Кому заважав отець Стефано?

Росія

Кому заважав отець Стефано?

Ряд відомих письменників і діячів культури Росії, серед яких Борис Васильєв, Катерина Генієва, Римма Казакова та інші, на сторінках газети «Новые известия» 25 квітня виступили з протестом проти вислання з країни католицького священика Стефано Капріо та єпископа Єжи Мазура. Нижче подається переклад цього матеріалу українською мовою.

Як відомо, 5 квітня настоятель католицького храму Святої Вервиці у Владимирі італійський священик Стефано Капріо, після того, як вилетів з Москви до Мілана, виявив, що з його паспорта вилучено багаторазову візу на в’їзд до Росії. Спроби самого о. Стефано, а також представників дипломатичних служб Італії і Ватикану отримати які-небудь пояснення у зв’язку з цієї подією жодних результатів не дали.

І в генеральному консульстві РФ у Мілані, і в МЗС РФ, і в Федеральній прикордонній службі відповіли, немов під копірку, що відтепер священику в’їзд у Росію заборонено. Про причини такого рішення не сказано ані слова, але зрозуміло, що отець Стефано отримав своєрідну «чорну мітку» від російських спецслужб, що внесли його до списку осіб, яким закрито шлях у Росію.

Залишимо за дужками манеру поведінки російських прикордонників, які не повідомили священика, що віза з його паспорта вилучена. Відзначимо інше — звичний ще з радянських часів покров таємничості, що супроводжує цю історію: влада, мовляв, сама вправі вирішувати, кого карати, а кого милувати, кого пускати у Росію, а кому наказувати «завертай голоблі». Ясна річ: на те вона і влада. Однак у демократичній державі влада зобов’язана чітко пояснити громадянам, за що саме священик, який понад десять років жив і працював у Росії, здобув прихильність своїх парафіян у Владимирі, Іваново, Нижньому Новгороді, Ярославлі, завоював щире визнання студентів коледжу св. Томи Аквінського, де він викладав, надзвичайно багато зробив на ниві милосердя і доброчинності, нагороджений почесним знаком Карно-виконавчої системи Росії — за що його вигнано з країни, яка стала для нього другою батьківщиною?

Якщо влада відбувається загальними словами — отже, у неї немає жодних підстав для прийнятого нею рішення.

Можна лише здогадуватись, хто наполегливо порадив спецслужбам скористатися моментом, коли священик перетинатиме державний кордон, і щільно зачинити за ним двері. Не хотілося б думати, що саме на нього вилилось роздратування Московської патріархії, викликане утворенням католицьких єпархій у Росії. Але інших пояснень наразі немає…

19 квітня у «Шереметьєво» був позбавлений багаторазової візи єпископ католицької єпархії св. Йосифа з центром в Іркутську громадянин Польщі Єжи Мазур, який прилетів з Варшави для продовження свого служіння.

Знову виплив складений спецслужбами список осіб, яким заборонено в’їзд у Росію. І знову — жодних пояснень. Якщо влада з усіма її таємними і явними, спеціальними і неспеціальними службами так прагне догодити Московській патріархії, то їй в такому випадку слід оголосити на цілий світ що на право сповідувати свою віру сотням тисяч католиків-громадян Росії їй начхати, що принцип свободи совісті для неї не існує і що підпис Росії під відповідними міжнародними угодами — всього лише димова завіса, яка приховує грубий тиск на релігійні меншини.

В умовах антикатолицької істерії, яку роздувають певні кола РПЦ, цілком доречним є запитання — хто наступний?


Ординарій католицької єпархії св. Йосифа з центром в Іркутську єпископ Єжи Мазур — громадянин Польщі, якого 19 квітня російська влада без пояснення причини позбавила в’їзної візи у країну, запропонував провести круглий стіл, в ході якого ієрархи католицької і православної Церков змогли б обговорити протиріччя, що існують між ними. Єпископ Мазур заявив в інтерв’ю журналістам, що він завжди прагнув гарних відносин з православною ієрархією і російським урядом.

Прелат, який очолює найбільшу за територією єпархію католицької Церкви, також заявив, що він не має жодного уявлення, за що його вислано з Росії.


