«Світло Христового Воскресіння»

( розмір 5.88 MB )

Шановні слухачі, вітаємо вас із світлим святом Христового Воскресіння! Нехай Воскреслий Ісус несе у ваші домівки радість, мир, любов та злагоду. Пропонуємо до вашої уваги радіоверсію документального телефільму “Світло Христового Воскресіння”, який виготовив Перший національний телеканал.

«Ти прийшов щоб відчинити двері правди та стати на бій з гріхом. Ти прийшов, щоб померти ганебною смертю, та воскреснути третього дня. Ти з’явився жінкам мироносицям та ще п’тятистам особам, але це неправда, ти не воскрес» — так кажуть противники Слова Твого. Слово Пасха походить з єврейського «пейсах», що означає перехід. Тут йдеться про перехід ангела Господнього, який однієї ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ з неволі. У той же час ангел господній пройшов повз доми ізраїльтян, одовірки дверей яких були помазані кров’ю однорічного ягняти.

Християнська Пасха бере свій початок від Ісуса Христа. Для перших християн і апостолів Пасха стала символом переходу Ісуса Христа від життя до смерті і від смерті до життя. Оскільки християнство зародилося і постало на іудейських та палестинських землях, де старозавітня традиція була вельми шанована і поширена, тож аби не конфліктувати з пам’яттю юдейського народу такий знаковий та символічний образ Пасхи — ягня, християнські мислителі вдало ввели у чуттєвий світ християнина. Єврейський пасхальний агнець стає для християн прообразом Ісуса Христа, який подібно невинному ягняті, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Першого століття християни відзначали Пасху, але не радісну, а сумну. Вона була переплетена з постом, адже свіжими у їхній пам’яті були муки та смерть Ісуса Христа. І вже у 2 ст. в практику входить радісна Пасха на честь Христового воскресіння.

Упродовж цілої сотні років християни з сумом згадували відхід свого учителя. Саме дія Святого Духа, третьої іпостасі Бога, змусила переміну їхньго серця і їхнього розуму. І тому з того часу і до сьогодні ми святкуємо Пасху, як радісний день воскресіння Христового. І не тільки воскресіння його самого до життя вічного, а і запоруку і спонуку нас усіх, які вірні йому, теж пройти цей шлях до спасіння і життя вічного разом із нашим Богом на небесах.

Отже першим переходом Христа стала дорога від життя до смерті. Щоб воскреснути, Ісус мусів умерти. Наражаючись на небезпеку, він йшов до кінця земного життя. Виганяючи продавців з храму, Христос промовляв до ним; «Дім мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників». Христове вчення йшло врозріз із тодішньою наукою первосвящеників, які бачили у ньому конкурента, адже Ісус був здатен духовним словом повертати зір незрячим, чи то воскрешати мертвих. Вони бачили у Христі противника, адже його вчення цілком відрізнялося від старозавітніх догматів та безкомпромісно руйнувало їх. А, що найголовніше, вони побачили в його очах найбільшого хулителя Бога. На суді над Ісусом, який проводили первосвященики та книжники, їх найбільше вразило те, що Ісус на питання: «Чи ти Христос, Син Божий» відповів «Я є, і від тепер побачите Сина людського, що сидітиме праворуч сили Божої та на хмарах небесних приходитиме». У цих словах первосвященики знайшли найвищий прояв богохульства, і присуджено було стратити Христа.

Христос а не судді вибили для ного смерть на хресті. Він, як богочоловік, мав повне панування і передбачав усе. І він певно вирішив сам своєю волею принести себе на хресті таким способом, щоб символізувати те принесення ягняти від того висвободження з неволі єгипетської. Але й тут хотів визволити людство з гріха первородного. Тому хотів ось таку смерть найстрашнішу, найболючішу, в якій він дав себе розп’яти і пролити кров свою.

