Під час конференції монашество УГКЦ дискутувало про покликання і формацію

5-9 вересня у Львові, в приміщенні новозбудованої Львівської духовної семінарії Святого Духа (ЛДС), з благословення Блаженнішого Любомира (Гузара), Глави Української Греко-Католицької Церкви, проходила конференція монашества УГКЦ „Покликання і формація”. Ця конференція відбувалася в рамках першого в історії нашої Церкви Собору монашества УГКЦ „Преображення у Господі”. Конференція „Покликання і формація” є підготовчим етапом до другої однойменної сесії Собору, яка запланована на липень 2006 року (перша сесія „Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ” проходила 8-11 вересня 2004 року). У конференції взяло участь 320 учасників з України, Польщі, Сербії, Хорватії та Словаччини.

П’ятниця, 9 вересня, стала останнім днем роботи конференції. Зранку о 10.00 у семінарійному храмі Святого Духа розпочалася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний Владика Ігор (Возьняк), Адміністратор Львівської архієпархії. У спільній молитві взяло участь численне монашество УГКЦ.

У проповіді Владика Ігор сказав, що вважає зібрання такої великої кількості чернецтва як великий дар Святого Духа для осіб, спеціально посвячених Богові, а також для нашої Церкви. Відтак проповідник звернув увагу на виховання учнів, яке здійснював Ісус Христос, Син Божий, та виховання для свідчення й проповідування слова Божого, виконуване Іваном Хрестителем, вихованим Святим Духом у пустині. Зокрема Владика Ігор згадав про те, що Іван проповідував і мав учнів, що були при ньому та стежили за ситуацією. „І коли учні Івана розповіли йому про Христа, котрий теж христить по той бік Йордану „та й усі до нього йдуть”, – продовжив Адміністратор Львівської архієпархії, – Іван Хреститель не заздрить Ісусові, не сумує з успіху ближнього, не критикує його, не нападає на нього. Він радіє: „Отака й моя радість… Йому треба рости, мені ж – маліти” (Ів. З, 29-30). Проста й глибока безпретензійна відповідь. Здавалося б, суворий аскет буде мати претензії на „прозелітизм”, але він вихований Святим Духом, тихою пустинею, вміє шанувати таланти інших, цінувати їх і навіть маліти перед ними… Це – чудова вказівка і прекрасна наука Івана, що й у нашому нутрі, в нашому серці повинен зростати Христос і має зникати наше „я”. Це зростання Христа у нашому серці буде відбуватися тільки тоді, коли справді наше „я” буде маліти, коли ми не будемо ним дорожити, а навпаки: радіти ростом Христа і зниканням власного „я”, – наголосив проповідник.

На завершення проповіді Владика Ігор сказав, що наша Церква очікує ще більш ревного служіння посвячених осіб, що живуть з Христом і бажають приносити плід Христовий, – очікує походу із свідченням Христа і проповідуванням Його визволення від насилля гріху.

Після Літургії у конференц-залі відбулося останнє засідання конференції монашества „Покликання і формація”. Передусім о. Ярослав Приріз, ЧНІ, голова Секретаріату конференції та Собору монашества УГКЦ, коротко представив підсумки конференції. За словами о. Ярослава, спільна праця під час конференції відкриває певні нагальні перспективи з точки зору практичного втілення в житті. „Щоб конференція „Покликання і формація” дійсно була плідною, – наголосив голова Секретаріату, – запрошуємо всіх: настоятелів, відповідальних за формацію та богопосвячених осіб – звернути увагу на висловлені під час роботи тези:

  • надати формаційним зусиллям пріоритет, тобто підпорядкувати всю діяльність чину чи згромадження справі побудови „внутрішньої людини”. На практичному рівні це означає приділити більше часу, матеріальних та людських ресурсів справі виховання;

  • опрацювати формаційну програму, яка б чітко окреслювала весь формаційний процес, його мету, зміст, послідовність, відповідні засоби, обов’язки і повноваження форматорів та настоятелів;

  • подбати про ретельний підбір та належне виховання форматорів, як тих, що вже виконують служіння формації, так і з перспективою на майбутнє;

  • в кожному чині чи згромадженні налагодити систематичний і цілеспрямований вишкіл настоятелів. Звернути увагу на те, щоб настоятель спільноти був не адміністратором, а був батьком (матір’ю), тобто, щоб головним його завданням була духовна опіка над членами спільноти;

  • творити в спільнотах атмосферу, яка спонукує до зростання, творити певну монашу культуру, яка _рунтується на євангельських вартостях”.

Ці тези, як повідомив о. Ярослав Приріз, будуть ретельно опрацьовані і стануть основою для складання тематики доповідей та дискусій на другій сесії Собору монашества УГКЦ, яка запланована на наступний рік.

„Ми є свідомі того, – наголосив на завершення промовець, – що в формації немає готових рецептів. Формація — це зустріч двох осіб – людини й Бога, а тому у своїй найглибшій сутності залишиться назавжди таїнством, яке слід оточити молитвою і довір’ям до Провидіння Божого”.

Відтак с. Дія Стасюк, голова Патріаршої комісії для справ монашества УГКЦ, висловила слова подяки всім учасникам конференції. Організатори, доповідачі, співдоповідачі та члени секретаріату на пам’ять про свою участь у конференції монашества УГКЦ „Покликання і формація” отримали подарунки.

о. Ігор Яців

прес-секретар Глави УГКЦ

Довідка

Собор монашества на тему „Преображення у Господі” проходить протягом шести років за таким графіком: 21-26 липня 2003 року – І конференція; 8-11 вересня 2004 року – І сесія; 5-9 вересня 2005 року – ІІ конференція; липень 2006 року – ІІ сесія; липень 2007 року – ІІІ конференція; липень 2008 року – ІІІ сесія.

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.