Коротка зустріч голови Конференції католицьких єпископів Росії митрополита Тадеуша Кондрусевича з президентом РФ Володимиром Путіним відбулася під час загального прийому у Кремлі з нагоди 9 травня.

У розмові владика довів до відома керівника держави проблеми, з якими зіткнулись католики Росії в останні місяці, і попрохав довшої за тривалістю аудієнції для їх обговорення. Як відзначив пізніше митрополит Тадеуш Кондрусевич, судячи з цієї зустрічі, у католиків Росії є надія на поліпшення ситуації.


Представники католицької парафії у російському місті Владимирі заявили, що «вживуть усіх заходів, спрямованих на відновлення порушених прав» настоятеля парафії італійського священика Стефано Капріо, позбавленого російської візи 5 квітня в аеропорту «Шереметьєво-2». Заяву зробила управляюча справами парафії Юлія Моспан під час прес-конференції, в якій взяв участь генеральний секретар Конференції католицьких єпископів РФ о. Ігор Ковалевський і вікарний священик владимирської парафії о. Корантен Бонавентура Нтонтас.

«Хочеться вірити, що інцидент є всього лише непорозумінням і не пов’язаний з цілеспрямованою антикатолицькою діяльністю у Росії, — підкреслив о. Ковалевський. — Ми заявляємо і ще раз повторюємо, що наша Церква є в Росії Церквою меншини і єдина наша мета — душпастирство католиків на території Росії».

Священик повідомив, що зараз проблема вирішується передусім через дипломатичні канали, нею займаються посольства Італії і Ватикану у Росії. «Структури Католицької Церкви в Росії звертаються до різних органів державної влади і до громадських організацій з проханням надання допомоги щодо розв’язання цього непорозуміння», — відзначив о. Ковалевський.

За словами Юлії Моспан, начальник Владимирського обласного управління ФСБ заявив, що з їхньої сторони на адресу о. Стефано Капріо жодних претензій немає і на місцевому рівні жодна служба не виступила з будь-якими заявами на адресу настоятеля католицької парафії.

Тим часом регіональна правозахисна громадська організація «Владимирський центр допомоги і захисту» має намір звернутися у суд з позовом до уряду РФ про захист прав громадян католицького віросповідання Владимирської області.

За словами представника цієї організації, правозахисники спиратимуться в першу чергу на Конституцію РФ і норми міжнародного права, зокрема, Європейську Конвенцію про захист прав і основних свобод, яку Росія ратифікувала в 1998 році.

В даній ситуації, «коли близько 500 католиків Владимирської області позбавлені можливості спілкуватися зі своїм настоятелем», їхнє право на нормально душпастирство порушується, заявив представник правозахисної організації.


Працівники московської міліції зіпсували паспорт послушника-францисканця Дам’яна, громадянина Польщі, коли він увечері 22 квітня повертався з кафедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Як повідомляє агентство католицьких новин Росії, на перехресті вулиць Мала Грузинська і Красна Прєсня францисканця зупинили двоє співробітників органів внутрішніх справ з вимогою пред’явити документи. Переконавшись, що візу видано на запрошення католицької організації, а мета перебування брата Дам’яна в Росії — релігійні справи, міліціонер зіпсував ручкою головну сторінку паспорта, пом’яв його і разом з візою викинув до урни для сміття. Після цього міліціонери пішли собі геть.

Про подію брат Дам’ян повідомив посольство Республіки Польща у Москві. Працівники посольства визнали документ непридатним для подальшого користування. Того ж дня він звернувся у Прєсненське УВС, де брату Дам’яну дали можливість бути присутнім під час перезмінки. Однак серед працівників відділку «знайомих» йому міліціонерів не виявилося.

Коли ж наступного дня брат зробив спробу подати офіційну заяву у те саме Прєсненське УВС, черговий відмовився його прийняти і з нецензурною лайкою закрив перед ним віконце. Через дві години після цього кореспонденту радіостанції «Эхо Москвы» в Прєсненському УВС заявили, що про даний випадок нічого не знають і жодної заяви від францисканця не надходило. Лише на третій день заяву послушника прийняли.