Здуге знамення про перехід Ісуса від смерті до життя, до світлого воскресіння. У наших думках іноді б’ються сумніви невірства та закрадається гріховна думка: «Воскресіння Христа — що це? Спланована акція, чи світова правда?» Розум не допускає віри у воскресіння особливо зараз у вік нових технологій. Деякі вчені присвятили усе своє життя, аби довести, що воскресіння не було. Деякі системи вишколювали армії атеїстів для того, щоб переконувати, що християнство це міф, а воскресіння Христа — звичайнісінька байка. Противники світлого воскресіння висувають три найпоширеніші гіпотези проти цього божественного акту. Перше, полягає у тому, що, нібито, учні Христа вночі, коли сторожа спала, викрали його тіло.

Все у Святій Євангелії суперечить цьому. По-перше, каменюка була такою важкою, що її леко було прикотити і закрити нею гробницю, але відкотити? Тим паче коли навколо були римські воїни. Ну, вони заснули. Що значить заснули? Такий камінь можна відкотити тільки значними зусиллями і з великим шумом. І, як би вони міцно не спали, обов’язково прокинулися б, і розігнали цих учнів. А хто такі учні? Це не були спортсмени, силачі. Це також абсолютно відпадає.

Чи могли вкрасти тіло учні Ісуса Христа. Не могли вони його вкрасти. По-перше, для чого їм треба було це робити? Щоб сказати, що він воскрес? Але ж вони самі не вірили у воскресіння Ісуса Христа.

За другою гіпотезою раціоналістів, Ісус Христос у час перебування на хресті нібито поринув у летаргічний сон, у нього був плеврид, але, мовляв, завдяки аротамам та холоду в печері Ісус опритомнів. Коли воїни спали, на думку раціоналістів, Христос почас стукати, сторожа налякалась і втекла а учні відвалили камінь від гробниці. Сорок днів Ісус перебував серед учнів, потім помер від плевриту.

Якби вони його викрали і десь поховали, всеодно після того велися численні археологічні розкопки, адже пригадаймо четверте століття, коли для цієї мети імператор візантійської імперії Костянтин Великий послав свою матір, царицю Єлену, яка багато місяців провела в Палестині, знайшла нетлінним хрест. Після цього протягом двох тисяч років велися детальні розкопки цього місця. Невже до цього часу вони не могли б за десять чи за тисячу кілометрів віднести тіло Ісуса Христа. Вони б десь його близько поховали, воно б вже давно будо знайдене.

Третя гіпотеза випливає з теорії візіонерства. Її прихильники переконують, що Хритсос не воскрес, що учням тільки здалося, що вони нібито бачили Христа, який ожив та говорив з ними. Оскільки учні свято вірили у вчення Христа, то на думку раціоналістів, у них виникли масові галюцинації. Справді, у реальному світі зустрічаються галюцинації, але тільки у тих, хто фанатично вірить та бажає побачити омріяне. Проте у даному випадку навіть найближчі люди не були переконані у воскресінні Христа. Скажімо, Марія Магдалина з жінками, йдучи до гробу, тривожились, хто ж відвалить їм камінь? Апостоли ж сприйняли розповідь жінок, які бачили Христа за пусте верзіння. Христос з’являється не тільки одній особі чи десятку осіб. Його бачать жінки мироносиці, Петро, Лука і Клеопа. Його бачать учні та близько п’ятисот людей. Невже усі вони помилялися. Невже серед них не було жодної людини зі стійкими нервами та здоровим відчуттям реальності. Фахівці стверджують, що галюцинації бувають або слухові, або зорові. У даному випадку усі, хто бачив Ісуса, також чітко чули його слово. Більше того, коли зібрались його учні та інші особи в Єрусалимі, щоб обговорити подію світлого воскресіння, Христос ще раз зв’являється перед ними. Одначе вони і цього разу остаточно не ймуть віри, думаючи, що духа бачать. І тут Христос промовляє: «Чого ви стривожились, чому такі сумніви входять у серця ваші? Подивіться на руки мої і на ноги мої. Це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, дух не має тіла і костей, які вибачите у мене». Наостанок він попросив їжі. Йому подали кусень печеної риби. Він узяв його і їв перед ними.

