«Ми намагаємося дати не лише високий рівень освіти але також і добре християнське виховання» — о. Петро Майба, директор Ліцею Блаженного Климентія Шептицького

( розмір 5.97 MB )

Кор.

Отче Петре, слава Ісусу Христу. Цей рік є Роком захисту духовного світу дитини. Ви є директором приватного ліцею Блаженного Климентія Шептицького, що працює під проводом отців-салезіян. Як отці-салезіяни, зокрема, ви, як директор такого молодіжного закладу, відзначили цей рік, що є присвячений дитині?

О. Петро Майба

У нас кожен рік є присвячений тим дітям, які у нас навчаються у ліцеї. Цей рік у нас відзначений такими заходами, як конференції, різні зустрічі на певні тематики. Наприклад, ви знаєте, що наші діти написали різні наукові роботи, які представлялися не тільки на район, але і на місто і де зайняли призові місця. Досить таки гарно попрацювали. Їм самим це принесло задоволення. Потім через ту працю самі добре збагатилися, взяли для себе дуже багато гарного і тим порадували також старших. Наприклад, говорять про певні тематики, про себе, представляють свої власні проблеми, труднощі або проблематики, які їх цікавлять. Стараються дати на них відповідь або представити їх, показати в певний свій спосіб так, як вони бачать, думають, як стараються вивчити це і тим жити.

Кор.

Кому належить ідея створення цього ліцею? Нещодавно він був у руках Львівської архієпархії, тепер перейшла під власність отців-салезіян. Чим викликані такі зміни?

О. Петро Майба

Ліцей був створений ще у 1991 році. Це було бажання Блаженнішого — започаткувати такий ліцей. Ви знаєте, що особливо на заході такого роду школи є дуже престижними. Вони дають не тільки якісну освіту, але також духовне виховання. Блаженніший, бачачи, що у нас є проблема у вихованні молоді, особливо стосовно духу християнського, морального і т. д., забажав, щоб такий ліцей почав діяти в Україні. Якраз у 1991 році він був започаткований і протягом перших років Церква дійсно його провадила. Не пам’ятаю, у якому точно році, але коли були змінені деякі закони, ліцей не міг залишатися власністю Церкви. Церква не розділяла думки, щоб інша організація мала цей навчальний заклад під своєю опікою. Тому були можливі тільки або державна, або приватна форма власності. Церква і надалі продовжувала займатися ним, лише юридично ліцей був оформлений на одну особу, яку Церква попросила. І це був пан Ігор Ожиївський, який був власником і засновником ліцею. Пані Зоряна Шеремета продовжувала працювати як директор у цьому ліцеї. У зв’язку із фінансовими труднощами, які виникли у ліцеї минулого року, Блаженніший і Преосвященніший Владика Ігор попросили нас взяти під опіку цей заклад. І десь із жовтня ми взяли на себе цю відповідальність. Ми розпочали другий рік нашої діяльності у ліцеї.

Кор.

Отче, перед тим, як приймати до себе учнів, на цих листівках, які висіли по всьому Львову і на інтернет-сайтах, було зазначено, що виховання у вашому навчальному закладі базується на українській християнській традиції та сучасному зарубіжному досвіді католицького шкільництва. Чи могли б ви більш детально сформувати ці дві позиції?

О. Петро Майба

Перш за все наш заклад створений не лише, щоб дати високий рівень освіти, а також це є духовне і моральне виховання молодої особистості. Тому ми особливо дбаємо про виховання дітей, як особистості, з можливістю виразити себе у різний спосіб. Наприклад, у ліцеї проводяться різного роду заняття, гурткова робота, заходи, де діти мають можливість ознайомитися з нашими традиціями: України, християнського і національного духу. Це якраз є гарна можливість, щоб збагатитися і з тої точки зору. Плюс ліцей досить часу є в списку католицьких шкіл Європи, і ми маємо співпрацю з Польщею, Австрією, Німеччиною, куди наші діти можуть поїхати, відвідати ці країни, побачити, як там вчаться, виховуються, проживають діти. І це є взаємне збагачення, яке дійсно допомагає мати ширший світогляд і розуміння різного роду речей не тільки відносно України, а й відносно Європи, світу як такого, у якому ми живемо.

Кор.

Отче, відомо, що Святий Іван Боско, який є засновником згромадження отців-салезіян, найчастіше працював із молодими людьми і прагнув їхнього спасіння. Що б ви могли сказати про запобіжну систему цього великого святця Католицької Церкви?

