Глава Української Православної Церкви (Київський Патріархат),Патріарх всієї України-Руси Філарет:«Коли Українська Православна Церквабуде єдиною, ми виступатимемо за надання Церкві права юридичної особи»

Кор.: Ваша Святосте, у контексті проектних напрацювань нового законо-давчого поля, яке регулюватиме державно-церковні стосунки й визначатиме ступінь свободи совісті та функціонування релігій-них організацій, активно дискутується питання надання Церкві статусу юридич-ної особи. Які наслідки може мати введення цього положення у новий Закон, що прийде на зміну Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятого у 1991 році?

— Звичайно, ми підтримуємо ідею надання Церкві статусу юридичної особи, але не в цих умовах. В умовах, коли українське православ’я розділене на части-ни, ми не можемо підтримати таку пропо-зицію, тому що вона закріпить за Мос-ковським патріархатом наше церковне майно. І тоді може виникнути така ситуація, що віруючі перейдуть до правдивої Ук-раїнської Православної Церкви — Помісної, Автокефальної, а українське майно, себто храм, буде належати невеликій громаді, але Російської Церкви.

Кор.: У чому ж все-таки загроза? Якими є права релігійних громад в умовах зміни релігійного центру у ситуації, коли за Церквою (як організацією) буде закріплено статус юридичної особи?

— Коли громада має статус юридичної особи і володіє храмом, то у випадку, коли вона хоче змінити своє підпорядкування тій чи іншій Церкві, тому чи іншому релі-гійному центру, то вона може зробити це згідно з нашою Конституцією. У ниніш-ньому варіанті законодавчого поля вона перейде в іншу юрисдикцію разом з майном, тому що майно в такому випадку належить громаді.

Наприклад, громада Української Пра-вославної Церкви Московського патрі-архату (УПЦ МП) хоче перейти в лоно Української Православної Церкви Київ-ського патріархату (УПЦ КП), вона має на це законне право згідно з «Конституцією і з Законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Коли релігійна громада захоче це зробити — вона переходить у інше підпорядкування разом з храмом.

А якщо буде центр, тобто Церква, матиме право юридичної особи, то це означає, що все майно церковне належитиме центру, і тоді громада уже не вільна розпо-ряджатись цим майном. Вона матиме право перейти в іншу юрисдикцію, скажімо в Київський патріархат, але вже без майна.

Кор.: Як Ви гадаєте, чи народні обранці проявлять передбачливість, приймаючи новий Закон?

— Я думаю, що наші депутати розумні люди та далекоглядні. Вони зрозуміють, до чого може призвести прийняття такої статті у новому Законі в сьогоднішніх умовах. Я наголошую: коли Українська Православна Церква буде єдиною, тоді жодної загрози не буде, і тоді ми виступатимемо за надання Церкві права юридичної особи.

Кор.: Коли б навпроти Вас сидів пред-ставник УПЦ МП, думаю, він заперечив би Вам, кажучи: «Неправда, ми ж Українська Православна Церква, яка тільки у моли-товній єдності з Московським патрі-архатом, а за статусом ми є незалежні і самостійні в управлінні». Щоб Ви відповіли йому?

— Я б йому на це відповів так: зовнішньо Ви називаєтесь УПЦ, а за суттю Ви не є УПЦ, тому що у Вас і богослужіння від-правляють не українською мовою, і Ви взагалі виступаєте проти української мови, як проти «мови сатанинської» — і такі є висловлювання. Крім того, проповідь виголошуєте російською мовою, викладання в духовних навчальних закладах Вашої Церкви ведеться російською мовою, і історія викладається в дусі російському, а не українському.

А до того, Ви ж підпорядковуєтесь усім постановам Архієрейських і Помісних соборів Московського патріархату. Ви ж не свобідні у відношенні до Російського церковного керівництва і це записано у вашому статуті. І предстоятель УПЦ є членом Синоду Російської Православної Церкви.

Тому вся підпорядкованість так званої УПЦ МП — російському центру і тому говорити що Ви є самостійні і незалежні це тільки омана для людей, які не знають ні церковних канонів, ні церковної структури. Ви маєте статус незалежної і самостійної в управлінні. Але в структурі православних Церков такого положення не має. Є авто-кефальні Церкви і є автономні Церкви, а Церкви незалежні і самостійні в управлінні немає. Це придумала Московська патріархія для того, щоб утримать в своєму під-порядкуванні українську Церкву. В будь-який момент Московська ієрархія може скасувати цей статус. В історії вже був прецедент, коли у двадцяті роки українській Церкві було надано право так званої широкої автономії. А через три роки від цієї широкої атономії нічого не залишилося. Патріарх Московський Тихон призначив сюди екзарха. І широкої автономії не стало.

