«Відзначення 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького має представити Митрополита як постать національного значення», – В’ячеслав Кириленко

У Міністерстві культури під головуванням Віце-прем’єр-міністра – Міністра культури В’ячеслава Кириленка відбулося перше засідання Організаційного комітету з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження митрополита Української Греко-Католицької церкви Андрея Шептицького.

30 квітня Уряд затвердив підготовлене Міністерством культури розпорядження про формування оргкомітету та План офіційних заходів на загальнонаціональному та регіональному рівнях, які відбуватимуться протягом 2015 року.

У ході обговорення В’ячеслав Кириленко наголосив: «Зміст та формат урочистостей з нагоди ювілейної дати мають представити Андрея Шептицького як загальнонаціональну історичну постать, сприяти подоланню сформованого радянською пропагандою стереотипного сприйняття особи Митрополита».

Таким чином, основним заходом програми урочистостей має стати академія у Національній опері України у листопаді 2015 року. У Києві, відповідно до затвердженого Урядом Плану, має бути встановлена меморіальна дошка на честь Андрея Шептицького на Будинку вчителя – у тодішньому приміщенні Центральної ради. Важливу роль у переосмисленні історичної ролі Шептицького мають зіграти демонстрація документальних, науково-популярних та художніх фільмів, поширення науково-популярного ілюстрованого видання про життя митрополита через мережу бібліотек та навчальних закладів. Протягом року у Львівській та іншій областях відбуватимуться наукові, культурі, громадські заходи; всеукраїнську програму заходів продовжить і УГКЦ, яка розпочала Рік Андрея Шептицького з листопада 2014 року.

Також В’ячеслав Кириленко наголосив на важливості провести урочисті заходи для українських громад УГКЦ за кордоном.

Представники УГКЦ владики Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, та Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, зауважили, що Митрополит Андрей був не лише видатним церковним провідником, але і громадським діячем, підтримував українську культуру і освіту. «Відзначення 150-річчя від дня народження на державному рівні має відкрити багатогранність особистості Митрополита. Сама увага держави свідчить про те, що Церква відіграє важливу роль не лише у духовному, але і у суспільному відродженні України», – сказав владика Богдан.

Для оперативного планування урочистих заходів Міністерство культури сформує робочу групу у складі представників Київської міської та обласних державних адміністрацій, представників УГКЦ, громадськості, інших міністерств.

RuporZT

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: , , , , , |

Під час відзначення днів Анни Ярославни у Франції Президенту УКУ вручать орден Почесного легіону

7-10 травня в Парижі та в містечку Санліс біля столиці Франції відбудуться традиційні святкування днів Анни Ярославни у Франції. У програмі відзначення – вручення ордена Почесного легіону владиці Борису (Ґудзяку) та урочиста Літургія в церкві Бориса і Гліба в Санлісі, яку очолить Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ.

У святкуваннях візьмуть участь представники української діаспори та влади міста Санліс, запрошені дипломатичні представники, приїдуть також гості з України та Північної Америки. Особливим гостем святкувань стане Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Розпочнуться урочистості 7 травня із вручення ордена Почесного легіону владиці Борису (Ґудзяку) в Люксембурзькому палаці. Орден вручатиме Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні Ален Ремі у присутності Блаженнішого Святослава, представників української спільноти та дипломатичних представництв.

Орден є найвищою нагородою, знаком пошани та офіційного визнання особливих заслуг у Франції. Прийняття у члени ордену здійснює за видатні військові або громадянські заслуги Президент Французької Республіки.

8 травня українці Франції долучаться до днів пам’яті жертв Другої світової війні, а 9 травня відбудеться зустріч громади Паризької єпархії з Блаженнішим Святославом у катедральному соборі Святого Володимира Великого.

Святкування в колишній резиденції французьких королів – містечку Санліс відбудеться 10 травня та розпочнеться із покладення квітів до пам’ятника Анни Київської і пам’ятної дошки жертвам Голодомору. Продовжаться урочистою Літургією в церкві Бориса і Гліба в Санлісі, придбаній на кошти українських жертводавців. Богослужіння очолить Блаженніший Святослав. Опісля відбудеться концерт хору катедри Святого Володимира Великого, яким керуватиме всесвітньо відомий український диригент Кирило Карабиць – головний диригент симфонічного оркестру в Bournemouth (Великобританія), який у 2013 році визнаний диригентом року британським Royal Philharmonic Society.

Також в Санлісі будуть представлені архітектурні проекти відновлення храму Святих Бориса і Гліба та культурного центру Анни Ярославни (Laure Schneegans – Philippe de Podestad).

«Нам надзвичайно приємно, що цього року наші святкування збігаються із офіційною нагородою Французької держави владиці Борису (Ґудзяку). Франція і Україна започаткували свою співпрацю 1000 років тому.  Ще у ті часи відносини наших двох держав базувалися на спільних людських цінностях.  Цей проект унікальний:  бо духовність і культура переплітаються. Вони житимуть під одним дахом. Часто нас питають: церква і культурний Центр разом, як це можливо? Приходьте і подивіться – кажемо ми», – розповідає співзасновниця Центру Анни Ярославни Вікторія Делленжер.

За словами Вікторії Делленжер, з часу заснування Центр став осередком культурного життя для української громади і для французів.  Його завдання – краще інформувати, показувати українських митців, українське кіно, українську моду, українську кухню, книжку, – показувати те, що зацікавить французів і знайде шлях до їхнього серця.

