Голос Церкви повинен звучати під час побудови нової Європи, говорить авторитетний політик Жак Делор…

Франція

Голос Церкви повинен звучати під час побудови нової Європи, говорить авторитетний політик Жак Делор, колишній президент Європейської комісії.

Звертаючись до учасників семінару, організованого Комісією єпископатів Європейського співтовариства. Жак Делор сказав, що релігію не можна обмежувати рамками приватного життя.

Один з найпопулярніших політиків Франції, висловив жаль у зв’язку з тим, що з Хартії основних прав людини ЄС, були викреслені згадування про християнське коріння Європи.

«Ніхто не збирається оспорювати світський характер Єропейського Союзу, — заявив він. — Однак ми сподіваємось, що у процесі реформування Європи голос Церкви буде почуто».


Представники французького уряду і католицької ієрархії цієї країни погодились щорічно проводити зустрічі, які, на думку оглядачів, можуть стати ознакою «відлиги» у церковно-державних відносинах.

Це рішення було прийнято у ході зустрічі між єпископами та прем’єр-міністром Ліонелем Жоспеном та іншими членами уряду. Французький єпископат представляла делегація, яку очолив архієпископ Паризький кардинал Жан-Марі Люстіже.

У ході зустрічі було вирішено створити робочі групи з метою аналізу «проблем адміністративного та юридичного порядку, що виникають у відносинах між Церквою та урядом».

Зокрема, будуть вивчені такі галузі як діяльність духовних навчальних закладів, використання храмів для культурних заходів, застосування трудового законодавства щодо служителів Церкви, а також ряд фінансових питань.

Духовенство також наполягає на необхідності шанобливого ставлення державних органів до дотримання священиками і єпископами професійної таємниці, правомірність якої була нещодавно поставлена під сумнів рядом законів і судових вироків.

Французькі урядовці раніше мали зустрічі з лідерами ісламської та іудейської громад Франції, однак досі не було жодних переговорів з керівництвом католицької Церкви, найдавнішої і найчисельнішої конфесії країни. Більше того, за час перебування при владі в країні нинішнього лівоцентристського уряду відносини між ним і Церквою загострилися через цілий ряд серйозних розходжень. Зокрема, з питань одностатевих шлюбів, продовження терміну аборту та експериментів над людським ембріонами.

Саме цей уряд відіграв ключову роль у виключенні з проекту Хартії основних прав Євросоюзу згадки про «релігійну спадщину» континенту.

Однак у ході зустрічі з єпископатом французькі урядовці зробили заяву, що помітно відрізняється від попередніх. «Цілий світ погоджується з тим, що Церкву не можна обмежити сферою приватного життя, вона діє і в соціальній сфері», — заявили представники світської влади. Зі своєї сторони кардинал Люстіже відзначив, що у церковно-державних відносинах дедалі помітнішим стає «відновлення довір’я».


Значне зростання числа дорослих людей, які приймають хрещення, відзначається у Франції. Лише великодньої ночі тут було охрещено понад 2 тисячі осіб. Водночас кількість охрещених дітей в цій країні скорочується: якщо в 1990 році було охрещено майже 460 тисяч немовлят, то в 1999 році ця цифра не досягла навіть 380 тисяч. В цілому кількість католицьких хрещень у Франції скорочується.

За даними директора служби катехизації монсеньора Андре Дюпле, 43% дорослих, що виявили бажання прийняти хрещення, походять з родин, як належать до «християнської культури», 42% — з безрелігійних сімей. Близько 5% новоохрещених — навернені з ісламу і стільки ж — зі східних релігій, 1% — з іудаїзму. Більшість тих, хто готується прийняти хрещення — молоді люди віком до 40 років, переважно жінки.

За встановленими правилами, дорослі люди, які бажають прийняти хрещення в католицькій Церкві, проходять спеціальний курс, що триває близько двох років.


Католицькі єпископи Франції висловили протест з приводу блюзнірської, за їх словами, кіноафіші. Мова йде про плакат до нового фільму французького режисера грецького походження Константина Коста-Гарваса «Амінь», на якому зображено розп’яття, що переходить у свастику.