Якби УПЦ МП мала автономію, яку повинні визнати усі Церкви-Сестри, то скасувати її з огляду на політико-правову ситуацію у світі не можливо. Московське ж керівництво не погоджується на те, щоб надати автономію. І ще: УПЦ, перебуваючи в підпорядкуванні Московського патрі-архату, тобто в підпорядкуванні Російської Церкви, не має права називатись Укра-їнською Церквою. Чому? Тому що Церквою може називатись або Актокефальна, або Автономна.

В сьогоднішньому стані вона може називатись екзархатом, може називатись митрополією Російського центру. Церквою може називатись Російська Православна Церква, бо вона є Автокефальна. Тому Вселенський Патріарх в листі митрополиту УПЦ Володимиру прямо сказав, що Ви не можете до мене звертатись через голову свого предстоятеля Патріарха Москов-ського. Патріарх Московський має таке право, а Ви є підпорядкований Московсь-кому Патріарху і не можете до мене звер-татись, тому що Ви не є Церква.

Кор.: Користуючись нагодою, доз-вольте вийти за рамки окресленої теми та дізнатись, яким є Ваше ставлення щодо передання Святої Софії у власність окремої Церкви?

— Я думаю, що Свята Софія повинна бути передана Церкві, вона не має зали-шатись тільки музеєм. І про це говорить Указ президента, де йдеться про повернення Церквам культового майна. Але я вважаю, що на сьогодні — в розділеному христи-янстві недоречно передавати Святу Софію навіть і Київському патріархату. Коли буде в Україні одна Православна Церква, тоді їй повинен бути переданий Софійський Собор.

Кор.: Науковці, які працюють у запо-віднику «Софія Київська», твердять, що цей Собор потребує особливої опіки та догляду…

— Погоджуюсь, Софійський Собор треба зберігати і у статусі музейної споруди, щоб на фаховому рівні зберігати цю уні-кальну пам’ятку. Туди повинен бути доступ туристів, щоб вони мали змогу пізнати, відчути дух минувшини.

Але час від часу там повинні відправ-лятися богослужіння, щоб у цій мертвій споруді був живий дух.

Кор.: Однак науковці твердять, що там небезпечно відправляти богослужіння: церковний спів здатний вносити руйнівні чинники у мозаїчні полотна, які, за шумо-вого навантаження, мають властивість разом з тиньком відходити від цегляної основи.

— Думаю, що такі застереження є даремними, бо Софійський Собор не єдина в світі споруда такої давнини. У Європі багато подібних сакральних пам’яток, час спорудження яких припадає на 11 століття і навіть раніше і ніхто не думає, що там відвалиться мозаїка чи будуть якісь пошко-дження живопису, фресок чи самої архі-тектурної основи. Це просто небажання передати церковну споруду Церкві для того, щоб відправлялись богослужіння. Свята Софія будувалась не як архітектурна пам’ятка, а як храм Божий, де повинні були відправлятись богослужіння. І храми Божі, де не має релігійних відправ, вони мертві, вони не виконують свого при-значення. Коли ж там звучатиме слово Боже — ця сакральна споруда буде живою.

Кор.: І на завершення — просимо Вас прокоментувати виконання Указу Прези-дента України щодо повернення Церквам культових споруд.

— Указ існує, комісія існує. Але поки що ми не бачимо конкретних результатів, тому що за цей час не передано нашій Церкві жодної культової споруди. Одночасно нас непокоїть те, що тихенько передаються приміщення Києво-Печерської Лаври (Ве-рхньої Лаври заповідника) Московській патріархії. Ми хочемо, щоб Київському патріархату повернули ті храми, які зали-шились поки що непереданими, — саме Київському патріархату, а не Московському. Бо в тих містах, де ми претендуємо отримати храми, Московський патріархат має дуже багато церков.

Наприклад, Харків. Там залишився не переданий Успенський Собор. УПЦ КП не маємо у цьому місті жодного храму. Дніпро-петровськ: усі храми належать Москов-ському патріархату. Ми ж не маємо жод-ного. У державній власності в Дніпро-петровську один храм Святителя Миколая, так званий Брянський Собор. А також: Житомир, Чернігів. До речі, у Переяслав-Хмельницькому, де є не переданий Воз-несенський Собор, Московський патрі-архат має багато храмів, а Київський патріархат не має жодного. Тому ми просимо державних мужів прискорити процес повер-нення культових споруд, керуючись силою правди.

Розмовляв Володимир Качур

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.