У Стрию відновили Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

У п’яту неділю Великого посту, 6 квітня 2014 року, в усіх храмах УГКЦ в Україні і за кордоном відбувся Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці. Цього дня, після Божественної Літургії, в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия Акт посвяти здійснив владика Тарас (Сеньків), Апостольський адміністратор Стрийської єпархії.

Розпочалися урочиста подія об 11.00 Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Тарас. Із ним співслужили: владика-номінант Богдан Манишин, адміністратор катедрального храму о. Мирон Гринишин та судовий вікарій Стрийської єпархії о. Степан Кузишин.

У літургійній проповіді, розважаючи над євангельським читанням, архиєрей зазначив: «Центральною темою нинішнього уривку Євангелія є те, що Син Чоловічий прийшов у світ не для того, щоб Йому служили, але щоб Він послужив і віддав своє життя за багатьох. І в цьому твердженні Христа про себе відкривається Його ідентичність і відповідь на запитання, чому ми маємо Його слухати. Це Бог, який прийшов для нас».

Далі, роздумуючи над таємницею і важливістю Христового терпіння, владика Тарас підкреслив: «…Христос терпить, Він немовби є учасником терпіння всіх, бо терпить за всіх. І власне в цьому революційним способом Він змінює розуміння самого значення терпіння. З терпіння як прокляття, кари і муки – у Христі воно стає великим даром, бо дає визволення та спасіння. Але також є і велика надія, бо терплячий Божий Слуга врешті буде оправданий Богом, Йому буде повернуто дар життя».

«Христос, заявляючи про себе, говорить, що Він прийшов щоб терпіти і вмерти, віддати своє життя за всіх. Він є Богом, що терпить, і це дуже важко прийняти. Усвідомлення Бога, який приходить у цей світ не для того, щоб усунути терпіння, а для того, щоб терпіти з людиною, важко зрозуміти. Чому всемогутній Бог не може усунути з нашого життя терпіння, а терпить з нами сам? Людина шукає відповіді на запитання, звідки береться терпіння. Воно є з гріха. Гріх – це діло людських рук, котре зруйнувало середовище, створене для людини Богом», – продовжив владика Тарас.

За словами єпископа, Господь приходить в цей світ і бере на себе гріх, який є джерелом терпіння, щоб дати своє життя за спасіння всіх: «Христове терпіння і смерть – це процес оновлення світу. Божа любов є дороговказом для всіх людей, щоб робити цей світ зі злого добрим. Цей процес починається тим, що Бог міняє джерело зла на джерело добра. Христос дарує себе нам, щоб в цьому дарі відкрити Божу доброту і щоб в Його воскресінні відкрити для себе світ, котрий є поза терпінням».

Завершуючи проповідь, владика зауважив: «Хоча у своєму житті ми мусимо нести на собі хрест терпіння, ми знаємо, що це терпіння є спасенним. І тільки через зустріч з особою Христа все, що жертвуємо і що сприймаємо, отримує зміст, бо це наше дарування себе до Божих рук, через це дарування ми здатні отримати той дар, який Бог нам підготував як знак своєї перемоги над світом і над злом – це наше спасіння».

Насамкінець архиєрей наголосив на особливому місці Пресвятої Богородиці в житті кожного християнина, а особливо – в житті українського народу: «У цей час, коли актуальність терпіння у своїй особливій формі, можливо, вперше в житті торкнулася нас, ми знову відкриваємо для себе Божу любов. Ця Божа любов об’являється для нас через постать Його Непорочної Матері, бо в час випробувань і терпінь, у час очищення віри вона завжди перебуває з нами. Нехай її материнська доброта і любов чуває над нами, навчить нас мудрості йти за Богом і завжди виконувати Божу волю. Бо лише в цій свідомій вірності Христу є наша перемога, перемога Церкви і всього українського народу над усіма небезпеками, котрі тінню нависають над нашою землею».

Прес-служба Стрийської єпархі

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.