В УКУ презентували наукову працю Ігоря Скочиляса та Анджея Ґіля про Київську митрополію

На презентації книжки «Kościoły Wschodnie w państwie polsko-litewskim w procesie przemian i adaptacji: metropolia kijowska w latach 1458-1795», яка відбулася в Українському католицькому університеті, дослідники розказали, що Церква була єдиною інституцією, яка на політичному рівні, протягом багатьох століть репрезентувала українську людність в Речі Посполитій.

книжкаМонографія має більше ніж 750 стрінок. Ігор Скочиляс іронічно називає її “наш grossbuch”

На думку ректора Українського католицького університету о. д-р Богдана Праха, видання цієї  книжки відкриває нову віху в історичних дослідженнях церковної історії.   По-перше, автори шукають чинники які об’єднують два народи,  як давня історія співпраці Київської митрополії і керівництва Речі Посполитої, а не ті які ділять і, найчастіше, лежать на поверхні.  По-друге, дуже відповідально поставилися  до предмету свого дослідження, працювали  в архівах, аналізували документи стародавніми мовами. «З певністю можу сказати, що ця книжка не втратить актуальності і через 100 років, – сказав ректор, – вона задає тон в наукових дослідженнях».

Владика Борис Ґудзяк назвав цю книжку «сповненням мрій декількох поколінь українських і польських дослідників», які за комуністичної епохи не мали можливості вивчати і публікувати книжки присвячені історії Церкви.  «За авторами стоїть  люблінська історична школа з своїми видатними професорами Болеславом Кумором та Єжи Клочовським, – каже президент УКУ, – саме вони почали досліджувати більш прикладну історію. Історію Церкви, яка не стосується відносин між першоієрархами і королями, а  досліджує географію розташування єпархій, питання кількості парафій, як змінювалося життя людей за певний проміжок часу». «Так само і Ігор Скочиляс та Анджей Ґіль  проникнули у духовний світ тогочасних людей, постійно розширювали контекст, щоб показати читачам історичне тло на фоні якого відбувалися зміни в єпархіальному чи парафіяльному житті окремих», – сказав владика.

скочилясОдин із співавторів монографії – декан Гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс

Декан Гуманітарного факультету, співавтор цієї монографії Ігор Скочиляс каже, що  основним концептом цієї книжки є ідея про те, що Київська митрополія репрезентувала усі стани українсько-білоруського суспільства: не козак, не Байда Вишневецький, не шляхтич (польський, український, білоруський), а саме церква була найстабільнішим партнером Речі Посполитої. Окрім представницький функцій, які вона виконувала, Церква була основним творцем культури, а її  етос  «довгогторивання» (спільна територія, історична пам’ять, спільна літургія, ієрархічні структури) – тримали в єдності українські землі від Володимирового хрещення до XVIII ст.

Історик наголошує, що спільність території в часи пізнього Середньовіччя і протягом усього Нового часу базувалися на євхаристійному  принципі сопричастя. Ті люди, які кожної літургії приступали до причастя вважалися підданими єпископа, а єпископ вважався підданим  Київського митрополита. На думку дослідників, саме  сопричасність з Київською церквою створила  єротонію (сакральний простір українських земель), навколо якого  почала утворюватися і національна ідентичність.

анджей гільДругий співавтор – професор Люблінського католицького університету ім. Івана Павла ІІ Анджей Ґіль

Найдивніше те, що такий принцип зберігся і після Берестейської унії. Ігор Скочиляс наводив приклад Василя Григоровича-Барського, який спочатку вчився у Львівському єзуїтському колегіумі у Львові, але коли з’ясувалося, що він православний – його відрахували. Але водночас, це не завадило  греко-католицькому  митрополиту Афанасію Шептицькому  дати йому  необхідні рекомендаційні листи для його подорожі у Святу Землю. Історик каже, що випадків співпраці між унійним і православним духовенством були тисячі.  В їхньому ключі можна  по-іншому подивитися і переоцінити  Хмельниччину, Гайдамаччину та інші історичні події в Україні.

владика радить читати цю книжкуВладика Борис каже, що кожен історик повинен прочитти цю книжку: “Вона є результатом напрацювань декількох поколінь українських і польських істориків, на плечах яких виросли автори”

http://ucu.edu.ua/

Опубліковано у Без категорії | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.