«ЄПИСКОП — ЦЕ НАСАМПЕРЕД ЛЮДИНА»:ЄПИСКОПСЬКА ХІРОТОНІЯ ПЕРШОГО ЕКЗАРХАНОВОСТВОРЕНОГО ДОНЕЦЬКО-ХАРКІВСЬКОГО ЕКЗАРХАТУПРЕОСВЯЩЕННОГО СТЕПАНА МЕНЬКА

Ще 11 січня під час прес-конференції, яка проходила у конференцзалі Львівської Архієпархії УГКЦ, Блаженніший Любомир Кардинал Гузар назвав імена трьох майбутніх єпископів, єпископські хіротонії яких було призначено на лютий 2002 року. У п’ятницю 15 лютого, в одне із найбільших свят церковного літургічного року — Стрітення Господнє — прийняв архієрейські свячення перший із трьох номінантів — ієромонах Степан Меньок.

Понад годину перед початком святкового Архієрейської Божественної Літургії до Архікатедрального собору святого Юра почали сходитися священики, монахи та монахині, семінаристи та вірні. То був справді небуденний день, адже окрім величного літургічного свята, Українська Греко-Католицька Церква і весь її єпископат готувалася до події історичної ваги — хіротонії єпископа, котрий очолить новостворену Екзархію на Східних теренах нашої держави.

Ієромонах Степан Меньок — особа знана у Галичині. Він переживав із Церквою тяжкі випробування у катакомбах, а після виходу УГКЦ із підпілля — духовно скріплював у вірі як своїх співбратів у монашестві, так і усіх вірних. Роки ректорства у Львівській Вищій Духовній семінарії Святого Духа та Вищому Духовному інституті імені блаженного Миколая Чарнецького Львівської провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя зробили його людиною, до голосу якої прислухалися усі. Тож не дивно, що саме на його кандидатуру звернули увагу єпископи УГКЦ під час свого Синоду у Бучачі у липні 2001 року. Після тривалих роздумів і традиційного процесу, що передує номінації обраного кандидата, було вирішено, що ієромонах Степан гідний прийняти архієрейське достоїнство і стати першим в історії Екзархом новоствореного Донецько-Харківського Екзархату УГКЦ.

Єпископські свячення високопреподобного отця Степана Менька розпочалися ще увечері 14 лютого так званим Чином Архієрейського найменування, під час якого Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар зачитав Грамоту про обрання ієромонаха Степана новим єпископом УГКЦ із наданням йому титулярного престолу міста Акарассо, що у Ликії. У відповідь отець Степан, у присутності семи єпископів, численного духовенства та мирян виголосив своє визнання віри та присягнув на вірність церковній владі.

Вранці ж 15 лютого ієромонах Степан ще детальніше засвідчив перед усіма присутніми, що вірить в усе те, чого навчає Католицька Церква і прийняв архієрейську хіротонію з рук Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара, Екзарха Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу Преосвященного Михайла Гринчишина та Правлячого Архієрея Сокальської єпархії УГКЦ Преосвященного Михайла Колтуна.

У своїй промові Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар зокрема сказав: «Я думаю, що ми усі відчули, що сьогоднішня Літургія у якийсь спосіб відрізняється від усіх інших Літургій, які служаться у цьому соборі, навіть Архієрейських. Та це й не дивно, адже останнє єпископське рукоположення було тут аж вісім років тому. Ми раді, що у нашому Архікатедральному храмі народився ще один єпископ…

Перш за все нам потрібно усвідомити, що єпископ — це насамеперед людина. Така сама людина як ми усі… Коли Архієрей вбирає гарні коштовні ризи, він відмовляє молитви, які йому пригадують страждання Ісуса Христа. У цей час єпископ не стає якоюсь надлюдиною, як багатьом із нас, можливо, здається, але намагається співстраждати з Христом, бути поруч з ним у хвилини його найбільшого приниження.

Єпископ, взятий з-поміж людей, назавжди залишається людиною. Однак, щось також і змінюється, — він стає провідником повіреної йому громади, єпархії… Не його людські прикмети надають йому особливого стану, і не ми, люди, щось йому даємо, але його уряд і влада походять від самого Ісуса Христа.

Єпископ — людина як і усі ми люди. Він живе у тих самих обставинах що і всі інші, поділяє переживання та проблеми свого народу. Але його завданням є, серед усієї буденщини, намагатися побачити «палець Божий», дивитися на світ «Божими очима».

Єпископ несе усі немочі людської природи, і тому сьогодні, коли ми поставили цього нового єпископа, звертаємо до нього наше слово: «Нехай цей дар, який ти сьогодні отримав, діє у тобі як належить. Для того, щоб ти зміг сповнити своє покликання, мусиш бути близько Бога, бути справжнім провідником людей, а ми, єпископи і весь Божий люд, мусимо благати в Бога підтримки для тебе — нашого співбрата і нового провідника». Молімося за наших єпископів і особливо за новопоставленого Архієрея, не лише сьогодні, але завжди».

Архієрейське Богослужіння закінчилося привітальним словом Апостольського Нунція в Україні Архієпископа Миколи Етеровича та традиційним «Многая літа…» А потім були привітання від численних запрошених гостей, котрі прибули сюди, до головного храму Української Греко-Католицької Церкви із різних куточків земної кулі і нашої держави. Особливо запам’яталися виступи представників церковних громад Донецько-Харківського екзархату, яким було особливо приємно вітати свого майбутнього пастиря.

Останнім взяв слово нововисвячений єпископ Степан Меньок. Він висловив подяку Богові за дар свого покликання, подякував своїм святителям, єпископам та духовенству, а також низько вклонився своїй 89-літній мамі, котра прийшла у цей день до Архікатедрального собору, щоб разом з усіма молитися за свого сина-єпископа.

Преосвяшенний Степан Меньок говорив про те, що його серце сповнюють смуток і радість одночасно. Радість від такого теплого привітання своєї майбутньої пастви, але й сум, котрий приходить із розлукою із тими, хто протягом багатьох років був поруч.

Перша Архієрейська Літургія, котру урочисто відслужив новопоставлений Архієрей Степан Меньок, відбулася об 11 годині 24 лютого у редемптористському храмі святого Йосафата (місто Львів). Саме там новий єпископ уділив своє перше архієрейське благословення.

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі закриті.