Владика Діонісій (Ляхович) на зустрічі з італійським міністром висловив низку прохань і пропозицій щодо виховання дітей іммігрантів

30 травня 2012 року, в Римі, у приміщенні Будинку Уряду, відбулося друге засідання перманентної конференції «Релігії, культура та інтеграція». Цього разу новостворений дорадчий орган при Італійському міністерстві з міжнародного співробітництва та інтеграції, повідомляє прес-служба УГКЦ в Італії, розглядав питання інтеграції дітей іммігрантів у контексті італійської національної системи освіти і виховання, співжиття між різними культурами та посередницьку роль у цьому процесі з боку релігій, до яких приналежні іммігранти.

Робоча нарада відбулася за участю ініціатора заходу, міністра з міжнародного співробітництва та інтеграції Андреа Ріккарді (Andrea Riccardi) та віце-міністра освіти, університету і наукових досліджень Марка Россі Дорія (Marco Rossi Doria).

У засіданні взяли участь понад 100 осіб, серед яких представники різних релігійних конфесій, котрі працюють серед іммігрантів в Італії, науковці у галузі соціології міграції та журналісти.

УГКЦ в Італії представляв Апостольський візитатор Владика Діонісій (Ляхович), який є постійним членом ради, разом із дияконом Іваном Стефураком.

У своїй доповіді Владика Діонісій звернувся до представників Італійського уряду з пропозиціями та проханнями. Єпископ звернув увагу на проблему браку місць у дитячих садочках для дітей іммігрантів: «Вельмишановні пане міністр та віце-міністр, насамперед хочу зазначити, що ми є дуже вдячні Італійській Державі, яка своїм законом № 53 від 2003 року гарантує усім неповнолітнім іноземцям, без розрізнення їхнього перебування в Італії (легальне чи нелегальне), право на виховання з 3-го місяця життя в дитячих садочках та право і обов’язок на навчання з 6-річного віку. Однак, як вам, мабуть, відомо, через брак необхідних місць у дитячих садочках, туди потрапляє лише невеликий відсоток дітей іноземців. Це призводить до того, що вже з дуже раннього віку діти батьків іммігрантів опікуються своїми молодшими братчиками та сестричками, тоді як самі батьки змушені більшість часу працювати: відповідно, вони не приділяють належного часу вихованню дітей. Це призводить до того, що діти іммігрантів інтегруються в суспільне життя та налагоджують ближчий контакт зі своїми однолітками лише з 6-річного віку.

Знаю, що сьогодні Італія, як і вся Європа, переживає економічну кризу, і не легко створити нові місця для виховання малюків, однак певного рішення можна б було досягти в розробленні нових проектів співпраці держави з волонтерськими організаціями та Церквою, які б могли частково фінансуватися самими ж батьками та з податкового відсотку на волонтерську діяльність “5х1000”, який діє в Італії».

Апостольський візитатор також висловив стурбованість щодо збереження ідентичності «інших генерацій» українців в Італії: «Як відомо, Декрет № 286/1998 “Про імміграцію та норми перебування іноземця” вказує на необхідність розвитку ініціатив для збереження власної культури та мови в співпраці з іноземними спільнотами. Насправді, говорю про наш випадок, українців в Італії, наша Церква, яка діє сьогодні в 140 душпастирських осередках, є чи не єдиним місцем збереження культурної та духовної ідентичності. Тому хотів би звернутися до високоповажних міністрів із проханням налагодження співпраці між італійськими школами, в яких є великий відсоток українських дітей, та нашою Церквою. Насамперед ми б хотіли розповсюджувати у цих школах для наших дітей інформацію про культурні та духовні заходи, які проводимо в різних містах. Висловлюю також прохання про можливість введення додаткового предмету для дітей іноземців з вивчення рідної мови та історії. Крім того, ми б просили доступу до італійських шкіл, у яких є велика кількість українських дітей, для наших священиків і монахинь для навчання Катехизму».

Згідно з даними Міністерства освіти, в італійських школах навчаються 7 мільйонів італійських дітей та 750 тисяч дітей іноземного походження, 40 відсотків з яких народилися в Італії. Серед найбільш обговорюваних питань з боку доповідачів постали проблеми низької інформованості з боку італійських вчителів щодо різних іноземних культур і традицій, суперечливого закону, який не дозволяє присутності більше як 30 відсоткам іноземних учнів в окремому класі, надання італійського громадянства відразу при народженні за принципом права землі (jus soli) – набуття особою громадянства за місцем народження, незалежно від громадянства її батьків, необхідності більшого розвитку міжкультурного та міжрелігійного діалогу для уникнення упереджень і расизму тощо.

На наступній нараді заплановано розглянути питання зі сфери охорони здоров’я та проблеми іммігрантів.

Прес-служба УГКЦ в Італії

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.