На думку дипломатичних представників Польщі і Ватикану у Москві, інцидент з братом Дам’яном, звичайно, не пов’язаний прямо з останніми акціями властей РФ, спрямованими проти католицьких священнослужителів, що працюють у Росії. Однак цей акт вандалізму свідчить про певні антикатолицькі настрої, що поширились у російському суспільстві.


До безперервної молитви за нормалізацію ситуації навколо католицької Церкви у Росії закликали московські черниці згромадження «Pro Deo et Fratribus», зусиллями яких організовано постійне поклоніння Пресвятим Дарам у каплиці московського «Дому Марії».

«Католицька Церква в Росії і у всьому світі переживає в даний час дуже важкий період, — відзначають черниці. — Нам потрібно звернутися до Господа і очікувати допомоги лише від Нього». У каплиці безперервного поклоніння можна зустріти Ісуса у будь-який час, — йдеться у зверненні сестер. — До Нього ми можемо приносити всі наші проблеми і наміри, незалежно від того, наскільки значними вони є. Поклоніння і читання молитов Вервиці — наймогутніше знаряддя, яке Господь і Пресвята Діва дали світові».


Керівник Алтайського округу в Росії Лапшин заборонив будівництво католицького храму поблизу Телецького озера. На прес-конференції у Москві він запропонував ініціаторам будівництва повернутися до обговорення даної теми тоді, «коли Папа Римський і московський Патріарх помиряться».

Алтайський випадок став другим за останній час, коли католицькій парафії забороняють будівництво храму, що провадиться на законній підставі. Вперше це було зроблено у Пскові після звернення у місцеву адміністрацію православного ієрарха.


Широкомасштабну кампанію проти показу фільму «Ісус» в Омську розгорнули місцеві ЗМІ. Як повідомили в оргкомітеті показу цього всесвітньовідомого фільму, майже щодня в ефір виходять «низькопробні передачі про сектантів», де допускаються прямі образи, наклепи і заклики до насилля. Зокрема, ведучий каналу ОТВ заявив, що «Омсько-Татарська єпархія РПЦ благословляє молодь на боротьбу із сектантами», а співробітники нещодавно створеного в Омському університеті антисектантського центру вважають, що «добро повинно мати міцні кулаки».

Губернатор області Полежаєв заборонив показ фільму «Ісус» у всіх кінотеатрах і глядацьких залах міста. А незабаром у своїй телепередачі він назвав фільм «Ісус» «найаморальнішим фільмом, який підриває основи християнства».

Протягом трьох днів були зірвані майже всі заплановані сеанси фільму, незважаючи на укладені з кінотеатрами угоди. Кілька тисяч мешканців сибірського міста, які прийшли у кінотеатри і палаци культури, не отримали змоги переглянути фільм і були обурені незаконними діями влади.

Оргкомітет показу фільму, до складу якого входять представники понад 20 офіційно зареєстрованих християнських Церков Омська, провів опитування кількох сотень мешканців міста на предмет того, як вони ставляться до фільма «Ісус» і нападів на нього. Більшість опитаних висловили бажання подивитися цей відомий християнський фільм, до того ж інтерес до нього у багатьох людей був викликаний саме цією широкою телевізійною антирекламою.

В даний час оргкомітет надіслав листи протесту у російські і міжнародні правозахисні організації та ЗМІ, а також зібрав матеріали щодо порушення прав віруючих в Омську для позову у судові органи.


На сайті «Мир религий» з посиланням на інформацію агентства «Інтерфакс-Євразія» з’явилося повідомлення, що єпископ Єжи Мазур відправляє богослужіння в Іркутську по телефону з Польщі. Дослівно це звучало так: «Іркутський католицький єпископ Єжи Мазур, якому заборонено в’їзд у Росію, розпочав богослужіння в іркутському соборі Непорочного Серця Божої Матері по телефону з Польщі».

Ця інформація, як зазнають католицькі джерела в Росії, абсолютно не відповідає дійсності, оскільки жодного «телефонного богослужіння» єпископ Мазур, ясна річ, не відправляв.

