Папа Іван Павло IIнаписав листа Володимиру Путіну

Папа Іван Павло II прийняв на аудієнції у Ватикані єпископа Єжи Мазура — ординарія єпархії св. Йосифа з центром в Іркутську, якого російська влада два місяці тому вислала з країни. Як відомо, тоді прикордонники у московському міжнародному аеропорту «Шереметьєво-2» не дозволили єпископу, який є громадянином Польщі, повернутися у Росію, незважаючи на наявність у нього діючої візи і змусили його вилетіти найближчим аіварейсом до Варшави.

Перебуваючи у Ватикані, преосв. Мазур зустрівся також з членами держсекретаріату і верховним настоятелем своєї конгрегації (Воплоченого Слова).

Як повідомили ватиканські джерела, Папа Іван Павло II надіслав листа російському президенту Володимиру Путіну, в якому містилося прохання про особисте втручання в справу єпископа Мазура. За словами преосв. Жана-Луї Торана, відповідального за відносини Ватикану з іншими державами, цей крок був спробою донести до свідомості російських властей усю «серйозність» даної ситуації.

Першого листа преосв. Торан — «міністр закордонних справ Ватикану» — надіслав своєму російському колезі Ігорю Іванову ще 20 квітня, прохаючи пояснити мотиви, які змусили російську владу вдатися до таких заходів.

Оскільки МЗС РФ не дав жодних пояснень з цього приводу, Папа Іван Павло II вирішив сам написати листа президенту Путіну. У посланні від 8 травня Папа попрохав російського президента про «особисте втручання з тим, аби католицькій спільноті величезної частини РФ було повернуто пастиря, який, на наш погляд, проявив себе як великодушна і лояльна людина». Цей лист також залишився без відповіді, зазначив преосв. Торан в інтерв’ю для ватиканського радіо 22 червня.

Ватиканський дипломат кваліфікував вислання з країни преосв. Мазура як грубе порушення Росією підписаної нею Віденської угоди ОБСЄ 1999 року. Як відомо, цей документ зобов’язує держави-учасниці «поважати права спільнот віруючих на утримання і вільне відвідання культових споруд», а також «обирати і призначати ієрархічних осіб відповідно до власної необхідності і норм».

«На мою думку, важливо, щоб російська влада усвідомила серйозність даної ситуації, — сказав на завершення програми преосв. Торан. — Адже відсутність єпископа вже завдала відчутних збитків діяльності католицької спільноти у Східному Сибіру».

В інтерв’ю для швейцарської інформаційної агенції APIC преосв. Єжи Мазур зазначив, що він залишається в контакті з вірними своєї дієцезії і вірить у своє повернення в Росію, попри те, що на разі ситуація видається заблокованою. Завдяки Інтернету і телефонному зв’язку єпископ щодня отримує новини з єпархії, де його заступає генеральний вікарій, на якого покладено ці обов’язки до того часу, поки буде прийнято відповідне рішення.

Висланню з Росії єпископа Мазура передувала здійснена за схожих обставин (також у міжнародному аеропорту «Шереметьєво-2») депортація італійського священика Стефано Капріо, який десять років служив настоятелем католицьких парафій у містах Владимирі та Іваново — під час вильоту з Росії прикордонники без жодних пояснень вилучили з його паспорта багаторазову візу на в’їзд до Росії.


Як важливий щабель у діалозі між католиками і православними розцінив Венеціанську декларацію про захист довкілля, підписану Папою Іваном Павлом II і Патріархом Варфоломеєм I, президент Папської ради сприяння християнській єдності кардинал Вальтер Каспер.

В інтерв’ю італійській газеті «Аввеніре» ватиканський прелат заявив, що останнім часом у діалозі з православними позитивних моментів є значно більше, аніж негативних. «Відтепер ми вступили у нову фазу діалогу», — сказав кардинал, коментуючи результати п’ятиденного екологічного симпозіуму, що відбувся з ініціативи Вселенського Патріарха і закінчився підписанням декларації. «Зараз так багато пишуть про труднощі екуменічного діалогу, — продовжує кардинал Каспер. — Однак, навпаки, можна говорити про позитивні новини: дві Церкви-сестри бажають йти разом до цілковитої єдності».

Водночас, визнає прелат, діалог католицтва з православ’ям ускладнюється через позицію Московського патріархату. «Ми не розуміємо цієї позиції, — каже Вальтер Каспер. — Насправді дуже жаль, що два релігійні лідери — Папа і московський Патріарх не можуть зустрітися, щоб засвідчити своє прагнення до примирення».

«Незважаючи на це, я не втрачаю надії», — сказав німецький кардинал, нагададуючи при цьому, що кілька років тому оглядачі не вірили в потепління відносин між Римською Церквою і помісними православними Церквами Греції, Румунії та Сербії. В даний час інтенсивний розвиток цих відносин є вже доконаним фактом, який дає підстави сподіватись і на поліпшення відносин з московським Патріархатом, вважає кардинал.


Ще три кардинали перетнули нещодавно 80-річний рубіж, позбувшись таким чином права на участь у конклаві — виборах наступного Папи. Це, зокрема, прелат із Беніна Бернардин Гантен — один з провідних католицьких ієрархів другої половини 20 ст. Народжений у французькій Дагомеї (як у той час називався Бенін), він став єпископом всього в 34 роки, а в 38 — архієпископом міста Котону, столиці Дагомеї. Монс. Гантен близько знав усіх римських первосвящеників, починаючи з Пія XII. У 1976 році Папа Павло VI запросив його в Рим, призначивши президентом комісії «Справедливість і мир» і підніс його у кардинальську гідність.

