швидко, вже у 1916 році, помер. Але він зробив дуже велике діло. Щоби відзначити, що наша Церква має свою структуру вже в США 100 років. Тому рішено, якщо ми хочемо мати час до часу Синод поза межами України, там, де наша Церква існує, і існує сильно, то ми вибрали, власне, цю нагоду бо, вона дуже добре збігається і тематично, і історично і структурально. Ми надіємося, що за 5 років щось подібного станеться у Канаді. Чому? Бо це буде сторіччя від приїзду владики Никити Будки до Канади, коли також почалося офіційно структуральне існування нашої Церкви, коли вже був владика, коли формувалася наша Церква у повному своєму виді.

Кор.

Блаженніший, сьогодні ми говоримо про Патріарший Синод, але також у ЗМІ і в житті Церкви фігурує термін Митрополичий Синод. Яка різниця між цими Синодами крім кількості учасників?

Є три різні Синоди у нас. Є Синод Митрополичий. Ми вживаємо цей термін може і не дуже правильно щодо Церквоного права, але ми вживаємо його для збору владик, які працюють на терені України. Другий Синод — це є вже передбачений церковним правом. Це є так званий постійний Синод. Це є група чотирьох єпископів, які є дорадниками Верховного архієпископа і сходяться під час року кілька разів для розв’язки біжучих справ. Але властивий Синод в повному значенні цього слова є той збір, де сходяться усі єписокпи, які прналежні до нашої Української Греко—Католицької Церкви, які діють в рамках цієї Церкви, де б вона не існувала. І тому ми маємо єпископів в Україні, але також є єпископи наші, які діють в Німеччині, Франції, Британії, Північній Америці, Канада, США, Південна Америка, Бразилія, Аргентина також і в Австралії. Усі ці єпископи разом творять отой Патріарший Синод. Ми називаємо його Патріарший, щоб підкреслити, що то є Синрод усіх єпископів, хоча не маємо ще визнаного патріархату як такого, але це є для підчеркнення тої єдності, яку повинен забезпечити Патріарший устрій.

Кор.

Блаженніший, минулорічний Праіарший Синод головно застановлявся над темою священства, тобто виховання священиків, формування їхніх покликань і потім вже життя священиків. Які головні теми цього разу і взагалі, чи вдалося завершити тему сявщеничу?

Блаженніший Любомир.

Отже, почавши від того, — ні, не вдалося завершити, бо показалося у нашій праці і то, властиво, вже не один, а впродовж двох останніх Синодів 2005—2006 рр., що це є тема дуже обширна, яка вимагає з різних причин і, власне, задля своєї ширини і задля того, що наша Церква є у різних обставинах, що має різні інститути виховання, щоби все це зібрати разом, щоб надати певний образ якого священика ми хочемо бачити у нашій Церкві. Тим більше, що є у нас обмін священиків. Багато священиків з України працює в Північній Америці, працюють в Західній Європі. Священики з Південної Америки — в Північній Америці, в європейських країнах. Одним словом, є обмін, щоб священик, який переїде з одного краю до другого, щоб він не був згублений, але щоб він розумів ту спільноту нашу. Отже, ця тематика продовжена ще цього року. Ми надіємося, що ми закінчимо цього року. Ми хочемо присвятити увагу цій справі і надіємося, що може нам вдасться, хоча ми не певні, може ще треба буде далі над цим попрацювати. Ми дуже хотіли би опісля цього Синоду видати такий документ про наше священство. Якщо нам дискусії підуть добре, і якщо ми дійдемо до певних таких спільних, випрацюваних, виважених позицій, тоді такий документ появиться вже цього року. Але це є продовження чогось, що було. Натомість цього року ми хочемо як, властиво, головну тему заторкнути те, що є дуже—дуже актуальне в нашій Церкві і у Христовій Церкві взагалі, а саме справу євангелізації. Це значить поширення науки Хритсової між народом на різних рівнях, різними способами. Одним словом, проповідь Христової науки. Над цим ми хочемо дуже особливо застановитись, беручи під увагу ту особливість нашої Церкви, що ми є, як я вже кілька разів сказав, у різних обставинах, але всюди ми є одна Церква. І наш спосіб бачення Христової науки, наш спосіб бачення християнського життя, те, що є таке специфічне для нашої Церкви, воно повинно бути спільне всюди, де ми є. Але гловною справою є, щоб ми не занедбали проповіді Христової науки. Бо є багато людей, які приналежать до Церкви, але з різних причин не мають доброго знання своєї віри, і ми хочемо долпомогти тим людям. І ми хочемо допомогти тим людям, щоб вони краще пізнали. Є інші люди, які з різних причин, хоча живуть в Україні, чи живуть між нашими людьми на поселеннях, але з різних причин не мали нагоди взагалі пізнати, і дехто з них навіть не є хрещений, взагалі далекий, але шукає Бога. Ми хочемо і тим людям також представити Христову науку відповідно до їх потреб, до їх здібностей зрозуміти, сприймати і жити за тою наукою.