О. Петро Майба

Запобіжна система — це система, у якій створюється виховне середовище, виховний клімат, де діти мають дуже мало можливості для чогось поганого. І тому, чим більше дитина перебуває у такому кліматі, середовищі, тим більше вона розвивається і зростає у позитивній формі, а значить не має можливості до чогось поганого. Вони є більш підсилені у свому позитивному розвитку, зрості. Ця система завжди трималася на таких трьох основних речах: розумі, релігії, любові. Що вони означають? Інколи дорослі не розуміють це до кінця. Розум означає, що дитині завжди все треба пояснювати. Діти завжди ставлять багато запитань, деколи стараються зрозуміти певні речі. Можливо, інколи можуть навіть бути надокучливими. Але якщо їм чітко і ясно все пояснити, коли вони дійсно розуміють те, що вони хочуть, тільки тоді від них можна вимагати і підтримувати певні відносини з ними, а не перегинати палку у негативному. Якщо дитина не знає, що від неї вимагається, чому потрібно робити певні речі, то вона може ображатися. Ти від неї чогось хочеш, а вона не розуміє чого. Релігія означала зажди одну річ. Те, що є важливим завжди для дорослих — терпеливість, терпеливість Господня, без якої є дуже важко. До дитини треба завжди ставитися в певний спосіб, спосіб добрий і терпеливий. Тому що діти мають свій рівень, зріст яко особистості і неможливо від них вимагати як, від дорослих. Вони мусять робити свої певні кроки. І їхні кроки є завжди нашими кроками. І останнє — це любов. Це добре і гарне ставлення, серце, яке мусиш вкладати в ту чи іншу річ, яку ти провадиш. Це є три основні речі, які є основою всього. Якщо вони є, то виховання є дійсно добрим.

Кор.

Віддаючи дітей в ту чи іншу школу, перед батьками стоїть одне з найважливіших запитань: а хто зустріне мою дитину в цій школі? Хочу вас запитати, отче, про викладацький колектив. За якими принципами і за якими критеріями ви підбираєте вчителів?

О. Петро Майба

Перш за все ми дивимося, що це є за особистість, людина у своєму моральному, духовному і особистому рівні зрілості. Для нас є важливим, щоб перш за все це була добра людина і християнин, мала духовні і християнські засади, була добрим фахівцем.

Кор.

Чи були у вас випадки, щоб ви того чи іншого вчителя відчислили через те, що він аморально повівся, чи через те, що він необ’єктивно оцінив дитину? Ці питання зараз дуже цікавлять батьків, бо ви і я, як священик, можемо чути, що вчителі не раз ставляться необ’єктивно до тих учнів, з якими вони працюють?

О. Петро Майба

Наразі у мене не було таких випадків. І дякувати Богу. У ліцеї працювали добрі, гарні вчителі, спеціалісти, педагоги, які є християнами з великої літери. Тому з цим у нас не було проблем, і це дуже допомагає у роботі.

Кор.

Ви також працюєте над духовним розвитком педагогічного колективу.

О. Петро Майба

Так, у нас завжди є не тільки формативні зустрічі, а є також реколекції, на яких вчителі мають можливість збагатитися не тільки розумово стосовно власної формації як особи, як фахівці, але й побути з Господом, переглянути власне життя, задуматися над тим, що можна змінити, покращити. Іншими словами — це є праця над собою. Майже щороку мають по декілька раз зустрічі стосовно формативного характеру, а також приблизно двічі на рік мають реколекції. Плюс свята, які ми завжди святкуємо.

Кор.

Ще, напевно, щоб завершити тему з вчителями, отче, хочеться запитати: чи обов’язково викладач ліцею мусить бути католиком, православним чи протестантом? Чи, можливо, є якийсь широкий діапазон, за яким ви вибираєте? Чи не є релігійна приналежність такою знаковою для того, чи він може викладати, чи не може? Чи ви все ж таки більш базуєтеся на тому, ким є людина?

О. Петро Майба

Ким є людина — це є основа всього, інші речі лише доповнюють людину, які допомагають розвиватися у найкращий чи менш кращий спосіб, у цьому не є проблема. Достатньо, щоб це була особа, яка не лише дбає про те, щоб дітей скерувати у якесь інше русло, але яка приймає той дух, ті традиції, якими живе ліцей, яка також старається брати у ньому участь і потім робити свою справу у якнайкращий спосіб, який можливий.

Кор.

Наступне питання теж буде відноситися до дітей — учнів, які є у вашому ліцеї. Розкажіть, отче, скільки навчається дітей і хто може потрапити у ліцей із дітей.? Звичайно, нас цікавить, чи це є львівські діти, чи є з сіл?

