Любомирові Гузару,Верховному Архієпископу Львівському

З глибокою радістю я довідався про проведення міжнародної конференції, організованої Українським Католицьким Університетом та іншими культурними установами України спільно з товариством Соловйова у Женеві, з приводу 150-ої річниці від дня народження Володимира Соловйова.

З цієї чудової нагоди я хочу з вашою допомогою, Високодостойний Брате, передати організаторам конференції та її учасникам мої сердечні вітання та моє схвалення цієї ініціативи, покликаної детально вивчити погляди одного з най-більших російських християнських філософів XIX і XX століть.

Ця подія, що об’єднує у Львові представників східної та західної культур, дозволить їм порівняти свої погляди на істину єдиного Євангелія Христа і почерпнути з цього можливе взаємне збагачення, що підтвердить необхідність для Церкви навчитися дихати двома легенями: східною і західною традиціями. Окрім суто культурного виміру цієї події, варто відзначити її незаперечну вселенську значимість у сучасному релігійному контексті.

Одним з основних прагнень Володимира Соловйова, котрий дуже добре знав молитву, з якою Христос звернувся до свого Отця під час Тайної Вечері (Ів 17,20-23), було досягнення єдності Церкви. Будучи змалечку вихованим у глибокій православній духовності, Соловйов пройшов численні етапи формування світогляду і на цьому шляху мав можливість ознайомитись з західною філософською думкою. Проте, розчарований неповними відповідями, які люд-ська думка давала на тривоги, що хвилювали серце, він у 1872 р. повертається до християнської віри, віри його дитинства.

Досвідчивши Божу Мудрість та переконавшись у духовному під?рунті життя, Соловйов своїми думками і своєю інтуїцією стосовно філософії моралі і сенсу історії, спричинився до багатого розквіту сучасної російської думки, що відбилося також на євро-пейській культурі, сприяючи плідному і збагачуючому діалогові щодо основних питань богослов’я і духовності.

У роки зрілості Соловйов плекає палке бажання про поєднання та сопричастя Церков, при цьому кожна з Церков, вносячи цінності своєї традиції у спільну скарбницю, повинна почувати себе відповідальною за сутність єдності віри та церковного правопорядку. Щоб досягнути цієї мети, такої дорогої для великого російського мислителя, Католицька Церква неухильно і послідовно залучається до цієї справи на всіх рівнях суспільного життя.

Тема конференції «Володимир Соловйов, Росія та вселенська Церква» добре відображає суть стурбованості великого мислителя. Вивчення його ідеї про вселенську природу Церкви Христової ще раз підкреслить завдання християнських спільнот Сходу та Заходу – прислухатися до волі Христової щодо єдності його учнів. Соловйов був переконаний, що лише у лоні Христової Церкви людство могло б досягнути спів-життя, основаного на солідарності.

Чи зможе ще одна спроба дослі-дження цінності його ідей посприяти кращому розумінню між Сходом та Заходом, а особливо пришвидшити повне об’єднання усіх християн в єдиному лоні Христової Церкви (Пор. Ів 10,16)?

Висловлюючи палкі побажання успіху цій міжнародній конференції, прошу про заступництво Пречисту Матір Спасителя і посилаю вам, іншим Кардиналам, усім присутнім на цій зустрічі сердечне апостольське Благословення, джерело великих небесних дарів.

    Ватикан, 28 жовтня 2003р.,

день святих апостолів Симона та Юди

Іван Павло ІІ

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.