«Недавно до нас завітав Святослав Вакарчук. Приємно процитувати його побажання для нашого  проекту: «Нехай цей центр стоїть довго, радує українців своєю енергією і показує цілому світові, які ми круті» , – ділиться співзасновниця Центру Анни Ярославни.

Організатори святкування днів Анни Ярославни в Франції: єпархія Святого Володимира Великого Української Греко-Католицької Церкви та спільнота українців, що мешкають у Франції. У цьому містечку українська громада придбала церкву і заснувала Культурний центр Анни Ярославни.

Контакти для медіа
Франція: Вікторія Делленжер,  victoriadellinger@gmail.com , +330679565815
Україна:  Мар’яна Карапінка, karapinka.mariana@gmail.com, +380964511751

Довідка

Анна Ярославна, знана також як Анна Київська – донька великого князя Київського Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгегерди, племінниця святих Бориса і Гліба. У 1051 році Анна в Реймсі одружується з французьким королем Генріхом I і стає королевою Франції.

Анна провела велику частину свого життя в Санлісі. У той час Санліс був резиденцією французьких королів. У 1060 році як вияв вдячності за народження сина Філіпа, королева Анна Київська заснувала абатство Святого Венсана y Cанлісi. Абатство збереглося до сьогоднішнього дня, і зараз у ньому розташовується приватний католицький коледж. При вході в Абатство стоїть перший пам’ятник Анні Ярославні, що був встановлений після Французької революції. Ще один пам’ятник Анні Київській відкрив у 2005 році Президент України Віктор Ющенко. У 2010 її іменем названо школу в Санлісі.

Щороку у травні українська громада Франції разом з представниками французького уряду, України та діаспори святкують дні Анни Ярославни.

27 вересня 2013 року Паризька єпархія святого Володимира Великого Української Греко-Католицької Церкви придбала храм в Санлісі, колишню церкву благодійної лікарні, що пустувала з 2002 року. Церква була придбана за 203 тисячі євро за пожертви львівських підприємців, а також українців з України, Франції, Англії, Сполучених Штатів та Канади.

Церква в Санлісі носить ім’я страстотерпців Бориса і Гліба, рідних дядьків Анни Ярославни, 1000-ліття їх мученицької смерті Україна відзначає цього року.

«Культурний центр Анни Ярославни» створений у 2014 році. Мета цього центру – бути платформою для міжкультурного діалогу та сприяти співпраці між Україною, Францією, Європейським Союзом та міжнародним співтовариством. Центр розроблятиме культурні та освітні проекти спрямовані на краще розуміння України у Франції, в Європі та у всьому світі. Зокрема, планується проведення виставок, конференцій, форумів, фестивалів, концертів, освітніх програм та інші культурні та публічні заходи. Після реставрації будівлі 17 століття, що побудована на фундаментах, які датуються періодом Римської імперії, частину її простору займе постійно діюча виставка, присвячена постаті Анни Ярославни.

Прес-служба УКУ

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: , , , , , , , |

У Львові відбудеться форум сімей

Представники Комiсiї УГКЦ у справах родини спiльно з прородинними рухами запрошують християнськi сiм’ї на форум сiмей “Подружнє життя сповнене радiстю”, який запланований на 17 травня 2015 року. Про це повідомили в Комісії УГКЦ у справах родини.

Форум проводитиметься у Львiвськiй духовній семiнарiї Святого Духа (м. Львiв, вул. Хуторiвка 35а).

Протягом усього дня форуму його учасники ділитимуться досвідом участі в різних християнських спільнотах та доповідями на теми, що пов’язані з радiсним життям подружжя.

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано в категорії: Uncategorized, Анонси та оголошення |

ХХІІ Міжнародна молодіжна піша проща «Львів-Унів»

15-17 травня 2015 року, з нагоди свята чудотворної ікони Унівської Богородиці, відбудеться ХХІІ Міжнародна молодіжна піша проща «Львів-Унів». Цьогоріч тема співзвучна з надією та впевненістю: «Вихід є. Вихід триває».

Організатори прощі запрошують всіх бажаючих, а особливо молодь покинути місце навчання, праці, комфортного проживання та вийти на зустріч Богу, ближньому та самому собі, щоб віднайти Вихід, який завжди є!

Розпочнеться цьогорічна проща о 7:00 годині Божественною Літургією в храмі Архистратига Михаїла (вулиця Винниченка, Львів). Після Служби Божої всі учасники записуються до груп і формують колону. Початок руху прощі о 9:00.

Дорога пролягатиме через м. Львів – с. Лисиничі – м. Винники – с. Соснівка – с. Городиславичі – с. Романів – с. Ганачіївка – с. Затемне – с. Коросно – с. Сивогори – с. Унів.

До Унівської Лаври прибудемо у суботу ввечері. Тоді ж розпочнуться нічні чування, що триватимуть до ранку. Програма чувань включатиме молитву, сповідь, благословення чудотворною іконою та похід на Чернечу гору. Закінчиться проща в неділю Архиєрейською Літургією та повним відпустом.

На прощу необхідно взяти НАМЕТ, спальник, килимок, зручне взуття, теплий одяг. Всі важкі речі буде перевозити автомобіль.

А в рюкзак варто не забути покласти вервицю, кепку, дощовик, необхідні медикаменти, миску, ложку та горнятко.

