Особа, помічена у курінні на території Ватикану, підлягатиме тепер штрафу у розмірі 30 доларів.

Крок вперед у двосторонніх відносинах між Святим Престолом і Чеською Республікою зроблено шляхом підписання у Празі 25 липня ц. р. угоди про юридичний статус католицької Церкви та її інституцій.

Через цю угоду, яку підписали віце-прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Чехії Кирил Свобода та апостольський нунцій у Празі преосв. Ервін Йозеф Ендер, чеська держава гарантує католицькій Церкві можливість вільного провадження своєї місії, зокрема, у тому, що стосується культових відправ, душпастирського урядування, освіти та всіх аспектів церковного життя.

Так, наприклад, церковний шлюб буде наділений усіма цивільними повноваженнями, прийнятими у Чеській Республіці. Що стосується приватних шкіл, утримуваних католицькими інститутами, то вони будуть піднесені у той самий ранг, що й державні школи, і наділені тими ж правами та обов’язками. Один з параграфів цієї угоди регламентує також викладання релігії у державних школах.

Що стосується питання реституції церковного майна, конфіскованого комуністичними режимом, то «обидві сторони заявляють про своє зацікавлення у тому, щоб це питання було розв’язане», — йдеться у комюніке, опублікованому Святим Престолом 25 липня.


Папа Іван Павло II, підверджуючи нещодавно декрети стосовно беатифікаційних процесів кількох кандидатів на прославу, назвав серед інших імена двох осіб, пов’язаних походженням з Україною. Це архієпископ Варшавський Зигмунт Фелікс Фелінський (1822-1895) та священик Іван Бейзим (1850-1912). Архієпископ Фелінський пережив заслання до Росії, здійснене царською владою, а після повернення із нього заснував дві чернечі жіночі конґреґації: сестер-францисканок та «Родину Марії». Що стосується священика — кандидата на прославу у лику блаженних, то він працював як місіонер серед хворих на проказу на Мадагаскарі.

За деякими даними, церемонія беатифікації архієпископа Фелінського, разом з беатифікацією інших осіб, може відбутися у серпні, під час візиту Івана Павла II до Польщі.

Шлях до проголошення святості певної особи є довгим і непростим, і складається із кількох різних етапів.

Спочатку Конґреґація проголошення святих — спеціальна інституція, уповноважена у цій ділянці, ретельно вивчає кожну таку «справу» після того, як уся необхідна інформація пройшла етап нагромадження і відбору у «рідній» єпархії кандидата на прославу, у місці, безпосередньо пов’язаному з його життям та діяльністю. Відразу ж після смерті всіма визнаного праведника його можна називати «Слуга Божий» — для цього не потрібен спецільний дозвіл чи підвердження.

На наступній стадії прослави, для того, щоб кандидат отримав титул «преподобного», необхідним є офіційне визнання «героїчних чеснот» майбутнього святого.

Наступний крок — диво, здійснене за молитвами до «преподобної» особи, яке повинно отримати наукове і теологічне підтвердження, — веде до проголошення цієї особи блаженною: у цьому і полягає процес беатифікації.

Виняток становлять мученики, тобто, люди які загинули за Христову віру мученицькою смертю, — їхня беатифікація не вимагає підтвердження дива, адже свою праведність вони довели ціною власною життя. І нарешті, наступне підтвердження здійсненого дива, як правило одужання невиліковно хворої людини за молитвами до кандидата на церковну прославу, є останнім неохідним етапом для проголошення святості. Після цього, отримавши підтвердження зі сторони найвищої церковної влади, декрет про святість подвижника набуває незворотньої сили.


Особа, помічена у курінні на території Ватикану, підлягатиме тепер штрафу у розмірі 30 доларів. У відповідності до опублікованої постанови, куріння у Ватикані заборонено як «у місцях, відкритих для публіки, так і «в закритих місцях для праці». Заборона на куріння стосується також і ексториторіальних анклавів Ватикану — тобто всіх будівель і приміщень у передмістях Рима, що перебувають під прямою юрисдикцією Римського Апостольського Престолу. Нова постанова стосується лише робочих приміщень Ватикану, оскільки у ватиканських музеях і бібліотеках куріння було заборонено вже давно. Характерно, що жодних винятків з правил не передбачається: спеціальних «місць для куріння» на території папської держави не буде.


Своїми роздумами про сучасний стан католицької Церкви у Росії поділився з журналістами архієпископ Тадеуш Кондрусевич безпосередньо після того, як отримав з рук Папи Івана Павла II у Ватикані палліум — символ митрополичої влади.

У короткому інтерв’ю ватиканському агентству «I.Media» ординарій архієпархії Божої Матері з центром у Москві — заявив, що він прийняв палліум «від імені католицької Церкви, яка пройшла через свою Голгофу у Росії XX століття». «Я прийняв його від імені усіх тих, хто страждав, від імені мучеників, але також від імені теперішніх вірних, які роблять Церкву живою і прекрасною».

Митрополит Кондрусевич відзначив також, що отримуючи палліум, він думав про главу католиків Східного Сибіру Єжи Мазура, висланого у квітні цього року з Росії. З того часу, як у лютому ц. р. Ватикан оголосив про створення католицьких єпархій у Росії, продовжив архієпископ Кондрусевич, «ми живемо практично в умовах війни». «Православні і мусульмани мають прямий доступ до влади, а ми є об’єктами переслідувань», — продовжив прелат.

Архієпископ Кондрусевич також висловив жаль у зв’язку з тим, що в той час, як «Російська православна Церква отримує мільйони доларів від католицьких доброчинних організацій, Московський патріархат не припиняє пропаганду проти католицької Церкви». Оглядачі відзначають, що під час вручення палліумів 28-ми новопризначеним митрополитам Іван Павло II зробив особливу паузу, накладаючи символ митрополичої влади на плечі керівника російських католиків.

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.