Звернення до вірних Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ про початок акції „Рух за тверезість життя”

Дорогі у Христі Браття й Сестри!

Вже довший час Митрополичий Синод нашої Церкви, за підтримки Комісії для душпастирства охорони здоров’я, готував акцію „Рух за тверезість життя”. Оцим листом від імени всіх Владик бажаю звернутись до вас, дорогі у Христі Брати й Сестри, щоб із початком благословенного часу Святого Великого посту ми розпочали цю акцію в нашій Церкві.

Акція „Рух за тверезість життя”, яка водночас є протидією залежності від алкоголю, – дуже масштабна й важлива. Йдеться про фізичне та духовне здоров’я людей, ввірених нашій опіці, а також багатьох поза нашою паствою. Наша Церква вже не перший раз здійснює таку акцію. У другій половині ХIХ століття пияцтво трагічно поширилося в Україні й руйнувало наш нарід, особливо села. За ініціативою митрополита Йосифа (Сембратовича) почалась велика акція боротьби за тверезість і проти пияцтва. Вона тривала довгий час і виявилася надзвичайно успішною, бо звільнила вірних нашої Церкви від шкідливих звичок та призвела до розквіту церковного життя, економічного добробуту й високого рівня національної свідомості. У тому великому процесі провідну роль відіграло духовенство, яке своєю проповіддю й прикладом життя стало провідником народу. У ХХ столітті – спершу в Східній та Центральній Україні, а після Другої світової війни – по всій нашій Батьківщині – ворожа нашому народові влада знову свідомо споювала нарід: бракувало хліба, але ніколи не бракувало горілки! Великі надбання першої половини ХХ століття були знищені різноманітними заходами безбожницької влади, серед яких було цілеспрямоване доведення людей до масового непогамованого вживання алкоголю. Через хитрощі можновладців воно стало пристойним, майже обов’язковим елементом тодішньої культури.

Таке явище є й сьогодні дуже поширеним. Це підтверджують статистичні дані, а ще більше – наш щоденний побут. Від жахливих наслідків надмірного вживання алкоголю для окремих людей, родин і громад потерпає все суспільство. Жертвами стали ми всі, навіть ті, хто взагалі не вживає алкоголю.

У нашому народі віддавна існує побожний звичай відмови від вживання алкоголю на час Великого посту. Варто також не забувати про те, що цілковита відмова від алкогольних напоїв є похвальною вершиною самоопанування, а у випадку хронічного захворювання на алкоголізм – єдиним способом порятунку від загибелі. Тож особам, які прагнуть тимчасово чи назавжди відмовитись від алкоголю, радимо скріплювати цей благий намір особливим церковним благословенням на підставі публічно чи приватно складеної обітниці. Така обітниця перед Господом є виявом надії на Нього та актом глибокої віри; Він же ніколи не полишає тих, хто на Нього уповає.

Хочу підкреслити, що наша акція не є боротьбою суто „проти” вживання алкоголю; наша мета – виховати вільних, тверезомислячих людей, справді і вповні вільних та відповідальних за себе, таких, якими Господь Бог нас сотворив. Бажаємо виплекати в нашому народі християнську культуру застілля, яка _рунтуватиметься на пошані й любові до ближнього та до своєї власної особи. Отже, ми прагнемо діяти не так у дусі поборювання, як радше в дусі виховання членів нашої Церкви, а головно молоді, на засадах тверезости життя. Від Ваших священиків, Браття й Сестри, ви отримаєте заохоту до тверезости, а від лікарів, психологів і спеціально підготовлених людей – практичні вказівки про те, як оберегтися від цього трагічного стану душі й тіла, а хто вже потрапив у залежність – де шукати порятунку. Адже існує чимало установ, де можна з оправданою надією знайти допомогу.

Час прийшов! Тож словами поета кажу вам:

Hумо до працi, брати!

Годі лякатись! За діло святеє

Сміло ми будемо йти!

Праця єдина нам шлях уторує,

Довгий той шлях і важкий,

Що аж до щастя і долі прямує:

Нумо до праці мерщій!

Б. Грінченко

Це заклик світської людини – справжнього патріота, але ми – і цим я хочу закінчити моє звернення до Вас – маємо в руках ще сильнішу зброю – молитву. Успіх всієї нашої акції, такої важливої і потрібної для нашого суспільства, залежить від того, як свідомо ми віддамо її в руки Всевишнього.

Благословення Господнє на Вас!

  • ЛЮБОМИР,

від імени Синоду Єпископів Києво-Галицького

Верховного Архиєпископства УГКЦ

Просимо Всечесніших отців-душпастирів зачитати це звернення в Сиропусну неділю, 18-го лютого, як впровадження до святого періоду Великого посту.

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.