Нові документиСвятого Престолу

1) Новий документ про ідеологію руху «Нью Ейдж» побачив світ у Ватикані. Над документом, що має назву «Ісус Христос, Який приносить воду живу. Християнські роздуми про «Нью Ейдж», працювали члени трьох папських рад: з питань культури, сприяння християнській єдності та міжрелігійного діалогу, — а також члени Конґреґації євангелізації народів. Документ був представлений журналістам на прес-конференції у Ватикані, в якій взяли участь президент ради з питань культури кардинал Поль Пупар і президент ради з міжрелігійного діалогу архієпископ Майкл Фітцджеральд.

Рух «Нью Ейдж» зародився наприкінці 19 ст. і набув колосальної популярності на Заході в 70-их роках. В основу вчення покладено давньокельтські язичницькі уявлення про світ, які збереглися у старовинних британських казках та переказах. У своїй первісній формі ідеологія «Нью Ейдж» (в буквальному перекладі «новий вік», «нова ера») являє собою віру в те, що християнська «ера риб» закінчується і починається нова «ера водолія», в якій людина здобуває гармонію з космосом.

Феномен «Нью Ейдж» — один з головних викликів християнській вірі у наш час, переконаний кардинал Поль Пупар. Розвиток цієї ідеології — «симптом глибокої кризи сучасної культури», — вважає прелат. «Чимало людей сьогодні шукають сенс життя і щось надприродне, — зазначив кардинал. — Однак «Нью Ейдж» — це невірна відповідь на їхні запитання. Вчення «Нью Ейдж» про Бога, людину і світ суперечать християнській вірі».

«Деякі аспекти «Нью Ейдж» позитивні, — вважає президент Папської ради з міжрелігійного діалогу Майкл Фітцджеральд. — Однак все вчення в цілому є неприйятним для християн».

На дев’яноста сторінках документу аналізується контекст, в якому зародився рух «Нью Ейдж», і називаються постулати цього вчення, які несумісні з християнством. Документ також містить глосарій (словник) основних понять ідеології «Нью Ейдж».

Серед основних пунктів вчення «Нью Ейдж», несумісних з вірою у Христа, автори документа назвали заперечення «організованої релігії» (так прихильники руху називають інституції християнських Церков), невіра в особистісного Бога, Який заміняється в їх уяві космічною енергетичною сіткою, уява про Христа як про людину, що досягла просвітлення і досконалості, а не як про Бога та деякі інші.

Послідовники руху заперечують також християнське вчення про гріх і зло, вважаючи причиною бід негативну енергію і неуцтво та заміняють християнську концепцію спасіння, що походить від Бога, вченням про самореалізацію та самовідкуплення.

«Гаррі Поттер не є жодною проблемою для католиків», — зазначив член секретаріату Ради європейських єпископських конференцій о. Пітер Флітвуд під час презентації нового ватиканського документу про ідеологію руху «Нью Ейдж».

«Всі ми в дитинстві читали казки про фей, які були хрещеними матерями маленьких принцес, про чаклунів та відьом, — заявив о. Флітвуд у відповідь на запитання журналістів про сприйняття Церквою книг і фільмів про юного чарівника. — Ці книги допомагають дітям зрозуміти боротьбу добра і зла у світі».

Автор книг про Гаррі Поттера Джоан Роулінг — християнка, переконаний священик. «Можливо, не кожен єпископ схвалив би її діяльність, але вона живе по-християнськи і по-християнськи пише», — заявив англійський священик, який свого часу входив до Папської ради з питань культури.

2) Політичні і громадські вподобання віруючих християн повинні спиратися на непохитні моральні засади, які не дозволять їм проголосувати за таку програму чи закон, що суперечать моралі, вірі і повазі до людського життя: такою є основна думка нового документу Церкви, що регулює участь віруючих у політичному житті.

Хоча новий ватиканський документ під назвою «Віроповчальна нота з деяких питань, що стосуються участі християн у політичному житті», адресований передусім католикам, викладені в ньому думки є рівною мірою цікавими і корисними і для прихильників інших християнських конфесій.

Мета документа — не диктувати віруючим, якими повинні бути їхні політичні переконання, а сформувати у них усвідомлення незмінності моральних засад. «Вірно сформована християнська свідомість ніколи не дозволить віруючому проголосувати за політичну програму чи закон, який суперечить моралі і вірі», — пишуть автори «Ноти».

Насамперед документ підтверджує право віруючих вільно виносити рішення з політичних питань, а також принцип невтручання Церкви у боротьбу політичних партій. Водночас, йдеться в документі, християни не повинні підтримувати жодні ініціативи, що суперечать засаді поваги до людського життя, а також політичні чи інші партії та рухи, доктрина яких є несумісною зі вченням Церкви. У своєму громадському житті віруючі мають вільне право проводити будь-яку політику, сумісну з вірою і моральним законом, йдеться в «Ноті».

Документ закликає всіх віруючих християн, в тому числі законодавців та інших політичних діячів, поважати права і свободи людини, і передусім «право на життя від моменту зачаття до моменту природної смерті», що передбачає визнання наявність рівного з людиною «права на життя у людського зародка» і заперечує можливість вдавання до евтаназії — тобто добровільної смерті за допомогою медицини.