Власне думка про можливість здійснення таїнства по телефону звучить абсурдно, і її можна було б розцінити як елементарну журналістську недбалість та залишити без уваги, якби автор повідомлення не посилався на розмову з представником єпархії.

Він пише: «Як повідомили агентству в управлінні іркутської католицької єпархії св. Йосифа, рішення проводити богослужіння таким незвичним чином було пов’язано з тим, що вірні і надалі бажають чути свого єпископа. Голос Єжи Мазура, який перебуває в Польщі, транслюється для пастви в іркутському храмі через підсилювачі».

Якщо під «управлінням іркутської католицької єпархії» мається на увазі курія, відзначають католицькі джерела, то жоден з її працівників подібних коментарів агентству «Інтерфакс-Євразія» не давав. Що стосується бажання парафіян чути голос свого єпископа, то це справді так, однак, з цього факту зовсім не випливає можливість телефонних богослужінь.

Мабуть, підставою для появи подібної нісенітниці послужила телефонна розмова з єпископом Єжи Мазуром, яка відбулася після одного з недільних богослужінь в іркутському кафедральному соборі. Тоді парафіяни привітали владику з іменинами, а також висловили йому свою підтримку у ситуації, що склалася. Єпископ, у свою чергу, від щирого серця подякував усім за теплі слова і за молитви за його повернення. Справді, голос єпископа Мазура тоді транслювався для пастви через підсилювачі, але на цьому і закінчується та частка відповідності реальності, яка міститься у повідомленні агентства «Інтерфакс-Євразія».

Франція (Страсбург)

Серйозним наслідком взятих на себе Росією правових зобов’язань стосовно гарантії релігійної свободи назвав вислання з цієї країни єпископа Єжи Мазура керівник делегації Святішого Престолу при Постійній раді Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ПАРЄ) прелат Лео Бокарді.

Представник Апостольської Столиці нагадав, що уряд Росії підписав Віденський заключний документ ОБСЄ 15 січня 1989 року, де йдеться про права релігійних спільнот на самоорганізацію у відповідності до їх ієрархічної та інституційної структури. Свобода совісті — це «умова і важливий елемент» мирного співіснування і «наріжний камінь прав людини», підкреслив ватиканський прелат. Від імені Святішого Престолу він висловив надію, що незабаром будуть переглянуті і скасовані «нічим не виправдані заходи, вжиті щодо єпископа Єжи Мазура, аби він міг повернутися до своєї пастви у Східному Сибіру».


Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) засудила політику утисків прав релігійних меншин, яка в останні роки проводиться у Грузії, і в «обов’язковому порядку» рекомендувала грузинським властям врегулювати проблеми у сфері релігійної свободи.

Грузинські парламентарі достатньо критично відреагували на цю рекомендацію. «Грузія ніколи не примириться з існуванням на своїй території сект, що керуються негуманними засадами, зокрема, закликають своїх послідовників до самогубства, відкидання традиційної медицини і жертвоприношення. Крім того, це категорично суперечить православній вірі Грузії і абсолютно не відповідає суті Європейської конвенції захисту прав людини, до якої приєдналася наша країна», — заявила у Страсбурзі голова комітету парламенту Грузії з питань захисту прав людини Єлена Тевдорадзе.

За словами правозахисниці, у Грузії ще не завершений процес формування громадянського суспільства. Як наслідок, суспільство «не готове» до появи іноземних і «нетрадиційних» релігій. Парламент Грузії прийняв постанову про релігійний екстремізм і дав завдання відповідним комітетам розробити законодавчу базу для ефективнішої протидії екстремістським проявам.

США

Абсолютна більшість американських священнослужителів — представників різних християнських конфесій — задоволена своєю працею. До такого висновку дійшли нещодавно соціологи. За даними опитування «Амвон і церковна лава», проведеного на замовлення Дюкської богословської семінарії, 70% пастирів жодного разу не думали про те, щоб змінити професію, повідомляє газета «Washington Times».

Таких результатів не очікували навіть самі соціологи. «Ми були здивовані, що так багато клириків задоволені обраною кар’єрою», — зізнався директор проекту Джексон Керол. При цьому соціологи відзначають, що американське духовенство в цілому старіє.