Благодійний внесок – 40 грн.
Всі бажаючі зможуть повернутися до Львова автобусом, ціна квитка – 35 грн.

Контактний телефон: 0963803065 – Олег.

Організатори прощі: братія Святоуспенської Унівської Лаври, ЛО ТУСК «Обнова», ЛМГО «УМХ», Комісія у справах молоді ЛА, Комісія мирян ЛА, Львівська духовна семінарія Святого Духа, ГФ «Скеля», ГСПО «Тризуб ім. С. Бандери», Мальтійська служба; молодіжні спільноти: «Добрий Пастир», «Діти світла», «Юрська молодь», Аніматори ВІО, САД, “Pentecoste”, за сприянням Управління внутрішньої політики та Управління молоді, сім’ї та спорту ЛМР, Управління молоді та спорту ЛОДА.

Опубліковано в категорії: Анонси та оголошення |

Ґендер чи стать? Крістль Рут Фонгольдт про ґендерний мейнстримінг та ґендерні студії

Крістль Рут Фонгольдт

Ґендерний мейнстримінг та ґендерні студії

Усе частіше зустрічається нам нове поняття: «ґендерний мейнстримінг» (англ.: «Gender Mainstreaming»). Хто його вже догледів, знаходить його всюди: на веб-сторінках і обкладинках книжок, в запрошеннях на тренінги і заходи (також і церковні) – усюди рекламують «ґендерний мейнстримінг». Що ж властиво означає це поняття і про що йдеться? «Ґендерний мейнстримінг», як висловилася одна журналістка, це як підводний човен: ніхто достеменно не знає, чого він хоче, куди він пливе й коли виявляться його цілі. Чи це дійсно так? І чому це так?  При поверховому читанні текстів з «ґендерного мейнстримінгу» складається враження, що йдеться лише про більшу рівноправність та «рівність» чоловіка і жінки, як воно вже сформульовано в нашій Конституції. Насправді ж, «ґендерний мейнстримінг» підсовує в статтю про рівноправність у нашій Конституції цілком нове значення.

Вирішальним кроком на шляху до всесвітнього поширення «ґендерного мейнстримінгу» стала Четверта всесвітня жіноча конференція в Пекіні, у 1995 році. В кінцевій резолюції під назвою «Пекінська платформа дії» було офіційно впроваджено поняття «мейнстримінг ґендерної перспективи» («mainstreaming a gender perspective»)1 , коротко: «ґендерний мейнстримінг». Ще у 1995 році із загальної рекомендації «Пекінської платформи дії» зробили зобов’язання: ООН зобов’язалася притримуватися положень «ґендерного мейнстримінгу». У 1996 році до них приєднався Європейський союз, у 2000 році – німецький федеральний уряд. В кінцевій резолюції Пекінської конференції вказується також на теоретичну основу поняття «ґендерний мейнстримінг»: це – «ґендерна перспектива» («gender perspective»). Попри усі аспекти, вона є чітко окресленою теорією, як її подають у ґендерних студіях (Gender Studies).

 

1. Теорія ґендеру: «інакшість» означає «несправедливість»

В англійській мові вже віддавна існували два поняття для означення «статі»: «sex» та «gender». Поняття «sex» виразно стосувалося біологічної статі, а «gender» – чоловіка і жінки взагалі, а також – чоловіка і жінки у їхньому соціальному становищі, однак воно було нерозривно пов’язане з біологічною статтю. Тому в повсякденній («розмовній») мові «sex» та «gender» вживалися здебільшого як синоніми.

В 1970-х роках розвинувся новий, радикальніший фемінізм, а з ним – ідеологія «ґендерної перспективи», що її подають в ґендерних студіях.  Центральним та провідним у цих студіях є нове поняття «ґендеру».  Відповідно до нього, «sex» та «gender» вже не пов’язані одне з одним, а існують паралельно, а навіть в опозиції одного іншому. «Sex» – біологічна стать, відповідно до теорії ґендеру, хоча й задана від природи, однак набагато важливішим є «gender»; а ґендер – це лише «суспільно сконструйована статева роль», не пов’язана з жодними біологічними даними, і тому її можна довільно змінювати.

Засадничі думки в теорії ґендеру запозичені з марксизму. В працях Маркса і Енґельса ґендерні феміністки наново відкрили свою властиву тему: гадано всезагальне пригноблення жінки чоловіком та моногамне подружжя між чоловіком і жінкою є джерелом й архетипом всякого гноблення. Природні відмінності чоловіка та жінки, згідно з Марксом та Енґельсом, призвели до першого поділу праці, базованому на ознаці статі, й ці відмінності є джерелом усіх подальших поділів на економічні та культурні класи. Іншими словами: перший класовий поділ, на якому базуються усі інші класові поділи взагалі, а разом з тим – усяка несправедливість, спирається на ознаку «стать».

Щоб осягнути визволення жінки, – провадить теорія ґендеру далі, – не вистачає усунути привілеї чоловіка. Людину потрібно засадничо визволити з «класу статі», тобто, від поділу на чоловічість і жіночість. Якщо відмінності між чоловіком та жінкою є джерелом усякої несправедливості, то метою може бути тільки така «рівність», у якій усі відмінності (наскільки це можливо) потрібно усунути. Там, де їх усунути неможливо, їх оголошують неважливими.

Теорія ґендеру перейняла формулу марксизму: «Інакшість» означає «нерівність», а «нерівність» – це «несправедливість».

