У суботу, 13 квітня, був здійснений напад на центральну синагогу в Києві.

Львів, 15 квітня 2002 р.

Прот. № Р 2002/240

Шановні і дорогі співгромадяни!

У суботу, 13 квітня, був здійснений напад на центральну синагогу в Києві. Хоч особи зловмисників і причини цього ганебного вчинку ще точно не з’ясовані, вважаємо за необхідне гостро засудити наругу над релігійною святинею.

ХХІ століття, яке розпочалося ювілейним роком, мало стати часом глибоких духовних роздумів, очищенням минулого, примиренням людей, а, отже, надією на краще майбутнє. Однак вже за цей короткий період ми пережили розчарування. Усе людство з жахом споглядало на події, сповнені ненависті, несправедливості, жагучого бажання помсти, події, які вказали на відсутність здорових моральних засад, хворобливий стан душі людей і ментальності спільнот.

У таких обставинах, здавалося б, надійним порятунком людей мають бути релігійні почуття, проте насправді в багатьох випадках вони стають предметом маніпуляції, зловживань з метою досягнення цілком нерелігійних завдань. Про наслідки такої духовної кризи багато говорити немає необхідності, адже ми були їхніми свідками впродовж майже всього ХХ століття.

Те, що відбувається на релігійному тлі, може статися також у взаємовідносинах між окремими людьми і цілими спільнотами. Радикальний націоналізм, побудований на запереченні прав і автентичних ідеалів інших спільнот, далекий від християнського патріотизму, як також від здорового націоналізму, справжньої любові до Батьківщини. Встановлення власної тотожності не повинно вимагати ненависті до всього чужого.

Сучасний стан усього світу і нашого суспільства змушують нас ще раз замислитися над тим, скільки уваги, зусиль, праці необхідно докласти, щоб релігійний чи національний екстремізм не загрожував мирному існуванню людського роду і нас самих. Наша інтенсивна діяльність у цьому напрямку повинна ґрунтуватися на глибокій повазі до людської особи, на рівних правах усіх людей без штучного поділу на «наших» і «чужих», на справедливості, яка полягає в бажанні чинити добро усім, бо — як віримо ми, християни — всі є Божими дітьми. Тільки на таких засадах можемо відшукати свою правдиву ідентичність і мріяти про краще майбутнє.

  • ЛЮБОМИР
Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.