Звернення Блаженнішого Любомира Кардинала Гузарадо вірних УГКЦ та всіх людей доброї воліз приводу річниці терористичних актів в Америці

Дорогі Брати і Сестри!

Сьогодні минає рік від жорстоких терористичних актів у Нью-Йорку та Вашингтоні, які забрали життя більше ніж трьом тисячам невинних людей різного етнічного походження, а також кільком сотням пожежників і міліціонерів, що кинулися на допомогу, сумлінно виконуючи свої службові обов’язки. Ці драматичні події, які потрясли не тільки Сполучені Штати Америки, але й цілий світ, залишаться в пам’яті людства на довгі роки.

Згадування про минулорічні події — це насамперед вшанування пам’яті загиблих. Однак це ще й нагода замислитися над нашим життям, нагода, щоб, зважаючи на зміни, які сталися внаслідок терористичних актів, відповісти на запитання: чи за останній рік світ став кращим як місце проживання для людей, чи запанували на землі справедливість, злагода, мир?

Дії терористів вражають своєю жорстокістю, відсутністю найменшого прояву пошани до людського життя. Таких страшних злочинів виправдовувати, а тим більше схвалювати, не можна. Однак, чи замислювалися ми над тим, що хотіли зловмисники сказати світові цим нелюдським вчинком? Чи не був це розпачливий крик болю?

Уряди майже всіх країн земної кулі під проводом США почали війну з тероризмом: цивілізований світ не міг повестися інакше. І всі ми, дорогою ціною для себе, щиро підтримали цю боротьбу, забуваючи про те, що не зможемо здобути перемоги й досягнути позитивних результатів, використовуючи зброю, навіть найсильнішу. Ми повинні працювати над розвитком такого світу, в якому кожен буде мати своє місце під сонцем, де пануватиме пошана до людських прав, де у кожного буде достатньо хліба і дах над головою.

Ці думки з’являються під час пошуку шляхів для розв’язання наших власних негараздів. Принести порятунок і забезпечити тривали добробут може тільки самовіддана копітка праця усіх категорій наших громадян у сфері їхньої відповідальності. На цьому наголошував Святіший Отець Іван Павло II під час пастирського візиту в Україну, звертаючись до «усіх рушійних сил», які забезпечують добробут країни. Зокрема політичних діячів він закликав всіма законними способами діяти так, щоб кожному був запевнений доступ до справжнього добробуту; діячів культури заохочував сприяти людському поступові, поєднуючи спадщину минулого з надбанням сучасності, науковцям нагадував, що технічні можливості мусять бути поєднані з незмінними етичними цінностями; промисловцям радив дивитися на особу, а не на прибуток, щоб була пошанована людська гідність.

Побудова «Рідної Хати» — це процес, під час якого перед очима кожної людини має дуже чітко стояти спільна мета — самостійна правова держава. І йти до цієї мети ми повинні разом, пліч-о-пліч, приймаючи та поважаючи одне одного, не шукаючи особливих пільг для себе і свого оточення. Наша програма повинна грунтуватися на пошані до Закону, а не на окремих особистостях, які не є постійними. На що ж тоді орієнтуватися? На Божу правду! Будуймо кращий світ! Отож, вперед!

Благословення Господнє на Вас!

11 вересня 2002 р.

  • ЛЮБОМИР
Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.