Визначна ґендерна феміністка писала, що в справедливому суспільстві вже не робитимуть припущень про «жіночі» чи «чоловічі» ролі, та що «окремі генітальні відмінності» матимуть не більше значення, ніж колір очей.2

 

2. Цілі і стратегія: розмиття категорії «стать»

В теорії ґендеру йдеться передовсім про розмиття категорії «стать», про позбавлення значущості будь-яких відмінностей між жінкою та чоловіком, про «уневизначення статі», й не в останню чергу – про усунення «категорії двостатевості». Лише так можливо осягнути ціль «рівності», – й тут ми зустрічаємося з підміною понять в терміні «рівність»: «рівність» означає тут цілковиту взаємозамінність жінки і чоловіка.

Але як це можливо? Біологічні дослідження давно довели, що жінки і чоловіки є «за природою інакшими» – не лише в їхній анатомії, але й у цілому їхньому єстві.

Тут власне полягає підстава, чому теорія ґендеру відкидає поняття «стать» і вибрала замість нього «ґендер» як центральне поняття, й до того ж – «ґендер» у її власному перетлумаченні: ґендер означає тут лише «суспільно сконструйовану статеву роль», радикально відірвану від усіх біологічно-тілесних даних. З «ґендером» стає можливим те, що неможливе зі «статтю»: ґендер – довільно мінливий. «Ґендерна текучість є здатністю вільно вибирати собі якийсь ґендер чи безмежну кількість ґендерів, для будь-якого часу, в будь-якій мірі мінливості. Текучість ґендеру не визнає ні границь, ні правил».3

На противагу до статі, вже є не лише два ґендери, а багато. Теоретики ґендеру виділяють на даний час п’ять або й більше ґендерів.4

У Федеративній республіці Німеччині за просування ґендерного мейнстримінгу відповідальний передовсім заснований у 2003 році «Центр ґендерних компетенцій» («GenderKompetenzZentrum») при Університеті Гумбольдта в Берліні. На його веб-сторінці у 2006 році можна було прочитати: «Людина народжується з біологічними ознаками, які розташовуються вздовж цілого спектру між чоловічими та жіночими ознаками». Там було написано також, що ґендер означає «стать у множинності її соціальних виражень»: «Ґендер, таким чином, позначений походженням, віровизнанням, віком, здібностями та вадами, сексуальною орієнтацією та іншими структурними ознаками».5 Іншими словами: замість двох статей, що звернені одна до одної (чоловік і жінка), тепер є ціла множинність рівнозначних ґендерів: ось нове значення «рівності»! Звідси стає ясно, що ґендерна перспектива наново визначає не лише «рівність», а й «подружжя і сім’ю», та що гомосексуальні стосунки мають бути «зрівняні» з подружжям.

 

3. Четверта всесвітня жіноча конференція в Пекіні, 1995 рік

Веб-сторінки, які рекламують ґендерний мейнстримінг, означують Четверту всесвітню жіночу конференцію в Пекіні (1995) як «віху» в поширенні цього поняття.

Що в понятті ґендерного мейнстримінгу справді йдеться про впровадження в життя теорії ґендеру, показують дебати й боротьба, що їх вели делегати ООН довкола Пекінської конференції. Багаті нації здолали у цій грі сил запеклий опір делегатів ООН з Третього світу. Захопливо й інформативно повідомляє журналістка Дейл О’Лірі (Dale O’Leary), яка була наочним свідком тих подій, щ? властиво відбувалося на передньому краї Всесвітньої конференції, та як змусили замовкнути деяких представників ООН з бідніших країн, які змагалися за подружжя й сім’ю та за комплементарність (взаємодоповнюваність) чоловіка і жінки.6

 

4. Як політично впроваджують теорію ґендеру?

Теорія ґендеру видається неймовірно віддаленою від повсякденного життя більшості людей у Європі. Але слова іспанського філософа Ортеґи-і-Ґассета змушують замислитись: Що сьогодні думають в університетах, тим завтра житимуть на вулицях.

Теоретик ґендеру Ніна Деґеле (Nina Degele), пані професор соціології та ґендерних студій в Університеті Фрайбурга в Брайсґау, стверджує, що в ґендерних студіях йдеться про «“роз-природнення” статі» (нім.: «Entnaturalisierung von Geschlecht»). Вона вказує, що завданням ґендерного мейнстримінгу є – програмно впровадити таке бачення в життя:  «Такий … підрив – радикальний. Бо що ж бентежить нас більше, як неспроможність однозначно класифікувати людину, яку ми зустрічаємо, як чоловіка чи жінку?» 7

Вже сьогодні зростаючий та добре фінансово забезпечений бюрократичний апарат Євросоюзу й також Федеративної республіки Німеччини впроваджує головні цілі теорії ґендеру: уневизначення статі та цілковиту взаємозамінність жінки і чоловіка. Наступні приклади це унаочнюють:

  1. В теорії ґендеру підмінюється поняття рівності. Вже йдеться не про рівність прав і можливостей, а про взаємозамінність. Цю «взаємозамінність» програмно впроваджують, вимагаючи, наприклад, обов’язкової статистичної рівності, тобто, відсоткового співвідношення 50/50 чоловіків і жінок у всіх виробничих та життєвих сферах. Щоби її досягти, усі жінки мусять після пологів якнайскоріше повертатися до повної професійної зайнятості, а дітей значною мірою полишити на піклування держави, або жінка й чоловік мусять кожночасно ділити професійну діяльність і хатню працю у співвідношенні 50/50 відсотків.