Фільм Коста-Гарваса, представлений на нещодавньому міжнародному кінофестивалі у Берліні, знято за скандально відомою п’єсою Рудольфа Гофгута «Вікарій», яка стала, на думку багатьох, однією з перших спроб звинуватити Папу Пія XII у мовчазному сприянні нацистам.

На плакаті зображено червоне розп’яття на чорному тлі — натяк на кольори єпископського габіту, — таким чином, що що кінці хреста загинаються, утворюючи нацистську свастику.

Обабіч хреста стоять двоє головних героїв фільму — молодий священик-єзуїт і есесівський офіцер. Хоча роль католицької Церкви у роки війни ще потребує аналізу істориків, йдеться в заяві Французької конференції єпископів, «однак накладання християнського хреста на нацистський означає неприпустиме ототожнення символа християнської віри з нацистським варварством».

«Ця провокація заслуговує однозначного засуду зі сторони тих, кому дорогі людська гідність, релігійна свобода і повага до релігії», — йдеться далі в заяві.

Невдовзі після протестів французького єпископату режисер заявив про свою готовність відмовитись від скандального плаката. В інтерв’ю газеті «Ле Монд» Коста-Гарвас заявив, що метою афіші було «привернути увагу або й навіть спровокувати суперечку».


«Релігія, яку викладають викладачам», — ці слова стали заголовком першої сторінки одного з нещодавніх випусків французької щоденної газети «Ля Круа». Після сенсаційної заяви міністра народної освіти Жака Ланга про поновленння уроків релігії у школах країни, вона опублікувала цілий ряд матеріалів на цю тему.

Викладання релігії в школах Франції було скасоване в 1882 році — його замінили уроками так званого «морального і громадянського навчання».

Теперішній міністр освіти Франції прийняв своє рішення після того, як познайомився з доповіддю, в якій йшлося про зростання релігійного неуцтва французьких школярів, які не мають уявлення про найелементарніші факти історії релігії. «Але без знань в цій галузі, — ствержується в доповіді, — не можна зрозуміти ні кафедральний собор у Шартрі, ані музику Моцарта, ні 11 вересня 2001 року, ні події у колишній Югославії, ані особистість Мартіна Лютера Кінга».

Аби компенсувати цю прогалину в національній культурі, міністерство освіти Франції має намір навчати викладачів у спеціальному Європейському інституті релігієзнавства. Тут, зокрема, вони пройдуть курс «філософії світського підходу до історії і до історії релігій».

Як повідомляє газета, представники основних релігійних спільнот Франції позитивно сприйняли цю ініціативу міністерства.


Мережа християнських спільнот «Вогнища милосердя» відзначили 100-ліття від дня народження своєї засновниці відомої стигматки Марти Робен. «Господь завжди присутній, — повторювала вона. — На все є Його воля і навіть якщо здається, що Його немає поруч, що Він відмовився від вас, Він не перестає вас любити».

Марта Робен народилася 1902 року у Шатонеф-де-Галор на південному заході Франції. Своє дивовижне покликання вона отримала через події власного життя: у 16-річному віці Марта важко захворіла, наслідком чого стала нерухомість.

У 23-річному віці вона присвятила своє життя Божій любові і волі. Це сталося, коли у 1925 р. її розбив параліч, вразивши при цьому і гортань: відтепер і протягом 50 років Євхаристія стає її єдиним харчем. Марті кілька разів являлася Мати Божа, підтримуючи її у стражданнях. «Я не хотіла б обміняти мої страждання на всі втіхи світу і всі багатства землі», — говорила Марта. — У мене лише одне бажання: спасати душі, все більше люблячи Бога.

Господь виконав її бажання більшою мірою, ніж вона чекала.

У жовтні 1930 р. їй явився Розіп’ятий Христос, на її тілі з’явилися Його п’ять ран, і терновий вінок пронизав її голову. З наступного четверга Марта починає переживати передсмертну агонію в Страстях Христа задля відкуплення гріхів світу. Вона просить подругу-черницю молитися з нею, аби ніхто не бачив, як вона страждає.

