Різдвяне послання предстоятеляУкраїнської Православної Церкви Київського Патріархату,Патріарха всієї України-Руси Філарета

Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славімо його!

Небо і земля сьогодні з’єдналися, бо Христос народився. Сьогодні Бог на землю прийшов і людина піднялася до неба. Сьогодні невидимий за природою стає видимим плоттю заради спасіння людей. Ради цього і ми, прославляючи Його взиваємо: «Слава у вишніх Богу і на землі мир», бо все це дарувало нам твоє, Спасе наш, пришестя, слава Тобі!

Різдво Христове, яке ми свя–ткуємо, не є тільки народною традицією, пов’язаною з колядками, вертепом, різдвяною зіркою, святочними гуляннями та іншими радощами. Різдво Христове — це надзвичайна подія, яка відбулася у певний історичний час. Сутність цієї священної події полягає в тому, що Бог, який створив світ, у тому числі людину, стає людиною, не перестаючи бути Богом. Тому під час різдвяного богослужіння ми виголошуємо: «З нами Бог! Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» І в колядках ми співаємо: «Ой, ра–дуйся, земле, Син Божий народився!» Боговтілення — це божественна таємниця, яку людський розум не може збагнути. Ця велика таємниця сприймається тільки вірою. Чому тільки вірою? Тому що людський розум не може осягнути Боговтілення. Він не може зрозуміти, як неосяжний Бог, який є духом, може стати істотою, обмеженою людською природою. Якщо людський розум не може осягнути Боговтілення, тобто Різдво Христове, то чи означає це, що Бого–втілення в дійсності не було і це тільки міф? Аніскільки це не означає! Хіба людині з її обмеженими можливостями належить останнє слово у ви–рішенні цього питання з питань? І як можна розмірковувати про Бога — що Він може, а чого Він не може? Чи не людиною створене спотворене уявлення про Божество? Хіба людські думки відповідають помислам Божим? Сам Бог через пророка Ісайю сказав: «Мої думки — не ваші думки, і мої путі — не ваші путі».

Коли мова йде про Боговтілення і про те, що Бог дозволив себе розіп’яти на хресті, чи не може людський розум скоріше припустити, що людина помиляється, вірячи в це, ніж те, що Бог може самопринизитися до такого стану? Хто жахається цього богоприниження і вагається перед парадоксом всемогутності, святості Бога і розп’яття Його на хресті, той уподіб–нюється тим, про яких апостол Павло сказав, що «проповідь про розп’ятого Христа для юдеїв спокуса, а для еллінів — безумство». А що, коли Бог хотів відкрити себе Богом і показати безмірність своєї любові саме таким чином: із любові до нас став людиною, і такою людиною, яка віддала себе на розп’яття? А що, коли Бог вимагає від людей віри в неймовірне, якщо саме цією вірою в неймовірність Він бажає сокрушити людську гординю і під–корити нашу злу волю своїй благій волі? Ніде ніколи і ні в кому на землі не проявлялися так слава, всемо–гутність, святість і любов, як в Ісусі Христі, народження якого ми нині святкуємо. Святе і божественне світить нам в житті Господа нашого Ісуса Христа. Ці якості нашого Спасителя виявляються в такій повноті, з такою життєвою правдою і з такою переконливою ясністю, що ми повинні, подібно до Мойсея закрити своє обличчя, щоб не осліпнути від світла, яке виходить від Христа. Усі святі, які дійсно стали для Нього близькими, які жили в Ньому, і для яких Він був живий, — всі вони черпали в ньому свою життєву силу і були блаженними цим. Скільки великих художників усіх часів намагались в своїх творіннях іконах і картинах втілити образ Богочоловіка, який одухотворяє людську душу! Лише в любові піз–нається Бог. Кожен, хто любить, — народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить — той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.

Син Божий, Господь наш Ісус Христос народився від Пресвятої Діви Марії і став людиною, щоб визволити нас від гріха і смерті. Визволення нас від гріха і смерті називається Спа–сінням. Процес Спасіння почався з Різдва Христового, діє по сьогод–нішній день і буде продовжуватись до другого пришестя Христа. В наш час багато колишніх атеїстів після довгих часів зневір’я, або віри у світле комуністичне майбутнє, відчули в душі глибоку віру і змінили спосіб життя. Ми бачимо у храмах багато молоді, дітей, молодих сімей. Будуються тисячі храмів. Це результат того, що ми отримали дар Божий — віру. Ми — ті сини і дочки, про яких говорив Господь: «Багато прийдуть із Сходу і Заходу і возляжуть у Царстві Небесному».

На жаль, є така молодь, — її не так мало — яка, шукаючи живої віри, пішла не тією дорогою, тобто такою дорогою, яка не веде до Царства Божого. Ми зустрічаємо і таких християн, які були свого часу хрещені, а тепер втратили віру і не вірять ні в Христа Спасителя, ні взагалі в Бога. Інші не відмовляються від Христа, від Бога, але не живуть по-християнськи, не виконують Його заповіді. В них роздвоєні душі. Чи не скаже Господь таким християнам, як колись юдеям: «Сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну».

У наш час поряд з відродженням духовності відбувається відступлення у християнському середовищі. Як серед протестантів, католиків, так і серед православних. Результатом цього відступлення у християнському середовищі є те, що деякі керівники європейських держав соромляться навіть внести в проект європейської конституції згадку, що Європа має християнські традиції. Хто перелічить серед нинішніх християн всіх безбожників, віровідступників та ідолопоклонників? У нас немає не площах ідолів, перед якими кланяються і курять фіміам, але зате важко знайти людину, у якої не було б якого-небудь ідола. Усяка пристрасть є ідолопоклонством. Християни, які підкорили себе цим порокам, перестали бути храмами Святого Духа. В їхніх душах вже не перебуває Бог. Європа декілька віків тому поставила в центр історичного процесу не Бога, а людину. І результатом цього є сьогоднішнє моральне падіння та бездуховність.

Різдво Христове, яке ми нині святкуємо, нагадує нам про безмежну любов Бога до свого створіння — до людей, заради спасіння яких Він зійшов з неба і став людиною. Подумаймо, для чого ми живемо, якими дорогами ходимо: прямими Божими чи кривими? Віра в Бога закликає нас боротися зі всяким злом. І насамперед з гріхом у самому собі. Любити своїх батьків, свою сім’ю, свою Батьківщину — Україну.

У ці різдвяні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри із святом Різдва Христового і Новим Роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим Роком президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, уряд, збройні сили України, всіх християн і весь український народ. Нехай Господь наш Ісус Христос, який народився у Вифлеемському вертепі від Пресвятої Діви Марії дарує всім нам добре здоров’я, мудрість, мир, злагоду, духовну силу дбати своє власне спасіння і вірно служити своєму народу. Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Америці, Ка–наді, Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьому світу: всіх українців, які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.

Нехай милостивий Господь благословить нашу державу і наш укра–їнський народ в новому 2004 році і дарує мир, злагоду, добробут і радість! Будемо частіше згадувати про Бога та Його милості. Будемо молитися Йому, щоб, він послав в наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.

Христос народився! Славімо Його!

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.