Архієрейська хіротонія Преосвященного владики Ярослава Приріза

( розмір 5.66 MB )

о. Ігор Яців

Дорогі радіослухачі. У суботу 29 квітня 2006 р. у Дрогобичі в катедральному Соборі Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, відбулася Архієрейська хіротонія Преосвященного владики Ярослава Приріза. Рішення про призначення преоподобного отця Ярослава, монаха чину оо. Редемптористів, єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії було оприлюднено одночасно у Ватикані та Україні 2 березня 2006 р.. Чин Архієрейської хіротонії розпочався напередодні із архієрейського найменування. Воно відбулося перед початком Великої Вечірні. Напочатку Блаженіший Любомир, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, розповів про головну мету проведення Чину найменування. Вона полягає у прилюдному висловленні кандидата на єпископа згоди із вибором Сноду. Саме тому у цей день владика-номінант Яролав Приріз публічно висловив свою згоду із вибором Синоду єпископів УГКЦ і визнав свою віру. Наступного дня відбулася Архієрейська хіротонія. Для участі у хіротонії нового владики до Дрогобича прибули Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, високопресвященний архієпископ Іван Юркович, Апостольський нунцій в Україні, владики УГКЦ з України та з-за кордону, владика Римо-Католицької Церкви Мар’ян Бучек, священики та миряни. Літургія, яку очолив Блаженніший Любомир, розпочалася о 10-ій годині. Спочатку владика-номінант Ярослав Приріз згідно із обрядом завідчив свою віру у Пресвяту Трійцю, воплочення Ісуса Христа та інші правди, яких навчає Церква. Згодом, після малого входу, розпочалася хіротонія владики Ярослава. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями — преосвященний владика Юліан Вороновський та преосвященний владика Михаїл Сабрига. У храмі залунало величаве «Аксіос», що з грецької означає «Гідний». На початку проповіді Глава УГКЦ висловив щирі слова вдячності усім присутнім на спільній молитві. Відтак Блаженніший Любомир звернув увагу учасників торжества на те, що новопоставлений владика Ярослав так урочисто визнавав свою віру тому що він має бути вчителем віри. А більше того, за словами проповідника, подібно як і апостол Петро, він має бути скелею віри — тим, хто своїм прикладом витривалості заохочує вірних до наслідування.

Блаженніший Любомир.

Оцей тиждень, який заключається, властиво, завтрашньою неділею від дня Великодня до Томиної Неділі, має свою особливість — це є тиждень, в якому ми особливо звертаємо увагу на дар святої віри. Цей тиждень, світлий тиждень, час в якому празнуємо дар святої віри. І тому оце сьогоднішнє свято наше особливе. Оця подія нашого поставлення в єпископи владики Ярослава припадає в цей тиждень і це також може якась особлива благодать і для нього і для нас. Ми спостерегли ту особливість сьогоднішнього Богослужіння, що його попередило визнання святої віри. Три владики в імені усього єпископату цілої Церкви звернулися до кандидата на єпископа і питали його, перевіряли його віру. Ми питали його: «Як ти віруєш?» Чому це таке важливе? Бо єпископ — це є вчитель святої віри. Він мусить бути правдивим вчителем, а радше треба сказати, вчителем правдивої віри. І тому Церква хоче впевнитися, і то, як бачили ви, в особливий такий торжественний спосіб, де не тільки в якомусь закритому приміщенні, але перед усіма і владиками, і священиками, і мирянами кандидат на єпископа представляв нам свою віру бо він є наш вчитель. Він має з поручення Христового вчити, просвічувати, боронити святої віри, відганяти усяку фальшивість чи єресь а нас утверджувати у святій вірі. Це надзвичайно важливе для нас служіння — єпископа.

о. Ігор Яців

Після цих слів Блаженніший Любомир відтак продовжив.

Блаженніший Любомир

Але я хотів сьогодні піти ще один крок дальше, бо єпископ має бути не тільки вчителем віри, але має бути також скелею віри. Так, як колись наш Спаситель Ісус Христос узяв Симона перейменував його на Петра і сказав йому: «Ти є скеля». Петро — це значить скеля. Чим Петро вибранець Ісусом Христом є для усіх апостолів і для усієї Христової Церкви — тим кожний владика є для тих людей, які повірені його душпастирській опіці. Владика є не тільки вчителем, не тільки той, хто проповідує, говорить, навчає, але владика є також скелею, на яку люди опираються особливо в часах тривоги, небезпеки. Одним словом, владика не тільки передає святу віру, але він є її живим свідком. Коли люди бачать, що їхній владика не подається, що він тривало стоїть при навчані Ісуса Христа, незважаючи якою це було ціною, тоді люди також тримаються своєї віри. Ми, дорогі у Христі, щасливі, що за останні 60 років, в тих часах дуже поганого, грізного переслідування, ані один із наших владик не захитався. Усі вони витривали, і більшість із них віддали своє життя за свою віру і завдяки їхньому прикладу і священики, і миряни також твердо стояли при своїй вірі. Тут маємо такий, що скажу, прямий, наочний приклад того, що то значить єпископ — скеля віри. Вони не могли навчати багато. Час до часу просмикалося чесь їхнє слово, потайки написане у Сибіру, хтось міг їх зустріти, побачити, але було дуже невелике число осіб. Вони не могли публічно вчити, але усі знали, що вони є, і що вони твердо стоять при своїй вірі. Це для нашої Церкви було великою Божою благодаттю.

о. Ігор Яців.

