Отець Ростислав Пендюк — про підготовку до Патріаршого собору та З’їзду молоді у Києві

Отець Ростислав Пендюк

Отець Ростислав Пендюк

( розмір 6.42 MB )

Дорогі радіослухачі, у сьогоднішній нашій програмі ми будемо говорити про молодь. 2007 рік Українською Греко-Католицькою Церквою проголошений Роком молоді. Крім того у Києві цього року відбудеться наступна сесія Патріаршого собору, який буде присвячений темі молоді. Тобто досить багато говориться про молодь в УГКЦ у цьому році. Для того, щоб ми могли знати все, або принаймні дуже багато і краще розуміти, чому Церква ставить такі акценти на молоді і що саме буде відбуватися в Києві в рамках Патріаршого собору на тему молоді, ми запросили до нашої студії отця Ростислава Пендюка, який є секретарем Патріаршого собору на тему молоді.

Отче Ростиславе, вітаємо вас у нашій студії.

Отець Ростислав Пендюк

Слава Ісусу Христу.

Кор.

Перше запитання вже було поставлене. Чому так багато в УГКЦ саме у цьому році говориться про молодь?

Отець Ростислав Пендюк

Я думаю, що передусім через те, що це питання максимально назріло. Ще в 1996 році Синод єпископів нашої Церкви визнав, що питання молоді, молодіжного апостоляту є пріорітетним у нашій Церкві. Дуже значущим є те, що владики вирішили, що як продовження цього 2007 рік проголосити Роком молоді і провести Патріарший Собор, який буде повністю присвячений молоді, її сучасному стану, тому, чого молодь очікує від Церкви передусім, і що Церква може запропонувати молоді. Тому, власне, зараз в цей час в цьому році дуже багато розмови і багато різних заходів спрямовані саме на молодь нашої Церкви, на молодих людей. Очевидно ми усі знаємо, що молодь є авангардом будь-якої спільноти. І якщо наша Церква хоче розвиватися, якщо наша Церква хоче мати гарне добре майбутнє, то вона мусить звернути свою особливу увагу на молодих людей. Молоді люди цього дуже потребують, вони цього дуже очікують. Вони в першу чергу потребують уваги до себе. І я думаю, що вони дуже радо відгукнуться на усі наші намагання. Зрештою, не відгукнуться, а вже відгукуються, з якогось такого приватного спілкування можна сказати, що дуже багато молодих людей радо зустрічають звістку про те, що сьогодні Церква особливим чином звертає увагу на них. Особливим чином хоче говорити з ними, для них, про них. Тому зараз це питання максимально піднімається.

Кор.

Отче Ростиславе, крім того, що ви є секретарем Собору на тему молоді, ви є також працівником комісії у справах молоді. Крім того ви є душпатирем і душпастирюєте в одному з храмів міста Львова. Тому, напевно, вам буде легко відповісти на таке запитання: молоді в Церкві є багато чи мало, і в парафіях УГКЦ? І які причини для того, що десь в одній парафії може бути більше молодих людей, вони туди більш приємно йдуть, а в інших парафій не надто поспішають?

Отець Ростислав Пендюк

Я думаю, що дуже важко сказати однозначно, що молоді є багато, чи молоді є мало. Так як ви вже звернули увагу, це дуже часто характерним є для кожної окремої парафії. Є парафії, де молоді є значно більше, є парафії, де молоді дуже мало. Хоча назагал, я думаю, що моя суб’єктивна думка, я думаю, що наша Церква, УГКЦ в Україні, може говорити про те, що дуже багато ще молоді є в наших храмах назагал. Дуже багато молоді відчувє потребу бути в храмі, у спільноті Церкви. Чому так є, що в одних парафіях більше молоді, а в інших менше? Я думаю, власне, від того, що я говорив перед тим, що молодь потребує уваги. І якщо священики на парафії звертають увагу на молодь, якщо вони готові вийти до тої молоді, готові бути з нею — молодь дуже радо на це відгукується, прагне бути разом, радо йде на контакт, нас спільну працю. Дуже часто молоді люди здатні робити великі, важливі речі, головне щоб їх до цього заохотити, їх підтримати в цьому бажанні. Мусимо пам’ятати про те, що таки час міняється, що міняються реалії, обставини життя. Це, зрозуміло, не означає, що Церква повинна гнатися за якимсь модернізмом, але десь трошки міняти своє ставлення до тих чи інших речей і особливим чином міняти своє ставлення, власне, до контакту з людьми. Сьогодні вже мало просто щось сказати людям і люди повинні це почути, бо священик так сказав. Сьогодні це треба обгрунтувати, треба просто бути з тими людьми. І тому на деяких парафіях, там де нажаль наші священослужителі не зрозуміля ще цього, або можливо їм ніхто цього не підказав, тому відбувається те, що молодь шукає десь інакшого місця свого перебування, спілкування, бо в Церкві цього не отримують. І навпаки, там, де є те спілкування, там, де є якісь молодіжні спільноти при парафіях, там, де священики вже готові, ще раз наголошую, може, вже не перший раз, готові просто бути з молодими людьми, там все зовсім інакше виглядає. Там молоді є справді багато, туди молодь іде, вона готова допомагати, навіть фізично допомагати. Готова на різні благодійні, соціальні акції. Це все може бути, це все дуже нормально відбувається там, де, власне, потрібне наставлення до молодих людей. Тому я думаю, що цей Рік молоді, цей Патріарший собор, він повинен якимсь чином намалювати, як це повинно відбуватися у нашій Церкв і назагал. Намалювати те, які кроки ми як священики повинні робити, про те, що ми повинні залучати молодих людей до такої активної увасті у житті спільноти, будь-якої спільноти, в тому числі парафіяльної спільноти.

