«Завдання держави, громадських та інших організацій — спільно впливати на зміну суспільної думки щодо сімейних цінностей та культури виховання дітей» — керівник спеціальної програми Міжнародного фонду «Україна 3000» Олена Філон пропроблему дітей вулиці

( розмір 5.81 MB )

Шановні слухачі, у наших попередніх передачах ми чимало говорили про XXII Міжнародний конгрес родини, який пройшов минулого місяця в Києві. Cеред багатьох важливих і болючих тем, які прозвучали на цьому форумі, — тема дитячої безпритульності в Україні. Цій темі була присвячена окрема доповідь, яку представила керівник спеціальної програми Міжнародного фонду «Україна 3000» Олена Філон. Головою Наглядової ради даного фонду є дружина Президента України Катерина Ющенко. А мета, яку він ставить перед собою — повернення безпритульних дітей з вулиць, їх соціальна та психологічна реабілітація. Як зазначила у своєму виступі п. Олена Філон, «сьогодні ми боремося з наслідками того, що протягом 70-ти років була викреслена християнська мораль зі шкіл, сімей та суспільства». Проблема дітей вулиці — це проблема в першу чергу сім’ї, адже в багатьох родинах відсутня культура виховання дітей. Завдання держави, громадських, благодійни, релігійних організацій — спільно впливати на зміну суспільної думки щодо сімейних цінностей та культури виховання дітей у сім’ї. Адже для кожної дитини важливо зростати в сім’ї, де є мама і тато, і бачити саме сімейну модель стосунків.

Надзвичайну важливість цієї проблеми відзначала у розмові з нашим кореспондентом і одна з ініціаторів та організаторів проведення в Україні міжнародного конгресу родини — Ельжбета Друцька-Любецька де Сежурне (Бельгія). Ось що вона, зокрема, тоді сказала:

Ельжбета Друцька-Любецька де Сежурне

Думаю найбільше, що мене зворушило — це діти вулиці. Знаю, що це тема, над якою усі замислюються, бо, справді, таких дітей дуже багато і найбільше вражає те, що найчастіше це не сироти, а діти, які втекли від родин. А це ще гірше. Я навіть чула, що 10-12 річні діти забирають маленьких братиків і сестричок, які ледве навчилися ходити, бо хочуть врятувати їх від тієї родини, яка розпадається, де п’ють, де вживають наркотики. Для мене це найгірше з усього, що може статися, коли дитина, яка так сильно любить маму і тата втікає від них. Думаю, якщо ми допоможемо розв’язати хоча б цю проблему, конгрес можна буде вважати успішним.

Кор.

Як же можна розв’язати цю надзвичайно складну — і з морально-психологічної, і з матеріальної точки зору проблему? Частково відповідь на це запитання прозвучала на форумі, коли п. Олена Філон зокрема, зазначила у своїй доповіді, що «сьогодні престижним є мати хороший автомобіль, хороший мобільний телефон тощо, але від нас з вами, від небайдужих людей залежатиме, чи буде престижним в Україні брати дітей під опіку, всиновлювати їх. Це можна буде зробити, вплинувши, кожен з нас, на зміну суспільного погляду — через ЗМІ, через соціальну рекламу на телебаченні, і власний, — особливо власний — приклад.

Докладніше про все це — слухайте у нашій розмові з Оленою Філон.

Як сталося так, що ви почали і чому займаєтеся темою «Діти вулиці»

Олена Філон

Я є керівником програми «Радість дитинства — вільні рухи» від Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000». Головою наглядової ради Фонду є пані Катерина Ющенко. Чому ця тема? По-перше, те що я казала вже в доповіді, проблема безпритульних дітей є дуже актуальною зараз в Україні. У нас немає статистики, скільки реально є дітей на наших вулицях, і реально ми втрачаємо ціле покоління. Тобто, це десятки тисяч дітей, скільки їх точно — ніхто не знає. Що робиться у цьому нарямку? Наприклад, в державі зараз можна однозначно сказати, що проблему цю зрушили з місця саме люди віруючі. От Роман Курніка, про якого якраз я казала. Коли не було ніякої нормативної бази по створенню спеціальних центрів для дітей вулиці, він просто найняв квартиру і забрав їх туди. Він сам лікар, він просто перейнявся цією проблемою. Він розповідав, що коли приходив додому, дивився на своє дитятко, яке лежить у ліжечку і розумів, що там є діти, у яких немає ані мами, ані тата, немає у них навіть ліжечка. Вони живуть просто неба, їхній дім, це оті підвали з пацюками.

