Покликання до богопосвяченого життя – це не те, що людина сама творить чи обирає, а її відповідь на Божий поклик

«Покликання до богопосвяченого життя – це не те, що людина сама творить чи обирає, а її відповідь на Божий поклик», ? Владика Богдан (Дзюрах)

Кожній епосі притаманні свої виклики і труднощі, тому природно, що сьогодні молода людина, яка відчуває покликання до богопосвяченого життя, може зіштовхнутися із перешкодами на своєму шляху. Попри це голос Божий у кожному часі та у всіх обставинах звучить і кличе за собою.

Про це у коментарі для Департаменту інформації сказав Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, Адміністратор Патріаршої курії, говорячи про важливість наукової конференції «Покликання до богопосвяченого життя в УГКЦ сьогодні: реалії та перспективи». Цей захід відбувався 19 – 20 жовтня у Львові, у приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа.

Як зазначив Владика Богдан, попри голос Божий людина може чути й інші голоси – «не Божі», які будуть намагатися зруйнувати Господній план щодо цієї особи. «У сучасному світі є багато голосів, які пропонують людині інший спосіб життя, на противагу тому, що каже Євангеліє та Ісус Христос. У світі існує культура споживацтва, яка поширюється у нашому суспільстві; у такому контексті до душі доходять заклики і спонуки до земного зростання, часто ціною зречення євангельських ідеалів: кар’єризм, владолюбство, грошолюбство, ? усі вони є неабиякими викликами для сучасної молодої людини. Проблемою може бути рівно ж брак зрозуміння з боку найближчого оточення – друзів, рідних тощо. Тому той, хто удостоївся Господнього покликання, повинен сприймати його як вияв особливої любові і милості Бога до себе та оберігати цей дар, бо в ньому приховане джерело миру і тривалої радості», ? пояснив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

На запитання, як молода людина може розпізнати покликання до богопосвяченого життя, Владика Богдан відповів, що можна це зробити через досвід гармонії між внутрішніми спонуками та зовнішніми обставинами, які складаються таким чином, щоб Божий план здійснювався у житті людини. Під внутрішніми чинниками, за словами єпископа, розуміється голос Божий, який промовляє в глибині людської душі, заохочуючи до наслідування Христа через вибір чернечої дороги. Як правило, думки про це приносять людині радість, мир, надію, прагнення ставати кращим. Водночас зовнішні обставини укладаються таким чином, що неначе допроваджують людину до бажаного кроку. Це може бути зустріч з особою, яка сама живе богопосвяченим життям, участь у прощі, прочитана книжка, розмова зі священиком, якась подія, що зачіпає зацікавлену особу та робить внутрішній Божий голос ще більш виразним і зрозумілим. Саме цей збіг внутрішніх прагнень та зовнішніх «знаків» створює той ефект резонансу, який виявляється в прийнятті рішення наслідувати Христа – убогого, слухняного і чистого.

«Попри те кожне покликання є таїнством, таємницею між Богом і людиною. То ж історій покликань є стільки, скільки є богопосвячених осіб. Головне, що слід пам’ятати: покликання до богопосвяченого життя – це не те, що ми самі створюємо чи обираємо, а наша відповідь на Божий поклик. Тому тут найголовнішим є не зважати на труднощі й перешкоди, на які особа може натрапити на цьому шляху. Важливо пізнати Бога у своєму житті і почути Його голос», ? зазначив Владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ.

 

Департамент інформації УГКЦ

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.