Коли почалася друга світова війна, Марта приносить Богу в жертву те, що в неї залишилося — зір: вона осліпла. Невдовзі самовіддана любов Марти до Бога і людей почала приносити плоди. За її вказівкою у Шатонеф була заснована школа і спільнота «Вогнище милосердя» для прочан, які бажали провести тиждень у мовчанці і молитві. Спочатку всі ці проекти здавалися утопією. Але Марта мала рацію: число її учениць швидко зростало, тисячі прочан почали приїжджати сюди на тиждень молитви, і незабаром такі спільноти виникли по всьому світу. Тепер їх вже понад 60 на чотирьох континентах.

Марта Робен померла вночі з 5 на 6 лютого 1981 року.

За життя Марти до її вбогої кімнати на фермі приходило чимало людей: всього її відвідало понад 100 тисяч осіб, серед них 40 єпископів і кардиналів. Вона змінила життя багатьох, вислуховуючи і допомагаючи порадами, підбадьорюючи, приймаючи їх у свою молитву і свою пожертву. Вона допомогла примножити примирення, помножити священичі і монаші покликання, працювала для оновлення всієї Церкви, для того, що вона сама називала «нова П’ятдесятниця Любові».

Італія

Наукове дослідження ряси св. Франциска Ассізького проведено на фабриці у Флоренції. Досліджували славнозвісний чернечий габіт із грубої овечої вовни, у який був одягнутий святий Франциск 14 і 15 вересня 1224 року, в ті дні, коли на горі Верна поблизу Ареццо він чудесним чином отримав стигмати — тобто знаки Христових ран на тілі. Досвідчений реставратор, який керував роботою, підтвердив, що ряса перебуває у доброму стані. Після цього дорогоцінна реліквія була знову поміщена до особливого закритого футляра, в якому зберігається з давнього часу. Після дослідження єпископ Ареццо Гуалтьєро Бассетті під час церемонії, у якій брали участь всі єпископи області Тоскана, повернув її до санктуарію на горі Верна.


Нові норми здійснення Чину екзорцизму (вигнання нечистої сили) і молитов для особливих випадків, підготовані Конференцією єпископів Італії, вступили у дію після Великодня. В Італії, як і в багатьох інших країнах, діє дуже багато розмаїтих магів і зцілювачів від вроків, які успішно зловживають довір’ям своїх співвітчизників. У зв’язку з нещодавнім викриттям в італійських ЗМІ їх шахрайської діяльності Чин екзорцизму, схвалений Конференцією єпископів у травні 2001 року і опублікований у Ватикані, набуває особливої актуальності.

Нідерланди

Представник католицької Церкви у Нідерландах підтвердив слова місцевого єпископа про те, що людям, які планують піти з життя шляхом евтаназії, буде відмовлено у церковному похованні. В інтерв’ю агентству CNS працівник однієї з семи католицьких єпархій Нідерландів Міхейль Савельсберг заявив, що Церква може провести в останню путь тих, хто на даний момент вже помер внаслідок евтаназії, однак відмовляється ховати охрещених католиків, які зараз планують добровільно піти з життя за допомогою лікарів.

«Церква не бажає нікому відмовляти в похованні, — заявив Савельсберг. — Вона може піти на це лише в крайньому випадку, якщо померлий протягом тривалого часу публічно дистанціювався від релігії. Ми захищаємо таким чином людське життя і віримо, що воно перебуває в руках Божих, а не людських. З точки зору католицької Церкви евтаназія є цілковито неприпустимою».

Кореспондент CNS зв’язався з Савельсбергом після того, як наприкінці лютого єпископ Антоніус Хуркманс у телевізійному виступі підтримав позицію двох священиків, які відмовилися ховати за церковним обрядом жінку, що пішла з життя за допомогою евтаназії. Евтаназія була легалізована у Голландії в квітні 2001 року, хоча практикувалась і раніше.

Опитування показали, що більшість населення країни підтримує «самогубство за допомогою лікаря». Зі своєї сторони, основні релігійні спільноти Нідерландів засудили новий закон. За даними уряду, кількість голландців, що йдуть з життя за посередництвом евтаназії, швидко зростає: якщо в 1990 році до евтаназії вдавалися менше трьох відсотків померлих, то в 1995 році ця цифра вже сягала майже трьох з половиною відсотків. Дані за останні роки відсутні.

