Прощення є суттю Божої радості. На молитві «Ангел Господній» 16.09.2013

Коли судимо ближнього, ризикуємо залишитися поза домом Небесного Отця. З такою пересторогою Папа Франциск звернувся перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 15 вересня 2013 р. Коментуючи 15 главу Євангелії від святого Луки, Святіший Отець говорив про Боже милосердя, адже саме це є головною думкою трьох притч, вміщених у ній. Це притчі про загублену вівцю, про загублену драхму та про милосердного батька і двох синів.

Всі ці притчі, за словами Папи, говорять про Божу радість. «І в чому ж полягає радість Бога? – запитав він, відповідаючи: – Божа радість – це прощати». Це радість пастиря, який знаходить заблукану вівцю, жінки, яка знаходить загублену драхму, батька, який втішається поверненням блудного сина. За словами Святішого Отця, в цьому суть всього Євангелія, усього християнства, і тут не йдеться про сентименти. «Навпаки, – наголосив він, – милосердя – це справжня сила, яка може спасти людину і світ від “раку”, яким є гріх, моральне та духовне зло».

Кожен з нас є загубленим ягням, загубленою монетою, кожен з нас є сином, який псує свободу слідуванням за фальшивими ідолами. «Але Бог не забуває нас, Отець ніколи нас не залишає. Він – терпеливий Батько, Він завжди на нас чекає! Він шанує нашу свободу, але завжди залишається вірним. А коли повертаємося до Нього, то приймає нас, як дітей, у Своєму дому, тому що ніколи, ні на хвилинку не перестає з любов’ю на нас чекати», – сказав Папа, додаючи, що Боже серце втішається, коли хтось із нас, грішників, повертається до Нього та просить прощення.

У контексті другої частини притчі про милосердного батька, маючи на увазі старшого сина, який розгнівався і не хотів увійти до дому, де відбувалося свято на честь молодшого “блудного” сина, Святіший Отець вказав на небезпеку, яка полягає у тому, що «ми, представляючи себе праведниками, судимо інших. Судимо також Бога, тому що вважаємо, що він повинен би карати грішників, засуджувати їх на смерть, а не прощати. Тоді також ризикуємо залишитися поза домом Отця!» – сказав він, додаючи, що коли в нашому серці немає милосердя, радості прощення, то ми не перебуваємо у спільності з Богом, навіть тоді, коли дотримуємося всіх заповідей. Адже любов є сповненням заповідей.

А далі Папа звернув увагу на те, що Лукавий є дуже хитрим і спокушає нас тим, що ми можемо спасти себе та світ людською справедливістю. Однак, це може зробити лише Божа справедливість, а вона «об’явилася на хресті», Бог судить нас, віддаючи за нас Своє життя. Й Ісус кличе всіх нас іти цим шляхом, «бути милосердними, як Отець є милосердним».

«А тепер, – підсумував Святіший Отець, – хочу попросити про одну річ. Нехай всі, кожен з нас, у тиші пригадає когось, з ким не живемо у згоді, на кого гніваємося, кого не любимо. Подумаймо про цю особу та в тиші, цієї хвилини, молімось за цю людину, стаючи милосердними».

Текст із  сайту Радіо Ватикану

Опубліковано у Без категорії | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.