ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО УСІХ,ХТО ЗААНГАЖОВАНИЙ У ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІНАШОГО НАРОДУ

Шановні Пані і Панове!

Суспільно-політична ситуація в нашій Державі, Ваші слова і дії протягом останніх кількох місяців, а також реакція на них рядових громадян спонукують мене звернутися до Вас із наступною пропозицією та щирою порадою. Найкращий, випробуваний у дуже різних обставинах у цілому світі спосіб розв’язання непорозумінь між людьми, є чесний діалог. Він єдиний докорінно аналізує ситуацію і може забезпечити тривалі позитивні результати. Насильні методи розв’язки, яку б форму вони не прийняли, нічого не розв’язують, тільки ще більше усугубляють причини непорозумінь і утривалюють їх на довгі роки, десятиліття, а то й століття. Не менш ілюзорними є й ситуативні домовленості, які спочатку створюють враження доброго наміру, але в результаті обманюють сподівання усіх зацікавлених сторін.

Мабуть, Ваша перша реакція на вищесказане буде: церковний муже, якщо діалог такий потужний засіб у розв’язуванні кризових ситуацій та інших непорозумінь, то чому у нас, в Україні, ще досьогодні такий глибокий та трагічний стан роз’єднання Церков? Відповідь дуже проста і жахливо повчаюча: у нас багато високопарних декларацій, але тільки інколи відбувається несміла розмова з натяком на справжній діалог. До сьогодні у нас, в Україні, наскільки мені відомо, не відбувся ні один серйозний діалог. Це і Вам, і нам щось каже.

Внутрішня ситуація в Україні, її міжнародна позиція, настрої народу не дають Вам права на зволікання та ухиляння від чесного діалогу.

Діалог не є легкий, ані швидкий, ані безболісний процес. Він спонукує сторони до грунтовної перевірки своїх позицій, до чіткого і логічного їх викладення, до усвідомлення своєї відповідальности перед Богом і суспільством. Діалог вимагає пошани до самого себе та свого співрозмовника. Ціллю діалогу не є осудження, доказ вини і суд (це кожен партнер робить для себе і про себе), а спільний пошук розумних, справедливих, реальних розв’язок існуючої проблеми. У діалозі не має переможців і переможених, а є лише спільна благородна мета, у Вашому випадку — спільне добро цілого народу. Це — ані безконечні академічні дебати, ані принагідні комерційні переговори для забезпечення власних короткотривалих інтересів.

Найбільш жалюгідний факт на сьогоднішній політичній сцені — це брак довір’я зі сторони спільноти до своїх політичних провідників, тих, що при реальній владі, і тих, що до неї стремлять, а рівночасно брак пошани політичного проводу до тих, кому мають служити. Важливим і цінним ефектом серйозного, щирого і зрілого діалогу було б відродження довір’я і взаємопошани абсолютно необхідних для подальшого розвитку нашої Держави. Нижчепідписаний має ще стільки довір’я до Вас, що надіється, що його заклик не впаде на глухі вуха й закаменілі серця.

Львів, 28 вересня 2002 р.

  • ЛЮБОМИР
Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.