У світлі вчення Другого Ватиканського Собору відкривати красу віри. На загальній аудієнції з Папою 10 жовтня 2012

Другий Ватиканський Собор є могутнім закликом щодня відкривати красу нашої віри. Цими словами Папа Венедикт XVI підсумував своє повчання, виголошене на площі Святого Петра у Ватикані під час загальної аудієнції, що відбулася у середу, 10 жовтня 2012 р., напередодні початку Року віри. Катехизу з нагоди чергові зустрічі з 40 тисячами паломників він присвятив цьому Соборові, в якому він п’ятдесят років тому брав особисту участь.

Протягом двадцяти хвилин, ділячись своїми спогадами, Святіший Отець заохотив слухачів поглянути на ці дні та роки, які, за словами блаженного Івана Павла ІІ, були «великою благодаттю, якою була обдарована Церква у ХХ столітті», тобто – на Другий Ватиканський Собор. На дні й роки, зазначив Папа, на яких згодом нашарувався тиск численних інтерпретацій, в яких втратився оригінальний блиск. «Документи Другого Ватиканського собору, – сказав він, – до яких слід повертатися, визволяючись від маси публікацій, які часто, замість того, щоб сприяти їх пізнаванню, їх приховали, є і для нашого часу компасом, що дозволяє кораблеві Церкви відплисти на відкрите море, посеред штормів чи у спокійних водах, щоб плисти надійно та
досягнути мету».

Професор Йозеф Ратцінгер брав участь в Соборі як експерт. Саме з цієї позиції він пригадав, що протягом двотисячорічної історії християнства, Собори скликалися тоді, коли виникала необхідність розв’язати доктринальні суперечки. Натомість, у половині ХХ століття, – зауважив Папа, – «не було особливих помилок віри, які треба було виправляти». Блаженний Іван ХХІІІ закликав Отців Собору шукати оновлених шляхів для сприяння діалогові віри зі світом, який віддаляється від неї. «Папа бажав, – сказав Венедикт XVI, – щоб Церква призадумалася над своєю вірою, над істинами, якими керується. Але з цієї серйозної, глибокої призадуми мали по-новому окреслитися взаємини між Церквою та сучасною епохою, між християнством та суттєвими елементами сучасного мислення, не з метою уподібнюватися до нього, але щоб показати цьому нашому світові, який намагається віддалитися від Бога, вимогливість Євангелія в усій його величі та чистоті».

Ще 1965 року, наприкінці Собору, Папа Павло VI казав, що «люди прив’язані радше до земного царства, аніж небесного», що в наш час «звичною стає забудькуватість про Бога». Венедикт XVI зазначив, що сьогодні актуальність цих слів є вражаючою, а тому, на його думку, «слід опанувати найпростіший та найосновніший урок Собору, тобто те, що християнство, у своїй суті, полягає в нашій вірі в Бога, Який є Троїчною Любов’ю, та в особистій і спільнотній зустрічі з Христом, Який спрямовує та провадить життям. Все інше – це наслідки цього».

На думку Святішого Отця «чотири орієнтири» компасу Другого Ватиканського Собору – Конституції Sacrosanctum ConciliumLumen gentiumDei VerbumGaudium et spes – і сьогодні можуть запропонувати орієнтири для Церкви та її євангелізаційної місії.

На завершення Папа побажав, щоб спадщина Собору допомогла християнам «щодня наново відкривати красу» віри. «Сьогодні важливо, як це було в бажаннях Отців Собору, ясно побачити, що Бог присутній, що спостерігає за нами та нам відповідає. І навпаки, якщо бракує віри в Бога, то валиться все, що є суттєвим, тому що людина втрачає свою глибоку гідність і все те, що вчиняє великою її людськість».

Джерело: Радіо Ватикан

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.