Кор.

Скільки таких дітей в Україні, чи є статистика?

Олена Філон

Статистики насьогодні немає, але мова йде про десятки тисяч дітей. Є багато дітей з кризових, неблагополучних сімей, це є потенційні діти вулиці. Проблема породжується саме в родині, в сім’ї. Дитина на вулиці — це вже наслідки. Кожна дитина народжується у якійсь сім’ї, тобто, є тато і мама, якщо дитина є на вулиці, це значить, що проблема є в сім’ї. Чому вона не живе з батьками? Богом у ній закладено так, що їй потрібні тато і мама, а вона не живе з ними. Що стало причиною? Те що є проблема в сім’ї. Це деструктивний вплив родини. Те що ми 70 років Бога виганяли зі шкіл, з родини, з суспільства — зараз пожинаємо плоди своїх власних дій.

Кор.

Чи серед цих дітей вулиці дівчаток так само багато, як і хлопчиків?

Олена Філон

Хлопчиків набагато більше, можливо тому, що вони більше сміливі, а от дівчатка, які є на вулиці, в чому їхня проблема?

По-перше це сексуальне життя, яке вони починають дуже рано, а підліткова вагітність, аборт, наслідки цього аборту, тобто, дівчинка, вона не може навчитися бути мамою, бути дружиною якщо вона живе на вулиці. Я розмовляла з одним з керівників служби у справах неповнолітніх одного з київських районів, вона говорила, що є сім’ї у них на обліку, які є неблагополучними у четвертому поколінні: бабуся, мама, дитина і вже діти цієї дитини.

Кор.

Така неблагополучність уже закладається.

Олена Філон.

Дитина у такій сім’ї народжується, вона бере досвід батьків, вона сама стає такою ж. Зрозуміло, що це не сто відсотків, але це значний відсоток. Діти самі свторюють такі ж, подібні сім’ї.

Кор.

Де ці діти беруть кошти на виживання?

Олена Філон.

Більшість із них жебракують, багато дівчат, що займаються проституцією, деякі підпрацьовують, миючи машини, продавцями, багато йдуть красти.

Кор.

Ви на початку розмови сказали, що ця проблема вже зрушена з місця, тобто, вже є люди, організації, які цим займаються. Як конкретно можна цим дітям допомогти, що можна для них зробити?

Олена Філон.

Якщо брати реальну допомогу, тобто, кінцевий продукт, то дитині потрібні тато і мама, їй потрібна сім’я. Це те, до чого прагнуть зараз християнські організації. Більшість з них це саме релігійні організації. Дуже мало нерелігійних організацій займаються цим питанням. Починалася робота у цій проблемі з того, що люди, яким небайдужа доля цих дітей, просто йшли у підвали, брали з собою канапки, тобто, їх годували, надавали якусь першу медичну допомогу, спілкувалися з ними. Потім з’явилися денні центри перебування: дитинка приходила, її могли переодягти, помити і т. д. А вже далі почали створюватися центри, які називаються Соціально-реабілітаційні центри. Коли дитина потрапляє туди, вона проходить реабілітацію соціальну, по шкільній програмі її підганяють під її вік. Паралельно встановлюється соціальний статус дитини, що зараз дуже важливо, тобто звідки дитинка, документи всі і вже далі працівники таких центрів дитину влаштовують. Якщо це можливо, то в дитячий заклад, чи по можливості — повернення в її рідну біологічну сім’ю і з ними вже провелася робота працівниками таких центрів. Якщо вдається дитину повернути — повертають, якщо ні — влаштовують в інші сім’ї.