На Всесвітньому жіночому дні в березні 2007 року заступниця генерального секретаря ООН вимагала обов’язкової 50/50 відсоткової рівності всіх чоловіків і жінок в ООН на всіх професійних становищах та в усіх життєвих сферах.8

  1. Головною перешкодою на шляху до такої нової рівності є материнство. Бути вагітною і годувати грудьми може тільки жінка. Ціль статистичної рівності у всіх сферах стає статистично недосяжною, якщо принаймні тільки частина жінок хотітиме декілька років залишатися вдома як матері. Щоби жінку якомога більше «зрівняти» з чоловіком, вимагають поширення абортів у світовому масштабі, аби жінка могла кожного часу позбутися свого материнства.

Восени 2006 року німецьке Федеральне міністерство економічної співпраці та розвитку (BMZ) чинило масивний тиск на новообраний уряд Нікарагуа, бо тамтешній парламент прийняв Закон про заборону абортів. Згадане міністерство недвозначно погрожувало, що дійде до «наслідків щодо подальшої співпраці», якщо Закон не відкличуть. 9

  1. З погляду теоретиків ґендеру потрібно – де тільки можливо – усунути відмінності між чоловіками і жінками. Чоловічі і жіночі обдарування слід таврувати як «статеві стереотипи». Жінки й чоловіки мали б соромитися своїх типово статевих обдарувань. Передовсім молодим людям це шкодить у прийнятті власної ідентичності.

За часів головування Німеччини Рада у справах зайнятості, соціальної політики, здоров’я та споживачів (EPSCO) Європейського союзу навесні 2007 року в прорамному документі «Європейського альянсу за сім’ю» виразно вимагала «заходів для подолання статевих стереотипів в освіті».10

  1. В січні 2007 року в німецькому Бундестазі було внесено проєкт змін до закону про транссексуалів. У ньому говориться: Для правового визначення статі людей повинні бути вирішальними не зовнішні статеві ознаки, а лише суб’єктивне відчуття індивідів. Проєкт каже, що «потрібно акцептувати фактичну множинність ідентичностей», та що людей, які відчувають себе транссексуалами, не можна втискати в наперед задані рамки. Теоретикам ґендеру такий проєкт закону стає інструментом усунення «двостатевої рамки» не лише для людей, які відчувають себе транссексуалами, а для всіх людей взагалі.11

 

5. Перспективи

а) Зіпсуття мови

Цілі ґендерної перспективи та ґендерного мейнстримінгу такі: уневизначення статі, усунення подружжя і сім’ї, витворення нової, «вільної», полишеної самій собі людини поза межами категорії статі; людини, яка постійно наново «винаходить» свій ґендер та свою ідентичність.

В дійсності, у ґендерній перспективі йдеться про зіпсуття мови, про війну проти біології та про «свободу» (від категорії статі), яка насправді є відчуженням від власного «я». Вона веде до розпалювання війни статей (бо ж якраз «рівні» мусять знову й знову зрівнюватися), та до зруйнування подружжя і сім’ї.

Тут можна лише коротко розглянути перший пункт.

К.С. Льюїс (C.S. Lewis) посилено займався поняттям «зіпсуття мови». Мова може зцілювати або руйнувати, – казав він. Мова зцілює, коли вона чітко проголошує правду. Натомість, зіпсована мова є незрозумілою мовою. Редактор Frankfurter Allgemeine Zeitung (F.A.Z.) Фолькер Цастров (Volker Zastrow) пише про ґендерний мейнстримінг: Незрозумілість тут є бажаною. 12

Окрім незрозумілості, в таких словах, як «рівність», «права», «сім’я» (що викликають позитивні асоціації) таємно підмінюються поняття. Мову свідомо використовують, аби заплутати й засліпити. Тут ще раз варто згадати образ підводного човна: він ще (поки-що) не дає можливості себе дійсно пізнати. Заледве хтось достеменно знає, куди він пливе і чого він хоче.

Перетлумачення добра і зла, – каже Льюїс, – виявляється передовсім у мові. Якщо змінюють слова або їхнє значення, змінюється публічне сприйняття речі. При цьому мають на меті спонукати людей одобрити те, чого б вони ніколи не одобрили, якби докладно знали, про що йдеться.

б) Людина – створена як чоловік та жінка

Людина, створена як чоловік та жінка, не може довільно наново винаходити себе, свою ідентичність і те, що для неї є добром. Це стосується не лише «біологічної дійсності», проти якої даремно бореться ґендерна перспектива. Це стосується і єдиної об’єктивної норми, «перед якою людина повинна схилитися та їй достосуватися», якщо вона хоче здійснити свою свободу, а не порапити в рабство.13 У передмові до книги К.С. Льюїса «Людина усувається» (The Abolition of Man) сказано, що «людина не винаходить те, що для неї є добром, а відкриває його за допомогою первісної інтуїції свого розуму та повинна коритися т?му, що вона пізнала, якщо вона не хоче впасти нижче від своєї гідності свободи».14

Плідна взаємодоповнюваність чоловіка і жінки – з якої тільки можуть виникнути діти, сім’я і майбутнє – живиться якраз із відмінності обидвох статей. Більш ніж 50 років тому писав філософ, юдео-християнський мислитель Ойґен Розеншток-Гюссі (Eugen Rosenstock-Huessy, який деінде цілком виступає за партнерські подружні стосунки) про двох гадано «рівних» – тобто, нерозрізнимих – партнерів у подружжі:  «Мені здається, що перейменування чоловіка і жінки, нареченого і нареченої в “двох партнерів” намірено затирає глибинну відмінність між статями. Але ж чудесним у подружжі є якраз мир невимовно інакших статей».15

Ґендерна теорія не зможе бути впроваджена в життя, коли існуватиме достатньо жінок і чоловіків, які чесно потверджуватимуть свою жіночість і чоловічість, та будуть готовими відважитися на пригоду надійного, довірливого взаємодоповнення. При цьому йдеться якраз не про «взаємозамінність», а про однакове пошанування глибинних відмінностей.

