40 християнських шкіл Великої Британії прийняли рішення у судовому порядку відстояти право на тілесні покарання для учнів…

Німеччина

Відома доброчинна організація «Церква в потребі» (штаб-квартира якої розташована у німецькому місті Фрайзінгу) виступила з новим проектом, мета якого — забезпечити католицькому телебаченню належне «місце на ринку» телепродукції. Над здійсненням проекту працює католицька радіо-трансляційна мережа CRTN. Як повідомляє комюніке цієї організації, продюсери програм католицького телебачення можуть тепер розміщати свою продукцію на сайті www.crtn.org.

Таким чином телетрансляційні установи у цілому світі, які зацікавлені у поширенні таких програм, матимуть змогу напряму контактувати з продюсерами. Проект фінансуватимуть доброчинна організація «Церква у потребі» та SIGNIS — всесвітня католицька організація у справах радіо, телебачення та кіно.

Як уточнюється в комюніке, такий крок є відповіддю на успішний розвиток в останні роки католицьких телетрансляторів у цілому світі. Фінансова підтримка зі сторони доброчинних акцій та зниження цін дозволили католицькій Церкві широко відкрити двері назустріч телебаченню. В даний час є великий попит на якісні програми. Переважно це стосується фільмів, дитячих та катехитичних програм, документальних передач з історії культури і віри, які б відповідали доктрині католицької Церкви.

Мережа CRTN була створена у 1987 р. у відповідь на політичні зміни в Центральній та Східній Європі, вона була ініціатором створення в цих країнах християнських медіа-проектів і підтримувала розвиток католицьких ЗМІ. Серед створених нею програм — російське радіо «Благовест», християнський канал «Церква і суспільство» при факультеті журналістики московського університету та радіо «Воскресіння» на Україні.

Італія

Італійський прелат, відомий своєю дотепністю і часом різкими висловлюваннями з ряду гострих питань, тепер взявся за перо — але в не цілком звичному для церковного ієрарха жанрі. Архієпископ Болонський кардинал Джакомо Біффі вирішив взяти участь у перевиданні класичної дитячої книги «Пригоди Піноккіо» і написати для неї передмову.

Кардинал Біффі вже віддавна є палким прихильником книги про Піноккіо і вважається в Італії авторитетним спеціалістом у царині творчості автора цієї казки Карло Коллоді.

У 1977 році Біффі написав «Богословське тлумачення до пригод Піноккіо», а в даний час працює над передмовою до нового видання славнозвісної казки (до речі, у нашій країні більше відомим є переспів цієї книги під назвою «Пригоди Буратіно»).

Кардинал Біффі вважає, що історія Піноккіо не така вже й проста: це і «притча про драму людського життя» і просто «урок життя». Книга Коллоді була написана наприкінці XIX століття — в той самий час, коли у свідомість європейців закрадалося вчення Маркса, Ніцше і Фрейда. Сьогодні, вважає кардинал, коли зрозумілим є, що яких жахіть призвели у XX столітті спроби реалізації цих філософських систем, гуманний заклик книги Коллоді стає ще актуальнішим.

Велика Британія

40 християнських шкіл Великої Британії прийняли рішення у судовому порядку відстояти право на тілесні покарання для учнів, офіційно заборонені парламентом з початком нового навчального року.

Тілесні покарання у державних школах Об’єднаного Королівства були оголошені поза законом у 1987 р., а тепер надійшла черга приватних навчальних закладів.

Проте чимало таких шкіл, спираючись на підтримку батьків, мають намір домогтися скасування заборони через Європейський суд з прав людини у Страсбурзі.

Загалом у Великій Британії налічується понад 2 тисячі приватних шкіл, в абсолютній більшості яких тілесні покарання були скасовані багато років тому. Прийняття закону, що забороняє бити школярів, знайшло позитивний відгук у переважної більшості цих шкіл. Проте чимало навчальних закладів висловили свою рішучу незгоду.

Традиція тілесного покарання дітей в англійських школах має давню історію. Старе англійське прислів’я голосить: «Берегти різку — псувати дитину».

