Папа Франциск в Асижі

Душпастирський візит Святішого Отця до Ассізі (Асижу), дев’ятнадцятого Папи, який відвідує батьківщину святого Франциска, але першого в історії Папи Римського, що вибрав ім’я святого ченця, який у тринадцятому сторіччі, в ім’я убогих, перетворив обличчя Церкви, розпочався із хвилюючої зустрічі з одними з найубогіших – з дітьми та молоддю з важкими фізичними та психічними вадами з усієї Італії, якими опікується францисканський реабілітаційний центр «Інститут Серафіко».

Понад 20 хвилин Папа Франциск особисто вітався із сотнею неповносправних – від маленьких дітей до підлітків та молоді. Святіший Отець їх пригортав, цілував, утішав, дехто із старших щось йому шепотів на вухо. Медичний та обслуговуючий персонал, а також волонтери центру, що супроводили дітей-інвалідів, були зворушені до сліз.

«Ми є ранами Ісуса, – сказав Папа Франциск, відклавши набік приготовлений заздалегідь виступ та експромтом коментуючи вітальні слова Франчески Маоло, директора «Інституту Серафіко». – Ці рани треба почути, їх треба визнати». Далі Святіший Отець пригадав, що коли після Христового розп’яття два учні засмучено вирушили з Єрусалиму, дорогою до них приєднався воскреслий Христос. Вони впізнали Його при ламанні хліба, Він показав їм Свої рани. Христос прихований у Євхаристії під простим і покірним видом хліба. «А тут, – додав Папа, – Ісус прихований у цих неповносправних молодих людях, у цих дітях, у цих особах. На престолі адоруємо Христове Тіло, а у них знаходимо Христові рани. Ісус прихований у Євхаристії, і Ісус прихований у цих ранах… Вони повинні бути почутими. Можливо, не настільки в газетах, у новинах, бо це триває тільки кілька днів, а потім їх заміняє інше… Їх повинні почути ті, які називають себе християнами».

«Християнин – наголосив Єпископ Риму, – поклоняється Ісусові, християнин шукає Ісуса, християнин впізнає Христові рани. Тому сьогодні необхідно сказати, що ці рани повинні бути почуті! Але є ще одна річ, яка дає нам надію. Ісус присутній в Євхаристії, це Христове Тіло; Ісус присутній серед вас, і Христове Тіло є ранами Ісуса в цих людях».

Далі Папа Франциск підкреслив, що коли Ісус воскрес, Він був прекрасним. На Його тілі не було синців, не було поранень… Нічого! Він був найкращим! Він хотів зберегти тільки рани і забрав їх на Небо. Ісусові рани є тут, і є у Небі перед Отцем. Ми лікуємо Ісусові рани на землі, і Він, з Неба, показує нам Свої рани і каже нам усім: «Я тебе чекаю! Нехай буде так».
Перед від’їздом з реабілітаційного центру, з подякою звернувшись до присутніх, Святіший Отець закликав молитись за всіх дітей, молодь та персонал, що ними опікується, прохаючи молитись також і за нього. «Завжди молитись «за», а не «проти».

Реабілітаційний центр «Інститут Серафіко» в Ассізі був заснований 1871 року отцем-францисканцем, блаженним Людовіко де Казорія. Тут піклуються молодими людьми з обмеженими можливостями, які прибувають з усієї Італії, деякі з них мають дуже серйозні фізичні чи психічні вади.

Після зустрічі з дітьми з особливими потребами Святіший Отець відвідав храм святого Дам’яна, місце навернення св. Франциска, де той почув голос Розп’ятого Христа. Після молитви у храмі, в архиєпископському палаці Святіший Отець зустрінувся з убогими, якими опікується добродійна організація «Карітас».

Із санктуарію святого Дам’яна Святіший Отець приїхав до єпископської резиденції, де в залі, названому «Залом Роздягання» відбулася чергова зворушлива зустріч його Апостольської подорожі до Ассізі. Це місце назване так на згадку про подію з життя святого Франциска, коли він, у присутності єпископа, зняв свій розкішний одяг, склавши його разом усім своїм багатством до стіп батька та ступивши на дорогу бідності задля небесного Царства. У цьому залі на зустріч з Єпископом Риму чекали бідні, які отримують допомогу від місцевої «Карітас».

Вітаючи очікуваного гостя, архиєпископ Доменіко Соррентіно, місцевий Ординарій, зазначив, що Папа Франциск – перший Папа, який відвідав це місце, де «вісім століть тому повіяв вітер П’ятдесятниці», коли святий Франциск, за прикладом Христа, зрікшись всього, що мав, став на боці бідних.