У проповіді Глава УГКЦ також звернувся до нововисвяченого архієрея Ярослава. Він, зокрема, сказав, що архієрейське служіння є дуже важливе і відповідальне, але не потрібно його боятися, адже у всіх добрих ділах завжди сприяє Господь Бог.

Блаженніший Любомир

Дорогий брате Ярославе. Я згадую це все, бо сьогодні ти починаєш своє єпископське служіння, маєш бути для своїх людей, тих, які будуть повірені твоїй опіці, вчителем, але бути також і тою скелею, непорушною, яку вони мають бачити у твоїй особі. Це, може звучить дуже гарно і кожний, включно з тобою, похитує головою і каже: «Так, так». Але ми не думаємо, дорогі у Христі, що це значить бути скелею. Люди дивляться на владику, як він гарно вдягнений в оті ризи величні під час богослуження торжественного. Інколи нас навіть влади називають князями Церкви і багато так думає, що то щось дуже гарного, приємного, славного бути владикою. Часто ми кажемо: «То є наш провідник, то є наш Мойсей». Може, власне, і згадка за Мойсея тут дуже на місці, бо Мойсей вивів свій народ з Єгипетської неволі, серед великих випробувань провадив цей народ. І ми знаємо, дорогі у Христі, на кінці його життя, там та тій горі він стояв сам, покинутий своїм народом, незрозумілий своїм народом. Нарід, який він рятував, якому він служив душею і тілом, хотів відректився його, виставив його на величезні спокуси, але він стояв сам, опущений. Це відразу пригадує нам іншу постать, оту в оливному городі, яка, взявши на себе наші гріхи і наші болі, усе те що обтяжує нас, сам, покинутий навіть найближчими своїми співробітнками, апостолами, заливався кривавим потом.

Може, дорогий брате, тепер після такого першого відчуття, що так скажу, слави людської, згадка про Мойсея, про Ісуса в оливному городі пригноблює тебе. І ти, може, питаєш у своєму серці: «Чи я витримаю, чи буду я вчителем і скелею для тих людей?» Бо ні Мойсей, ні Ісус Христос, хоча просили у Господа Бога, але прийняли волю Божу і не подалися. Сьогодні на твій життєвий шлях і на твоє служіння як єпископа, хочу залишити з тобою, дорогий брате, розв’язку, пораду на оті хвилини, коли будеш дуже у великих труднощах. Пам’ятай, що і Мойсей, і Ісус Христос витримали, бо їх підтримував небесний Отець.

о. Ігор Яців.

На завершеня Літургії із своїми промовами виступили владика Іван Юркович, апостольський нунцій в Україні, та владика Ярослав Приріз.

Апостольський нунцій, зокрема, сказав, що цей день — свято для усіх нас, день подяки Господу. Але в той самий час це день, коли усі ми покликані піднести до Господа молитву за те, щоб наш новий єпископ міг прийняти на себе і нести ту велику відповідальність, яка чекає на нього. Йдеться про завдання дуже велике, навіть надто велике для людського розуміння: Господь вимагає повністю присвятити себе тому, щоб служити і віддати своє життя як викуп за багатьох. Також і нашому новому єпископу Ісус каже: «Як мене послав Отець, так я посилаю вас». Молімося сьогодні до воскреслого Господа та його Матері Марії про те, щоб наш новий співбрат добре служив Самбірсько-Дрогобицькій єпархії, Українській Греко-Католицькій Церкві, поєднаній завжди з великою католицькою родиною усього світу.

Після апостольського нунція із подячним словом промовляв владика Ярослав Приріз.

— Споглядаючи у світлі Пасхи історичні сторінки нашого буття, нашого народу, переконуємося, що будь-яке лихоліття і страждання Бог може обернути на велике добро, безмірну ласку та життєдайне світло воскресіння. Христос не випадково, наближаючись до своїх спасенних страстей і смерті, служив разом із своїми учнями першу євхаристію, Благодарив Бога-Отця. Знав бо, що в його земній історії останнє слово буде не за гріхом і ненавистю, а за Богом. І це здійснилося у нашій історії. Світло воскреслого Христа осяяло та просвітило український народ, який сподобився дару державної самостійності та свободи Церкви. Тому і ми, маючи перед очима ці величні пасхальні дари, наповнюємося почуттям радості і вдячності, бо як сказав один мудрець наших часів — не вірю радості, яка водночас не є вдячністю.

Також владика Ярослав сказав, що ця Пасхальна радість наповнює і його, коли з рук архієреїв отримав повноту священства Христового. Це незбагненний для людини дар небес, а водночас — нове покликання до служіння і до ще більшої любові. Не випадково воскреслий Спаситель, доручаючи святому Петрові свою Церкву, тричі питався його: «Петре, чи любиш мене». Відповідаю Христові разом з апостолом сьогодні: «Господи, ти знаєш моє серце. Ти знаєш, що я люблю тебе. Молись за мене, Господи, щоб не змаліла моя віра і щоб я міг послужити своїм братам, як ти усім нам послужив своїм життям і своєю смертю». Кожні свячення — це нове народження. Сьогодні владики співсвятителі разом із патріархом Любомиром духовно породили мене через благодать Святого Духа до нового служіння. Для мене це особлива радість, бо владика Михаїл уділяв мені єрейські свячення ще в часи переслідувань, а владика Юліан прийняв мене і ділиться зі мною часткою свого служіння в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії.

Після Літургії новопоставлений владика Ярослав уділив усім присутнім своє перше архієрейське благословення.

Записав о. Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)

Опубліковано у Інтерв’ю Коментарі. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.