Велика Британія

Один з керівників туристичної справи в Англії позитивно оцінив політику лондонського Вестмінстерського аббатства, яке встановило високі ціни на вхідні квитки. За словами Адріана Кларка, адміністративного директора Товариства туризму, аббатство подає «яскравий приклад» того, як можна ефективно справлятися з величезними юрбами туристів.

На думку Кларка, встановлюючи високу ціну за вхід (6 фунтів стерлінгів, що дорівнює 8,5 доларам) — середньовічне аббатство у центрі Лондона зробило реальний крок, спрямований на боротьбу зі «зворотоною стороною» туризму, якою є прискорене зношення і руйнування давньої споруди.

Вестмінстерське аббатство, яке щорічно приймає близько двох млн. туристів, належить (разом з лондонським собором св. Павла, Кентерберійським і Йоркським соборами) до чотирьох найбільш відвідуваних храмів Великої Британії.

Вхідні квитки були тут введені в 1997 році з причини безпрецедентного зростання числа відвідувачів. За словами представників аббатства, за правильного підходу до справи число туристів не являтиме небезпеки для цього пам’ятника середньовічної архітектури.

Албанія

Найбільшому міжнародному аеропорту Албанії буде присвоєно ім’я славнозвісної подвижниці 20 ст. матері Терези Калькуттської, албанки за походженням. Представник албанського уряду Сокол Гіока повідомив, що прем’єр-міністр країни Пенделі Майко схвалив пропозицію про перейменування тіранського аеропорту «Рінас» на аеропорт імені матері Терези.

Мати Тереза (в миру Агнеса Гонджа Бояджіу) народилась в албанській родині на території Македонії в 1910 році. Переважну частину життя вона провела у Калькутті, присвятивши себе служінню найзнедоленішим і найбіднішим. З цією метою в 1950 році вона заснувала чин місіонерок милосердя. В 1979 році мати Тереза стала лауреатом Нобелівської премії миру. Населення Албанії становить сьогодні 3,5 млн. З віруючих албанців більшість (близько 70%) сповідує іслам, 20% — православ’я і 10% — католицизм.

Росія

«У нас немає найменшого наміру завдавати шкоди православній Церкві», — сказав у телефонному інтерв’ю італійській газеті «Аввеніре» митрополит Тадеуш Кондрусевич, керівник римо-католицької спільноти у Росії.

Розмова відбувалася у контексті нещодавнього телемосту, який з’єднав Москву з Римом та іншими мостами Європи і дав змогу Папі Римському хоча б у віртуальному вимірі відвідати католиків Росії. «Ми молилися разом з Папою і тисячами молодих християн Європи», — сказав кардинал Кондрусевич і повідомив ще одну особливість: «Разом з нами у нашому кафедральному соборі були також православні брати, які молилися разом з нами»

Митрополит відзначив різку позицію керівництва Російської Православної Церкви: «Вони бояться, що наша пастирська діяльність закінчиться тим, що їхні храми стануть порожніми. Але у нас немає наймешого наміру завдавати шкоди православній Церкві — це наші брати у вірі».

Наприкінці свого інтерв’ю митрополит Тадеуш Кондрусевич з жалем констатував, що у відносинах з РПЦ ситуація повернулася до часів десятирічної давності. Як відомо, РПЦ перервала спілкування з Ватиканом після того, як Апостольська столиця заявила про створення на території Росії своїх дієцезій на місці колишніх адміністратур.

Для довідки: у Москві з її 10-мільйонним населеням і 400 парафій РПЦ на Страсному тижні минулого року храми відвідали всього 102 тисячі людей, тобто ледь більше, ніж 1% населення.