Для побиття недбалих учнів зазвичай використовувались різки, палиці, дерев’яні лопатки, капці і, звичайно, руки вчителів. Ще в середині 20 ст. у багатьох престижних школах було прийнято призначати спеціальних «префектів» — старшокласників, які били різками молодших. Поступово право бити учнів стало виключно прерогативою вчителів чи навіть директорів, а згодом тілесні покарання були скасовані у більшості шкіл. В тих школах, де до останнього часу неслухняних учнів били, такі випадки мали місце дуже рідко.

За словами Філа Вільямсона, директора школи у Ліверпулі — однієї з тих, що засудили новий закон, в його навчальному закладі кожне побиття реєструвалося у спеціальній книзі. Якщо за місяць траплялося три випадки побиття, такий місяць вважався дуже поганим. Ясна річ, тілесні покарання учнів здійснювалися за письмовою згодою батьків.

Вільямсон підтвердив, що він готовий оспорити новий закон у Європейському суді з прав людини у Страсбурзі «Це питання права батьків і є предметом вибору батьків, — заявив директор ліверпульської школи. — Ми вважаємо, що батьки мають право вимагати, аби в школі застосовувались ті самі норми, що й у родині: тілесне покарання, якщо воно поєднується з добрим ставлення до дитини, витримало випробування століть. Воно є частиною іудео-християнської спадщини».

Дирекція лондонської школи «Кедр» у Форест-Гейті навіть воліла закрити заклад, аби не виконувати вимог нового закону, оскільки вважає, що «тілесну дисципліну» слід розглядати як «біблійний імператив», необхідний для виховання «соціально відповідальної особистості». За словами її керівника, рішення про закриття школи було прийнято тому, що відмова від тілесних покарань означала б «неповагу до Бога і до біблійних заповідей».


Британські поліцейські-мусульмани не отримали права, незважаючи на їхні протести, носити каску без традиційного хреста на ній. За даними BBC, шеф поліції сер Джон Стівенс, відмовився дати поліцейським дозвіл не носити християнського хреста на емблемі касок. Це сталося після того, як поліцейський-мусульманин публічно відмовився носити традиційну емблему на касці, яка являє собою корону, увінчану маленьким хрестом.

США

Керівництво однією з курортних зон американського штату Мічиган заборонило баптистському пастору Вільяму Стейну здійснювати хрещення в озері Ігл-Лейк. За повідомленнями ЗМІ, пастор звернувся до місцевої влади з проханням дозволити йому протягом семи літніх днів хрестити нових членів своєї громади шляхом занурювання їх у воду озера Ігл-Лейк.

На подив багатьох людей, пастора Стейна підтримав Американський союз громадянських свобод, який раніше неодноразово виступав за обмеження релігійної діяльності. На їхню думку, надаючи берег озера для водного хрещення, влада «не спонсорує і не підтримує релігійну діяльність», а своєю відмовою адміністрація парку «зробила спробу перешкодити приватній групі скористатися правом на свободу слова».

Мотивуючи свою відмову, представник адміністрації паркової зони заявив, що хоча в цьому озері неодноразово здійснювались обряди хрещення, однак це породжувало чимало проблем. Минулого року, наприклад, численна група віруючих згаданої деномінації намагалась перекрити доступ до пляжу, «використовуючи при цьому потужні гучномовці, які заважали відпочиваючим».

Згідно з чинними в США Правилами поведінки у парках і на курортах, та чи інша релігійна група, яка має намір провадити свої заходи у такому місці, повинна завчасно подати письмове прохання, зобов’язавшись при цьому суворо дотримуватись правил того чи іншого парку.

Якщо в парку провадиться богослужіння, голосять далі Правила, воно не повинно протиставлятися іншим заходам, що проходять в тому ж парку, а також повинно носити міжконфесійний характер. Остання умова включена у Правила, щоб уникнути порушення Конституції США, яка забороняє державі (власністю якої є парки) віддавати перевагу одній конфесії перед іншою.

ПАР

Дедалі більше чорношкірих священиків у Південно-Африканській Республіці вступають до нещодавно створеного Руху солідарності африканських священиків. Його завдання — реформувати католицьку Церкву в цій країні, яку вони вважають євроцентричною.

Активісти руху вважають, що Церква в ПАР повинна публічно покаятися у своєму расизмі, створивши для цього орган на зразок Комісії правди і примирення, створеної урядом для розслідування порушення прав людини в епоху апартеїду.