 

Примітки

1 Повне речення в оригіналі звучить: «Governments and other actors should promote an active and visible policy of mainstreaming a gender perspective in all policies and programmes». («Уряди та інші дієві структури повинні просувати активну та видиму політику мейнстримінгу ґендерної перспективи у всіх політичних напрямках та програмах».)

2 Okin, S. Justice, Gender and the Family. – New York, 1989. – С. 171.

3 Bornestein, K. Gender?Outlaw: On Men, Women and the Rest of Us. – New York, 1994. – С. 52. – Цитовано за: O’Leary, D. The Gender Agenda. Див. примітку 6.

4 Наприклад: Fausto?Sterling, A., The Five Sexes: Why Male and Female are not enough // The Sciences. Березень 1993.

5 Цитовано за: Mascher, K. Geschlechtslos in die Zukunft? – Salzkorn 5/2006. – Вид.: OJC, 64382 Reichelsheim. – Можна отримати за адресою: versand@ojc.de. Курсив додано. На даний час «Центр ґендерних компетенцій» усунув ці два речення з веб-сторінки.

6 Німецькомовне підсумування (у двох частинах) можна отримати: Bulletin Nr. 13, Fr?hjahr 2007, Deutsches Institut f?r Jugend und Gesellschaft, Pf. 1220, D?64382 Reichelsheim. Електронна адреса: institut@dijg.de. Англійська книжка Дейл О’Лірі зветься: O’Leary, Dale. The Gender Agenda. – Vital Issues Press, 1997.

7 Degele, N. Anpassen oder unterminieren: Zum Verh?ltnis von Gender Mainstreaming zu Gender Studies. – www.soziologie.uni?freiburg.de/Personen/degele/material/pub/anpassen.pdf.

8 www.un.org/News/Press/docs/2007/dsgsm305.doc.htm.

9 www.bmz.de/de/presse/pm/pm_200061117_1.html.

10 Журнал Федерального міністерства сім’ї (Newsletter des Bundesfamilienministeriums, BMFSFJ?Newsletter, 30.5.2007).

11 Законопроєкт від «Об’єднання 90/Зелені» (Gesetzentwurf von B?ndnis 90/Die Gr?nen). Див.: www.bundestag.de/cgibin/druck.pl.

12 Zastrow, V. Gender?Mainstreaming – Politische Geschlechtsumwandlung. – Leipzig, 2006. – С. 10.

13 Balthasar, H. von. Einf?hrung in: C.S. Lewis. Die Abschaffung des Menschen. – Einsiedeln, 1997. – С. 11.

14 Там само. – С. 12.

15 Rosenstock?Huessy, E. Der unbezahlbare Mensch. – Berlin, 1962. – С. 139.

http://www.dijg.de/gender-mainstreaming/gleichstellung-gleichberechtigung/

З німецької переклав Петро Гусак

Д-р Крістль Рут Фонгольдт очолює Німецький інститут молоді і суспільства (Deutsches Institut f?r Jugend und Gesellschaft).

(Dr. Christl Ruth Vonholdt, Postfach 1120, DE-64382 Reichelsheim, Tel. 0049/6164-938211, Fax 0049/6164-938030, www.dijg.de, institute@ojc.de).

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: |

До свого 50-річчя радіо «Промінь» запустить радіомарафон

22 квітня другий канал Українського Радіо – радіо «Промінь» до свого 50 річчя запустить радіомарафон. Про це повідомляють представники УР2.

Журналісти радіо «Промінь» вирішили відзначити ювілей кількома спеціальними проектами. Першим стане радіомарафон, що триватиме в ефірі «Променя» 22 квітня з 10.00 до 14.00.

На «Промені» нагадали, що саме цього дня 50 років тому Державним комітетом Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню було підписано наказ №117 про створення з 26 квітня 1965 року «інформаційно-музичної радіопрограми «Промінь».

Радіомарафон буде присвячено історії «Променя».

«В ефірі прозвучать спогади тодішніх журналістів і ведучих, які готували перші передачі для нової станції – зокрема, про це згадають ветерани, що працювали на Українському Радіо з 1957 року: завідуюча відділом класичної музики Клавдія Арсеніївна Войтех та завідуюча естрадним відділом Лариса Павлівна Лагутенко. Як у 1992 році створювався «Промінь» у сучасному форматі, що став тоді дуже популярний у мільйонів слухачів, розповість тодішній керівник проекту, а нині заступник директора «Радіо Культура» Микола Миколайович Аммосов», – анонсує радіостанція.

В команді пана Аммосова ведучими працювали відомі радіожурналісти Олексій Коган, Вероніка Маковій, Олександр Васильєв та інші.