Стосовно питання про родину, «нота» стверджує, що «жодні інші форми співжиття не можуть замінити собою інститут шлюбу і не повинні мати рівного з ним законного статусу».

Документ також виступає на захист права батьків давати освіту своїм дітям, на захист свободи совісті і віросповідання та принципів солідарності і самоуправління.

«Нота» нагадує про те, що всі віруючі зобов’язані боротися за мир і справедливість, а також відкидати всі форми екстремізму та тероризм. Політики-християни також повинні бути активними борцями з «сучасними формами рабства, такими, як наркоманія і проституція», йдеться в документі.

Документ піддає критиці «войовничий секуляризм» тих політиків і громадських діячів, які прагнуть виключити будь-які ознаки релігійності і моралі з громадського і політичного життя.

«Сьогодні у світі запанував свого роду культурний релятивізм, чи етичний плюралізм, — йдеться в документі. — Він провадить до дезінтеграції розуму і принципів природного морального закону». Заперечуючи цей релятивістський погляд на питання моралі, автори «Ноти» стверджують, що «демократія повинна ґрунтуватися на істинному і твердому базисі моральних засад, що не підлягають сумніву, і які є фундаментом будь-якого суспільства».


Святіший Отець Іван Павло II отримав офіційне запрошення виступити перед Європейським парламентом. Про це було оголошено невдовзі після того, як Ватикан відвідав з візитом голова Європарламенту Пет Кокс. Точна дата виступу поки що невідома, але посланець зі Страсбурга висловив надію, що Іван Павло II зможе звернутися з промовою до парламентарів вже у цьому році. Пет Кокс заявив в інтерв’ю, що Європейському союзу сьогодні необхідна «політична воля, яка могла б об’єднати континент».

Папа Іван Павло II неодноразово закликав до визнання за християнством і релігією взагалі особливої ролі у розвитку Європи.


Папа Римський Іван Павло II закликав католиків Білорусі співпрацювати з православними у справі душпастирської опіки змішаних родин. Приймаючи на аудієнції єпископів Білорусі, які прибули до Ватикану з візитом ad limina, Папа сказав: «На вашій землі Православна і Католицька Церкви завжди жили разом. Там існує чимало змішаних з конфесійної точки зору родин і вони потребують духовної опіки. Нехай Господь і надалі скеровує ваші кроки на шляху взаємної поваги і співпраці». На зустрічі йшлося про деякі особливості пастирського служіння у Білорусі — країні, населення якої налічує близько десяти мільйонів, де значна частина громадян мешкає в містах. Білорусь меншою мірою — порівняно з іншими країнами — зазнала змін пострадянського періоду, і наслідки такого заповільнення важко даються взнаки на процесі реструктуризації економіки, відбувається зубожіння людей, особливо у сільській місцевості, — все ж поступово і вона включається у широкий контекст Європейського континенту, продовжив Папа.

Концентрація населення у міських центрах вимагає від Церкви величезних зусиль. Особливо це актуально для Мінська, столиці республіки, де мешкає понад 20% населення країни.

Одним з пріоритетних напрямів діяльності є робота з молоддю, яка дедалі більше стікається до міста в пошуках роботи. Невідкладних і дієвих заходів вимагають такі ознаки маргіналізації, як, зокрема, алкоголізм. Стосовно проблем і завдань, що стоять перед Церквою в Білорусі, Іван Павло II передусім зупинився на кризі сім’ї і закликав архіпастирів передати білоруським родинам заклик, звернений до родин усього світу: Євангеліє повинно стати фундаментом для сім’ї, а кожна сім’я повинна бути сторінкою Євангелія, написаного в наші дні.

Високу оцінку отримала робота з перекладу літургічних текстів на білоруську мову і підготовку місцевих священнослужителів.


Офіційна статистика католицької Церкви свідчить про скорочення числа священиків у світі і зростання кількості мирян-місіонерів та катехитів. Ці та інші дані наведені у довіднику «Ануаріо Понтіфічіо», представлення якого відбувається щороку у лютому.

Згідно з наведеними в останньому випуску щорічника цифрами, у 2001 році Церква налічувала на 111 священиків менше, аніж рік перед тим. Особливо ця тенденція заторкнула священиків-монахів, в той час як число єпархіальних священиків дещо зросло. Що стосується семінаристів, то їх загальна кількість дещо зросла (на 1,5%), в основному за рахунок Азії, Африки та Америки. У Європі та Океанії, як і раніше, прослідковується тенденція до скорочення.

За останні 20 років значно збільшилося число охрещених — на кілька сотень мільйонів, — перетнувши у 2001 році мільярдну позначку. Якщо у Європі число віруючих залишається більш-менш стабільним, то на інших континентах спостерігається значне зростання кількості християн: зокрема, в Африці воно зросло на 148%. Відчутно збільшилася також кількість мирян, заанґажованих у місіонерську діяльність (на 10%) та катехизаційну працю (на 6,5%).

Розділ підготувала

Зоряна Курдина

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.