Доцільність створення Програми статевого виховання розглядалосяна спільному засіданні Митрополичих комісій УГКЦ

6 червня 2003 року на спільному засіданні Митрополичих комісій – катехитичної, у справах молоді, шкільництва, у справах сім’ї, – Інституту родини та за участю о. Юрія Коласи, о. Святослава Шев-чука, п. Богдана Трояновсь-кого розглядалося питання про зміст та доцільність створення Програми стате-вого виховання для вико-ристання в катехитичному служінні, в програмі хрис-тиянської етики та в при-готуванні до подружжя.

У зв’язку з цим, деякі свої міркування щодо по-зиції Комісії шкільництва Києво-Галицької Митро-полії УГКЦ з цього питання висловлює о. Роман Не-божук, голова цієї комісії:

«Вважаємо, що розроб-ка Програми статевого ви-ховання, враховуючи су-часні реалії у виховному процесі дітей та молоді, є актуальним питанням для нашої Церкви. Церковна програма має стати альтернативою для поширюваних програм статевого виховання, які пропагують вседозволеність, розпусту, статеве життя поза подружжям та викривлене розуміння статевості.

Вивчаючи зарубіжний досвід, ми зробили висновки, що найбільш вивченою та опрацьованою в Україні є Програма «Тіло – храм Духа Свя-того», розроблена на основі програми «Teen Star» (Навчання підлітків про статевість у контексті дорослої відповідальності), яка, у свою чергу, створена у Центрі природного планування сім’ї у м. Вашингтон.

Під час розроблення програми враховувався також досвід адапто-ваних версій польського підручника «PION» та українського «Фарватер», а також зауваження представника Human Life International у Хорватії доктора Антуана Лісеца.

Враховуючи корисні зарубіжні напрацювання та методичні ма-теріали, ми разом з батьками та педагогами повинні розробити власну нову церковну програму. Для цього наша Церква має достатній богословський та науково-педагогічний досвід.

Програма статевого виховання має насамперед використовуватися у внутрішньо-церковному служінні: недільних школах, передшлюбній підготовці, катехизації дітей та молоді, молодих подружжів, бать-ків, в системі католицького шкіль-ництва, а також як методична допо-мога у викладанні християнської етики в загальноосвітній школі.

Слід враховувати, що особ-ливістю східнохристиянського ро-зуміння статевості та логічної послідовності у поданні навчального матеріалу є такий ієрархічний порядок:

  1. Божий задум про повноту людського образу, яка являється у чоловікові та жінці і в теперішньо-му стані … служить для здійснення повноти як частина людськості (Іван Дамаскин. Про блаженство).

  2. Статевість є части-ною відвічного задуму Бо-жого про людину.

«Бог забажав створити відмінність статей та подружжя, аби найглиб-шим фундаментом люд-ської єдності була не при-рода, а любов» (Іван Золотоустий. На послання до ефесян).

Тому статевість слід розгля-дати крізь призму подружнього співжиття, а не окремо чоловіка та жінки.

  1. Дівицтво, як вияв до-сконалої любові, має корінь в родинному середовищі (Іван Золотоустий. Про дівицтво).

  2. Статевість чоловіка та жінки служить для вияву под-ружньої любові та продовження людського роду.

Враховуючи досвід подібних програм в іудео-християнській традиції, матеріал програми потрібно подавати у послідовності: Святе Письмо – Традиція – сучасний коментар.

Особливу увагу потрібно при-ділятися насамперед духовному аспекту у статевому вихованні. Маємо враховувати та плекати притаманну значній частині українського сус-пільства чистоту, скромність та сором’язливість у поданні матеріалу та в катехитичній і педагогічній практиці».

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.