Радіомарафон вестимуть Ольга Гончаренко-Смоляр, Ніна Жежера, Олена Зелінченко та Ярина Скуратівська.

«Надалі команда Радіо Промінь готуватиме ще кілька проектів, зокрема, молоді журналісти працюють над програмою, в якій представлять слухачам своє бачення майбутнього радіостанції», – додали представники УР2.

Нагадаємо, що на «Промені» з нагоди ювілею вийде цикл інтерв’ю.

Як писала «Телекритика» 6 березня колектив радіо «Промінь» поширив відкритий лист, у якому заявив про критичну ситуацію, що сталася з поширенням сигналу радіостанції, і попросив Кабінет Міністрів, Держкомтелерадіо та Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики пояснити причини таких скорочень і зупинити подібну практику, що шкодить, на їх думку, інформаційній безпеці України.

Заступник генерального директора НРКУ з питань розвитку мереж радіомовлення Валерій Юрченко пояснив скорочення обсягів мовлення другої і третьої програм «Українського радіо» («Промінь» та «Культура») нестачею фінансування.

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: |

Кафедра психології УКУ організовує семінар про психологічний супровід людей, які втратили близьких

Кафедра психології Українського католицького університету спільно з Українським інститутом дитячо-юнацької психотерапії та психологічного консультування 14-15 травня 2015 року організовують семінар “Супровід людей, що пережили втрату близької людини: психологічний та психотерапевтичний аспект” для психологів, психотерапевтів, педагогів, соціальних працівників, медичних працівників, співробітників благодійних організацій, батьків та всіх, хто дотичний до роботи з людьми, що пережили чи переживають втрату близьких.

Спікером семінару буде д-р Джозеф Біннебезель (Josef Binnebezel) – професор кафедри педагогіки реабілітації та ресоціалізації Університету ім. Миколи Коперніка, м.Торунь, Польща, – повідомляють організатори.

Пані Галина Католик, завідувач кафедри психології УКУ розповідає, що на семінарі піднімуть наступні теми:

1. Як говорити з дітьми про смерть;

2. Багатовимірність смутку та жалоби. Терапія та супровід осіб, що пережили втрату:

• різноманітні практичні аспекти переживання смерті члена родини (чоловіка, дружини, батьків);

• опікунсько-терапевтичний досвід;

• аспекти переживання смутку;

• вміння бачити, виявляти, діагностувати комплексні емоційно-психологічні потреби людини (сім’ї), а також організаційні, виховні та юридично-економічні аспекти;

3. Специфіка сприйняття страху смерті в контексті танато-педагогічної реляційної терапії.

Також під час семінару відбудеться презентація первинних результатів досліджень серед респондентів Чехії, Польщі, України, Італії, які стосуються авторської моделі замісної реляційної терапії з використанням власного терапевтично-діагностичного інструментарію.

Пані Галина наголошує, що учасникам семінару презентуватимуть також результати досліджень, проведених в України, що вказують на істотні відмінності у результатах досліджень здійснюваних перед та після подій на Майдані 2014 року.

Додаткова інформація:

Розмір організаційного внеску: до 30.04.2015р. – 350 грн., з 1.05 по 13.05.2015 включно – 400 грн.,в день початку семінару – 500 грн., групам від 10 осіб – знижка 10%.

Адреса проведення семінару:

Філософсько-богословський корпус УКУ, Хуторівка 35, ауд. 216

Інформація (участь, реєстрація, поточні питання): training.for.psychologist@gmail.com

096-521-84-85 Марта Білик, 095-89-076-88 Наталія Цезар, 093-989-99-47 Крушельницька Ірина

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: , |

УКУ запрошує на міжнародну конференцію «Примирення в Україні та майбутнє Європи»

Міжнародний інститут етики та проблем сучасності Українського католицького університету запрошує взяти участь у міжнародній конференції «Примирення в Україні та майбутнє Європи», що відбудеться 21-22 квітня в Дипломатичній академії України при Міністерстві закордонних справ України.

П’ятнадцять напружених та складних місяців: перемога Революції гідності, неоголошена війна Росії, що почалася з анексії Криму, захоплення частини східноукраїнських земель, президентські та парламентські вибори в Україні, стрімкий розвиток громадянських ініціатив та волонтерського руху, зростання самоусвідомлення та консолідації суспільства у нових реаліях та перед «викликами часу». А найбільші виклики одночасно постають  перед Україною у двох площинах: у внутрішній – шляхом болісних реформ позбутися всеохопної корупції; у зовнішній – захиститися від російської військової агресії.

Політичні, фінансові, дипломатичні, військові та гуманітарні засоби можуть бути потрібними та важливими інструментами розв’язання кризи в регіоні, якщо міжнародні гравці будуть використовувати їх своєчасно і належним чином. Водночас – переконаний Володимир Турчиновський – варто глибше усвідомити той факт, що застосування цих інструментів є виправданим тільки тоді, коли вони допомагають відновити або поглибити пошану громадян до людської гідності, їхню здатність та готовність до взаємоповаги, справедливості, свободи, співчуття, покаяння, прощення, і, нарешті, примирення.

На дорозі примирення з’являються різноманітні ініціативи та красномовні жести, однак лише завдяки формальним  вчинкам досягнути справжнього миру неможливо. Примирення потребує трансформації людської свідомості та переміни серця.