Кор.

Отче, нерідко можна почути про те, що потрібно міняти у храмах, сященику звернути увагу на молодь або бути священику готовим зустрітися з нею. Але змінювати також і тривалість Богослужінь, можливо почати вводити гітари, сопілки ще якісь інструменти, і що це мало би допомогти і молодь прийде толді до церкви, їй буде цікавіше. Бо зараз доволі тривало, довго, треба стояти і це втомлює і молодь вже не має такого здоров’я як колись. Ваша відповідь на такі пропозиції?

Отець Ростислав Пендюк

У цьому питанні я би десь не погодився. Я думаю, що будь-яка в тому числі молода людина потребує якогось зобов’язання, якогось докладання зусиль. Проблема не в тому, що Богослужіння наші є довгі, а думаю що дуже часто ми не можемо це пояснити добре, а люди через це не розуміють сенсу того, що відбувається. Бо коли просто прийти і стояти, дуже часто вживається такий вислів: «відстояти Літургію», або «прослухати Літургію». От в цьому є проблема. Якщо людина розуміє що відбувається то вона бере активну участь у цьому процесі Богослужіння, тоді немає жодних проблем, щодо тривалості. Тим більше, скажімо собі відверто, не є аж такі надто тривалі наші Богослужіння щоб фізично не можна було вистояти. Коли мені про це говорять, я відповідаю: якщо би приїхав на концерт якийсь ваш кумир і треба би було відстояти, наприклад, три години в черзі за квитком, а потім ще три години очікуючи його, бо він запізнюється — чи були би з тим якісь проблеми? Очевидно, не було би. Бо це є кумир. Я думаю, що в церкві теж не є важко бути, скільки би це часу не тривало. Відносно гітар чи інших сучасних речей я думаю що це може бути але не в храмі.

Кор.

Отче Ростиславе. Прошу коротко пояснити, що ж таке Патріарший Собор якого ви є секретарем?

Отець Ростислав Пендюк

Патріарший Собор офіційно це є найвищий дорадчий орган Глави Церкви та Синоду єпископів. Делегатами Патіаршого Собору головно є єпископи, представини духовенства з кожної єпархії нашої Церкви. Тут важливо наголосити з кожної, як з України так і з поселень, також предтавники чернечих згромаджень і по двоє мирян з кожної єпархії. Назагал від кожної єпархії делегатами стають п’ять учасників. Крім того делегатами собору є також ректори навчальних закладів нашої Церкви, це УКУ чи семінарій та інші особи. Як дорадчий орган не має Собор якоїсь законодавчої сили але рекомендує якісь свої рішення Главі Церкви та Синоду єпископів. Тоді Синод, розглядаючи ці пропозиції, стверджує і впроваджує в життя цілої Церкви.

Кор.

Ви вже згадували про очікування від Собору, тобто Собор має щось принести. Які би мали бути досягнуті результати, щоб можна було сказати, що Собор був успішний, Собор виконав своє завдання.

Отець Ростислав Пендюк

Я думаю що дуже важко однозначно відповісти на це питання і в першу чергу думаю, що результат буде помітний не через тиждень після Собору. Результат можна буде помітити можливо через місяці і роки після Собору. Це є доволі скалдний процес і наш Собор ставить кілька головних завдань. Перша річ, ми мусимо зрозуміти, який є сучасний стан молодих людей в Церкві, ми мусимо про це гворити і для себе з’ясувати. Між іншим для досягнення цієї мети також проводилися багато різних соціолоічних досліджень. Ми пробували питати молодь про те чим вона живе, які є очікування в духовній сфері, яке є бачення Церкви. Отримавши певний результат, дійшовши якоїсь згоди про сучасний стан ми мусимо подумати, що можемо зробити, щоб цей стан став кращим. Думаю ні для кого не є таємниця, що все ж таки не є найкращим — може і повинен стати кращим.