Звертаючись до присутніх, Святіший Отець зазначив, що останніми днями у засобах комунікації було багато мови про те, що до цього залу Папа йде, «щоб роздягнути Церкву», що він «зірве одяг з єпископів, кардиналів, скине свої шати». «Це, – сказав Папа, – добра нагода, щоб заохотити Церкву скинути шати. Але, – наголосив він, – Церквою є всі ми, так-так! Усі. Від першого охрищеного, всі ми є Церквою. І всі ми повинні йти Ісусовою дорогою, Який пройшов шляхом обнаження. Він став слугою, служителем, був впокорений аж до хреста. І якщо ми хочемо бути християнами, не маємо іншого шляху».

Дехто, як зауважив далі Святіший Отець, робить закид: «Чи ж не можемо зробити християнство дещо людянішим? Без хреста, без Ісуса, без необхідності скинути з себе свої шати». Але тоді це не буде справжнє християнство. Отож, хтось може далі запитати: «Із чого повинна роздягнутися Церква?» Відповідь Папи рішуча та однозначна: «Вона повинна сьогодні скинути з себе одну велику небезпеку, яка загрожує кожній людині в Церкві, усім: небезпеку світової марноти. Християнин не може співжити із духом світу». Адже він веде людину до марноти, до самоуправства, до гордості. «Все це – ідол! А ідолопоклонство є найбільшим гріхом», – наголосив Святіший Отець.

«Коли засоби комунікації, медіа, говорять про Церкву, – додав він, – то вважають, що Церквою є священики, черниці, єпископи, кардинали та Папа. Але Церква – це ми всі. І всі ми повинні скинути з себе цю світськість: дух, протилежний до духа блаженств, дух, противний духові Ісуса». За словами Папи, сумно бачити християнина, сповненого духом світу, який покладає надію на забезпечення, запропоновані світом.

«Неможливо працювати на два боки», – наголосив Святіший Отець, пригадавши Христові слова про те, що неможливо служити двом панам. «Або служиш Богові, або грошам. І в грошах перебуває увесь той світський дух, чи не так? Гроші, марнота, гордість. Ми не можемо йти цією дорогою», – сказав Папа, підкреслюючи:«Євангеліє є Євангелієм! Бог є один! А Ісус став слугою для нас, і тут немає місця для духа світу».

Звертаючись до учасників зустрічі, яких обставини життя змушують отримувати допомогу від «Карітас», Святіший Отець зазначив, що вони є прикладом людей, з яких здер одяг «отой жорстокий світ», який не дає праці, не допомагає, не звертає увагу на те, що існують діти, які вмирають з голоду, на те, що багато родин не мають поживи, позбавлені гідності приносити додому хліб. Той жорстокий світ не цікавиться тим, що багато людей, втікаючи від рабства, від голоду, шукаючи свободи, знаходять, натомість, смерть, як трапилося напередодні біля берегів Лампедузи. «Ось що чинить дух світу», – сказав Папа, додаючи, що слідування за цим духом є людиновбивчим наставленням.

Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що коли святий Франциск зрікся батьківської спадщини, він був юнаком, і сам не зміг би цього зробити. Його спонукала до цього Божа сила. «Тут, сьогодні, просімо в Бога благодаті для всіх християн. Щоб Господь дав нас всім відвагу скинути з себе, ні, не 20 лір… але скинути з себе дух світу, який є проказою, раковою пухлиною суспільства!» – закликав Папа.

Далі Папа особисто привітався з учасниками зустрічі. З єпископського палацу Святіший Отець перейшов до розташованої поблизу церкви Santa Maria Maggiore, де провів приватну молитву, а звідти від’їхав до базиліки Святого Франциска, у крипті якої, після привітання з чернечою спільнотою, помолився біля мощей Небесного Покровителя свого понтифікату.

«Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам» (Мт. 11, 25), – цими словами-молитвою Ісуса Христа, записаними в Євангелії від святого Матея, Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену під час Святої Меси 4 жовтня 2013 року, в день літургійного спомину Святого Франциска Асижського, з нагоди своїх перших Апостольських відвідин міста Ассізі. Святіший Отець звернувся до присутніх на Службі Божій прочан традиційним францисканським привітом, бажаючи миру та добра, зазначивши, що так, як і багато інших паломників, також і він прибув як прочанин до цього історичного місця, щоб скласти подяку Господу Богу за все, що Він об’явив одному із найменших – Франциску, сину одного багатого купця з Ассізі.

Вселенський Архиєрей пригадав, що зустріч з Господом Ісусом спонукала святого Франциска скинути з себе безтурботне та легковажне життя, одружитися із «Панею Бідністю» і жити як справжній син Небесного Отця. Такий вибір святого Франциска є радикальним способом наслідування Ісуса, який передбачає зодягнутись у Того, Який, бувши багатим, став убогим, щоб Своєю убогістю нас збагатити (пор. 2 Кор. 8,9). «В усьому житті Франциска любов до бідних та наслідування убогого Христа – становлять два елементи, об’єднані в одному способі, дві сторони однієї медалі», – наголосив Єпископ Риму.

