Нові габіти для францисканців

Ченці францисканського чину в італійському місті Ассізі перейшли на нову форму одягу, дизайн якої розроблено на основі старовинних францисканських габітів. Нові ряси виготовлені в ательє міланської художниці Елібетти Б’янкетті, яка спеціалізується на моделюванні чернечого і літургічного одягу. За основу вона взяла одяг, що його францисканці носили у 1448 році — рясу пошито з легкої темно-сірої вовни, а замість пояса використовується потрійна мотузка, яка символізує три головні обітниці францисканського чину — убогості, чистоти і послуху.

«Новий одяг дуже гарний, — заявив в інтерв’ю для преси керівник францисканської провінції Ассізі о. Ліно Тамперіні. — І це справжній одяг ранніх францисканців. За століття існування чину, особиво за період барокко і 19 століття, наші ряси набули чимало різних деталей, в даний час абсолютно непотрібних».

Однак нова форма францисканського габіту не обійшлася без нововведень: під трикутною накидкою дизайнер вирішила розмістити дві потайємні нагрудні кишеньки. Італійська і французька преса висловила припущення, що ці кишені призначені для мобільних телефонів. Однак о. Тамперіні відкинув ці здогадки і заявив, що кишені використовуватимуться для вервичок, ключів і окулярів, а носити комірковий телефон «так близько до серця в будь-якому разі шкідливо для здоров’я». За словами Тамперіні, інші провінції францисканського чину у цілому світі із зацікавленнм поставились до переходу ченців з Ассізі на нову «уніформу», а монахи у США і Швеції вже почали носити новий одяг.

Батьківщина найвідомішого

ірландського святого — Шотландія?

Власті шотландського графства Західний Дурбартоншир мають намір оголосити село Олд Кілпатрік батьківщиною покровителя Ірландії святого Патріка. Голова Ради графства Денні МакКаферті переконаний, що кельтський святий народився саме в районі села, назва якого перекладається з гальскої як «Церква Патріка».

Переказ про те, що просвітитель Ірландії святий Патрік народився на території Дурбартонширу, дуже популярна серед мешканців графства. Ім’я святого носять чимало церков і шкіл регіону. Поза тим всі шотландці визнають, що святий Патрік не був етнічним кельтом.

«Незважаючи на те, що культурні зв’язки між Шотландією та Ірландією активно розвиваються, ми повинні визнати, що батьки святого були римлянами», — підкреслив радник МакКаферті.

Покровителем Ірландії святий Патрік був проголошений у 1962 році спеціальним декретом Конгрегації Таїнств (він також вважається покровителем Бостонської єпархії у США). Св. Патрік народився, за різними даними, наприкінці IV — на початку V століття у християнській родині. В юному віці був проданий у рабство в язичницьку на той час Ірландію. Після важких і тривалих випробувань йому вдалося визволитись і повернутися додому, але невдовзі покликання християнізації країни, де він провів важкі роки неволі, знову привело його в Ірландію. Св. Патрік став першим хрестителем ірландського народу, який досі вважається опорою віри у Західній Європі.

Археологи вважають,

що відшукали найдавніший

християнський паломницький центр

Учасники археологічних досліджень, які проводять розкопки у містечку Курсі, переконані, що віднайшли найдавніший центр християнського паломництва у Святій Землі. До такого переконання вчених привело відкриття комплексу давньоримських лазень неподалік від знайденої раніше візантійської церкви 4 ст. На місці розкопок також було знайдено понад 30 жіночих перснів та інших прикрас. На думку археологів, ці знахідки вказують на те, що Курсі був центром паломництва, а не монашого життя. «Ця давньоримська лазня була збудована для паломників із заходу. Вона вказує на те, що тут міг бути розташований готель для паломників, а утримували його, імовірно, ченці. Це місце могло бути найбільшим центром західного паломництва у Святій Землі поруч із храмом Гробу Господнього, — переконаний керівник групи археологів, що проводили розкопки. На його думку, Курсі був одним з небагатьох місць, що їх християнські паломники могли відвідувати в Галілеї. Місце розташування іншого паломницького центру — Витсаїди — на той час ще не було відоме. Курсі розташований на східному березі Тиверіадського озера (Галілейського моря), неподалік від біблійної Гергеси, де Христос вигнав злих духів із місцевого біснуватого. «Колишній біснуватий став першим язичником, що пішов за Христом, що було дуже важливим для західних християн, які навернулися у християнство з язичництва», — розповідає вчений.

Окрім коштовностей і побутових предметів у Курсі було знайдено велику кількість перської зброї, а це, на думку вчених, вказує на те, що на поселення було вчинено напад під час нашестя персів у 614 році після Р. Х.

Чи рятує віра від депресії?

Той факт, що релігійність людини тісно пов’язана із її психологічним станом, відомий всім. Але де саме «розміщується» слабке місце в психіці віруючого, і навпаки, якими є його сильні сторони порівняно з атеїстом? Хто з них, особливо серед людей похилого віку, має більше «шансів» впасти в депресію?

Відповіді на ці та інші запитання намагався дати голландський психіатр Аріан Браам у докторській дисертації «Релігія і депресія в похилому віці».

Його висновок є наступний: люди, які отримали християнське виховання, але пізніше залишили Церкву, з віком частіше страждають від депресії, аніж ті, хто залишився вірним християнству.

Перед тим, як дійти до таких висновків, вчений опитав понад 3 тисячі осіб віком від 55 до 85 років.

Питання стосувалися співвідношення здоров’я із релігійністю.

Перед початком дослідження Браам гадав, що люди релігійні більшою мірою ризикують впасти в депресію, аніж ті, хто вважає себе вільним від обов’язку відвідувати церкву. Вченому здавалося, що понад усе страждать від депресії віруючі люди похилого віку і очікував, що дослідження підтвердить його гіпотезу.

Однак у ході роботи Браам змушений був визнати, що помилявся. В невеликих населених пунктах, більшість мешканців яких були активними членами церковних громад, частка старих людей, що страждають від депресії, складає 7-8%, в той час як в Амстердамі — одному з найбільш атеїстичних міст Європи — ця цифра дорівнює 20%.

Обмірковуючи результати опитування, Браам дійшов висновку, що навіть ті люди, які залишили Церкву свідомо, часто відчувають певний жаль з цього приводу: вони позбавлені досвіду втішення, прощення і Божої милості.

«Вченим-медикам, чимало з яких ставляться до релігії скептично, необхідно добре уявляти собі, яку користь несе людям релігія», — такою є основна думка дисертації «Релігія і депресія в похилому віці», яку захистив голландський вчений-психіатр.

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.