Владика Юліян Вороновський,Єпископ-ординарій Самбірсько-Дрогобицької єпархіїУкраїнської Греко-Католицької Церкви:«Виховати морально здорове суспільство»

Ми живемо в країні, яка має тисячолітню історію християнства. І вважаємо, що наші діти повинні знати історію свого краю та християнства. «Основи християнської етики» — це не тільки потрібний, а й необхідний предмет, тому що він нам вказує, як ми повинні жити, як ми повинні поводитися, як ми повинні одні других поважати і любити. Для науки катехизму ми створили так звані недільні або суботні школи. Кожна конфесія може вивчати свій катехизм. А те, що вивчаємо на уроках християнської етики — загальне, безконфесійне. Вже більше як десять років він викладається в західних областях України, подекуди є вже навіть обов’язковим. Тому я вважаю, що до вирішення проблеми повинні спричинитися батьки. Вони мають право написати заяву до директора школи, вимагаючи, щоб їхні діти вивчали християнську етику. Бо це потрібно, щоб наші діти були свідомі, що за зле треба буде колись відповісти, щоб вони мали любов, щоб вони вміли поважати інших людей, іншу думку. У школах кажуть, що немає так званого шкільного компоненту і дають цей предмет позаурочно. Але то є, мабуть, навіть проти волі своєї совісті. Замість того вводять так звану «Валеологію». Правда, цей предмет дуже гарно називається. То є наука, яка навчає дітей, як бути здоровими. То правда. Але там, здається, всього три перших розділи про оздоровлення, а решту — про різні чакри, аури. Вважаю, що «Основи християнської етики» повинні бути не тільки в нас, на Західній Україні, а і по цілій Україні. Цей предмет розробляли чотири традиційні Церкви в Україні, і він потрібен для того, щоби наші діти були не тільки фізично, а й морально здорові.

Кор.: Отже, Православні Церкви підтримують цей проект. Проте вважають, що Українська Греко-Католицька Церква має значний привілей у забезпеченні кадрами — професійними викладачами (а на даний час це катехити). Ієрархія цих Церков також вважає, що викладати предмет християнської етики у школах повинні люди з вищою педагогічною освітою, незалежно від конфесії. Яка Ваша думка з цього приводу?

Коли розроблялись підручники з основ християнської етики, у цьому брали участь комісії і з Греко-Католицької Церкви, і з усіх традиційних Православних Церков. Ми не можемо ділитись, бо немає православного чи греко-католицького Бога. Наука християнської етики має показувати нам, як людина повинна чинити. Господь Бог у кожній людині заклав віру, навіть якщо вона ніколи не чула про жодну релігію: ні православну, ні греко-католицьку, ні магометанську… Кожна людина має у своїй совісті, у своєму серці витиснений закон — немов скрижалі, дані Мойсеєві Господом Богом: не роби другому те, що тобі немиле, що тобі шкодить. У нас, наприклад, у Єпархіальному катехитичному Інституті Пресвятої Трійці (Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ) християнську етику вивчають не тільки греко-католики, але й учителі різних конфесій — повинні лише мати рекомендацію від свого священика, що є людьми віруючими, відвідують Церкву, гідно чинять і гідно живуть.

Кор.: І все ж, чи підтримуєте думку, що цей предмет у школах мають викладати люди з вищою педагогічною освітою?

Так, це повинні бути спеціалісти з педагогічною освітою, знати, як до дітей заговорити, але й мати християнське виховання, які б могли те, що вони викладають, практикувати в своємум житті.

Кор.: А де б мали такі вчителі виховуватися, де б мали здобувати освіту?

Думаю, що то повинні бути курси. З минулого року такі курси запроваджені на Східній Україні — в Києві, Донецьку, в інших областях. Так що християнську етику в школах викладають не тільки греко-католики, викладають ті, які можуть викладати. Не мусить бути тільки одна конфесія, ні.

Кор.: Уроки християнської етики — це не катехизація, це не молитовні практики й обряди. Це щось більше — це навчання основ християнської культури і традицій. І, можливо, Східна Україна має природній страх: а чи не будуть їм нав’язувати щось нетрадиційне? Що би Ви побажали цим східним українцям?

Я хотів би побажати одного: щоби вони знали, що каже Господь — у кожній людині, кожній дитині, і навіть у ворогові є сам Христос. «Те, що ви зробили ближньому, те ви мені зробили». Якщо хтось хоче вчити катехизації чи якихось обрядів своєї Церкви, повинен вчити у так званих суботніх чи недільних катехитичних школах, а не на уроках християнської етики і моралі. Там повинні викладати, як маємо чинити.

Кор.: А державним мужам, представникам освіти… що можна було б їм підказати при укладанні цього предмету?

Я хотів би сказати одне: цей предмет ніколи нікому не буде шкідливий, тому що ми виховаємо морально здорове суспільство. Людей, які будуть знати: що не твоє — не руш! Які будуть знати, що за кожне не тільки діло, але й слово, сказане зле, треба буде дати відповідь. Які будуть знати, що не можна на чужому горі будувати своє матеріальне чи яке б то не було становище. І я вважаю, що на Східній Україні, на цілій нашій Україні (я не ділю Україну, вона одна) повинні бути введені уроки християнської етики. Поступово, крок за кроком: спочатку це може бути факультативне викладання, але з часом повинен бути введений повний урочний компонент у кожній школі. А родичі мають право домагатися, щоби їхні діти вчилися на уроках християнської етики.

Розмовляла Квітка Гриньків

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.