Продовжуючи проповідь, Папа звернувся до присутніх із запитання: «Про що свідчить святий Франциск нам, сьогодні? Що він нам звіщає, не словами, бо це легко, але – своїм життям?» На переконання Вселенського Архиєрея, перш усього, ассізький святий дає нам свідчення того, що бути християнами – це живий стосунок з Особою Ісуса, це зодягнення у Нього, це уподібнення до Спасителя. Святіший Отець пригадав, що шлях святого Франциска розпочався від погляду Ісуса на хресті. Необхідно дозволити Спасителеві на нас дивитися тієї миті, коли Він дарує нам життя і потягає нас до Себе.

Святий Франциск пережив цей досвід у церковці Святого Дам’яна, молячись перед розп’яттям. У цьому розп’ятті Ісуса бачимо не мертвого, але живого Христа! Кров витікає із ран рук, ніг та боку, але ця кров виражає життя. Очі Ісуса на розп’ятті не замкнені, але широко розплющені; цей погляд промовляє до серця. Папа наголосив, що це розп’яття не говорить нам про поразку, але, як би це не звучало парадоксально, – про смерть, що є життям, яка зроджує життя, бо говорить нам про любов, про втілену Божу Любов, а любов ніколи не помирає, вона перемагає зло і смерть. «Хто дозволяє, щоб на нього дивився розп’ятий Ісус, той стає наново сотвореним, стає «новим творінням», – мовив Папа, додавши, що від цього все розпочинається: бути любленими без власних заслуг, навіть будучи грішниками, є досвідом благодаті, що перемінює людину. «Звертаємось до тебе, Франциску, і просимо тебе, навчи нас перебувати перед Розп’яттям, дозволити Йому на нас дивитися, нам простити, нас відтворити Своєю любов’ю», – промовив Святіший Отець.

У сьогоднішньому євангельському уривку ми чули слова Спасителя: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я облегшу Вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний та сумирний серцем» (Мт. 11,28-29). На думку Папи, це друга річ, про яку нам свідчить постать святого Франциска: хто слідує за Христом, той отримує правдивий мир, який лише Він, а не світ, може нам дати. Ассізький святий прийняв, жив та нам передав саме цей Христовий мир, який пройшов через найбільшу любов, тобто через Хрест. Цей мир, який Господь, після Свого воскресіння, дав Своїм учням, показавши їм Свої рани, промовляючи «Мир вам!» (пор. Ів. 20,19-20).

Мир святого Франциска – це Христовий мир, який знаходить лише той, хто бере на себе Його ярмо, тобто, Його заповідь любити одні одних, як Він нас полюбив. «Це ярмо не можна нести із зарозумілістю, із зухвалістю, з гордістю, але лише з лагідністю та покорою серця», – наголосив Папа, просячи у святого Франциска, щоб навчив нас бути «знаряддям миру», того миру, джерелом якого є Христос.

Далі Вселенський Архиєрей пригадав любов святого Франциска до всього сотвореного світу, його дбання про гармонію у світі. «Ассізький святий свідчить нам про пошану до усього того, що Бог сотворив і що людина покликана оберігати та захищати, але, особливо, свідчить любов та пошану до кожної людської істоти. Бог сотворив світ, щоб він був місцем зростання в гармонії та у мирі», – наголосив Папа, вказавши на те, що святий Франциск був людиною гармонії та миру.

Після чого Святіший Отець, звертаючись до своїх слухачів з «Міста Миру», так називають місто Ассізі, закликав шанувати сотворений світ та не бути знаряддям знищення. «Шануймо кожну людську істоту: нехай припиняться всі збройні конфлікти, які зрошують землю кров’ю, нехай замовкне зброя і повсюди ненависть поступиться місцем любові, образа – прощенню, а незгода – єдності… Звертаємось до тебе, Франциску, і просимо тебе: випроси для нас у Бога дару, щоб у цьому нашому світу була гармонія та мир!» – закликав Єпископ Риму.

А на закінчення Святіший Отець пригадав, що цього дня Італія вшановує святого Франциска як свого Покровителя, та закликав усіх піднести щирі молитви за італійську державу, щоб кожен, хто є її частинкою, завжди трудився для спільного добра, дивлячись більше на те, що об’єднує, ніж на те, що роз’єднує. Після цього Папа, словами святого Франциска, просив у Господа благодатей для Італії та усього світу.

Радіо Ватикану

Опубліковано у Без категорії | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Коментарі закриті.