США

Керівник Конференції єпископів США єпископ Беллвільський Уїлтон Грегорі надіслав привітання митрополиту Тадеушу Кондрусевичу, єпископам і католикам Росії у зв’язку з перетворенням апостольських адміністратур у цій країні на єпархії. «Ми радіємо, що в останні роки у Росії почали з більшою повагою ставитись до свободи віросповідання — одного з основних прав людини, дотримання якого зміцнює культуру і створює основу для більш демократичного, мирного і справедливого суспільства, — йдеться у посланні. — Плоди цієї свободи дозволили створити більш адекватні умови для душпастирства віруючих католицької Церкви. Досі нормальна пастирська робота в Росії була неможливою». У посланні єпископату США висловлюється надія, що «незважаючи на незадоволення РПЦ, суто внутрішній церковній справі не буде надано політичного забарвлення.

Життєво важливим є, аби католики в РФ користувались тими ж правами і релігійними свободами, що й представники інших конфесій і вірувань. Сподіваємось, що ніхто не скористається останніми подіями для того, аби піддавати католиків наклепницьким нападам чи втручатися в пастирську діяльність», — йдеться далі в посланні.

«У США ми високо цінуємо будь-яку можливість брати участь в діалозі з православними, скерованому на те, щоб нести світові Слово Христове, — підкреслив голова Конференції католицьких єпископів США єпископ Уїлтон Грегорі. — Ми сподіваємось на продовження співпраці задля служіння суспільству».

Бразилія

Восени цього року в Ріо-де-Жанейро пройде XXI Всесвітній конгрес з питань апостольства для працівників моря, на якому обговорюватимуться насущні проблеми цього сектора патирської діяльності. Конгрес організований Папською радою з духовної опіки над переселенцями і подорожуючими.

Праця в цій галузі успішно розвивається протягом доволі тривалого часу — постійні пастирські центри засновані в 416 портах, у всьому світі існують близько 80 структур, що мають назву «Stella maris» («Зірка морів»), які співпрацюють з різними християнськими організаціями, а також екуменічними і світськими центрами.

Індія

Навесні цього року кардинал Крещенціо Сепе, префект Конгрегації євангелізації народів, відвідав Індію. Цей візит набуває особливого значення у сучасній складній ситуації в країні. У своєму посланні, скерованому учасникам асамблеї Конференції єпископів Індії, кардинал Сепе підкреслив важливість і виняткову складність євангелізаційної праці на цій землі, де в різні історичні епохи проливалась кров мучеників за віру Христову, і де «чимало християн продовжують своє свідчення віри сьогодні, в умовах, що позначені переслідуваннями і небезпекою».

Тим часом християни Індії пропонують своє посередництво у мирному врегулюванні конфлікту між індуїстською і мусульманською спільнотами країни.


Наступниця Матері Терези — генеральна настоятелька конгрегації місіонерок милосердя сестра Нірмала — закликала духовенство Індії служити бідним у бідності.

У своєму зверненні до Конференції єпископів Індії сестра Нірмала підкреслила: «Якщо ми бажаємо, щоб наш діалог з бідняками був ефективним, ми повинні наслідувати приклад Господа нашого Ісуса, самим стати бідними, любити бідних і служити їм, як це робив Він».

Потрібно «вважати бідних не лише позбавленими тілесного харчу, але й спраглими Слова Божого, спраглими правди, знання, справедливості і миру, бо вони потребують людської гідності».

«Ми, священики і ченці, повинні прийняти бідність Христа, Який добровільно обрав євангельську убогість, кожен — згідно зі своїм власним станом життя. Ми повинні почути плач бідних, подолати егоїзм і жадібність і розділити з ними те, що маємо».

«Христос навчає нас даром віддавати те, що ми даром отримали», — додала сестра Нірмала, повторюючи таким чином слова з Євангелія, які Папа Римський Іван Павло II обрав темою цьогорічного послання до віруючих на Великий передвеликодній Піст.

Білорусь

«У Білорусі проводиться політика придушення католицької Церкви східного обряду», — заявив голова ради греко-католицької громади Полоцька (Вітебська область) Миколай Шарах. За його словами, про таку політику зі сторони держави свідчить той факт, що цій конфесії повернуто лише один з численних храмів, збудованих у період дії Берестейської церковної унії з 1596 до 1839 року (остання дата вважається роком, коли в Білорусі була ліквідована греко-католицька Церква після включення її до складу Російської імперії).