Учасники конференції спробують проаналізувати найважливіші міжнародні миротворчі ініціативи ХХ століття, порівнюючи їх з досвідом Майдану і завданнями примирення в Україні, що ґрунтуються на справедливості, релігійних цінностях та повазі до людської гідності, які є особливо актуальними в умовах, коли українці мусять захищати не лише територіальну цілісність своєї країни, але й власну свободу та суверенітет.

Конференція охоплює чотири тематичні блоки:

  1. Мир і примирення: глобальні виклики війни в Україні
  2. Травматичний досвід комунізму в Східній Європі: осмислення і подолання
  3. Визначення плану дій щодо примирення в Україні: стратегії та небезпеки
  4. Примирення у міжнародному контексті: цінності, суспільне благо та ціна свободи

а також підсумковий круглий стіл «Перспективи примирення в Україні та його міжнародне значення».

Після закінчення конференції відбудеться церемонія вручення премії «Світло справедливості», лауреатом якої цього року є старший лейтенант Надія Савченко.

Робочі мови конференції: українська та англійська.

Реєстрація учасників триває до 17 квітня.

Місце проведення: Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України, вул. Велика Житомирська, 2.

З усіма питаннями щодо конференції просимо звертатися до Оксани Кушнір (oxana.kuschnir@gmail.com)

 

Опубліковано в категорії: Анонси та оголошення | Позначки: , , , |

«Фільми – це ненав’язливі точки для євангелізації», – професор Ґлен Скорджі

Ґлен Скорджі (Glen G. Scorgie) – професор систематичного богослов’я, етики, богослов’я кіно та християнської духовності зі Сан-Дієго (США) – виступив на філософсько-богословському факультеті УКУ з лекцією «Як зустріти Бога в кінотеатрі? Християнське осмислення фільмів».

Богослов за освітою, проф. Скорджі каже, що давно зрозумів, що усім, в тому числі і богословам, потрібно рахуватися з тим, що фільми стали новою, глобальною мовою людства. На відміну від радіо, вони вимагають цілковитої уваги і сьогодні стали одним із наймогутніших «педагогів» суспільства та мають величезний культурний вплив. “Відкрито або завуальовано, фільми демонструють на екрані також і сакральне, містять багато «мови про Бога» (а навіть, можливо, мову самого Бога), а також оголюють правду про те, які найфундаментальніші питання ставить перед собою людина”, – каже професор.

На його думку, богослов’я фільмів виховує мистецтво слухати і дивитися з розумінням, вчитися чогось нового, уміння стверджувати чи, навпаки, критикувати. “Те, чим займаються спеціалісти з богослов’я фільмів, – це богословська оцінка «серця і розуму» сучасної культури, яка репрезентована у кінострічках”, – переконаний богослов.

Доповідач не тільки ділився своїми академічними знаннями, але і досвідом з педагогічної практики та сімейного життя, який допомагає зрозуміти, як діє фільм на людину. “Якщо ви говорите про фільми, ваш співрозмовник може виявитися кращим експертом, ніж ви, і це допомагає будувати діалог, бо ви тоді не говорите із позиції сили, як це часто буває в академічному середовищі. Тож фільми – це ненав’язливі точки для євангелізації чи розмови про віру на рівних”, – переконує Ґлен Скорджі.

Секрет впливу фільмів полягає ще й в тому, що вони розповідають історії, які ми любимо слухати. Фільми, зазвичай, апелюють до краси, дають можливість відпочити від думання, а також, парадоксально, дають досвід втрати і віднаходження себе та відчуття того, що ми – не одні. Професор Ґлен Скорджі розповів, як ці властивості фільмів можуть ставати як великою благодаттю, так і небезпекою. “В історії християнства ставлення до фільмів було дуже різним. Воно варіювало від радше негативного (уникання, обачність) до більш позитивного та конструктивного (діалог, схвалення, або навіть так звана зустріч із божественним через фільм)”, – розповів доповідач та оцінив ці різні підходи. Він також поділився виробленими за роки практики критеріями, за якими можна відрізнити справді вартісний фільм, адже принцип «ми є те, що ми споживаємо» актуальний також для кіноманів.

Інтерактивна лекція включала також можливість побачити окремі сцени з фільмів та обговорити їх зі сусідом. Наприкінці професор Скорджі унаочнив свій метод богослов’я фільмів на основі уривків з кінострічок «Хресний батько» (The Godfather), «Проклятий шлях» (Road to Perdition), та «Матч-пойнт» (Match Point). Він майстерно продемонстрував, як ці фільми розкривають тему сили наслідків зла (розплати за гріх), а також можливості їх уникнути – чи то через випадок, чи через благодать. Ці фільми дають різні перспективи на винагороду і покарання, поняття справедливості, а також на надію прорвати ланцюг зла там, де, на перший погляд, воно детермінує все.

УКУ

Опубліковано в категорії: Культурне життя | Позначки: , , , |

У Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відбудуться нічні чування за мир та зцілення українського народу від гріховних ран

24 квітня 2015 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ, що в Києві (ст. м. “Лівобережна”), відбудуться нічні чування за мир та зцілення українського народу від гріховних ран (початок о 22.00). Про це повідомив Микола Остапів.

У програмі чувань передбачені: Божественна Літургія, Утреня, Молитва на вервиці, Акафіст, Ісусова молитва, духовні науки та пісні, молитви за різні потреби.

Участь у нічних чуваннях можуть взяти всі, хто бажає миру для України.

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано в категорії: Анонси та оголошення | Позначки: |