Пізніше африканський прелат очолив Конгрегацію у справах єпископів. Один час чимало аналітиків навіть розглядали цього ієрарха як можливого кандидата на папський престол. У 1993 році кардинал Гантен був обраний деканом Священної колегії. Згідно з канонічним правом католицької Церкви, кардинал-декан і його заступник обираються з числа шести так званих «кардиналів-єпископів», тобто прелатів, які носять титул шести «приміських Церков» — єпархій, розташованих в околицях Рима. Зазвичай функції кардинала-декана — головним чином церемоніальні, але коли папський престол стає вакантним, саме на нього лягають обов’язки скликання і проведення конклаву. Досягнувши 80-річчя, кардинал Гантен зберіг посаду декана, але керувати засіданнями конклаву повинен вже не він, а віце-декан — німецький кардинал Йозеф Рацінгер, префект Конгрегації віровчення.

Кардинал Кім — колишній архієпископ Суельський — прослужив більшу частину свого життя у Кореї. Рукоположений на священика в 1951 році, а в 1966 році — після навчання в Німеччині — був хіротонізований на єпископа і того ж року очолив столичну дієцезію. У кардинальськй сан піднесений в 1969 році Папою Павлом VI, пішов на спочинок в 1998 році.

Відомий прелат кардинал Піо Лагі, який свого часу очолював Конгрегацію католицької освіти, а ще раніше — був нунцієм у США, також позбувся права на участь у конклаві, перетнувши 80-річний рубіж.

Піо Лагі народився в 1922 році в Італії. У 1952 році вступив на дипломатичну службу Римського Апостольського Престолу і займав у ній ряд ключових посад. У 1969 році він був призначений апостольським делегатом у Єрусалимі і залишався на цій на посаді протягом п’яти років, позначених черговим загостренням арабо-ізраїльського конфлікту. Після цього він був призначений нунцієм в Аргентині, де на той час при владі перебувала військова хунта. Затим архієпископ Лагі був переведений до Вашингтону, де він став першим нунцієм після встановлення офіційних дипломатичних відносин між США і Ватиканом. У 1990 році Піо Лагі повернувся до Рима і очолив Конгрегацію католицької освіти, префектом якої залишався аж до виходу на спочинок через вік.

Поза тим оглядачі відзначають поганий стан здоров’я ще одного кардинала, який також займає ключову посаду у Римській курії. Це в’єтнамський прелат Франсуа-Ксав’єр Фам Тхуан, президент папської ради «Справедливість і мир». За інформацією з ватиканських джерел, нещодавно цей ієрарх, колишній в’язень комуністичного режиму, переніс складну операцію.

В даний час у Священній колегії залишається 123 кардинали, що мають право голосу на конклаві. Шестеро з них отримали червоні кардинальські шапки з рук Павла VI, решта — від нинішнього Папи.


Особливу подяку чилійському уряду, який подарував Ватикану велику партію покрівельної міді, висловив у ході зустрічі з президентом Чилі Рікардо Лагосом Папа Іван Павло II. У грудні 2000 року уряд і ряд найбільших гірничих компаній Чилі — найбільшого в світі експортера цього металуі — запропонував Ватикану у дарунок корабель листової міді, яка за їх задумом, повинна бути була піти на покриття куполу собору св. Петра

Римський Престол з вдячністю прийняв партію металу, однак залишив за собою рішення питання про її застосування. Позаяк нова мідна покрівля могла спотворити шедевр Мікеланджело, чилійська мідь пішла на оновлення даху ватиканського залізничного вокзалу, а також на заміну старих водостоків і ринв для дощової води на всій території міста-держави.

Для формального оформлення дарчої на мідь президент Лагос і відвідав нещодавно Ватикан, де був прийнятий Папою. У ході зустрічі Папа вручив чилійському лідеру золоту, срібну і бронзову медалі свого понтифікату, а Лагос подарував Папі старовинну книгу, де розповідається про історію його країни.


Папа Іван Павло II отримав у подарунок від автомобільної фірми «Даймлер-Крайслер» новий «папамобіль» — «Мерседес-Бенц» ML 430 перламутрового кольору. Акт передачі відбувся після закінчення загальної аудієнції на площі св. Петра.

Висловивши вдячність фірмі-виробнику, Іван Павло II увійшов через задні двері в автомобіль і сів на спеціальне крісло, встановлене на підвищенні, над яким височіє ковпак з куленепробивного скла. За задумом інженерів, у машині влаштований спеціальним підйомний пристрій, покликаний полегшити 82-річному Папі вхід до папамобіля і висідання з нього. Наступного разу скористатися новим транспортним засобом Папа планує в липні під час Всесвітнього дня молоді у Торонто. Німецька фірма «Даймлер» (яка нещодавно об’єдналася з американським «Крайслером» поставляла автомобілі для Римських Пап, починаючи з 1930 року. Перший такий «папамобіль» — «Нурбург-460» сьогодні можна побачити у папському музеї автомобілів. У даний час Іван Павло II використовує для появ на публіці білий «папамобіль» англійської фірми «Ленд-Ровер».

Підготувала З. Курдина

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.