«Церква у Південній Африці не цілком відповідає запитам африканців, хоча більшість її членів — чорношкірі віруючі, — заявив генеральний секретар руху солідарності африканських священиків. — Церква, як і раніше, залишається євроцентричною; вона й досі є Церквою європейських поселенців і колоніалістів».

«Ми не хочемо сказати, що Церква відкрито практикує расову дискримінацію, — продовжив лідер руху. — Однак після закінчення апартеїду ми отримали в спадщину Церкву, розділену за расовою ознакою. Сьогодні ми повинні остаточно порвати з минулим — інакше ми перетворимось на посіпак расистів».

Явною ознакою расизму всередині Церкви є склад її ієрархії, стверджують активісти руху. З 25 південноафриканських єпископів 18 — білі, двоє — кольорові, тобто мулати, і лише п’ятеро — чорношкірі. Слід зауважити, що 80% віруючих становлять саме корінні африканці.

Крім того Рух солідарності африканських священиків висловлює незадоволення у зв’язку з «надто повільним» ходом інкультурації — включення традиційних африканських елементів у церковний культ.

Організатори руху солідарності стверджують, що вони жодною мірою не прагнуть розколоти Церкву. Незадовго до офіційного створення руху південноафриканські ієрархи отримали інформацію про плани організаторів, а також запрошення взяти участь в установчих зборах. Єпископу, який прибув на збори, було вручено меморандум, де рух солідарності африканських священиків виклав своє кредо.

В той самий представник Південно-африканської конференції єпископів доволі критично оцінив діяльність новоствореного руху, і заявив, що його активісти не можуть говорити від імені всього чорношкірого духовенства ПАР.

Білорусь

Президент Білорусі Олександр Лукашенко запросив Папу Івана Павла II відвідати його країну, виходячи з бажання «сприяти розвитку діалогу між Ватиканом та Московським патріархатом РПЦ. За повідомлення ватиканського радіо Лукашенко рівно ж запросив Папу взяти участь у телепередачі.

Відповідаючи на запитання журналістів, керівник білоруської держави заявив, що вважає візит Папи до Білорусі «потенційно можливим» і відзначив, що візит Папи є питанням не «тільки релігійного, але й державного характеру оскільки Папа Римський є керівником держави Ватикан».

Олександр Лукашенко, зокрема, сказав: «Я знаю, що одного дня Папа приїде до нас з візитом. Я вірю, що ми зможемо незвдовзі вітати його і буду щасливий, якщо Глава католицької Церкви і православний Патріарх зустрінуться тут». Як повідомляє ватиканське радіо, Московський патріархат жодним чином не відреагував на цю заяву білоруського президента.

Згідно з даними статистики, на даний час 30% населення Білорусі є католиками, решта 70% вважають себе приналежними до православної Церкви.

Росія

Уряд Росії відмовив Далай-Ламі у праві в’їзду на територію РФ. Як мотив для відмови Кремль використав формулу про «політичне значення» візиту найвищого духовного авторитету тібетського буддизму. Буддисти, які живуть на території РФ, були обурені цією відмовою і 22 серпня провели несанкціонований мітинг біля будинку МЗС у Москві під гаслом «Візу Далай-ламі!» Мітинг тривав майже дві години і зібрав більше сотні людей, основна частина яких приїхала з Калмикії. Учасники акції тримали портрети Далай-лами, транспаранти з вимогою забезпечити у Росії свободу віросповідання і видати російську візу всесвітньовизнаному духовному лідеру буддистів.

Двох представників акції протесту прийняв працівник МЗС, в тому числі голову Товариства друзів Тібету, однак решта учасників були відпроваджені у найближчий відділок міліції.

Цей мітинг став уже другою акцією протесту російських буддистів після того, як Далай-ламі, що планував 10-20 вересня відвідати традиційні буддистські регіони — Бурятію, Туву і Калмикію, було відмовлено в отриманні російської візи.

Від часу інвазії Тібету зі сторони Китаю в 1951 році, Далай-Лама живе в еміграції (починаючи з 1959 року — в Індії у місті Дхарасала), і весь цей час продовжує пасивну боротьбу за незалежність своєї країни. До Росії він вже приїжджав 11 років тому.

Буддизм є однією з офіційних релігій в РФ — поруч з православ’ям, ісламом та іудаїзмом.

Підготувала З. Курдина

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.