Отже і Собор, як найвищий дорадчий орган буде шукати відповіді на це питаття, що можемо зробити, якими можуть бути наші кроки, починаючи від первинної ланки церковної структури. Це парафії, далі різного роду комісії, які працюють у нашій Церкві, що ми можемо робити, з чим ми можемо вийти до молоді, зважаючи на те, чого молодь потребує. Коли розмовляємо з нашими єпископами у контексті приготування до майбутнього Патріаршого собору, усі вони дуже наголошують на тому, що не можна просто сісти в колі мудрих людей і прийняти якісь важливі мудрі рішення, які є мудрими, власне на нашу думку. В першу чергу ми мусимо почути молодих людей, мусимо почути те, чого вони очікують, як вони бачать сьогоднішню ситуацію, сьогоднішні обставини і що би вони хотіли зробити для якоїсь зміни ситуації, в чому би вони могли і хотіли прийняти участь. І тільки, власне, почувши їх і додавши якісь свої думки, думки досвідчених людей, священиків, педагогів. Можна зробити якісь рішення, які будуть стосуватися цілої Церкви і будуть мати практичні наслідки, їх можна буде пактично застосувати. Щоб це не було просто рішення, яке залишиться на папері. Нехай тих рішень буде не так багато, дуже важливо щоб вони мали свою практичну реалізацію в житті кожної ланки нашої Церкви.

Кор.

На одному із Синодів було вирішено, щоб в рамках Патріаршого Собору провести не тільки Синод, самі пленарні засідання чи взагалі Собор як такий, але також долучити до нього З’їзд молоді. За різними обчисленнями прогнозується, що більше десяти тисяч учасників мали би бути на цьому З’їзді молоді. Яка різниця між Собором і З’їздом і яку мету мав би виконувати чи досягти сам З’їзд?

Отець Ростислав Пендюк

Очевидно, що З’їзд це щось зовсім інакше ніж Собор. На З’їзд ми запрошуємо виключно, в першу чергу молодих людей. Бо як я вже говорив, делегатами Собору є єпископи, священики, монахи, монахині а також миряни в тому числі молоді миряни. На з’їзді молоді ми очікуємо самих молодих людей, які би згуртувалися. Про що мова. Ми маємо вже певний досвід дев’яносто першого чи дев’яносто третього років і майбутніх коли були з’їзди «Українська молодь — Христові». Коли зустрічаєш людей, які брали участь у тих з’їздах — до сьогодні це пам’ятають і тепло відгукуються про ці події. Для них це було щось дуже важливе в їхньому житті. Ми хочемо таке щось зробити у цьому році. ми хочемо згуртувати молодь, ми очікуємо, що молодь приїхавши туди відчує що нас є насправді багато. Бо складається таке суб’єктивне враження, що отих людей, які шукають якихось трошки вищих, важливіших цінностей ніж тільки мінімальне матеріальне забезпечення чи розваги, що таких людей немає, от я сам і немає з ким поділитися своїми думками, прагненнями, очікуваннями. Але, якщо ми зберемося в одному місці і нас буде багато ми зможемо відчути ту спільноту. Ми зможемо відчути, що нас насправді є не так мало. Варто згадати, що згідно рішення Синоду від кожної єпархії в Україні туди повинно бути делеговано шонайменше тисяча осіб, але дуже важливим для нас є щоб туди прийшли молоді кияни, які, можливо, не дуже добре знають про існування нашої Церкви. Зрештою ми очікуємо представників не тільки УГКЦ, нашим прагненням є щоб участь у самому з’їзді взяли представники різних християнських Церков.

Кор.

Ви згадуєте про те, що можуть бути по тисячу делегатів від кожної єпархії, от хтось слухає нашу програму, його зацікавило і він бачить потребу бути учасником цього з’їзду. Що йому потрібно зробити, щоб стати його учасником?

Отець Ростислав Пендюк

Я думаю, що організація груп для участі у форумі (з’їзді) буде відбуватися на місцях, тобто в кожній окремо взятій єпархії. Найкраще звертатися до комісій у справах молоді окремих єпархій. Якщо би в когось були запитання, пропозиції чи побажання щодо участі чи проведення самого форуму то можна звертатися також до нас, до Патріаршої комісії у справах молоді. Ми завжди радо відгукнемося, поспілкуємося якщо будуть якісь запитання чи пропозиції.

Наш телефон у Львові — 297-08-17 або можна також до нас писами на e-mail : pkusm@ugcc.org.ua

Підготував отець Ігор Яців (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.