Голова ради греко-католицької громади Полоцька заявив, що всі спроби повернути віруючим храми у Вітебську і Мінську не дали результатів. «Держава не турбується про прийняття історично справедливого рішення стосовно нашої конфесії», — вважає Миколай Шарах. Голова ради повідомив, що сьогодні білоруські греко-католики відправляють службу у пристосованих приміщеннях, а також у храмах Римо-Католицької Церкви. Лише в Полоцьку місцева громада збудувала невелику церкву святої Параскеви Полоцької.

«Позиція держави стосовно нашої Церкви проявляється і в труднощах з реєстрацією греко-католицьких спільнот, — сказав далі Миколай Шарах. — Їх постановка на державний облік гальмується під різними приводами, зокрема, виникають проблеми при реєстрації юридичної адреси».

Все це дуже нагадує і ситуацію з Білоруською Автокефальною Православною Церквою, в якій налічується вже 100 незареєстрованих громад. Така державна політика є свідченням того, що керівництво Білорусі відкрито сприяє прагненням Російської Православної Церкви монополізувати релігійну ситуації в країні.

Казахстан

Число мешканців Казахстану, які вважають себе християнами, за останній рік помітно зросло. Про це заявив голова департаменту внутрішньої політики міністерства культури і суспільної згоди республіки Казахстан Газіз Телебаєв на конференції ОБСЄ з питань свободи віросповідання, що проходив у киргизькому місті Джалалабад.

Представник Казахстану відзначив, що спеціалісти міністерства зробили такий висновок за результатами масштабних соціологічних досліджень, що проводилиь в 2000-2001 роках у всіх регіонах країни. Під час першого опитування християнами вважали себе лише 12,5% громадян, а вже у листопаді 2001 року цей показник перевищував 15%. На думку Газіза Телебаєва, до «різкої зміни релігійної ідентифікації особистості» громадян Казахстану привели кілька факторів. Передусім, це трагічні події США 11 вересня минулого року, які підштовхнули казахстанців до того, аби замислитися над власною релігійною приналежністю.

Спеціалісти міністерства відзначають, що зростання числа тих, що вважають себе християнами, відбулося у зв’язку з минулорічним візитом Івана Павла II до Астани.

Домінуючою релігією у Казахстані в силу його географічного розташування та історико-культурної спадщини є іслам. Однак результати соціологічних досліджень показали, що в минулому році порівняно з 2000 роком число тих, хто відносить себе до мусульман, різко скоротилося. Якщо в 2000 році послідовниками ісламу назвали себе 50,6% опитаних, то в 2001 році — лише 39,8%.

В даний час на території республіки діють 1372 мусульманські спільноти, три єпархії РПЦ, одна єпархія і три Апостольські адміністратури католицької Церкви, а також 860 протестантських релігійних об’єднань.

Японія

Археологи виявили надгробок, який стоїть, на їхню думку, над найдавнішим християнським похованням в Японії. Гранітний пам’ятник, виготовлений в 1581 році, був затим закопаний в землю, як вважають дослідники, задля уникнення знищення під час переслідувань християн. За даними археологів, у могилі був похований якийсь Цусіма Тавара, японський феодал, що прийняв християнство. Найімовірніше, надгробок сховали його родичі. На камені зображено хрест і написано ім’я Тавари. Надгробок вельможного християнина був знайдений минулого місяця цілком випадково: його виявили в ході робіт під час будівництва автостоянки поблизу Осаки.

Першим християнським місіонером у Японії був католицький монах св. Франциск Ксаверій, який приїхав у цю острівну державу в 1549 році. Спочатку християнство надзвичайно поширилось у країні, але в 1613 році японські правителі поставили його поза законом, побоюючись підриву національних традицій. Незважаючи на жорстокі переслідування, частина японців зберегли християнську віру: коли в середині 19 століття іноземцям знову дозволили в’їжджати до Японії, там налічувалося близько 50 тисяч християн. Свобода віросповідання була проголошена у Країні Ранкового Сонця в 1873 році.

За матеріалами закордонних видань

підготувала Зоряна Курдина

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.