Він був звичайною людиною в тілі і вознісся на небо теж у тілі. Зрозуміти це сьогодні за законами фізики чи за будь-якими іншими законами сьогоднішньої науки неможливо. А хіба можливо нам сьогодні зрозуміти воскресіння Лазаря, коли людина чотири дні лежала в гробу і від неї відходив вже трупний запах, вона ожила. Хіба може з цим погодитися медицина, раціональна наукова думка. Отже є якісь закони у Бога, які абсолютно виходять за рамки тих законів, які ми сьогодні маємо в умовах земної кулі, в умовах нашої науки.

Для нас воскресіння Ісуса Христа має неперевершене значення. Тому що, якщо Христос воскрес, значить він Бог, а якщо він Бог, то все що він говорить це є істина. І сам Христос про себе казав: «Я є істина, життя і путь». І тому вчення Ісуса Христа є правдиве, божественне, абсолютне яке не порівнюється ні з яким людським вченням. І тому апостоли, коли проповідували по всьому світу, вони не стільки вчення Ісуса проповідували, скільки його воскресіння.

Християнська віра породила світ вічної перспективи, відображений у видимих знаках та образах. Ми не можемо уявити собі свято Христового Воскресіння без Богослужіння, без пасхального яйця, крашанки, писанки, без християнського вітання Христос Воскрес та головного елементу цього торжества — паски, де переплетено низку символічних образів.

Це і жертвенний хліб, яий був запропонований Господом Ісусом Христом на таємній вечері, коли він сказав на хліб: «Їжте, це є тіло моє». Отже і цей момент присутній у печенні нашої української паски. Друге: ранні християни, особливо у катакомбний період, коли вони відправляли таємно від римських центуріонів свої християнські свята у тому числі і свято Воскресіння Христа, були запроваджені такі братерські обіди, споживання їжі, які грецькою мовою називалися агапе. Коли приносили усе що хто мав і, звичайно, найкраще усе приносили, щоб пригостити багатші бідних, а середнього достатку люди, поділитися з усіма. Тому ця братерська трапеза теж втілена у нашій українській Пасці.

Христос, як Пасха, як воскреслий, як той, який вказує нам зміст нашого життя, що смерті нашої немає, а ми, ходячи дорогою Христа, входимо у вічне життя. Для нас смерті немає.

Апостол Павло, будучи натхненним Святим Духом, безкомпромісно і переконливо каже: «Якщо ж нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна і віра наша».

Бо Христос, коли сказав, що, ідіть і проповідуйте всьому світові, всім народам, він дав їм владу творить знамення, тобто чудеса. Для чого Христос дав їм такий дар, благодать творити чудеса. Для того, щоб цим с самим підтверджувати правдивість їх проповіді. А проповідь їх була про воскресіння Ісуса Христа.

Та, що найголовніше, Христос воскрес не тільки у Божому статусі, він воскрес як Боголюдина, тим самим, давши мільярдам людей велику надію на щасливу переміну в кінці нашого земного життя. Ми споживаємо цей святий хліб і твердо віримо, що останній подих людини, останні удар серця, це не кінець. Попереду Пасха — світлий день нашого воскресіння та вічне життя із Богом.

Радіо Воскресіння щиро дякує Першому національному телеканалу за можливість здійснення радіоверсії телевізійного фільму «Світло Христового Воскресіння». Над фільмом працювали автор сценарію та режисер Володимир Качур, оператор-постановник Фелікс Шевардін, редактор Людмила Касаткіна, керівник проекту Віктор Дерюгін. У фільмі брали участь ієромонах Никанор Лоїк, єпископ УГКЦ Софроній Мудрий, доктор богословських наук Дмитро Степовик та патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет. Науковий консультант Дмитро Степовик.

Фрагмен програми Радіо «Воскресіння»

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.