Кор.

Чи працюють психологи з цими дітьми, яких вдалося повернути з вулиці, і які потребують психологічної допомоги?

Олена Філон

Вони мають працювати, я не можу сказати на сто відсотків, але ті центри, що я знаю, там є психологи. Там є діти, які пережили сексуальне насильство, те що вона була на вулиці, в небезпеці. Дитина, яка виростала в таких умовах, не може бути психічно нормальною і звісно, що з нею працюють. Ще під час моєї роботи в одному з таких центрів, у нас була дівчинка, в якої мама почала жити з якимись циганами, які забрали її з собою, їй було тоді 12 років. Вона прокинулася вночі через те що її прив’язали за руки і ноги до ліжка і у присутності мами за пляшку горілки чи ще там гроші якісь їй дали, ті чоловіки, скільки їх там було, пройшлися по цій дитині. То які можуть бути наслідки, і це майбутня мама, дружина. Доречі, хлопчики так само. У нас був хлопчик, він з дев’яти років працював, не знаю як це назвати, проституткою для чоловіків.

Кор.

Чи є шанси повернути до нормального життя таких дітей?

Олена Філон

Шанси є. Люди, наприклад, мої знайомі, я недавно була у них, якщо цю дитинку просто любити, приймати її, не засуджувати за те, що було в її житті. А дитина, вона як квіточка, вона розпуститься і рзквітне під променями любові. Можливо в якийсь момент будуть проявлятися оці наслідки цих жахливих речей, які над нею робилися з минулого, але вона буде змінюватися, хоча це дуже складний процес. Чим довше дитина на вулиці, тим важче її реабілітувати. Але це реально.

Кор.

Які ви можете розповісти конкретні випадки, коли батьки беруть багато дітей, створюють отакі сімейні дитячі будинки. Що це за люди, як це трапляється? Чому вони раптом вирішують так змінити своє життя?

Олена Філон

Є одна родина, я їх дуже люблю, і навіть колись їм казала — може ви мене візьмете у свою родину. Це чоловік і жінка, вони, доречі дуже молоді, у них своїх твроє діточок, і вони, здається, восьмеро взяли з центру «Отчий дім». Знаєте, коли перебуваєш у цій родині, то неможливо не посміхатися. Ці діточки, вони цю мамочку і обіймуть, і цілують, і вона до них, тобто, спокійний, нормальний клімат у родині. Для мене це було дуже дивно, особливо як ці діти відрізняються від тих діточок, які є ще в центрі, які ще не в родині, їхні оченята зовсім інші. Вони такі, знаєте, обласкані, їх уже люблять, у них вже є тато і мама і вони абсолютно інші. А ці, що ще в центрі, такі неначе звірятка.

Кор.

Оці люди, що вирішують прийняти, вони, все-таки, величезний тягар на себе звалюють. По-перше психологічний, але також і матеріальний. Чи це якісь дуже заможні люди, вони мешкають у якихось великих будинках? Чи звичайні люди?

Олена Філон

На моєму досвіді, я ще не бачила жодної заможної родини. Ті кого я зустрічала, це звичайні люди, такі як ми з вами, люди, які живуть у звичайних умовах. І от саме такі люди беруть цих діточок. Я думаю що це питання великого серця.

ВЕДУЧИЙ: Ми проблему зможемо вирішити разом, якщо визнаємо, що проблеми дітей вулиці — це проблеми ваші й мої, і проблеми наших дітей завтра.

Важливо зрозуміти, що остаточне розв’язання проблеми залежить від зусиль усіх тих, кому небайдужа доля безпритульних дітей, доля дітей-сиріт, а саме — держави, громадських, благодійних, релігійних організацій. Саме тоді, а також за фінансової підтримки бізнес-структур — ми зможемо вирішити проблему дитячої безпритульності в Україні.

Підготувала Зоряна Курдина (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.