«Своїм візитом Святіший Отець Іван Павло ІІ пригадав про найцінніші вартості людського життя» — ієромонах ЧСВВ Теодозій Янків про візит Івана Павла ІІ до України

( розмір 2.97 MB )

Кор.

Минає п’ять років з часу, коли Україна вітала на своїх теренах апостола миру, Папу Римського Івана Павла II. Що спонукає нас призадуматись над цією подією, яка відбувалась не так давно на українській землі, та відновити в пам’яті епізоди минулого візиту?

о. Теодозій

Прибуття Святішого Отця Івана Павла ІІ на нашу землю в ті дні місяця червня стало епохальною для духовного, перш за все, життя народу, його віри, надії, любові в Бога, але так само стала епохальною у плані моральному, етичному, де своїм візитом Святіший Отець пригадав про ті найцінніші вартості людського життя. Під час тих днів, коли Святіший Отець Іван Павло ІІ перебував на нашій землі, наглядно бачилося очима, можна було це зауважити, як мінялося обличчя цієї землі, скажу точніше, обличчя цього народу. Одна частина цього народу в Західних центрах нашої землі, безперечно, інакше сприймала, інакше відреагувала на прибуття Святішого Отця, бо Церква, особливо Греко-Католицька, хоч важкі були періоди її життя, підпілля, але все ж таки підтримувала тісний зв’язок з Римським престолом, через Радіо «Ватикан», інші засоби масові, підтримувала той дух єдності. Постать папи, постать Святішого Отця завжди була актуальною, сприйняття його було відкрите. Народ, можна сказати, був приготовлений і з другого боку, це було ніби завершення того очікування людей, які перетривали нелегкий період, важкий час, що ця віра, за яку вони страждали, вартувала би цього. Чи страждання, заслання, Сибір, в’язниці, вони вартували цього, бо Святіший Отець це підкреслив, надав цьому той духовний вимір. З другого боку — це була, якщо сказати так, по-людськи нагорода з боку столиці Апостольської, з боку Папи Івана Павла ІІ за те, що той народ видержав.

Кор.

Правду кажучи, була й інша частина людей, яка не вельми прихильно сприйняла звістку про запланований візит в Україну Святішого Отця.

о. Теодозій Янків

Друга частина народу, яка була кормлена десятками років ненавистю до Ватикану, тою інфомацією, яка деградувала, яка принижувала і Святішого Отця, і Апостольську столицю, тут була не готова відкритися, чи, як скажу словами Святішого Отця: «Відкрити двері своєї душі» на його прийняття. Прибув Святіший Отець 23 червня на летовище, потім їхав вулицями Києва, нашої столиці, люди виходили, але виходили більше, може, з цікавості побачити його особу, ніж з якогось почуття віри, якоїсь любові. Хоч немало, треба тут підкреслити, вже і для того зробили Богослужіння, які транслюються з Ватикану під час Різдвяних, Великодніх свят. Весь народ України має змогу брати участь, і немало вони зробили доброго, позитивного для того, щоб якось приготовити навіть і ту частину людей на теренах Східної України для прийняття такого гостя, для зустрічі з ним. Але всеж таки минуле залишило великий слід байдужості, може, якогось незнання. І тоді, коли Святіший Отець від перших хвилин, коли він став своїми ногами на цій землі, своїми посланнями, своїми проповідями, словами, жестами звертався до всіх людей без винятку, не залежно, хто якої конфесії, щирістю, любов’ю, з якмось пієтизмом, бажанням добра для цьго народу. Можна було побачити, як це перемінювало обличя тих людей. Вони відкривалися, ставали ближчі до нього, вони, якби то так змалювати на картині, то маємо якісь там сходи, і десь там, на вершку тих сходів, стоїть Святіший Отець. То так, можна сказати, з кожною годиною той народ ставав щораз вище, вище ступав по тих сходинках, щоб все ж таки простягнути руку до того, який є свідком віри Ісуса Христа. Для мене особисто таке було пережиття, коли Святіший Отець відвідав наш храм Святого Василія Великого, і ці люди, які сюди зійшлися з околиць, тих будинків, у яких вони живуть, не знали, о котрій годині він тут буде, бо це був його приватний візит. Але через те, що міліція закрила дороги, вони зрозуміли, що тут буде їхати папа. І вони збіглися. Були тисячі людей. І саме тоді, коли Святіший Отець, вийшовши з храму, простягнув руку, щоб їх поблагословити, цей народ не витримав. Він спалахнув вірою. Як вони почали його вітати, вигукувати гарні слова на його честь. І та зустріч була настільки зворушливою, що навіть у тих кардиналів, які його супроводжували, викликала сльозу на очах. То було щире привітання того, хто був справжнім свідком віри. Його візит перемінив обличчя тих людей, змінив їхнє мислення, ставлення до апостольського престолу, до Христа, посланником якого він є і представником на цій землі.

Кор.

Вельми значимим, на думку ієромонаха Теодозія Янківа, є для нас той духовний набуток, який залишив нам Святіший Отець у формі проповідей, звернень та духовних послань.

О. Теодозій

І тому сьогодні, повертаючись думками, спогадами до тих подій, ми перш за все повертаємося до того духовного джерела людського життя, до тих духовних проповідей, плодів цього візиту, які залишилися, тривають і які мали б ще довго тривати та бути причиною великої переміни обличчя цієї землі, народу, людини, єства сім’ї. Мали б стати причиною для освячення того народу. Думаю годиться сьогодні про це говорити, хоч минуло п’ять років. Може, це є якийсь відрізок часу. Але коли подумаєш про це, що було, то здається, що воно відбулося лише вчора. Воно настільки ввійшло у надри душі, що здається, ніби весь час триває. Ця подія весь час відбувається. Вона живе. Він є присутній. Він є посеред нас, Святіший Отець Іван Павло Другий.

Кор.

Звератючи увагу на велику значимість приїзду в Україну Святішого Отця, все ж дехто прагнув бачити особливі, революційні зміни в духовній субстанції української людини, тобто йдеться про духовні плоди, наскільки відчутними вони є на цей день?

О. Теодозій

Ці плоди залишилися, я думаю, так само у тому, що ми пережили півтора року тому на Майдані. Ми знаємо, як у вісімдесятих роках, в інших державах проходили суспільні, політичні переміни. І кожний візит Святійшого Отця був колосальною для цього силою, щоб вони відбулися. Ніколи Святіший Отець прямо не закликав до якоїсь бротьби, війни, пролиття крові. Завжди наголошував на божій вартості людського життя, достоїнства, ті речі, які стосуються теперішнього і майбутнього життя, свободи і сповідування того, до чого вона сама є покликана Господом Богом. Це якраз було потрібне на той час. Думаю і зараз, коли народ вийшов на Майдан, це, я не сумніваюсь, було також і плодом, наслідком цього візиту. Люди набралися сили, тої відваги, не побоялися йти, їхати, навіть в якийсь спосіб жертвувати своїм житям, готові були на все, щоби домогтися справедливості і скинути оцю несправедливість, якусь ненависть. Відродження духовне, можливо, йде дуже поволі. Завжди так воно було, так є, так, мабуть, і буде. Але воно відбувається у різних місцях. Я думаю, що теж немалий вплив і сьгодні на нинішній час, і на майбутнє мав оцей візит Святішого Отця. І тому треба до нього повертатися. Нам потрібно пригадувати його проповіді, читати, вглиблюватися, бо це прекрасне джерело, це енциклопедія, це те, що сьогодні для нас, наших політиків, провідників народу у всіх вимірах потрібно.

Записав Володимир Качур (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.