Це пояснюється частково тим, що останнім часом чимало пастирів встають на шлях духовної кар’єри, раніше випробувавши себе в якійсь іншій галузі. Середній вік рукоположення тих, хто служить менше аніж десять років, наближається до 40 років. Водночас пастирі, які служать понад 30 років, як правило, висвячувались у віці між 20 та 30 роками.

Соціологічний проект «Амвон і церковна лава» здійснювався протягом чотирьох років. У його реалізації взяли участь 30 соціологів, а бюджет склав 3,4 млн. доларів. У ході дослідження було опитано близько 900 представників духовенства різних конфесій, представлених в США. Всього у Сполучених Штатах Америки сьогодні служить близько 350 тисяч пастирів, які обслуговують 325 тисяч спільнот.

Італія

Консервативна партія Італії висунула законопроект, що передбачає обов’язкове вивішування розп’яття у всіх школах і державних закладах країни. З даною законодавчою інціативою виступила Північна Ліга — партія, що входить до правлячої коаліції прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі. На думку оглядачів, ця ініціатива зустріне серйозний спротив зі сторони лівих і світських рухів.

«Розп’яття — частина історичної і культурної спадщини нашої країни, від якої неможливо відмовитися», — йдеться в заяві Ліги. Католицтво офіційно перестало вважатися державною релігією Італії в 1985 році, однак закон, що передбачає вивішування розп’яття у всіх державних закладах, формально досі залишається в силі, хоча як правило, його не дотримуються. Північна Ліга ж вимагає ретельного виконання цього закону.

Суперечки навколо цієї теми розгорілися в Італії минулого року, коли шкільний вчитель зняв хрест зі стіни класу, оскільки християнський символ «бентежив» учня-мусульманина. Поза тим, чимало ісламських лідерів Італії заявили, що наявність розп’яття у громадських місцях не здається їм чимось образливим. «Повага до меншин не повинна означати відмову від символів і цінностей, що є невід’ємною частиною історії, культури і традицій нашої країни», — заявив, коментуючи пропозицію своєї партії, член Північної Ліги Федеріко Бріколо.

Болгарія

Протилежні оцінки візиту Івана Павла II у Болгарію, який відбувся 23-26 травня, висловили напередодні папського паломництва двоє ієрархів Болгарської Православної Церкви, до якої належить абсолютна більшість населення цієї балканської країни. За словами одного з них, митрополита Нафанаїла, якщо Патріарх Максим з’явиться на богослужінні за участю Папи, то цим він «подасть поганий приклад віруючим». Водночас митрополит Нафанаїл додав, що не має наміру «закликати будь-кого до протестів» з приводу папського візиту у Болгарію.

Поза тим, інший провідний ієрарх БПЦ митрополит Неофіт заявив, що «болгари завжди були толерантні до інших вір». «Якщо хтось боїться за свою віру, це означає, що він нетвердий у ній», — заявив архієрей, який раніше висловив прихильне ставлення до поїздки Івана Павла II у Болгарію.

Що стосується населення країни, то, за даними нещодавнього опитування, папський візит викликав позитивні реакції у більшості болгар. За даними болгарської преси, майже половина мешканців країни, бажали особисто побачити Івана Павла II. Лише 4% опитаних вважають, що поїздка Папи може мати якісь негативні наслідки для БПЦ.

70% респондентів заявили, що візит Папи став «важливою подією» в історії Болгарії, 20% — що він має «невелике значення», а ще 15% — «надто невелике».

За даними загальнонаціонального перепису 2001 року, 87% 9-мільйонного населення Болгарії належить за хрещенням до православної Церкви. Католики становлять 3% населення країни.

