Професор Анатолій Колодний про напрямні роботи відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України

( розмір 2.12 MB )

У 1991 р. було створено відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України. Мета — відродити релігієзнавство, яке тривалий час існувало у формі наукового атеїзму. Відділення очолює професор, доктор філософських наук Анатолій Колодний.

Анатолій Колодний.

Тоді, в перші дні творення, у нас було три відділи: філософії релігії, історії релігії і соціології релігії. Ми не змогли відразу усі сфери релігієзнавчого знання охопити, тому що недостатньо було людей. Тому в 1993 р. створено Українську асоціацію релігієзнавців. Це дає можливість нам підключити до роботи цієї академічної установи, відділення релігієзнавства, тих релігієзнавців, які працюють у різних ВУЗах України. Колись Президент нашої академії Патон питав: «А скільки у вас людей?». Я кажу:« Десь біля трьохсот». Він так дивиться на мене:«Та що це за така інституція?». На нашому прикладі можна повчитися координувати роботу усіх науковців з фаху по Україні. І ми залучили усіх буквально викладачів релігієзнавства до нашої роботи. Скажемо, нас один-двоє відповідає за якусь тематику, проблему: чи проблему католицизму, чи православ’я, чи, скажімо, феномен релігії, чи релігія і культура. Один-двоє наших, а решту вже вони підбирають собі із вузівських науковців. В такий спосіб намБ вдалося створити такий міцний колектив, і ми існуємо як корпорація у межах України.

Кор.

Керівник відділення переконаний, що саме такий підхід відкрив широкі можливості розвинути релігієзнавчу наукову думку, і за останні десять років відділення релігієзнавтсва Інституту філософії видрукувало близько 250 видань.

Анатолій Колодний

Найбільш значиме у нас— це «Академічне релігієзнавство». Ми його видрукували у 2000-му році. Ми взялися за 10-томну «Історію релігії України». Вже шість томів видрукувано, сьомий у друці. У наступному році ми закінчуємо. Це такий дісйсно проект надто громіздкий, великий, але залучили до написання багатьох авторів. Зараз ми працюємо над «Українською релігієзнавчою енциклопедією». Вона буде мати три томи. Також до написання статтей-довідок залучаємо усіх науковців, які є в Україні, працюють у нашій сфері. Зараз ми є асоційованими членами п’яти міжнародних релГігієзнавчих асоціацій. Ми виходимо на зарубіж, я був уже десь біля тридцяти країн світу, нас запрошують, з нами рахуються, ми щось значимо. До нас приїжджають, нам пропонують проводити конференції на нашій базі, ми маємо творчу співпрацю із рядом таких релігієзнавчих інституцій, ВУЗів, університетів зарубіжних країн. Ми вирішили ряд тих проблем, які не можна було вирішити у радянський час, коли було заатеїзоване дослідження релігії. Ми дотримуємося принципу об’єктивності в оцінках релігійних феноменів, історизму, світоглядного плюралізму, конфесійної незаангажованості, і тому це дає нам можливість дати науково достовірне описання різних релігійних феноменів, різних конфесій. Це дало можливість нам вийти на співпрацю із богословами.

Кор.

Творча співпраця наводилась із протестантськими та католицькими богословами. Відділення релігієзнавства відкрило нову сторінку свого буття, яку можна назвати «Практичне релігієзнавство». Тематика науково-практичних конференцій, які організовує відділення доволі широка. Найбільше уваги у цьому напрямку приділяється свободі буття релігій, церковно-державним відносинам та міжконфесійній толерантності.

А зараз зосередимо увагу на науковцях, які найбільш долучились до вивчення релігійного середовища України.

Анатолій Колодний

Насамперед хотів би сказати про Бориса Олександровича Лобовика, доктора філософії. Його праці з гносеології релігії. Я хотів би також відзначити працю Олександра Сагана по православ’ю. Це десь томів на вісімсот сторінок. Тут можна говорити про працю Єленського «Релігія після комунізму». Я хочу також сказати, що у нас Филипович пише «Патенний етнос і релігія». Індивідуальних видруків ми також маємо багато, але якось виходить, що ми більше працюємо над колективною розробкою тої чи іншої проблеми. Скажімо, до двохтисячоліття християнства ми видрукували вісім книг; до ювілею Петра Могили ми видрукували три книги. І потім, ми піднімаємо такі гострі проблеми, їх колективно треба піднімати, скажемо так — «Релігія за умов постмодерну». Дуже мало хто це досліджує. «Релігія в умовах глобалізації» — оці нові тенденції ми досліджуємо. Ми започаткували видрук серії невеликих книжечок «Релігії України».

Щокварталу ми видруковуємо «Українське релігієзнавство», «Релігійну панораму»— наш такий інформативний журнал — щомісяця, «Релігійна свобода» — це річник.

Я ще хотів би наголосити та тому, що ми репрезентуємо навіть Україну релігійну у світі. Ось, зокрема, ми брЃали участь у роботі парламентів релігій світу, Асамблеї релігій світу. Шкода, що наші конфесії туди не виходять. Ми, світські люди, маємо говорити про релігійну ситуауію, розповідати про те, що і як у нас в Україні. Це бодай дві години, добре що ми там є.

Я ще хочу наголосити на тому, що конфесії йдуть до нас. Ми інколи виступаємо як арбітр у відносинах і інколи вимушені підтримувати ту чи іншу конфесію, якщо вона у державних органах сама не може вирішити ту чи іншу проблему.

Кор.

Науковці — люди нейтральні, наголошує наш співрозмовник професор Анатолій Колодний, тому вони мають право виступати у ролі посередника між Церквою та державою. До того ж працівники відділення релігієзнавства є не тільки теоретиками. Вони часто виступають у ролі практиків та здійснюють ряд проектів, серед яких доволі успішним є традиційне проведення дитячих релігієзавчих літніх таборів.

Записав Володимир Качур. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.