Кор.

Відповідаючи на це запитання, згадували про те, що сподіваєтесь, що після Синоду цього року буде щось видане у справі священства, також передбачається якийсь окремй спеціальний документ також і в питанні євангелізації.

Блаженінший Любомир

Побачимо, як буде розвиватися дискусія. Ми не маємо, так би мовити, вже в плані цього зробити, бо не знаю, чи ми є до того вже готові. Ми мусимо пізнати краще пробелматику нашу: де є найбільша проблема, як найкраще підходити, як найкраще людям представити Хритсову науку. Бо наші люди сьогодні знайшлися, от, наприклад, поза межами України є дуже багато людей, що шукають кращого життя, кращої праці, більш заробіткової і т. д. Західна Європа повна таких людей, їх кілька мільйонів. Багато з них є греко—католики. Їм допомогти, щоб вони з одної сторони не стратили контакту з Церквою, а з другої сторони, щоб все ж таки поглиблювали своє зрозуміння, вимагає деякї студії, деякої застанови, кращого пізнання. І Синод буде старатися, щоб це пізнання набути. Щоб могти справді зробити такі рішення, які будуть корисні і практичні, і здійснимі для вірних нашої Церкви. Тому годі мені сьогодні сказати наперед чи буде, чи ні такий документ. Моє таке враження, що радше ні, тому що справа є дуже широка. Може одинока річ, яку ми випрацюємо, це буде наше становище, наше зрозуміння так званої місійної духовності. Значить, як працювати, щоби здійснювати ту євангелізацію. І також, хоча може на першій сходинці старатися пояснити, чому ми маємо євангелізувати.

Кор.

Блаженніший, у підготовці до минулорічного Патріаршого Синоду було здійснено таке, так би мовити, ноу—хау, тобто було запрошено вірних до участі у підготовці. Бо звичайно Синод — це є закритий робочий орган, у роботі якого беруть участь тільки єпископи. А тут була така ініціатива, що вірні могли писати свої пропозиції щодо тодішної теми священства. Щось подібного було і цього року. Які результати такого діалогу з вірними, та наскільки важливою є їхня участь у підготовці Синоду?

Блаженніший Любомир.

Ми справді минулого року почали вперше такий спосіб, і він пройшов успішно. Ми дуже вдячні тим, хто потрудився. Це було, головно, зрозуміло до теми минулорічного Синоду про священство. Цього року ми знову запрошували аж два рази і також одержали певне число комунікацій зі сторони мирян і священиків, і ми дуже за це вдячні. Ми дуже уважно перечитуємо і робимо підсумок, і це представляємо Синодові як, власне, інтуїція, як натхніння, як спосіб бачення вірних нашої Церкви тих головних тем, які ми пропонуємо. Цього року знову ще було кілька у справі священства, а інші були у справі євангелізації. Ми дуже вдячні. Правда. Ми би радо бачили більше таких листів, більше таких вкладів зі сторони духовенства чи мирян. З часом, я думаю, може така традиція таких листів, такого вкладу удосконалиться, навіть чисельно побільшиться. Ми маємо надію, але наш досвід вже за два роки дуже опрадав цю ініціативу і ще раз повторюю, ми дуже—дуже вдячні усім, хто собі завдав труду, щоб свою думку висказати і в той спосіб підпомогти праці Синоду.

Кор.

Блаженніший, і на завершення ще одне питання. Перед початком минулорічного Синоду ви зверталися до вірних з проханням про молитву за успішне проведення Синоду. Чи плануєте робити щось цього разу?

Блаженніший

Я буду дуже вдячний, якщо буду могти це зробити при помочі вашій. Я би хотів звернутися до всіх вірних нашої Церкви від імені цілого Синоду, щоб допомогли нам своїми молитвами. Синод — це не є парламентарне засідання. Синод — це не є так, як засідає Верховна Рада чи Парламент будь-якої держави, де говорять про різні проблеми. Пізніше більшість, звичайно, вирішує сяк чи так. Синод має підложжя інакше, богословське. Синод — це є засіб Церковний, де ті, кому поручене бути пастирями Церкви, громад,— це є єпископи,— сходяться разом, щоб пізнати, яка є Божа воля для Церкви. Отже, це не є тільки, щоб зробити якесь рішення, щоб ота чи інша розв’язка була верхом так, як, скажімо, буває у нормальних Парламентах. У нас є цілком інакший підхід. Стараємося, щоб пізнати Божу волю для нашої Церкви. А це зробити без молитви неможливо. Дуже важливою справою тут є молитва. І ми вдячні всім, хто буде звертатися до Господа Бога і поручати працю нашого Синоду Його ласкавій опіці, Його просвіченню, щоб ми те зробили, що справді наша Церква потребує, що Він бажає для нашої Церкви.

Кор.

Дякую Вам за це інтерв’ю.

Фрагмент програми Радіо «Воскресіння». (Підготував отець Ігор Яців).

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.