Польща

Ватикан і церковна влада Польщі опублікували ряд подробиць майбутньої поїздки Івана Павла II на батьківщину, запланованої на серпень цього року. Представник Ватикану преосв. Ренато Бокардо, який курує підготовку закордонних поїздок Папи, повідомив, що «головною метою» паломництва стане освячення нового центру руху Божого милосердя у Кракові. В ході цієї церемонії Іван Павло II виступить з посланням «про значення Божого милосердя для сучасного світу, який роздирають конфлікти». Офіційна програма візиту, продовжив Бокардо, буде опублікована «протягом найближчих тижнів», після остаточних консультацій з самим Папою. Представник Ватикану також повідомив, що перебуваючи на батьківщині, Іван Павло II зустрінеться з лідерами польської держави у замку Вавель і відправить Службу Божу «на Блонях» — у краківському міському парку. Очікується, що на цьому богослужінні будуть присутні до 5 млн. віруючих. Папа також планує відправити Службу Божу у святині Божої Матері в Кальварії Зебжидовській, яку він часто відвідував, будучи священиком і єпископом.

Зі своєї сторони, міністр внутрішніх справ Польщі Кшиштоф Яник заявив, що програма паломництва, призначеного на 16-19 серпня, може бути розширена задля того, щоб у неї можна було включити «місця, особливо близькі для Папи».

«Ми готові виконати всі бажання Святішого Отця, і програма його візиту може піддаватися змінам аж до останнього моменту», — сказав міністр, який особисто проінспектував місця, які планує відвідати Іван Павло II.

Польські газети повідомляють, що в серпні Папа відвідає і святиню Божої Матері у Ченстохові, своє рідне місто Вадовіце, а також проведе кілька днів на відпочинку у Татрах.

За 23 з половиною роки свого понтифікату Іван Павло II відвідав батьківщину 8 разів. Останній його візит у Польщу відбувся в червні 1999 року, того разу Папа відвідав 16 католицьких єпархій і 22 міста, зарахував до лику блаженних 108 мучеників часів II світової війни.

Румунія

Румунський кардинал Александру Тодя, колишній в’язень комуністичного режиму, помер 22 травня, не дочекавшись лише кількох днів до свого 90-річчя.

Александру Тодя народився 5 червня 1912 року у Теляці (Румунія), у 1939 році був рукоположений на священика греко-католицької Церкви і ніс парафіяльне служіння аж до ліквідації Церкви комуністичними властями в 1948 році. У 1950 році таємно хіротонізований на єпископа представником Ватикану у Румунії, американським архієпископом Джеральдом О’Харою. Наступного року молодий архієрей був заарештований і засуджений на дожиттєве ув’язнення, але в 1964 році потрапив під амністію і вийшов на волю, однак до падіння комуністичного режиму перебував під наглядом поліції. У 1990 році був призначений архієпископом Фаргаша і Альба-Юлії, а 28 червня 1991 року — піднесений у кардинальський сан.

У 1992 році Тодя переніс інсульт, після якого залишався паралізованим. У зв’язку з цим він був змушений піти на спочинок. Кардинал Тодя був останнім з 12 румунських католицьких єпископів, які перенесли на власних плечах весь тягар комуністичних переслідувань. Свого часу Папа Пій XII дав високу оцінку подвигу цих ієрархів: «У Христа було 12 апостолів, і один зрадив Його. У румунської католицької Церкви також 12 апостолів, але жоден з них не зрадив її».

Похорон кардинала Тоді відбулося 29 травня у греко-католицькомиу соборі міста Блаж. Як особистий представник Івана Павла II на похороні був присутній кардинал Акілле Сільвестріні, колишній префект Конгрегації Церков східного обряду. Зі смертю Александра Тоді у колегії кардиналів залишається 175 членів, 123 з яких не досягли 80-річчя, а отже, мають право голосу на конклаві.

Ліхтенштейн

Вселенський Патріарх Варфоломей I проголошений лауреатом Ліхтенштейнського інституту за внесок у захист довкілля. Це вже друга поспіль екологічна премія, якою вшановано предстоятеля Константинопольської Церкви. Премія Ліхтенштейнського інституту, грошовий еквівалент якої становить приблизно 30 тисяч доларів США, буде вручена Патріарху у листопаді в столиці альпійського князівства місті Вадуц. Буквально за тиждень до присудження Патріарху Варфоломею ліхтенштейнської премії було оголошено, що він став лауреатом іншої престижної екологічної нагороди — норвезької премії Софії, вручення якої відбудеться в Осло 12 червня. У другій половині квітня предстоятель Константинопольського патріархату оголосив, що передасть грошову складову премії Софії — 100 тисяч доларів — дітям африканських біженців, вуличним дітям Стамбула та Афін, а також ряду екологічних організацій. Безпосереднім розподілом цих коштів Патріарх попрохав зайнятися дитячий фонд Об’єднаних Націй ЮНІСЕФ.