О. Петро Майба

Переважна більшість дітей є зі Львова, але є також з району. Дехто добирається здалека, часом годину добирається. Діти з різних районів. Ліцей зараз є на Сихові, здається, меншість є з Сихова. Наразі, кількість учнів — це є сто чотири чи сто п’ять чоловік, точно не пригадую. До нас може поступити будь-хто. Ми добираємо до сьомого, восьмого, дев’ятого і десятих класів кожного року, а, значить, і даємо можливість тим, хто хотів би у ці класи поступити до нас, без проблем могли би прийти, принести документи і вступити. Для цього потрібно пройти випробування, такий тест, але цей тест не є щось таке, як екзамен до університету. Це є для того, щоб визначити рівень дитини, щоб знати, з чим маємо до справи, щоб відразу, від початку розпочати правильно роботу щодо тієї дитини. Тобто, вони пишуть диктант з української мови, мають співбесіду з катехизації, з іноземної мови і плюс, наприклад, тести з різних предметів по кілька питань, щоб бачити яким рівнем знань володіє дитина.

Кор.

Друге питання, яке ставлять собі батьки, ведучи дітей до школи — це яка перспектива їх очікує? Отче, що є найважливіше, що ви хочете вкласти у цих дітей?

О.Петро Майба

Перш за все — це добрий рівень виховання особистості, як такої. Плюс — надати їй базовий, але добрий рівень знань, який би їй дав можливість піти далі, наприклад, в університети, в інші вузи, щоб здобути собі якусь освіту. Тому рівень є досить непоганий, навіть на районному рівні. Як на мене, це є одна з найкращих шкіл. Десь пів року тому у нас були з міської адміністрації. Нас було зараховано до десятки найкращих шкіл Львова. Тому рівень є відповідний.

Кор.

Отче, отці-салезіяни, як мені відомо, у Львові мають два такі центри освітні: це є ліцей, який очолюєте ви, і є молодіжний центр імені Святого Івана Дон Боска. Чи є ще в Україні, чи на Львівщині, подібні навчальні заклади, які займаються у такий скурпулянтний спосіб вихованням молоді?

О. Петро Майба

Мені здається, що немає. Стосовно нас — це є тільки ті дві школи, які маємо під своєю опікою і які стараємось провадити. Є ще інші католицькі школи, наприклад, школа Святої Софії у Львові. Це є початкова школа. Є ще дитячий садочок Святого Миколая. Це є ті заклади, які працюють у такому дусі.

Кор.

Чи отці-салезіяни пробують охопити також і східні регіони України?

Я думаю, що там такі овітні заклади були би ще більш необхідні. Які є плани у вас, як директора, і отців, які разом з вами працюють?

О. Петро Майба

Хотілося б піти на схід, але нажаль ще не маємо такої можливості. Нас є досить таки мало. Тому те, що можемо робити зараз, стараємося робити. Ви знаєте, що для того, щоб провадити школу, потрібні не тільки певні можливості, а й підготовані до цього особи. Наразі наша найбільша перевага тих хлопців, молодих салезіян, які готуються до священства і перебувають на формаціях, на навчанні. В Україні нас, отців, є близько десяти чоловік. Тому наразі це не дає нам такої перспективи на майбутнє. Зараз маємо роботу тут, а потім час покаже.

Кор

Отче, а з якими проблемами найчастіше стикаєтеся ви, як директор даного навчального закладу?

О. Петро Майба

Думаю, що швидше за все — це проблеми бюрократичного характеру. Фінансова проблема, бо ліцею не допомагає держава. Допомагає салезіянське згромадження і певні добродії, які дбають про цей заклад.

Кор.

Самі студенти не оплачують своє навчання і перебування?

О. Петро Майба

Студенти оплачують. Платня становить 150 гривень на місяць протягом десяти місяців. Але це лише четверта частина витрат ліцею. За ці гроші можна оплатити комунальні послуги, оренду. Все інше стараємося діставати, де є можливо. Для дітей, які не спроможні платити, робляться скидки.

Кор

Отче, зичимо, щоб ви ніколи не розчаровувалися у тих проблемах, які є. Вони є для того, щоб ваш стан стабілізувався і покращився. На завершення нашої розмови хотів би, щоб ви склали якісь свої побажання для тих, хто працює з молоддю, своє бачення розвитку, актуальні проблеми і потреби, які потрібно зачепити при вихованні молодого покоління.

О. Петро Майба

Перш за все я хотів би подякувати всім, хто є у нашому ліцеї: працівникам, вчителям, дітям вже за те, що вони є. Інша річ — це просто побажати їм успіху як у праці, так і в навчанні. Також старання, бо це є для блага власного і всіх інших.

Кор

Щиро дякую вам, отче, за розмову.

Підготував отець Олег Панчиняк. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.