Архієпископ Ліхтенштейну преосв. Вольфганг Гаас вступив у володіння своїм архієпархіальним будинком, спеціально переобладнаним для єпископської адміністрації. Від часу свого створення в 1997 році архієпархія Вадуца не мала у своєму розпорядженні відповідного приміщення. Досі преосв. Гаас та його ординаріат мешкали у монастирі Пресвятої Крові у місті Шеленберг. Після реставрації і необхідних переробок адміністративний будинок слугуватиме автономним помешканням і офісом для архієпископа Гааса та його генерального вікарія.

Грузія

Експедиція грузинських вчених повернулась із Святої Землі, де головною метою її праці було фотографування близько 70 грузинських написів, половина з яких раніше не була відома. Це, головним чином, поминальні написи у Єрусалимі та Вифлеємі — у храмах Гробу Господнього, Різдва Христового та Святителя Миколая.

За словами учасників експедиції, історична цінність знахідок полягає в тому, що вони документально свідчать про високу активність грузинів у Святій Землі саме в XIV—XVIII століттях, тобто під час занепаду колись могутньої грузинської держави.

Як повідомив керівник експедиції доктор філологічних наук Тамар Мгалоблішвілі, однією з найцінніших знахідок слід визнати так званим «золотий Четвероглав». У ньому виявлено 48 добре збережених мініатюр.

У ході експедиції сфотографовано розписи і фрески церкви Святого Хреста — головної грузинської святині. Вивчення фрески з єдиним у світі зображенням поета Шоти Руставелі дозволило вченим зробити висновок, що раніше затверджена дата її створення — XVII cтоліття — не є точною. Фреска була сворена не пізніше XIV-XV століть, констатували вчені. В останні кілька тижнів дослідники працювали у Вифлеємі буквально під кулями, ризикуючи життям. До складу експедиції, яку благословив грузинський патріарх Ілля II, ввійшли історики мистецтва, епіграфи — вчені з вивчення рукописів, джерелознавці, філологи.

Індія

Вперше за 300 років існування католицької спільноти в Калькутті її очолив представник корінного населення — бенгалець Лукас Сіркар. Преосв. Сіркар, який раніше був єпископом-помічником, став таким чином восьмим за рахунком архієпископом Калькуттським. Попередник Сіркара архієпископ Генрі Д’Соуза походив зі штату Гоа — колишнього португальського анклаву в Індії, більшість населення якого сповідує католицизм, носить португальські прізвища і вважає рідною мовою англійську.

Архієпископ Сіркар широко відомий як президент форуму за мир і міжспільнотну гармонію в Індії. За його ініціативи Церква розробила соціальну програму допомоги потребуючим. Він також бере активну участь в екуменічному діалозі, підтримуючи постійні контакти з представниками інших християнських релігій.

Шотландія

Католицький архієпископ з Шотландії висловився за скасування целібату священиків. В інтерв’ю газеті «Sunday Herald» архієпископ Едінбурзький Кейт О’Браєн заявив: «Не існує жодного серйозного богословського аргумента проти скасування целібату, в той час як власне це скасування не викличе жодної нової богословської проблеми».

Відмова від обов’язкового целібату, вважає архієпископ О’Браєн, «дасть священикам більше свободи у здійсненні отриманого від Бога дару любові». Шотландський прелат виступив із своїми заявами невдовзі після того, як Іван Павло II у черговий раз підтвердив, що католицька Церква «ретельно охоронятиме целібат».

Коментуючи висловлювання О’Браєна, представник католицької єпископської конференції Англії та Уельсу Марк Морлі заявив: «Якщо люди такого високого рівня вважають, що це питання заслуговує обговорення, значить воно справді заслуговує його».

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.